12 березня 2026 рокусправа № 380/25394/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134650041139 від 28.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до пункту ''е'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', зарахувавши при цьому до спеціального стажу період з 15.11.1993 по 31.12.2003.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за вислугою років, проте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач) №134650041139 від 28.11.2025 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю стажу за вислугу років (26 років 6 місяців). Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою від 31.12.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону 1788-XII визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.2017. Право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.10.2017 - не менш 26 років 6 місяців. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу та стажу що дає право на вислугу років зараховано всі періоди згідно наданих документів відповідно до норм чинного законодавства. Стаж позивача становить 31 р 2 м 26 д. Стаж за вислугою років відсутній. За доданими до заяви документами: до страхового стажу не зараховано періоди: - з 15.11.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про реорганізацію. Стаж враховано відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) з 01.01.1998 року. До пільгового стажу не враховано періоди роботи на посаді тренера викладача з 15.11.1993 по 01.03.1995, оскільки постановою КМУ від 04.11.1993 р. №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі-Перелік №909)» дана посада не передбачена. Також відсутні відомості про реорганізацію. Відтак, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII, оскільки позивач не має необхідного стажу за вислугу років. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача необгрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
24.11.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення»
За принципом екстериторіальності, заяву позивачки разом із документами передано до розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 № 134650041139 відмовлено у призначенні пенсії.
Стаж особи становить 31 рік 2 місяці 26 днів.
Стаж за вислугою років відсутній.
До страхового стажу не зараховано періоди:
з 15.11.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про реорганізацію. Стаж враховано відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) з 01.01.1998.
До пільгового стажу не враховано періоди роботи на посаді тренера викладача з 15.11.1993 по 01.03.1995, оскільки постановою КМУ від 04.11.1993 №909 дана посада не передбачена, а також відсутні відомості про реорганізацію. Вирішено відмовити у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю стажу за вислугу років (26 років 6 місяців).
Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII.
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.
Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим Законом страхового і спеціального стажу.
Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Надалі, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами д, е, ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт е статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.
Рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
Відповідно до другого пункту рішення положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
За змістом Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ 26.03.2025, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, а відтак відповідач повинен був застосовувати положення пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Тому рішення відповідача в частині встановлення відсутності у позивача необхідного спеціального стажу є протиправним.
Частиною 2 статті 7 Закону №1788-ХІІ визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Таким чином, Закон №1788-ХІІ однією з умов призначення пенсій за вислугу років визначає факт залишення роботи, яка дає право на цю пенсію.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 750/4607/17.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про позашкільну освіту» структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Частинами 1-2 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства.
Статус державного має заклад позашкільної освіти, заснований на державній формі власності.
Статус комунального має заклад позашкільної освіти, заснований на комунальній формі власності.
Статус приватного має заклад позашкільної освіти, заснований на приватній формі власності.
Права та обов'язки закладу позашкільної освіти, передбачені Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами, мають також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність у сфері позашкільної освіти.
Частиною 3 вищезазначеної статті визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
В силу частини 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
У силу пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати (з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у жінок).
Наведені вище нормативно-правові акти в повній мірі гарантують право педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів незалежно від форми власності позашкільного закладу як право на пенсію за вислугу років, так і право на грошову допомогу, у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Крім цього постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників до яких, зокрема, віднесено наступні посади: вчителі всіх спеціальностей (у тому числі вчитель-дефектолог, вчитель-логопед), викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, асистент викладача, старший викладач закладу фахової передвищої освіти, старший майстер закладу професійної (професійно-технічної) освіти, майстер виробничого навчання, асистент майстра виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник фізичного виховання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізичної культури (фізкультури), методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладів охорони здоров'я та соціального захисту, керівник гуртка (секції, студії, інших форм гурткової роботи); концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, перекладач-дактилолог, екскурсовод, інструктор з туризму закладу освіти; старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) закладу позашкільної освіти; голова циклової комісії закладу фахової передвищої освіти; фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру; консультант, психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму закладу освіти для осіб, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
На підставі пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад», початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), належать до позашкільних навчальних закладів.
У відповідності до Примітки 2 даного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, де зазначено, що викладачі всіх спеціальностей віднесені до посад педагогічних працівників (п.4).
Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 затверджено Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, де передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу як, зокрема, тренер-викладач.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 300/2555/22 зазначив, що враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Згідно з вищенаведеним, тренер-викладач вважається педагогічним працівником позашкільного навчального закладу незалежно від форми організації, і має право на пенсію за вислугу років, так і право на грошову допомогу, у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.11.1993 позивача:
15.11.1993 зараховано на посаду тренера-викладача з фехтування до Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон»;
01.03.1995 переведено на посаду завуча Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон»;
23.11.1998 призначено виконувачем обов'язків директора Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон»;
24.05.2000 призначено директором Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон»;
31.12.2018 звільнено із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон».
З огляду на вищенаведену правову позицію, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи позивача з 15.11.1993 по 01.03.1995 до спеціального стажу.
На переконання суду, зазначений стаж позивача підлягає зарахуванню до стажу працівника освіти, , навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Стосовно незарахування періоду роботи з 15.11.1993 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про реорганізацію варто зазначити, що позивача було звільнено 31.12.2018 із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Львівської дитячо-юнацької спортивної школи «Галеон». У період роботи позивача з 15.11.1993 по 31.12.2003 жодної реорганізації у Львівській дитячо-юнацькій спортивній школі «Галеон» не відбувалося.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити чи відноситься посада, яку займала позивач до посад, робота на яких зараховується до стажу за вислугу poків та чи є такою, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти маячних пенсій, у відповідності із положенням пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 №134650041139 є протиправним та підлягає скасуванню, а період роботи з 15.11.1993 по 31.12.2003 підлягає зарахування до спеціального стажу.
Щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії здійснюється органами пенсійного фонду після перевірки підтверджуючих документів за весь період роботи заявника. З огляду на це, дана позовна вимога заявлена передчасно.
На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 статті 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням наведеного, а також дискреційних повноважень пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 24.11.2025 про призначення пенсії за вислугою років на підставі статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки судом задоволено основну частину позовних вимог позивачки, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивачки судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.11.2025 №134650041139 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 15.11.1993 по 31.12.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 про призначення пенсії за вислугою років на підставі статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір на суму 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна