про відмову в задоволенні відводу судді
12 березня 2026 року 320/42933/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А. Б., розглянувши заяву позивача про відвід головуючій судді Білоноженко М. А. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах ветеранів України, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №381 визнати протиправною, нечинною;
- визнати протиправні дії Уряду України (головного відповідача) (код ЄДРПОУ 00031101, вул. М. Грушевського, б. 12/2, м. Київ, 01008, тел. (044)-256-79-71, телефакс. (044)-256-60-07, e-mail: citizensts@kmu.gov.ua) у затвердженні постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 381 по обмеженню конституційних прав, законних інтересів, свобод, гарантій та соціального захисту особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, ОСОБА_1 , порушив та проігнорував вимогами статей 8, 19, 22, 46, 48, 58, 64, 92 Конституції України - Основного Закону України, статей 2, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статей ?, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- визнати протиправні дії Мінветеранів України (співвідповідача) (код ЄДРПОУ 42657144, вул. Хрещатик, б. 34, м. Київ, 01001, тел. + 38(063)-688-93-62, e-mail: control@mva.ua, сайт: www.mva.gov.ua) в підготовці та поданні на затвердження до Уряду України (головного відповідача) проекту постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №381 по обмеженню конституційних прав, законних інтересів, свобод, гарантій та соціального захисту особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, ОСОБА_1 , порушив та проігнорував вимогами статей 8, 19, 22, 46, 48, 58, 64, 92 Конституції України - Основного Закону України, статей 2, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статей ?, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист;
- керуючись статтею 7 КАС, звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності нормативно-правового акта України - постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 381, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М. А. від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 02.12.2025, було визначено колегію суддів для розгляду справи під головуванням судді Білоноженко М. А., суддів: Кочанової П. В. та Лиски І. Г.
03.03.2026 до суду надійшла заява позивача про відвід судді Білоноженко М. А. Підставами для відводу позивач вважає наявність обставин, на підставі яких суддя не може бути повністю об'єктивним та незалежним у розгляді даної справи, зацікавленість головуючого судді у вирішенні спорів на користь Уряду України, Мінветеранів України, існування сумнівів у об'єктивності дій з боку головуючого судді відносно позивача.
Ухвалою суду від 03.03.2026 заява позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М. А. в адміністративній справі № 320/42933/25 визнана необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
У відповідності до вказаних вище норм, заява позивача про відвід судді Білоноженко М. А. у справі № 320/42933/25 автоматизованою системою документообігу суду була розподілена судді Дісці А. Б. 11.03.2026, що підтверджується Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026.
Згідно з вимогами частини 11 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Ознайомившись із поданою позивачем заявою, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною 3 статті 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Варто зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Підставою для відводу головуючій судді Білоноженко М .А. позивач вважає наявність порушень процесуального законодавства, встановленого КАС України.
Проте, зміст заяви та наведені в її обґрунтування обставини не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості головуючої судді Білоноженко М. А., а обставини, на які посилається заявник і які на його думку можуть виключати участь головуючої судді у розгляді справи, пов'язані із суб'єктивним сприйняттям обставин, які склались у зв'язку з розглядом його справи.
Водночас вказані у заяві обставини не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості судді. Інформація, зазначена в заяві, фактично відображає особисту позицію позивача, побудовану на припущеннях про існування суб'єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об'єктивність та неупередженість суддів, які склались у зв'язку з розглядом його справи.
Незгода з процесуальними рішеннями або діями головуючої судді Білоноженко М. А., ухваленими під час розгляду справи, не дає суду достатніх, обґрунтованих підстав вважати, що ця суддя була упередженою щодо позивача, намагаючись в такий спосіб завадити йому в доступі до суду чи позбавити можливості захистити свої права.
За таких обставин суд відхиляє твердження позивача щодо існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності головуючої судді Білоноженко М. А.
Отже, твердження заявника не знайшли свого підтвердження щодо можливої упередженості судді Білоноженко М. А., оскільки мають суб'єктивний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами та не містять жодного факту вчинення дій, які б свідчили про їх упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді.
Будь-яких інших обґрунтувань для відводу головуючої судді Білоноженко М. А., перелік яких визначено статтею 36 КАС України позивачем не наведено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу головуючої судді Білоноженко М. А. у цій справі, а тому заява позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Київського окружного адміністративного суду, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Білоноженко М. А. в адміністративній справі № 320/42933/25 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Діска А.Б.