13 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7286/25
11:51 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Колушкіна Ю.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився,
представник позивача: адвокат Штець Іван Іванови - у судове засідання не з'явився,
відповідач: Головне управління Національної поліції у Закарпатській області - представник Яблонський О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі адвоката Штець Івана Івановича (89632, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Вакарова, буд. 1) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 13 березня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 13 березня 2026 року.
16 вересня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Штець Івана Івановича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ №143 о/с від 28.08.2025 року, винесений т.в.о. начальника полковником поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області І.Пеняк про звільнення ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліції» із служби за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); 2) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 3) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; 4) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
22 вересня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Зобов'язано позивача надати суду оригінал трудової книжки для огляду в судовому засіданні. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області надати належним чином засвідчену копію матеріалів службового розслідування, які стали підставою для прийняття наказу № 143 о/с від 28 серпня 2025 року та довідку про доходи ОСОБА_1 під час перебування на посаді заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
28 листопада 2025 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією. Зазначаю, що порушення відображені у висновку службового розслідування ОСОБА_1 не вчиняв. Вину позивача дисциплінарна комісія встановила на припущеннях без збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, тому що всі письмові відомості та докази щодо порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання обов'язків поліцейського були зібрані поверхнево та без достатніх правових підстав з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про вчинення останнім дисциплінарного проступку. Матеріали службової перевірки взагалі не містять достатніх, достовірних та беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».» Таким чином з обсягу встановлених обставин випливає, що спірне рішення про притягнення позивача до найсуворішого виду дисциплінарного стягнення є не пропорційним, оскільки відповідач не врахував ні характер проступку позивача, ні обставини, за яких він був вчинений, ні ступінь вини позивача.
30 вересня 2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки дисциплінарною комісією під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 був безпідставно відсутній по місцю несення служби з 09.00 15.08.2025 по 18.00 15.08.2025 (акт про невихід на службу від 15.08.2025 №200/105/34-2025). Під час проведення службового розслідування до дисциплінарної комісії надійшов рапорт старшого інспектора відділу підтримки УГІ ГУНП підполковника поліції Олега Тупчія про те що, 15.08.2025 о 16.00 поліцейськими відділу поліції № 1 та ГУНП по вул. Возз'єднання, м. Мукачево, Закарпатської області, було виявлено автомобіль марки «Шкода Октавія А7», д.н.з. НОМЕР_2 , коричневого кольору в якому на задньому сидінні перебував поліцейський ОСОБА_1 . На чисельні прохання поліцейських дисциплінарної комісії (О.Тупчій, ОСОБА_2 ) вийти з автомобіля з метою надання пояснень для встановлення об'єктивної істини щодо самовільного, безпідставного, залишення місця дислокацій підрозділу у Волинській області та причин перебування на території Закарпатської області, ОСОБА_1 категорично відмовлявся. Будь-які прохання щодо надання пояснення ОСОБА_1 протягом 2-х годин у зухвалій формі ігнорував, шляхом блокування вікон і дверей в салоні автомобіля. Окрім цього, ОСОБА_1 проявляв нетактовну поведінку, яка проявлялась у ігноруванні вимог поліцейських ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , а також голови та члена дисциплінарної комісії ГУНП в Закарпатській області, тобто старших по званнях та посадах поліцейських. Своїми діями поліцейський ОСОБА_1 підвищував суспільну напругу, яка могла призвести до резонансу та негативному висвітленні поліцейських Закарпатської області у засобах масової інформації (Інтернет мережі). Протягом трьох годин ОСОБА_1 відмовлявся спілкуватися, залишати салон вищезазначеного транспортного засобу та мав намір самовільно, залишити місце події. При спробі дисциплінарною комісією здійснити відеофіксацію та отримати усні пояснення, ОСОБА_1 ховався у транспортному засобі, тобто поводився негідно, принижуючи своїми діями авторитет поліцейських. У подальшому, близько о 19.00 після неодноразових численних вимогах та прохань ОСОБА_1 таки вийшов із автомобіля та надав пояснення дисциплінарній комісії. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про його неналежне відношення до поліцейських та скоєння дій, які перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки. Фактично така поведінка ОСОБА_1 суперечить вимогам абзаців 1,2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.12.2016 № 1179 та свідчить про навмисне порушення ним норм та приписів належної поведінки поліцейського, створюючи підстави для погіршення службової дисципліни та авторитету поліції в цілому. Також, під час проведення службового розслідування, членами дисциплінарної комісії було отримано відомості про те, що поліцейський ОСОБА_1 мав намір звільнитись зі служби в Національній поліції України, за власним бажанням, про що, складав відповідний рапорт на ім'я керівника ГУНП в Закарпатській області. Так, з метою з'ясування, чи насправді поліцейський ОСОБА_1 складав рапорт про виявлення бажання звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням, до УКЗ ГУНП було підготовлено запит на отримання інформації від 26.08.2025 № 120730 2025. На вказаний вище запит, дисциплінарна комісія отримала відповідь від УКЗ ГУНП, що рапорт поліцейського ОСОБА_1 щодо звільнення зі служби в Національній поліції, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 7 (за власним бажанням) надійшов до УКЗ ГУНП в Закарпатській області 18.08.2025 для опрацювання. У зв'язку з тим, що статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України врегульований Законом України «Про Національну поліції», яким передбачено відпрацювання відповідного терміну до звільнення, рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 залишився без розгляду, про що засобами поштового зв'язку його було повідомлено. У листі УКЗ ГУНП зазначено, що ОСОБА_1 є діючим працівником поліції та обіймає посаду заступник командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області. З'ясовано, що 15.08.2025 після 18.00 ОСОБА_1 був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних військово-мобілізаційних документів. Цього ж дня ОСОБА_1 призваний на службу в ЗСУ.
06 жовтня 2025 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що із наказами відповідача позивач не погоджується, оскільки не вчиняв дисциплінарного проступку, за який передбачено такий вид дисциплінарної відповідальності, як звільнення з посади, а матеріали службового розслідування не містять достатніх доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначає, що порушення відображені у висновку службового розслідування ОСОБА_1 не вчиняв. Вину позивача дисциплінарна комісія встановила на припущеннях без збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, тому що всі письмові відомості та докази щодо порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежного виконання обов'язків поліцейського були зібрані поверхнево та без достатніх правових підстав з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про вчинення останнім дисциплінарного проступку. Таким чином, звільнення з посади є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення та не відповідає характеру та тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, не перевірено чи взагалі мав місце факт вчинення дисциплінарного проступку, оскільки вину позивача належними доказами доведено не було.
Позивач та його уповноважений представник у судове засідання не з'явилися, однак 24 лютого 2026 року до суду подано заяву про проведення судових засідань без їх участі.
Представники відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду заступника командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
15 серпня 2025 року т.в.о. командира БПОП (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Миколою Ковбаснюком подано рапорт начальникові Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в якому доповів, що заступник командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_1 , 22.04.2025 згідно наказу ГУНП від 21.04.2025 № 1107 дск, був відряджений для виконання службових завдань до Зведеної бригади поліції при ГУНП у Волинській області під умовним найменуванням «Скеля». Однак, 15.08.2025 близько 11 год. 00 хв. було виявлено відсутність за місцем тимчасового проживання, а саме: АДРЕСА_2 , капітана поліції ОСОБА_1 , який перебував після добового чергування в складі бойового резерву. При цьому табельна зброя ПМ, автоматична зброя АК-74 та боєприпаси до неї залишив у місці зберігання зброї за місцем розташування взводного опорного пункту під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Наразі проводяться пошукові заходи з метою встановлення ОСОБА_1 та місця перебування, телефон останнього вимкнений. У зв'язку із викладеним та з метою встановлення всіх обставин за вищевказаним фактом просить призначити службове розслідування, (а.с. 41).
15 серпня 2025 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області наказом № 2199 «Про створення дисциплінарної комісії та організацію проведення службового розслідування», з метою об'єктивного та повноцінного дослідження відомостей, викладених у рапорті ОСОБА_5 від 15 серпня 2025 року відносно факту грубого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, наказано керуючись статтями 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Порядком та Положенням, затвердженими наказом МВС від 07.11. 2018 № 893, оголосити персональний склад дисциплінарної комісії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та провести службове розслідування, (а.с. 42, зворот).
27 серпня 2025 року відповідно до висновку «За фактом самовільного залишення несення служби та невиконання наказу окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП» дисциплінарна комісія уважає, що за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади «Скеля» від 10.06.2025 № 368 «Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади «Скеля»», самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, де він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою «Скеля», порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (0072861), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції, (а.с. 63-67).
28 серпня 2025 року т.в.о. начальником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , відповідно до пункту 1 наказу № 2319 наказано за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади «Скеля» від 10.06.2025 № 368 «Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади «Скеля»», самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, де він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою «Скеля», порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (0072861), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції, (а.с. 69-70).
28 серпня 2025 року наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області «По особовому складу» № 143 о/с , відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072811), заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 28 серпня 2025 року, (а.с. 69).
Підстава: пункт 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 28.08.2025 № 2319 та довідка-розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 44, видана УЛМТЗ ГУНП 28.08.2025, (а.с. 69).
Не погодившись із наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28 серпня 2025 року № 143 о/с, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування наказу та поновлення на роботі.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом №580-VIII.
Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону №580-VIII).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Частиною першою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Статтею 59 Закону №580-VIII установлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга і третя статті 77 Закону № 580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут.
За змістом преамбули Дисциплінарного статуту дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За приписами частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Враховуючи наведені норми, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків, недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893), він визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з пунктами 4, 13, 14 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.
Усні пояснення можуть фіксуватися особою, яка проводить службове розслідування, у тому числі за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, засобів фото- і відеозапису з подальшим накладанням на файл електронного цифрового підпису.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув'язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським, а від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, - після його протверезіння.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Отже, в ході службового розслідування з'ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У цій справі судом встановлено, що наказ про створення дисциплінарної комісії та організацію проведення службового розслідування прийнятий за фактом відсутності за місцем тимчасового проживання, а саме: АДРЕСА_2 , капітана поліції ОСОБА_1 , який перебував після добового чергування в складі бойового резерву 15 серпня 2025 року.
27 серпня 2025 року відповідно до висновку «За фактом самовільного залишення несення служби та невиконання наказу окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП» дисциплінарна комісія уважає, що за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1, частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, абзаців 1, 12 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у невиконанні наказу Зведеної бригади «Скеля» від 10.06.2025 № 368 «Про затвердження внутрішнього розпорядку поліцейських Зведеної бригади «Скеля»», самовільному залишенні місця несення служби та безпричинній відсутності на службі 15.08.2025, в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, не повідомленні прямого та безпосереднього керівника про намір залишення ним місця дислокації ГУНП в Волинській області, де він був відряджений для несення служби та виконання завдань у складі зведеної бригади поліції під умовною назвою «Скеля», порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (0072861), відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції, (а.с. 63-67).
Такі ж обставини стосовно вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку викладені у наказі від 28 серпня 2025 року за № 2319 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1 ».
Разом з тим, цей наказ позивач не оскаржує, хоча в мотивах позову вказує на відсутність складу дисциплінарного проступку. З цього приводу суд зазначає, що позивач неправильно обрав спосіб захисту порушених прав, вважаючи, що його права порушенні лише наказом про звільнення, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності є проміжним, що не потребує окремого оскарження.
Згідно із пунктом 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, Дисциплінарним статутом передбачено оскарження саме наказу, яким застосовано до поліцейського дисциплінарне стягнення. В межах розгляду справи з предметом позову про оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності суд надає оцінку обставинам, які свідчать про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку.
Наказ про звільнення зі служби в поліції є лише реалізацією (наслідком) наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тому якщо позивач не погоджується з притягненням його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, то він має оскаржити безпосередньо наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Крім того, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахування обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав неправомірності оскаржуваного наказу.
За вказаних обставин, суд вважає, що наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №143 о/с від 28.08.2025 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позову відсутні.
Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної адміністративної справи.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, пояснень самого позивача та інших осіб відібраних в ході службового розслідування, покази свідків у судовому засіданні та з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини через призму статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства, що ним доведено у межах даної адміністративної справи належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в особі адвоката Штець Івана Івановича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль