46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
10 березня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/19/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Дідур А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС", м. Київ
до відповідача Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ
про стягнення 175 414 грн 99 коп.
за участю представників:
позивача: Миронов В.А., виконуючий обов'язки директора, наказ №2/3/26-К від 02.03.2026;
відповідача: не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Приватне підприємство "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС", м.Київ звернулося 16.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "СЕТАМ", м. Київ, про стягнення 175 414,99 грн боргу, з яких 65 474,60 грн орендної плати за липень-серпень 2022 року за договором суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019 в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2020, 82 804,30 грн інфляційних нарахувань та 27 136,09 грн - 3% річних, нарахованих за неналежне виконання договору та у зв"язку з несплатою боргу, стягнутого згідно судового рішення у справі №921/132/23 за цим договором.
Позивач вказує, що згідно з п. 7.1 договору, даний договір є пролонгованим до 31.12.2022. Позивач посилається на обставини, встановлені судом у постанові Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 921/132/23 та зауважує, що відповідач не довів факту належного повідомлення про розірвання договору. Ці обставини встановлені судом між тими ж сторонами, вони не потребують повторного доказування.
Позивач також наголошує, що згідно з п. 2.3 договору, повернення об'єкта суборенди має оформлятися виключно двостороннім Актом приймання-передачі, який не був підписаний у спірний період. Оскільки комісією суборендодавця 31.08.2022 зафіксовано, що приміщення, котрі були предметом договору, вільні, і з 01.09.2022 майно передано в суборенду іншому орендарю, то за липень-серпень 2022 року, який не був охоплений судовим рішенням №921/132/23, позивачем нараховано до сплати 65 474,60 грн орендної плати.
Також, у зв'язку з невиконанням відповідачем до 30.12.2025 грошового зобов'язання з оплати 229 161,10 грн заборгованості, стягнутої за судовим рішенням у справі №921/132/23, та з оплати оренди за липень-серпень 2022 року 65 474,60 грн, позивачем на вказані суми боргу нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Позивач стверджує, що ДП «СЕТАМ» діяло недобросовісно, використовуючи адміністративний ресурс для блокування примусового виконання судового рішення №921/132/23, зокрема: відповідач ініціював відкриття кримінального провадження за нібито незаконне звернення позивача до суду з позовом з метою зупинення виконавчого провадження; також начальник юридичного департаменту відповідача пропонував сплатити лише частину коштів в обмін на повну відмову позивача від стягнення за судовим рішенням.
Щодо територіальної підсудності даного спору, позивач мотивував розгляд справи Господарським судом Тернопільської області з урахуванням правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки спір випливає з виконання договору щодо нерухомого майна, розташованого у м. Тернополі.
Заперечення відповідача.
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав їх необґрунтованості, стверджуючи, що ним виконано усі необхідні та можливі дії для правомірного розірвання договору та фактичного припинення користування приміщенням у листопаді 2021 року. Тому вимоги щодо стягнення орендної плати за липень-серпень 2022 року, а також похідних санкцій вважає безпідставними.
Зокрема, відповідач вказує, що скористався правом, визначеним у п. 4.2.3 договору на розірвання договору в односторонньому порядку, попередивши позивача за 1 місяць. ДП «СЕТАМ» 05.11.2021 направлено на юридичну адресу позивача (м. Київ, вул. Є. Коновальця, 26А, оф. 117) рекомендований лист №0100197162060, у якому містилося повідомлення підприємства про розірвання договору та два примірники Акту повернення-приймання майна. Відсутність опису вкладення до поштового відправлення №0100197162060 пояснено відповідачем внутрішніми правилами діловодства державного підприємства та обмеженим фінансуванням. Цей лист повернуто відповідачу з позначкою «за закінченням терміну зберігання», однак відповідач вважає це свідченням умисного ухилення позивача від отримання поштової кореспонденції.
Після цього, 01.12.2021 примірники Акту повернення-приймання були нарочним вручені бухгалтеру ПП «Західпромбізнес» у м. Тернополі, однак позивач відмовився їх підписувати, у зв'язку з чим відповідачем складено односторонні Акти від 30.11.2021 про виїзд із орендованого приміщення та від 05.12.2021 - Акт про відмову позивача від підписання Акту повернення-приймання.
Відповідач стверджує, що приміщення повністю звільнені 30.11.2021. Про це додатково повідомлено позивачу через систему «Документ. Онлайн», в якій відхилено рахунок за грудень 2021 року.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву ДП "СЕТАМ" просило суд передати справу за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 20.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 17.02.2026, яке відкладалося на 03.03.2026, а згодом оголошувалася перерва до 10.03.2026.
Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача, викладеному у відзиві на позовну заяву без номера від 04.02.2026 (вх.№943 від 05.02.2026), про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на долучені до справи докази та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом доставлення судової кореспонденції, зокрема ухвали суду від 03.03.2026, до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку електронних листів.
Оскільки неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 42 ГПК України, з огляду на достатність у матеріалах справи доказів, суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Під час розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України 10.03.2026 в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.01.2019 між Приватним підприємством "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС" як Суборендодавцем та Державним підприємством "СЕТАМ" як Суборендарем, укладено договір суборенди нежитлового приміщення за №1134 (далі - договір), відповідно до п.1.1, 1.3, 1.4, 4.1.1, 5.1.1 якого Суборендодавець передав по Акту приймання-передачі, а Суборендар прийняв у строкове платне користування для використання в господарській діяльності нежитлове приміщення, що складається з частини площі будівлі, загальною площею 59,41м2, розташованого на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська в м.Тернополі, та нежитлове складське приміщення під літерою “Л», загальною площею 600,00м2, розташованого за адресою: м.Тернопіль, вул. Поліська, 14 (далі - об'єкт суборенди).
Згідно з п.1.2 договору, Суборендодавець має право на передачу об'єкта в суборенду відповідно до договору оренди нежитлових приміщень, укладеного 01.01.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМБІНАТ-ТЕРНОПІЛЬ".
Відповідно до п.2.1 договору початок користування Суборендарем об'єктом суборенди настає одночасно із підписанням сторонами Акту приймання-передачі.
Згідно з п.2.3 договору, після закінчення строку оренди за цим договором Суборендар зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів повернути Суборендодавцю об'єкт суборенди за відповідним Актом приймання-передачі.
У пункті 3.1 договору сторонами визначено орендну плату у розмірі 21564,60грн в місяць, яка нараховується та сплачується щомісяця після підписання Акту прийому-передачі об'єкту оренди. Орендар має право ініціювати перегляд орендної плати у випадку впливу інфляції на ціну (п.3.2 договору).
Якщо перший та/або останній місяць є неповними, орендна плата розраховується пропорційно дням, протягом яких об'єкт суборенди знаходився в користуванні Суборендаря (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору орендна плата перераховується Суборендарем щомісяця до 10-го числа наступного місяця за попередній місяць, на підставі рахунку Суборендодавця, на поточний рахунок Суборендодавця.
У п.3.5 договору визначено, що Суборендар здійснює по окремих рахунках, які надаються Суборендодавцем, компенсацію комунальних витрат (вода-, тепло-, електропоста-чання, вивіз сміття) протягом 5-ти днів з дня одержання рахунку. Розмір вказаних платежів визначається згідно з встановленими тарифами, відповідно до рахунків отриманих Суборендодавцем, та змінюється у відповідності до зміни тарифів. До рахунків за спожиті комунальні послуги додаються копії квитанцій про нарахування таких платежів.
У разі зміни розміру орендної плати Суборендодавець повідомляє Суборендаря письмово за один місяць до настання таких змін (п.3.8 договору).
Також у розділах 4, 5 договору визначено взаємні права та обов'язки сторін.
Зокрема, відповідно до п.4.1.4 договору Суборендар зобов'язався використовувати об'єкт суборенди у відповідності з його призначенням та умовами цього договору та своєчасно і в повному обсязі перераховувати Суборендодавцеві орендну плату.
У разі припинення або розірвання цього договору Суборендар зобов'язаний повернути об'єкт суборенди Суборендодавцеві у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в суборенду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.4.1.7 договору).
Згідно з п.4.2.3 договору Суборендар вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши Суборендодавця за один місяць до моменту розірвання договору.
Водночас, згідно з п.5.1.8 договору, у разі припинення або дострокового розірвання договору Суборендодавець зобов'язаний прийняти від Суборендаря об'єкт суборенди по Акту прийому-передачі та компенсувати вартість виконаних поліпшень об'єкту суборенди, якщо вони були узгоджені з Суборендодавцем.
У п.6.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Договір укладено на строк з 01.01.2019 по 31.12.2020 з умовою, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле повідомлення про відмову від продовження договору, то договір вважається продовженим на наступні дванадцять місяців (п.7.1 договору).
Зміни та доповнення до даного договору допускаються лише за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди (п.8.10 договору).
У пункті 7.3 договору передбачено підстави припинення договору, а саме договір припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- загибелі об'єкта суборенди;
-дострокової угоди про розірвання за взаємною згодою сторін, яка оформлюється у письмовому вигляді за один місяць до розірвання та підписується представниками сторін;
- рішення господарського суду;
- банкрутства (ліквідації) Орендаря або Орендодавця;
- за рішенням однієї зі сторін з обов'язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за один місяць до бажаної дати розірвання договору;
- в інших випадках, передбачених умовами даного договору.
Сторонами 01.01.2019 підписано Акт прийому-передачі, відповідно до якого в суборенду передано відповідачу частину будівлі, загальною площею 59,41м2, розташовану на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська, 14 в м.Тернополі, а також нежитлове складське приміщення під літерою “Л», загальною площею 600,00м2, розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул.Поліська, 14 (а.с.19).
28.12.2019 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору суборенди №1134 від 01.01.2019, згідно з якою орендну плату визначено в сумі 28752,80грн (без ПДВ) в місяць (п.1.1 додаткової угоди), а також обумовлено, що первинні бухгалтерські документи (рахунки, акти наданих послуг, тощо), обмін такими документами здійснювати з використанням сервісу електронного документообігу "Ддокумент.Онлайн" - https://document.online/.
Додаткова угода №1 від 28.12.2019 набрала чинності з 01.01.2020 (п.1.3 додаткової угоди).
23.12.2020 сторонами підписано додаткову угоду №2 договору суборенди №1134 від 01.01.2019, в якій викладено п.1.1 договору в новій редакції: Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що складається з частини площі будівлі, загальною площею 44м2, розташоване за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль (3-й поверх), та нежитлове складське приміщення під літерою "Л", загальною площею 600м2, розташоване за адресою: вул.Поліська, 14, м.Тернопіль (п.1.1 додаткової угоди).
Також, п.1.2 додаткової угоди №2 від 23.12.2020 внесено зміни до п.3.1 договору суборенди, встановивши орендну плату в розмірі 32 737,30грн (з ПДВ) в місяць.
Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2021 (п.1.3 додаткової угоди №2 від 23.12.2020).
Внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 23.12.2020 відповідач у справі на підставі Акту прийому-передачі від 31.12.2020 повернув позивачу частину приміщення, площею 15,41м2, розташовану на третьому поверсі будівлі №14 по вул.Поліська в м.Тернополі (а.с.22).
Позивач вказує, що договір суборенди був продовжений до 31.12.2022, з огляду на відсутність повідомлення про відмову продовжувати орендні правовідносини, не повернення об'єкту оренди за Актом приймання-передачі.
Обставини щодо терміну дії договору був предметом судового розгляду в межах справи №921/132/23.
Так, у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом ПП "Західпромбізнес" до ДП “СЕТАМ» про стягнення з відповідача 229 161,10 грн орендної плати за період з 01.12.2021 по 30.06.2022, 16 224,48 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2022 по 30.11.2022, 3 465,67грн - 3% річних за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.
Рішенням Господарського суду Тернопільської від 11.05.2023 у справі 921/132/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "СЕТАМ" 5 280,21грн заборгованості з орендної плати, 373,83грн інфляційних нарахувань, 84,46грн - три відсотки річних, а в задоволенні решти позовних вимог (на суму 223 880,89грн основного боргу, 15 850,65 грн інфляційних нарахувань та 3 494,22грн 3% річних) відмовлено з мотивів розірвання договору з 05.12.2021, враховуючи, що ДП «СЕТАМ» належним чином повідомив позивача про розірвання договору в односторонньому порядку, надіславши лист від 05.11.2021.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року рішення 11.05.2023 в частині відмови у позові скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено та з ДП «СЕТАМ» на користь позивача стягнуто 229 161,10грн заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2021 по 30.06.2022, 16 224,48грн інфляційних нарахувань, 3 578,68грн - 3% річних; всього 248 964,26грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено зокрема, наступні обставини:
- відповідачем не подано суду доказів отримання позивачем повідомлення про розірвання договору;
- відповідач не довів, що ним направлялося повідомлення за місяць до розірвання договору суборенди. А пояснення відповідача з цього приводу, що ним не складався опис вкладення із-за відсутності коштів вважає такими, що не заслуговують на увагу і не звільняють відповідача від обов'язку подання доказів на підтвердження своєї позиції.
- посилання відповідача на акт про відмову від підписання акту повернення-приймання нерухомого майна до договору суборенди нежитлового приміщення № 1134 від 01.01.2019 та акт про виїзд із орендованого приміщення за договором суборенди нежитлового приміщення № 1134 від 01.01.2019, які складені в односторонньому порядку відповідачем не беруться апеляційним судом до уваги.
Щодо порядку повернення майна, то апеляційний суд керувався положеннями ст.795 ЦК України та п.2.3 договору, котрими врегульовано порядок повернення майна з оренди, а саме, що повернення об'єкта оренди оформляється двостороннім актом, який підписується обома сторонами.
Оскільки двосторонній акт не підписувався між сторонами, а процедури розірвання договору відповідачем не дотримано, орендні відносини суд визнав не припиненими.
З урахуванням цих обставин, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення орендної плати за весь спірний період з 01.12.2021 по 30.06.2022, виходячи з щомісячного розміру орендної плати 32 737,30 грн., передбаченого додатковою угодою №2, в розмірі 229 161,10 грн
Дані обставини, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, встановлені рішенням суду в господарській справі №921/132/23, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.75 ГПК України, мають преюдиційне значення при вирішенні цього спору, а відтак обставини щодо моменту припинення дії договору суборенди від 01.01.2019 №1134, котрі ґрунтуються на повідомленні відповідача від 05.11.2021 про одностороннє розірвання договору, не підлягають доведенню заново у цій справі.
На примусове виконання судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій Господарським судом Тернопільської області 16 серпня 2023 року видано відповідні накази, котрі пред"явлено до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання. 6 вересня 2023 року відкрито виконавчі провадження №72687710, №72688182 та №72688306 з виконання наказів №921/132/23 від 16.08.2023. Фактичне виконання рішення здійснено 30.12.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 48122 на суму 243 225,76 грн.
Факт затримки виконання рішення у справі №921/132/23 став підставою звернення позивача до суду з даним позовом щодо стягнення додатково нарахованих коштів в розмірі 80 717,64 грн, в тому числі 60 224,99грн інфляційних втрат та 20 492,65грн - 3% річних, нарахованих на суму боргу 229161,10грн за весь період прострочення виконання судового рішення з 07 січня 2023 року по 30 грудня 2025 року.
Окрім цього, позивач заявив вимоги про стягнення 65 474,60 грн заборгованості з орендної плати за липень-серпень 2022 року (по 32 737,30грн в місяць), нарахувавши на цей борг на підставі ст. 625 ЦК України, 22 579,31грн інфляційних втрат (11 530,48грн на борг за липень та 11 048,83грн на борг за серпень) та 6 643,44грн - 3% річних (3 363,43грн на борг за липень за період з 11.08.2022 по 12.01.2026 та 3 280,01грн на борг за серпень та 11.09.2025 по 12.01.2026).
