12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/21425/25
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" до Дубрівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне сільськогосподарське підприємство "Церем" із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409, площею 1,8964 га, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та зобов'язати Дубрівську сільську раду вчинити дії, спрямовані на державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409, площею 1,8964 га, шляхом звернення із відповідною заявою та документами до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- визнати протиправною бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" від 09.07.2025, зареєстрованої 09.07.2025 № 351, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409, площею 1,8964 га та зобов'язати Дубрівську сільську раду повторно розглянути заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" від 09.07.2025, зареєстровану 09.07.2025 № 351, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 га, та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Церем" є власником нежитлового приміщення - стельмашні площею 143,2 кв. м за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Хижівка, вул. 1 Травня, 4-А, право власності на яке зареєстровано 26.07.2022. Позивач стверджує, що вказане приміщення розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 га. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.06.2024 у справі № 273/1608/22 було визнано незаконними та скасовано рішення Дубрівської сільської ради від 17.06.2020 № 999 та від 18.09.2020 № 1053, а також скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку саме з підстав наявності на ній майна позивача та неврахування переважного права ПСП "Церем". 30.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу в оренду цієї ділянки для обслуговування приміщення, заява зареєстрована за № 6. Оскільки відповіді не надійшло, 09.07.2025 подано повторну заяву, зареєстровану за № 351. У липні 2025 року рада повідомила, що ділянка не перебуває в комунальній власності, посилаючись на скасування попередньої реєстрації права ОСОБА_1 , але не вчинила дій щодо реєстрації права комунальної власності та не розглянула заяву по суті.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Попової Оксани Гнатівни від 09.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням Житомирського окружного адміністративного суду № 23 від 12.02.2026 було призначено повторний автоматизований розподіл справи, оскільки відповідно до наказу № 01-03-ос від 05.01.2026 суддю Попову Оксану Гнатівну відраховано зі штату Житомирського окружного адміністративного суду у зв'язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
12.02.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа передана на розгляд судді Леміщаку Д.М.
Ухвалою від 13.01.2026 справу прийнято до провадження суддею Леміщаком Д.М.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.01.2026, відповідач зазначив, що приміщення стельмашні фактично розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0407, а не 0409, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Дубрівської сільської ради від 19.01.2021 № 16. Відповідач вказав, що позивач приховує цей факт, намагаючись отримати в оренду іншу ділянку площею майже 2 га, яка не пов'язана з його об'єктом. У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2022 відсутній кадастровий номер земельної ділянки. 03.10.2024 рада нібито зверталася до позивача з проханням надати роз'яснення та схему розташування, але відповіді не отримала. Відповідач вважає, що бездіяльність щодо реєстрації права комунальної власності на ділянку 0409 не є протиправною, оскільки немає підстав вважати її землею під об'єктом позивача, а передача можлива лише через торги.
Позивач 03.02.2026 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що розташування стельмашні саме на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 встановлено рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.06.2024 у справі № 273/1608/22, яке набрало законної сили, а тому ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України. Відповідач не зареєстрував право комунальної власності на ділянку, через що кадастровий номер не відображається у реєстрі речових прав. Лист від 03.10.2024 не був належним чином вручений чи відправлений позивачу, доказів цього не надано. На підтвердження зв'язку об'єкта з ділянкою 0409 позивач надав схему розташування, виготовлену у 2026 році ліцензованим інженером-землевпорядником, та витяг з Державного реєстру речових прав від 02.02.2026.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Церем" є власником нежитлового приміщення - стельмашні площею 143,2 кв. м за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Хижівка, вул. 1 Травня, 4-А, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2022.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.06.2024 у справі № 273/1608/22 встановлено, що вказане приміщення розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 га, визнано незаконними та скасовано рішення Дубрівської сільської ради від 17.06.2020 № 999 та від 18.09.2020 № 1053, а також скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю ділянку з підстав неврахування переважного права позивача.
