13 березня 2026 року м. Київ справа №320/15470/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, викладену у листі від 10.12.2024 р. вих. №Г-42/6/8036- 24/8036.2/40-24 та №Г-43/6/8036-24/8036.2/39-24 у видачі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18, Провадження №11-460за18), відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII, Тимчасового Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 06.06.2019 р.№456;
- зобов'язати Шевченківський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити (обміняти у зв'язку з закінченням строку дії паспорта ID-картки № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2020 року) та видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №806/3265/17(Пз/9901/2/18, Провадження №11-460за18) та відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, Тимчасового Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 06.06.2019 р.№456.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача закінчився термін дії паспорта у вигляді електронної картки, під час його отримання їй було присвоєно особистий номер УНЗР у Єдиному державному демографічному реєстрі України, проте з наслідками присвоєння реєстраційного номера позивача ніхто не ознайомив. Також зазначено, що у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта та за своїм внутрішнім переконанням позивач звернувся за отриманням паспорта у вигляді паспортної книжечки, проте відповідачем було надано лише роз'яснення щодо порядку оформлення паспорта громадянина України, зазначає, що відповіді на свою заяву не отримав. Вказує, що на заяву з доданими документами про видачу паспорта у вигляді книжечки, відповідачем було протиправно відмовлено у його оформленні.
Також представник позивача зазначає, що позивач не надає згоду на обробку персональних даних та просить видалити відомості.
На думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.04.2025.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 28.04.2025.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта - ID-картки № НОМЕР_1 , виданого 18.11.2020 р. органом 8037 в місті Києві та Київській області із заявами, особисто та безпосередньо, звернулася до територіального підрозділу ДМС України, Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (від 05.12.2024 р.), за місцем свого проживання, до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (вх. №Г-1813/6/8010-24 від 27.11.2024 р.), у зв'язку з необхідністю видачі нового паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІ, Тимчасового Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 06.06.2019 р.№456, оскільки від оформлення паспорта - пластикової картки типу ID відмовляється.
У заявах повідомлено про закінчення терміну дії ID-картки № НОМЕР_1 , виданої 18.11.2020 р. органом 8037 на ім'я ОСОБА_1 та про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки - документа Реєстру, про незгоду та обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (із змінами у т.ч. згідно з Законами України від 03.07.2012 №5029-VI та від 18.09.2012 №5492-VI) (далі- Положення про паспорт), Тимчасового порядку №456 від 06.06.2019 року та Постанови Великої палати Верховного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом ОСОБА_2 до Коростенського районного відділу УДМС України в Житомирській області, УДМС України в Житомирській області.
Однак Шевченківський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листами від 10.12.2024 р. вих. №Г-42/6/8036-24/8036.2/40-24 та №Г-43/6/8036-24/8036.2/39-24 відмовив ОСОБА_3 посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється засобами Єдиного державного демографічного реєстру, який ведеться з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи карта, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи.
У відмові також зазначено, що згідно з ст. 21 Закону кожний громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Окрім того, повідомляють, що ст. 24 Конституції України, визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права. ї свободи та є рівними перед законом та не може бути5 привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з ст.ст.35, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитись від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Отже, на думку відповідача, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів (при цьому відповідач посилається на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17).
Тому, як зазначає відповідач в оскаржуваній відмові - наразі відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспорта-книжечки зразка 1994 року.
У листі №Г-42/6/8036-24/8036.2/40-24 відповідач надає роз'яснення посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», із посиланням також на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2019 р. (яка набрала чинність 07.06.2019р.) до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 та на Наказ МВС України №465 від 06.06.2019 р. «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта громадянина України».
При цьому, як зазначає відповідач, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Шевченківському відділі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на ім'я ОСОБА_1 .
В свою чергу щодо видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області листом від 20.12.2024 р. за вих. №Г-1813/6/8010-24/8010.5.1/3315-24 відмовляє, посилаючись на ст. 24 Конституції України, де визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Окрім того, повідомляє, що Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (зі змінами) установлено, що з 2016 року оформлення, обмін паспорта громадянина України здійснюється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. А оформлення і видача паспортів громадян України зразка 1994 р. врегульовано Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 та здійснюється виключно на підставі рішення суду, що набрало законної" сили, про зобов'язання територіального підрозділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відтак, рекомендовано звернутись для оформлення паспорта громадянина України у зв'язку із обміном до територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Окрім того, керуючись чинним законодавством, ОСОБА_1 на підставі п.11 ч.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», подала відповідачу 05.12.2024 р. заяву про відкликання згоди на збір та обробку її персональних даних, які були надані при отриманні паспорта громадянина України ID-картки № НОМЕР_1 , виданої у 2020 році органом 8037, з підстав, що всі дії працівників міграційної служби були здійснені закрито та непрозоро, без роз'яснень та надання повної інформації щодо функціонування системи ЄДДР. Така заява про відкликання згоди-була подана (на той час законним представником) матір'ю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
На подану заяву відповідач повідомляв, що законодавством не передбачені підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру.
Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у видаленні номеру УНЗР з Реєстру та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, позивач та його представник звернулися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 N 5492-VI (далі - Закон N 5492-VI).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону N 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону N 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
За змістом частини першої статті 10 Закону N 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону N 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону N 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Частиною четвертою статті 13 Закону N 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону N 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону N 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону N 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону N 5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".
Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" Постановою Верховної ради України затверджено Положення N 2503-XII, пунктами 2 та 3 якого встановлено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення N 2503-XII визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з пунктом 16 Положення N 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення N 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону N 5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2015 N 302 (далі - Порядок N 302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку N 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 69 Порядку N 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта у зв'язку з обміном.
За змістом пункту 19 Порядку N 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно з пунктом 32 Порядку N 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку N 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 N 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за N 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок N 456).
Пункт 1 розділу I "Загальні положення" Тимчасового порядку N 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1 розділу VI "Видача паспортів замість утрачених або викрадених" Тимчасового порядку N 456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі N 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі N 260/99/19, від 10.12.2020 у справі N 240/575/20, від 08.06.2023 у справі N 380/5977/21.
Розглянувши зразкову справу N 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону N 5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення N2503-XII є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону N 5492-VI.
Разом із тим, в даному випадку, позивач фактично звернувся до відповідача із вимогою про обмін паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки з підстав закінчення строку його дії.
За встановленими обставинами даної справи, позивач, звернувшись у минулому із заявою-анкетою встановленої форми про оформлення паспорту громадянина України у формі ID-картки, вже надав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже сформовано.
При цьому, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Таким чином, дана справа не є типовою відносно зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Суд вважає безпідставними посилання позивача на небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок його волевиявлення, тобто за умов добровільного надання згоди на обробку персональних даних та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить про те, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з закінченням строку дії останнього, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
З вказаного також можна дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі N 160/1/21, від 08 червня 2023 року у справі N 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі N 540/4500/21.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон N 2297-VI) згода суб'єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Крім того, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
За обставинами даної справи позивачем добровільно надано згоду на обробку його персональних даних та внесення відомостей до Реєстру, в Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Будь-яких доказів того, що відповідачем персональні дані щодо позивача обробляються з порушенням законодавства України, позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних не має.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі N 380/6916/20.
Наведені доводи щодо відсутності доказів присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі є безпідставними та спростовуються абзацом 2 частини першої статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", відповідно до якого у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі е незмінним.
Крім того, формування УНЗР на підставі заяви-анкети позивача підтверджується матеріалами справи, а саме копією витягу з реєстру територіальної громади від 23.11.2020, відповідно до якого позивачка має УНЗР 20061026-01743.
Аргументи позивача щодо передбаченого Законом України "Про захист персональних даних" права особи на відкликання згоди на обробку персональних даних не стосуються спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, що склались між сторонами, а саме Закон N 5492-VI, відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення персональних даних особи з Єдиного державного демографічного реєстру.
Аналогічні за змістом правові висновки наведено Верховним Судом в постанові від 22.03.2024 у справі №540/4500/21.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2026.
Суддя Панченко Н.Д.