09.03.2026м. СумиСправа № 920/1763/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1763/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобетонбуд» (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний лідер 2000» (вул. Лінійна, буд. 24, м. Суми, 40007)
про стягнення 192 158 грн 03 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 192 158 грн 03 коп., в тому числі: 146 916 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 54 від 03.05.2023, 33 516 грн 93 коп. інфляційних втрат, 11 725 грн 10 коп. 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів (вх. № 6642 від 30.12.2025), в якому, відповідно до ст. 81 ГПК України, просить суд витребувати у ГУ ДПС у Сумській області: 1) інформацію про використання ТОВ «Будівельний лідер 2000» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі складених та зареєстрованих ТОВ «Автобетонбуд» податкових накладних від 03.05.2023 №6 на загальну суму 112 159,20 грн., №7 на загальну суму 1 200,00 грн., №8 на загальну суму 149 609,64 грн., №9 на загальну суму 1 200,00 грн., №10 на загальну суму 146 916,00 грн., №11 на загальну суму 15 000,00 грн.; 2) копію додатку № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ, таблиця 2 (розшифровка податкового кредиту (закупівлі) в розрізі ІПН контрагентів) контрагента ТОВ «Будівельний лідер 2000».
Ухвалою від 08.01.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; розгляд клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 6642 від 30.12.2025) суд відклав до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду від 08.01.2026, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду 12.01.2026 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, з урахуванням положень ст. 81 ГПК України, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки позивач не обґрунтував обставин, які може підтвердити цей доказ (необхідності витребування доказів), з урахуванням предмету спору та наданих позивачем на підтвердження поставки товару підписаних сторонами видаткової накладної та товарно-транспортних накладних. Суд враховує, що обставини заперечення відповідачем факту отримання товару з матеріалів справи не вбачаються.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до видаткової накладної № 54 від 03.05.2023 та товарно-транспортних накладних № Р54 від 03.05.2023, що підписані сторонами, позивач поставив відповідачу товар вартістю 146 916 грн 00 коп.
03.05.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату товару на суму 146 916 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 146 916 грн 00 коп.
03.07.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 15 про оплату товару. Вимога надіслана за адресою місцезнаходження відповідача та на адресу кінцевого бенефіціарного власника 04.07.2025, про що свідчать фіскальні чеки, поштові накладні від 04.07.2025, описи вкладення від 04.07.2025. Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.
У спірних правовідносинах строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття, оскільки докази погодження між сторонами іншого строку оплати товару в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару на загальну суму 146 916 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковою накладною та товарно-транспортними накладними, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.
Відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, заборгованість становить 146 916 грн 00 коп. Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позову відповідач не подав.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 146 916 грн 00 коп. заборгованості за товар.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані 3% річних в сумі 11 725 грн 10 коп. за період з 03.05.2023 до 29.12.2025, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 33 516 грн 93 коп. за період з травня 2023 року до листопада 2025 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 146 916 грн 00 коп.
Строк виконання грошового зобов'язання, як вже зазначив суд, визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто покупець зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття 03.05.2023, відповідно, прострочення виконання почалося з 04.05.2023, а не 03.05.2023 як зазначає позивач у розрахунку.
За цих обставин суд вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 04.05.2023.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 713 грн 03 коп. 3% річних, а також 33 516 грн 93 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 грн 07 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний лідер 2000» (вул. Лінійна, буд. 24, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 44220255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобетонбуд» (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38602052) 146 916 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 33 516 грн 93 коп. інфляційних втрат, 11 713 грн. 03 коп. 3% річних, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 13.03.2026.
СуддяД.В. Вдовенко