30.09.2024 позивач звернувся до Дубрівської сільської ради із заявою про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 для обслуговування нежитлового приміщення, заява зареєстрована за № 6.
09.07.2025 подано повторну заяву, зареєстровану за № 351.
У відповідях від 16.07.2025 № 401 та № 402 рада повідомила, що земельна ділянка не перебуває в комунальній власності, однак не вчинила дій щодо реєстрації такого права за територіальною громадою та не прийняла рішення за результатами розгляду заяви позивача.
Вважаючи бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та щодо неприйняття рішення за заявою від 09.07.2025 протиправною, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 140 Конституції України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Згідно зі статтею 142 Конституції України, матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Стаття 143 Конституції України конкретизує, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває в комунальній власності, та вирішують інші питання місцевого значення.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, серед яких: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; організація землеустрою.
Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлює, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 79-1 Земельного кодексу України регулює питання формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після їх формування та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
Законодавством закріплений принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі або споруди. Так, стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України встановлюють, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений цей об'єкт, без зміни її цільового призначення. Частина 2 статті 120 Земельного кодексу України прямо вказує: якщо об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то до набувача права власності на такий об'єкт переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.
Ця норма реалізує принцип superficies solo cedit, згідно з яким збудоване на поверхні слідує за землею, забезпечуючи стабільність речових прав і виключаючи ситуацію, коли будівля існує без належного земельного забезпечення.
Процедура надання земельних ділянок у користування регулюється статтею 123 Земельного кодексу України. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Якщо земельна ділянка, межі якої визначені, передається в оренду без зміни її цільового призначення, така передача здійснюється на підставі відомостей Державного земельного кадастру без необхідності розроблення нової документації із землеустрою.
Перехідні положення Земельного кодексу України, зокрема пункт 21, встановлюють, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, крім земельних ділянок, які перебували у приватній власності на день набрання чинності відповідним законом від 10.10.2018, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Ця норма прямо наділила територіальні громади правом комунальної власності на такі землі автоматично з 01.01.2019, без необхідності додаткових рішень, а державна реєстрація права є лише підтвердженням вже набутого права, а не підставою для його виникнення. Відсутність реєстрації не скасовує самого права комунальної власності і не звільняє орган місцевого самоврядування від обов'язку вчинити дії щодо її оформлення.
Стаття 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Стаття 26 цього Закону визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, до якої належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає форми актів органів місцевого самоврядування: рада в межах своїх повноважень приймає рішення, які ухвалюються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю голосів від загального складу ради. Рішення ради є обов'язковими для виконання.
Стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Стаття 4 Закону визначає об'єкти, права щодо яких підлягають реєстрації, зокрема земельні ділянки.
Згідно з пунктом 3 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" землі в межах населених пунктів, крім тих, що перебувають у приватній або державній власності, вважаються землями комунальної власності в силу закону.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, деталізує процедуру звернення за реєстрацією. Для державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку орган місцевого самоврядування подає заяву та відповідні документи, що підтверджують належність ділянки до земель громади.
Судом встановлено, що ПСП "Церем" на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.07.2022 є власником будівлі стельмашні площею 143,2 квадратних метрів за адресою: село Хижівка, вулиця 1 Травня, будинок 4-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1584371218206.
Зазначене приміщення розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 гектара, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Факт розташування приміщення стельмашні саме на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 був предметом судового розгляду та встановлений рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.06.2024 у справі номер 273/1608/22, яке набрало законної сили. Суд у рішенні встановив, що на земельній ділянці 1820686500:02:000:0409 розташована будівля стельмашні, яка належить ПСП "Церем".
Це стало підставою для визнання незаконними рішень ради про передачу ділянки у приватну власність іншій особі та скасування державної реєстрації права приватної власності.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Оскільки Дубрівська сільська рада була стороною у справі № 273/1608/22, факт знаходження будівлі позивача на земельній ділянці з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 є доведеним і не може піддаватися сумніву відповідачем у межах цього процесу.
