12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 525/573/24
провадження № 51-4684 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 року,
встановив:
Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08 травня 2024 рокуОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України
(далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного вироку, а апеляційну скаргу повернуто.
У своїй касаційній скарзі засуджений та захисник порушують питання про скасування вищезазначеної ухвали апеляційного суду та призначення нового апеляційного розгляду. В обгрунтування своєї вимоги посилаються на те, що строк на апеляційне оскарження вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08 травня 2024 рокупропущений засудженим з поважних причин, оскільки він перебував на лікуванні, проте суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою та необґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Доводи наведені у касаційній скарзі про необгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження є безпідставними, враховуючи наступне.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) визначено, що апеляційна скарга може бути подана на вирок суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Згідно з ч. 3
ст. 395 КПК, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4 , не погоджуючись з постановленим стосовно нього вироком місцевого суду від 08 травня 2024 року, поза межами строку на апеляційне оскарження подав апеляційну скаргу, до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 21 липня 2025 року відмовив у його задоволенні та повернув ОСОБА_4 апеляційну скаргу.
Постановляючи вказане рішення, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 отримав копію вказаного вироку 10 травня 2024 року, про що наявна відповідна розписка в матеріалах кримінального провадження. Попри це, апеляційну скаргу засуджений подав лише 18 березня 2025 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Отже, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_4 причини пропуску цього строку, не можна визнати поважними та такими, що об'єктивно зумовили затримку подання останнім апеляційної скарги на вирок місцевого суду. Так, апеляційний суд зазначив, що згідно з долученими стороною захисту до матеріалів провадження медичними даними ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 30 травня по 05 червня 2024 року, з 18 червня по 21 червня 2024 року та з 24 серпня до вересня 2024 року. Даних щодо проходження ОСОБА_4 лікування в інші періоди часу стороною захисту не надано та в матеріалах справи немає. Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що стороною захисту не наведено підтверджених обставин і об'єктивних даних щодо наявності поважних причин у розумінні ст.117 КПК, які би виправдовували пропуск строку апеляційного оскарження саме на 9 місяців та унеможлювали оскарження ОСОБА_4 вироку місцевого суду не в період перебування на лікуванні, зокрема, подачу апеляційної скарги протягом жовтня, листопада, грудня 2024 року, січня та лютого 2025 року.
Отже, відмовляючи ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції та повертаючи його апеляційну скаргу, суд належним чином проаналізував зазначені у скарзі доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та обгрунтовано відмовив у його поновленні.
З таким рішенням погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Висновки суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведені ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є такими, що перешкоджали йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження та вчасно подати апеляційну скаргу.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за спільною касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3