На обґрунтування заявлених вимог в цій частині позову, позивачем долучено рахунок № ФТК00095 від 29.07.2022 за оренду нежитлового приміщення (офісного та складського) за липень 2022 року на суму 32737,30 грн та рахунок № ФТК00111 від 31.08.2022 за оренду приміщення за серпень 2022 року на суму 32737,30грн за договором суборенди № 1134 від 01.01.2019.
Доказів надіслання (вручення) відповідачу рахунків в матеріалах справи немає.
У судовому засіданні позивачем надано пояснення про відсутність таких на підприємстві.
ДП «СЕТАМ» вважає позовні вимоги необґрунтованими, вказуючи, що ним у 2021 році реалізовано своє право на одностороннє розірвання договору та згідно з п. 4.2.3 договору, надіслано позивачу лист-повідомлення від 05.11.2021 про розірвання договору разом із двома примірниками Акту повернення-приймання майна рекомендованим листом на юридичну адресу позивача. Підтверджує, що такий лист направлено без опису вкладення і мотивує це статусом державного підприємства з обмеженим фінансуванням та дією внутрішньої інструкції з діловодства. Вважає, що оскільки лист повернувся не врученим позивачу через закінчення терміну зберігання, це свідчить про суб'єктивну поведінку позивача, який ухилявся від отримання кореспонденції.
Зауважує, що підприємство фактично перестало користуватися приміщенням наприкінці 2021 року, про що свідчить комісійний Акт про виїзд із орендованого приміщення від 30.11.2021. 01.12.2021 відповідачем передано акти бухгалтеру позивача в м. Тернополі, а після відмови у підписанні Актів, було складено відповідний акт у присутності свідків від 05.12.2021. У січні 2022 року відповідачем через систему «Документ. Онлайн» відхилено рахунок позивача за грудень 2021 року, зазначивши про звільнення приміщення 30.11.2021.
У свою чергу позивач зазначає, що ці аргументи відповідача вже досліджені судом апеляційної інстанції у постанові Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 921/132/23, де суд критично оцінив односторонні акти відповідача та визнав повідомлення від 05.11.2021, надіслане без опису вкладення, неналежним доказом підтвердження розірвання договору.
За доводами ПП «Західпромбізнес», відповідач звільнив орендовані приміщення 31 серпня 2022 року. Позивач зазначає, що до цієї дати відповідач не надав жодного документа (зокрема двостороннього акта), який би підтверджував повернення майна з оренди. З 1 вересня 2022 року дане приміщення передано в суборенду іншому орендарю. Позивач окремо наголошує, що оскільки ДП «СЕТАМ» не повертало приміщення раніше, і це позбавило ПП «Західпромбізнес» можливості знайти нового орендаря до вересня 2022 року.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить ухвалюючи рішення.
Щодо вимог про стягнення нарахованих 3% річних в розмірі 20 492,65грн. та інфляційних втрат в розмірі 60 224,99грн на суму боргу 229161,10 грн.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Як встановлено судом, і це підтверджується учасниками справи, згідно судового рішення у справі №921/132/23 стягнуто з ДП «СЕТАМ» на користь ПП «Західпромбізнес» 248964,26грн, з яких 229 161,10 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2021 по 30.06.2022, 16 224,48 грн інфляційних нарахувань за період з 01.07.2022 по 30.11.2022, 3 578,68 грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.07.2022 по 06.01.2023 за договором суборенди нежитлового приміщення №1134 від 01.01.2019.
Дане рішення виконане в примусовому порядку органом державної виконавчої служби 30.12.2025, про що свідчить копія платіжної інструкції № 48122 про перерахування коштів в сумі 243225,76грн орендної плати (5738,50грн. присуджено згідно 1рішенням суду першої інстанції, котре залишено в цій частині без змін).
Таким чином, з 07.01.2023 по 30.12.2025 на заборгованість відповідача з оренди в розмірі 229161,10 грн позивач нарахував інфляційні та 3% річних.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд враховує, що згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а також це не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Оскільки відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання зі сплати боргу по орендній платі в розмірі 229 161,10 грн, стягнутої за судовим рішенням, суд дійшов висновку про правомірність набуття у цьому випадку позивачем права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Позивачем нараховано на суму боргу 229 161,10 грн та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 20 492,65грн за період з 07.01.2023 по 30.12.2025 (1 089 днів) та 60 224,99грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2023 року по грудень 2025 року включно.
Даючи правову оцінку доводам позивача щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дослідивши подані позивачем розрахунки позову, суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок (долучено до справи), вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають наведеним вище нормам закону, умовам укладеного між сторонами договору, а тому підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за липень-серпень 2022 року та нарахованих на цей борг інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного України).
За змістом частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Умови договору суборенди № 1134 від 01.01.2019 встановлюють чіткий механізм та порядок здійснення орендних платежів. Так, у пункті 3.4 договору передбачено, що орендна плата перераховується Суборендарем щомісяця до 10-го числа наступного місяця за попередній місяць, на підставі рахунку Суборендодавця, на поточний рахунок Суборендодавця. Пункт 8.8 додаткової угоди № 1 від 28.12.2019 конкретизує порядок обміну документами, зокрема, сторони зобов'язалися оформлювати первинні бухгалтерські документи (рахунки, акти наданих послуг тощо) та здійснювати обмін такими документами з використанням сервісу електронного документообігу "Документ. Онлайн".
Таким чином, сторонами узгоджено, що отримання відповідачем рахунку на оплату оренди від позивача є відкладальною умовою, з якою пов'язане виникнення обов'язку відповідача здійснити платіж та, відповідно, визначення строку такого платежу.
Особливістю спірних договірних відносин між сторонами є встановлений порядок розрахунків, згідно з яким обов'язок орендаря щодо оплати орендних платежів кореспондується з обов'язком орендодавця виставити та направити орендарю відповідний рахунок. Такий механізм оплати визначає рахунок як первинний документ, що не лише фіксує суму платежу, а й слугує підставою для початку відліку строку виконання грошового зобов'язання. Таким чином, не направлення, не вручення та неотримання рахунку орендарем унеможливлює виконання ним обов'язку з оплати у встановлений договором строк оренної плати, оскільки саме з моментом отримання такого документа умови договору пов'язують настання строку платежу.
Незважаючи на те, що позивач додав до матеріалів справи копії рахунків №ФТК00095 від 29.07.2022 та №ФТК00111 від 31.08.2022, матеріали справи не містять доказів їх направлення відповідачу у встановлений договором спосіб через сервіс «Документ. Онлайн» або в інший спосіб (поштовим зв'язком, нарочним, тощо). У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що такі докази у підприємства відсутні, тому їх надати суду не вбачається за можливе.
Згідно з приписами статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором чи актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо обов'язок не може бути виконаний внаслідок прострочення кредитора, тобто боржник не вважається таким, що прострочив виконання взятого на себе договірного зобов'язання, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення, допущеного кредитором. Оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про суму шляхом направлення/отримання рахунку, він не може вважатися таким, що порушив відповідне грошове зобов'язання.
За відсутності доказів отримання або належного направлення рахунків відповідачу, (що мало місце при розгляді спору у справі №921/132/23 і докази направлення рахунків поштою позивач надавав у справу) строк виконання зобов'язання по сплаті за оренду приміщень за липень-серпень 2022 року не настав. Як наслідок, відповідач не може вважатися таким, що порушив зобов'язання, оскільки його бездіяльність зумовлена невиконанням позивачем зустрічного обов'язку з виставлення рахунків.
Ненадання рахунку позивачем у цьому випадку є саме таким простроченням кредитора, що звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату (ч.4 ст. 612 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідальність у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних настає лише у випадку, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов'язання. Оскільки строк оплати оренди за липень та серпень 2022 року безпосередньо прив'язаний до моменту виставлення рахунків (п. 3.4 договору), а факт виставлення рахунків не підтверджений документально, тому суд вважає, що в даному випадку немає порушення, що унеможливлює застосування санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України.
Через відсутність доказів виконання позивачем свого обов'язку щодо надіслання відповідачу рахунків за липень-серпень 2022 року, що є обов'язковою передумовою виникнення обов'язку у відповідача з оплати за договором, позовні вимоги про стягнення 65 474,60 грн основного боргу до задоволення не підлягають і, як наслідок, акцесорні (похідні) вимоги про стягнення 22 579,31 грн інфляційних втрат та 6 643,44грн 3% річних, нарахованих на цю суму, також є необґрунтованими, оскільки відсутній факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Щодо заперечень відповідача, котрі стосуються обставин розірвання договору в односторонньому порядку та повернення об'єкта оренди у грудні 2021 року, то суд зазначає таке.
Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Обґрунтування преюдиційності обставин, встановлених у справі № 921/132/23, базується на нормах процесуального права та висновках судів апеляційної та касаційної інстанцій, які вже набрали законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
У цьому спорі між ПП «Західпромбізнес» та ДП «СЕТАМ» преюдиційне значення мають наступні факти, встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 921/132/23, зокрема те, що договір суборенди № 1134 від 01.01.2019 містить умову -пункт 7.1 щодо автоматичної пролонгації терміну його дії на наступні 12 місяців, якщо жодна зі сторін не надішле повідомлення про відмову від договору за місяць до закінчення строку;
- відповідач не довів факту належного направлення повідомлення позивача про розірвання договору.
Таким чином, обставина про те, що договір не був розірваний у 2021 році та продовжував діяти у 2022 році, є встановленою та не підлягає повторному доведенню.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на Акт про виїзд із орендованого приміщення від 30.11.2021 та Акт про відмову від підписання акту повернення-приймання майна від 05.12.2021, однак при розгляді спору у справі № 921/132/23 ці докази також досліджувалися і таким суд надав правову оцінку та встановив, що такі складені відповідачем в односторонньому порядку і не спростовують факту триваючого користування майном за недоведеності розірвання договору з ініціативи відповідача. Оскільки оцінку цих доказів здійснено судом у спорі між тими ж сторонами, вона має преюдиційний характер для цієї справи.
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 921/132/23 набрала законної сили в день її прийняття, а Верховним Судом ухвалою від 28.08.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ДП «СЕТАМ».
Оскільки сторони у справах № 921/132/23 та № 921/19/26 є одними і тими ж, а обставини щодо терміну дії договору суборенди були предметом судового розгляду, тому ПП «Західпромбізнес» правомірно звільняється від обов'язку повторно доводити ці факти. Будь-які спроби відповідача знову заперечувати пролонгацію договору та посилатися на ті ж самі докази є порушенням принципу юридичної визначеності, намаганням повторно надати таким оцінку та положенням ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Дослідивши подані докази суд визнав їх належними, допустимими та достовірними в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача частково, в розмірі 60 224,99грн інфляційних нарахувань та 20 492,65грн нарахованих 3% річних у зв"язку з простроченням сплати боргу 229 161,10 грн, стягнутим за судовим рішенням.
В решті позову, щодо стягнення 65 474,60 грн заборгованості з орендної плати за липень-серпень 2022 року, 22 579,31грн інфляційних втрат та 6 643,44 грн - 3% річних, нарахованих на цю заборгованість, суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40грн із застосуванням коефіцієнту пониження 0,8 згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.2, 4, 46, 73-75, 86, 123, 129, 130, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "СЕТАМ" (вулиця Стрілецька, будинок 4-6, місто Київ, ідентифікаційний код 39958500) на користь Приватного підприємства "ЗАХІДПРОМБІЗНЕС", вулиця Євгена Коновальця, будинок 26А, офіс 117, місто Київ, ідентифікаційний код 42651378) 60 224,99грн інфляційних нарахувань, 20 492,65грн - 3% річних та 1225,11грн в повернення судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Повне рішення складено 13.03.2026.
Суддя Н.О. Андрусик