Після скасування права приватної власності ОСОБА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 повернулася до складу земель комунальної власності. Згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідач як орган, що представляє власника (громаду), зобов'язаний був вжити заходів щодо реєстрації за собою права власності. Однак незважаючи на звернення позивача від 30.09.2024 № 6 та від 09.07.2025 № 351, рада таких дій не вчинила.
Твердження відповідача про те, що будівля знаходиться на земельній ділянці 1820686500:02:000:0407, спростовуються наданою позивачем схемою розташування об'єктів нерухомого майна, виготовленою у 2026 році сертифікованим інженером-землевпорядником. Цей документ вказує на накладання контурів будівлі на межі ділянки 1820686500:02:000:0409 Окрім того, витяг з Державного реєстру речових прав від 02.02.2026 підтверджує, що об'єкт нерухомості № 1584371218206 має просторову прив'язку саме до кадастрового номера 1820686500:02:000:0409. Відповідач не надав жодного технічного документа, який би спростовував ці дані на геодезичному рівні. Суб'єктивне бачення посадових осіб сільської ради не може превалювати над офіційними даними реєстрів та висновками фахівців у галузі землеустрою.
Посилання відповідача на довідку виконавчого комітету від 19.01.2021, яка нібито вказує на інший кадастровий номер, не має юридичного значення, оскільки в попередній справі суд уже оцінив сукупність доказів, включаючи інші довідки самої ради, і встановив місце розташування об'єкта на спірній ділянці.
Суд звертає увагу, що заяви позивача про надання ділянки в оренду для обслуговування будівлі були отримані відповідачем. Відповідно до статей 26 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" результатом розгляду таких заяв повинно бути рішення сільської ради, прийняте на сесії. Натомість позивач отримував лише листи за підписом сільського голови або інших посадових осіб, у яких повідомлялося про неможливість задоволення прохання.
Суд наголошує, що лист не є рішенням органу місцевого самоврядування у розумінні земельного законодавства. Відмова у наданні земельної ділянки повинна бути оформлена у вигляді рішення ради з наведенням конкретних мотивів такої відмови. Ухилення ради від винесення питання на розгляд сесії протягом більше ніж одного року (з моменту першого звернення) є проявом протиправної бездіяльності.
Окремо слід розглянути аргумент відповідача про дискреційні повноваження. Дискреція - це можливість органу обирати один з кількох законних варіантів рішення. Однак у ситуації, коли на земельній ділянці розташована будівля, що належить особі на праві приватної власності, свобода вибору органу місцевого самоврядування є вкрай обмеженою. Стаття 120 Земельного кодексу України зобов'язує надати землю власнику будівлі. Більше того, дискреція не означає право взагалі не приймати рішення. Навіть якщо рада вважає, що існують підстави для відмови, вона повинна прийняти рішення про відмову, яке може бути оскаржене в суді. Відсутність формального рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути заяву по суті та винести його на пленарне засідання.
Щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку суд зазначає таке. Земельна ділянка з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 утворилася з земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, що припинено. Після набрання чинності Законом України від 10.10.2018 та відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України така ділянка автоматично перейшла у комунальну власність територіальної громади села Хижівка, яку представляє Дубрівська сільська рада. Рішення ради від 17.06.2020 та 18.09.2020 про надання ділянки у приватну власність іншій особі були визнані незаконними судом, а державна реєстрація права приватної власності скасована. Таким чином, після скасування приватної власності ділянка повернулася до статусу комунальної власності в силу прямої норми закону.
Дубрівська сільська рада як суб'єкт, уповноважений здійснювати правомочності комунальної власності, зобов'язана вжити заходів для державної реєстрації права комунальної власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відсутність такої реєстрації не скасовує самого права територіальної громади і не є підставою для відмови у передачі ділянки в оренду власнику розташованого на ній об'єкта нерухомості. Посилання відповідача на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав про відсутність реєстрації є хибним, оскільки державна реєстрація є лише підтвердженням набутого права, а не умовою його існування, як неодноразово зазначалося у правових позиціях вищих судових інстанцій. Бездіяльність ради в оформленні реєстрації створює штучні перешкоди для реалізації прав позивача і порушує принцип єдності долі будівлі та земельної ділянки.
Позивач надав схему розташування об'єкта нерухомого майна, виготовлену ліцензованим інженером-землевпорядником у 2026 році, а також витяг з Державного реєстру речових прав від 02.02.2026, які підтверджують зв'язок між реєстраційним номером об'єкта та кадастровим номером спірної ділянки. Відповідач не спростував ці докази і не довів вручення свого листа від 03.10.2024 позивачу у встановлений законом спосіб. Тому твердження про відсутність прив'язки об'єкта до ділянки та про нібито рейдерські наміри позивача є необґрунтованими і суперечать встановленим преюдиційним фактам.
Дубрівська сільська рада, будучи розпорядником земель комунальної власності, діє в інтересах територіальної громади, однак її бездіяльність щодо реєстрації права та розгляду заяви порушує не лише права позивача, але й суспільний інтерес у раціональному використанні земельних ресурсів. Земля є унікальним обмеженим ресурсом, і її розподіл має відповідати принципам справедливості та добросовісності. Зволікання з реєстрацією комунальної власності позбавляє територіальну громаду можливості ефективно управляти своїм майном і створює умови для правової невизначеності.
Встановлення зв'язку об'єкта нерухомості з земельною ділянкою за допомогою схеми та витягів, наданих позивачем, повністю спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для застосування статті 120 Земельного кодексу України. Позивач, як власник будівлі, має переважне право на отримання ділянки в оренду без проведення аукціону, оскільки ділянка не перебуває у користуванні інших осіб і призначена для обслуговування об'єкта. Цільове призначення ділянки дозволяє розташування на ній господарської будівлі, що підтверджується класифікатором будівель і Порядком ведення Державного земельного кадастру.
У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово наголошувалося на важливості принципу належного урядування. У справі Рисовський проти України суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати змогу отримувати вигоду від своїх помилок чи уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті цієї справи це означає, що якщо рада не зареєструвала своє право власності на землю, вона не може використовувати цей факт як підставу для відмови у розгляді заяви власника будівлі про оренду цієї землі.
Таким чином, бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо невжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності та щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача є протиправною, оскільки суперечить обов'язкам, покладеним на орган місцевого самоврядування Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Така бездіяльність порушує права позивача на отримання земельної ділянки під власним об'єктом нерухомості і не відповідає вимогам ефективного управління комунальним майном.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Оскільки відповідач не виконав свій обов'язок щодо реєстрації права власності та належного розгляду заяв, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Стосовно судових витрат суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056 гривень. Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову судові витрати стягуються з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72, 77, 78, 139, 241, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" (вул. 1 травня, 6,с. Хижівка, Звягельський р-н, Житомирська обл.,12712, ЄДРПОУ 03747202) до Дубрівської сільської ради (вул. Адмірала Левченка, 132, с. Дубрівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12736, ЄДРПОУ 04344446) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо невжиття заходів до реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 гектара відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зобов'язати Дубрівську сільську раду вчинити дії, спрямовані на державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 площею 1,8964 гектара, шляхом звернення із відповідною заявою та документами до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Визнати протиправною бездіяльність Дубрівської сільської ради щодо неприйняття за результатами розгляду заяв приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" від 30.09.2024 № 6 та від 09.07.2025 № 351 рішень про надання у користування на умовах оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820686500:02:000:0409 для обслуговування належної позивачу будівлі стельмашні.
Зобов'язати Дубрівську сільську раду повторно розглянути заяви приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" від 30.09.2024 № 6 та від 09.07.2025 № 351 про надання земельної ділянки в оренду та прийняти за результатами їх розгляду на пленарному засіданні сесії Дубрівської сільської ради рішення відповідно до вимог статей 12, 120, 123, 124 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Дубрівської сільської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Церем" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 12 березня 2026 р.
12.03.26