13 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/23593/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 11.09.2025 № 103550011464, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах за роботу за Списком № 2 відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підтвердження наявного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком № 2 позивач ОСОБА_1 надав пільгову довідку видану ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 31.07.2025 № 03-22-195. Зі змісту наданої довідки вбачається, що в період з 12.02.2007 по 13.10.2023 (16 років 10 місяців 01 день) ОСОБА_1 працював повний робочий день на Державному підприємстві Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за професією, посадою електрогазозварник слюсарно - механічного відділу служби головного механіка аеропорту та був зайнятий різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче З класу небезпеки, що передбачена Списком № 2 розділу ХХХІІІ Загальні професії Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності 16.08.1995 по 17.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 12.02.2007 по 13.10.2023 згідно пільгової довідки від 31.07.2025 №03-22-195, наданої ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01.01.2025 № 01-22/7-1. Довіреність від 01.01.2025 № 01-22/7-1 в документах електронної справи відсутня. Таким чином, страховий стаж Позивача становить 37 років 7 місяців 1 день. Стаж роботи за Списком №2 становить відсутній, оскільки не підтверджений належними документами. А тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшли пояснення щодо позову, в якому представник третьої особи зазначає, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах встановлено, що вік Позивача - 55 років. Страховий стаж особи становить 37 років 7 місяців 1 день. Пільговий стаж за Списком №2 - не підтверджено. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності 16.08.1995 по 17.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 12.02.2007 по 13.10.2023 згідно пільгової довідки від 31.07.2025 № 03-22-195, наданої ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01.01.2025 № 01-22/7-1. Довіреність від 01.01.2025 № 01-22/7-1 в документах електронної справи відсутня. Враховуючи вище зазначене Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, оскільки позивач не досяг пенсійного віку та не набув необхідного пільгового стажу.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.09.2025 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення №103550011464 від 11.09.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах встановлено, що вік Позивача - 55 років.
Страховий стаж особи становить 37 років 7 місяців 1 день.
Пільговий стаж за Списком №2 - не підтверджено.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності 16.08.1995 по 17.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу.
До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 12.02.2007 по 13.10.2023 згідно пільгової довідки від 31.07.2025 № 03-22-195, наданої ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01.01.2025 № 01-22/7-1. Довіреність від 01.01.2025 № 01-22/7-1 в документах електронної справи відсутня.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У спірному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності 16.08.1995 по 17.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації при прийняті на роботу.
Суд не погоджується з такими висновками , з огляду на таке.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивача 16.08.1995 прийнято на посаду газоелктрозварювальника, 17.04.1997 звільнено з посади за власним бажанням.
Таким чином, з вказаних записів можливо чітко встановити періоди роботи позивача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4).
З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 вересня 2022 року по справі №569/16691/16-а.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.08.1995 по 17.04.1997, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства, то суд зауважує, що такі підстава не є належними для відмови у призначенні пенсії за віком та не можуть позбавляти права позивача на призначення пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі № 159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зауважує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період трудової діяльності з 16.08.1995 по 17.04.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Щодо не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоду роботи з 12.02.2007 по 13.10.2023 згідно пільгової довідки від 31.07.2025 № 03-22-195.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Зазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а.
Так, відмовляючи у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 12.02.2007 по 13.10.2023, ГУ ПФУ в Житомирській області зазначило, що вказані періоди не зараховано, оскільки довідка підписана директором з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу за довіреністю від 01.01.2025 № 01-22/7-1. Довіреність від 01.01.2025 № 01-22/7-1 в документах електронної справи відсутня.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , установлено, що:
- 12.02.2007 позивач прийнятий на посаду електрогазозварника 5 розряду слюсарно-механічної дільниці. Вказано, що дана посада дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно атестації робочих місць.
- 26.09.2009 проведено атестацію робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- 26.06.2014 проведено атестацію робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- 31.10.2019 проведено атестацію робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- 13.10.2023 звільнено з роботи за угодою сторін.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі записи про спірні періоди роботи.
Відповідно до довідки, виданої ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 31.07.2025 № 03-22-195, в період з 12.02.2007 по 13.10.2023 ОСОБА_1 працював повний робочий день на Державному підприємстві Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за професією, посадою електрогазозварник слюсарно - механічного відділу служби головного механіка аеропорту та був зайнятий різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче З класу небезпеки, що передбачена Списком № 2 розділу ХХХІІІ Загальні професії Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461. Підставою для видачі даної довідки, вказано наступне: особова карта (типова форма № П-2), накази по особовому складу згідно з проведеною атестацією робочих місць: наказ № Н-01-07-100 від 09.06.2004, наказ № 01-07-155 від 26.03.2009. наказ № 01-07-638 від 26.06.2014, наказ № 01-07-35 від 31.10.2019, службова записка № 65-10-78 від 21.07.2025.
В пенсійній справі наявні наказ про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
З огляду на викладене, судом встановлено, що протягом спірного періоду з 12.02.2007 по 13.10.2023 позивач працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, такі обставини підтверджено відомостями трудової книжки та довідкою від 31.07.2025 № 03-22-195, наданою ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні як на підставу для відмови у зараховані до пільгового стажу періодів роботи згідно з пільговою довідкою від 31.07.2025 № 03-22-195, наданої ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», оскільки довіреність від 01.01.2025 № 01-22/7-1 в документах електронної справи відсутня.
Представник позивача надав до суду витяг з довіреності від 01.01.2025 №01-22/7-1, відповідно о якої Кияшко Інни Сергіївни, директора з фінансових питань та організації і оплати праці персоналу уповноважено підписувати/затверджувати від імені керівника підприємства наступні види документів, підготовлені персоналом підпорядкованих структурних підрозділів: звернення/довідки/ відповіді фізичним особам щодо стажу роботи на підприємстві.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Крім того, відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови в їх врахуванні при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
З огляду на викладене, на думку суду відсутні підстави для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача з 12.02.2007 по 13.10.2023, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами у своїй сукупності.
Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладену в рішенні №103550011464 від 11.09.2025.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивач, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.
Отже, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладену в рішенні №103550011464 від 11.09.2025 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у цій справі.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України та задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н,08500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103550011464 від 11.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
13.03.26