Єдиний унікальний номер справи 333/12354/25
Номер провадження 2/333/1780/26
іменем України
12 березня 2026 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про стягнення заборгованості, -
25 грудня 2025 року, позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 61 830 грн. 46 коп.: - 60 631 грн. 67 коп., заборгованість за спожиту е/е за період 01.02.2020 -31.08.2025; - 3% річних від суми заборгованості у розмірі 269,52 грн. за період з 23.03,2020 по 23.02.2022 . - суму інфляційних витрат у розмірі 929,27 грн. за період з 01.04.2020 по 23.02.2022 та, крім того, судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, статей 633-634, ч. 2 ст. 642 ЦК України, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії з 01.01.2019 року.
Споживання електричної енергії здійснювалося за об'єктом: АДРЕСА_2 .
В порушення умов договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період 01.02.2020 - 31.08.2025 складає 25163 кВт/год на загальну суму 60 631 грн. 67 коп.
Позивач, посилаючись на ці обставини, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 61 830 грн 46 коп : - 60 631 грн 67 коп., заборгованість за спожиту е/е за період 01.02.2020 -31.08.2025; - 3% річних від суми заборгованості у розмірі 269,52 грн. за період з 23.03,2020 по 23.02.2022 . - суму інфляційних витрат у розмірі 929,27 грн. за період з 01.04.2020 по 23.02.2022., та судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 26 грудня 2025 року прийнято в провадженні судді Стоматова Е.Г. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заява про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі; у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Заперечень стосовно позовних вимог позивача суду не надала.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи надано не було.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 12 березня 2026 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (надалі -Правила роздрібного ринку електричної енергії).
Відповідно до п. 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Пунктом 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник (позивач) універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Пунктом 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактором приєднання до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-який дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Судом встановлено, що між ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» та ОСОБА_1 , керуючись Законом України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, ст.ст. 633, 634, ч. 2 ст. 642 ЦК України укладений договір по постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії з 01.01.2019 року. Споживачу було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до відповіді № 2181912 від 26 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем було спожито електричної енергії за період з 01 лютого 2020 року по 31 серпня 2025 року 25163 кВт/год на суму 60 613 грн 67 коп, що підтверджується детальним станом розрахунків заборгованості за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Загальна заборгованість відповідача становить 61 830 грн 46 коп: - 60 631 грн. 67 коп, заборгованість за спожиту е/е за період 01.02.2020 -31.08.2025; - 3% річних від суми заборгованості у розмірі 269,52 грн. за період з 23.03,2020 по 23.02.2022 . - суму інфляційних витрат у розмірі 929,27 грн. за період з 01.04.2020 по 23.02.2022.
Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача вимоги з додатками від 28 жовтня 2025 року за №6511 щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію. Вказана вимоги залишена відповідачем без уваги, сума заборгованості не погашена.
Абзацом 2 п. 4.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.
Згідно з п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений строк.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов'язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Сума заборгованості складає 61 830 грн 46 коп: - 60 631 грн. 67 коп, заборгованість за спожиту е/е за період 01.02.2020 -31.08.2025; - 3% річних від суми заборгованості у розмірі 269,52 грн. за період з 23.03,2020 по 23.02.2022 . - суму інфляційних витрат у розмірі 929,27 грн. за період з 01.04.2020 по 23.02.2022.
За таких обставин, враховуючи тривалий термін прострочення платежів, відсутність дій, які б свідчили про наміри добросовісно виконувати свої зобов'язання з боку відповідача, вказують на наявність спроби ухилитися від виконання ним своїх зобов'язань.
Водночас, ст. 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стані було продовжено та він продовжує діяти і на цей час.
Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
З аналізу наведених вище норм випливає, що позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат та 3% річних лише до 23.02.2022 року включно. Ці суми розраховані позивачем вірно та відповідачем не спростовані.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 оплату наданих послуг не довела, будь-яких претензій щодо надання послуг позивачу не пред'явила, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 61 830 грн 46 коп є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-281, 352-354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (місце знаходження: м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.35, ЄДРПОУ 42093239) заборгованість у загальному розмірі 61 830 гривень 46 копійок /шістдесят одну тисячу вісімсот тридцять гривень сорок шість копійок/.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (місце знаходження: м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.35, ЄДРПОУ 42093239) судовий збір у розмірі 3 028 гривень 00 копійок /три тисячі двадцять вісім гривень нуль-нуль копійок/.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 12 березня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов