Справа № 303/8896/25
Провадження № 2/303/3411/25
02 березня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (представник Усенко Михайло Ігорович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 27.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100293654, згідно з умовами якого відповідач отримав 2000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується 1 платіжним дорученням. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Договір укладено відповідно до ст. 12 «ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом його підписання відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. відповідно до умов кредитного договору. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28.02.2023. Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги і позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100293654 від 27.11.2022 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 7620 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2000 грн; заборгованість за процентами - 5240 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 380 грн, яку товариство просило стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2025 відкрито провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України для такого порядку розгляду.
Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.
Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Позовна заява з додатками надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява та платіжна інструкція роздруковані в паперовій формі, а електронні копії інших додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.
У такому випадку та з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
27.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100293654, згідно з умовами якого відповідач отримав 2000 грн кредитних коштів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2022.
Згідно довідки про ідентифікацію від 10.09.2025 підтверджено, що відповідач пройшов ідентифікацію у ТОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового ідентифікатора R29615, що є аналогом електронного підпису, який було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за яким ТОВ «ФК «Кредит-капітал» отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100293654 від 27.11.2022, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28.02.2023.
26.08.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023 про внесення змін до додатку №1 договору №92-МЛ/Т в п.1.2, п.1.2.1, п.1.2.2, п.1.2.3, 1.3, 2, 3, 4 та 5.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 92-МЛ/Т від 28.02.2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» становить 7620 грн, яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 2000 грн; заборгованість за відсотками - 5240 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 380 грн.
Таким чином, факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту від 27.11.2022 в загальній сумі 7620 грн. знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач умови договору не виконує.
Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.
З акта №Д/6420 наданих послуг від 22.10.2025 встановлено, що Адвокатське об'єднання «Аполгет», в особі керуючого бюро адвоката Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» погодили суму наданих послуг відповідно до договору в розмірі 8000 грн.
Згідно детального опису наданих послуг по акту № Д/6420 Адвокатське об'єднання «Аполгет», в особі керуючого бюро адвоката Усенка М.І. надало ТОВ «ФК «Кредит-капітал» наступні послуги: - усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (період надання послуги - 30 хвилин); - ознайомлення з матеріалами кредитної історії (період надання послуги - 2 години); - погодження правової позиції клієнта у справі (період надання послуги - 0,30 година); - складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (період надання послуги - 3 години 30 хвилин).
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.
Враховуючи вищезазначене з відповідача підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 33 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 8000,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 520, 526, 527,530, 611,629,1049,1050,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість у розмірі 7620 гривень (сім тисяч шістсот двадцять гривень), 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору та 8000 гривень (вісім тисяч гривень) витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя