справа №380/461/26
13 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач-1, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової за вислугу років та додаткової відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в загальній кількості 85 днів.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України, зі служби з якої її звільнено через хворобу наказом ГУ НП у Львівській області від 17.03.2021 №114 о/с. При звільненні зі служби відповідач не провів з нею усіх належних розрахунків, зокрема не виплатив належний розмір компенсації за усі невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Для відновлення порушеного права звернулася до суду з цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення. Із наказу про звільнення №114 о/с від 17.03.2020 вбачається, що ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році, у кількості 05 діб основної відпустки та 02 дні додаткової відпустки. Разом з тим, позивач у встановленому порядку наказ про звільнення №114 о/с від 17.03.2020, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого відповідачем проводилась виплата коштів, не оскаржувала, тому наказ №114 о/с від 17.03.2020 є чинним та не скасованим. Також ГУНП у Львівській області не позбавляло позивача права на відпустку, оскільки грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки законом не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 14.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 29.01.2026 (вх. №7407) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 03.02.2026 (вх. №8360, №8361, №8362) подано відповідь на відзив у трьох примірниках аналогічного змісту.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 2015 по 2021 роки проходила службу в органах Національній поліції України.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 17.03.2021 №114 о/с майор поліції ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Стаж служби в поліції ОСОБА_1 при звільненні в календарному обчисленні становить 14 років 03 місяці 05 днів.
При звільненні позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році, у кількості 05 діб основної відпустки та 02 календарні дні додаткової відпустки, встановивши премію за березень 2021 року в розмірі 68,28%.
ГУ НП у Львівській області у відповідь на запит позивача листом від 11.12.2025 повідомила, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 невикористана щорічна відпустка за 2015 рік становить 2 доби основної відпустки, за 2016 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2017 рік -1 доба додаткової відпустки, за 2018 рік -1 доба додаткової відпустки, за 2019 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2020 рік - 30 діб основної відпустки та 9 діб додаткової відпустки; невикористана додаткова відпустка жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2016 рік становить 10 календарних днів, за 2017 рік - 10 календарних днів, за 2018 рік - 1 календарний день, за 2019 рік - 10 календарних днів.
Позивач, вважаючи, що відповідач при звільненні не виплатив їй компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки, звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Статтею 4 Закону №504/96-ВР установлені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частини десятої статті 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З огляду на наведене, суд зауважує, що чинне законодавство допускає ймовірність невикористання поліцейським відпустки протягом календарного року. Також не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яким він уже скористався в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що полягає в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Саме такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19.
Судом з матеріалів справи встановлено, що при звільненні зі служби в поліції позивачу була виплачена компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2021 році у кількості 05 діб основної відпустки та 02 календарні дні додаткової відпустки.
Водночас, з листа ГУ НП У Львівській області від 11.12.2025 судом встановлено, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 невикористана щорічна відпустка за 2015 рік становить 2 доби основної відпустки, за 2016 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2017 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2018 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2019 рік - 1 доба додаткової відпустки, за 2020 рік - 30 діб основної відпустки та 9 діб додаткової відпустки; невикористана додаткова відпустка жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2016 рік становить 10 календарних днів, за 2017 рік - 10 календарних днів, за 2018 рік - 1 календарний день, за 2019 рік - 10 календарних днів.
Таким чином, загальна кількість невикористаних днів основної та додаткових відпусток становить 85 днів, за які позивачу при звільненні підлягала виплата компенсації та яку відповідач протиправно не нарахував та не виплатив.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 85 днів відпусток не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та свідчить про бездіяльність, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Друга позовна вимога є похідною від першої і також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в загальній кількості 85 днів з урахуванням розміру грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007 код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в загальній кількості 85 днів.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007 код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в загальній кількості 85 днів, з урахуванням розміру грошового забезпечення станом на день звільнення із служби в поліції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.