про залишення позову без розгляду
13 березня 2026 рокусправа № 380/1131/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у підготовці та поданні до органів Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 13 660,00 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 00 копійок);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого згідно з квитанцією № 0006821389 від 10 лютого 2025 року у сумі 13 660,00 грн (тринадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 00 копійок), протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою суду від 16.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
У поданій заяві позивач зазначила, що діючи правомірно, намагалася вирішити питання у досудовому порядку, звернувшись до відповідача із заявою про повернення коштів. Позивач дізналась про порушення своїх прав 11.11.2025 після отримання офіційного листа-відмови ГУ ПФУ у Львівській області. Зазначила також, що для ініціювання процедури повернення коштів позивача була зобов'язана зібрати вичерпний пакет архівних документів (зокрема довідок АТ «Ощадбанк» про участь у приватизації за всіма місцями проживання з 1992 року). Також звертає увагу, що вона є внутрішньо переміщеною особою з м. Харкова. Вважає, що надмірний формалізм суду у питанні обчислення строків не може переважати над конституційним правом громадянина на соціальний захист та доступ до правосуддя. Просить врахувати фактичні дати сплати та подання позову, визнати строк звернення до суду непропущеним або поновити строк на звернення, визначивши причини його пропуску поважними.
Ухвалою суду від 03.02.20256 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Левицького, 18; код ЄДРПОУ 38008294). Зазначено, що питання щодо строку звернення до суду буде розглянуто під час розгляду справи по суті.
27.02.2026 за вх.№3006ел від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02.03.2026 за вх.№16428 від позивачки надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
При вирішенні питання щодо пропуску строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддею встановлено, що 19.12.2023 позивач уклала договір купівлі-продажу квартири.
При укладанні зазначеного договору позивачем 19.12.2023 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% від вартості).
За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла (повинна була) дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки, встановлені законом, в даному випадку - статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, через помилковість сплати якого виник цей спір, сплачений позивачем 10.02.2025 під час операції з купівлі-продажу нерухомого майна, тобто більше шести місяців тому.
З цим адміністративним позовом позивач звернулася 21.01.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Надаючи оцінку причинами пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
Позивач, як підставу для поновлення строку звернення до суду, зазначає про необхідність зібрання додаткових доказів.
З цього приводу, суд зауважує, що питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до п. п. 15-2, 15-3 Порядку, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №866 «про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської операції» від 23.09.2020, яка набрала чинності 26.09.2020 Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивачкою не надано суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду з відповідним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду. При цьому, суд зауважує, що такі докази (довідки АТ «Ощадбанк») повинні були б бути подані позивачкою під час укладення договору для підтвердження звільнення від сплати збору.
Щодо покликань про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, суд зауважує, що відповідно до довідки, виданої Шевченківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, позивач взята в облік внутрішньо переміщеної особи 03.07.2024. В той же час, позивач не зазначає, яким чином зазначена обставина вплинула на пропуск строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 11.11.2025 у відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на повернення сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Таким чином, дослідивши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду суддя дійшла висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у неї непереборних та об'єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від її волі та унеможливили своєчасне подання позову.
На підставі наведеного суддя доходить висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду та відмову в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку.
Отже, враховуючи, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, не наведено будь-яких інших обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для його поновлення.
За таких обставин заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду не підлягає задоволенню, а наслідком пропуску без поважних причин строку звернення до суду є застосування положень частини першої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залишення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та залишити подану позовну заяву без розгляду.
Керуючись статтями 123, 169, 240, 256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви позивачки про поновлення строків звернення до суду відмовити. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Сподарик Наталія Іванівна