65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4375/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ: 14305909)
до відповідачів:
1) Фермерського господарства "ДАНІІЛ ТА СД" (місцезнаходження юридичної особи: 75320, Херсонська обл., Генічеський район, с. Дорнбург (попередня назва Чкалове), вул. Степана Бандери (попередня назва - 8-го Березня), буд. 40; код ЄДРПОУ: 37352898),
2) ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 2 106 679,84 грн;
представники сторін:
від позивача - Кардашевська Г. М. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-1 - не з'явився,
від відповідача-2 - не з'явився,
Акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Фермерського господарства "ДАНІІЛ ТА СД" (далі - відповідач-1, Фермерське господарство) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/01275058 від 01.11.2021 в розмірі 2 106 679,84 грн, яких: 2 039 365,32 грн - заборгованість за кредитом; 67 314,52 грн - заборгованість за відсотками.
В обґрунтування позову Банк покликається на те, що на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором надав Фермерському господарству кредит на суму 2 091 795,30 грн, в той час як відповідач-1, всупереч погоджених умов, не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом у визначений договором строк (до 01.11.2022). Крім того, позивач покликається на укладення з відповідачем-2 Договору поруки № 154492/89811/328351 від 01.11.2021, згідно з яким відповідач-2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед Банком солідарно з відповідачем-1 за виконання забезпечених зобов'язань за Кредитним договором № 011/89811/01275058 від 01.11.2021. З цих підстав позивач заявив до стягнення спірну заборгованість в солідарному порядку з обох відповідачів.
Ухвалою від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4375/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2025, запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося через збій у роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) та у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Протокольною ухвалою від 09.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі (їх представники) правом на подання відзивів не скористались, у судове засідання не з'явились, в той час як про розгляд даної справи повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку ухвали від 03.11.2025 про відкриття провадження у справі та ухвал від 05.12.2025, від 13.01.2026 та від 09.02.2026, постановлених в поряду ст. 120 ГПК України, до електронних кабінетів відповідачів (а.с. 59, 60, 66, 68, 76, 77, 82, 83).
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи те, що відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзивів та водночас були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, суд виснував про можливість її розгляду за наявними доказами.
04.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.11.2021 між Банком (кредитор) та Фермерським господарством (позичальник) укладено Кредитний договір № 011/89811/01275058 (далі - Кредитний договір; а.с. 29-35), згідно з п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі за текстом - кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 300 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Кінцевий термін повернення кредиту - 01.11.2022 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 Кредитного договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі (п. 1.3. Кредитного договору).
Пунктом 1.4. Кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на придбання сівалки John Deere 455, 2020 року випуску, договір купівлі-продажу № 30090АТ від 12.10.2021.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 7,7 % річних.
У випадку неповернення кредиту у кінцевий термін його погашення, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки 7,7 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т. ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що на умовах договору, після виконання позичальником обов'язкових умов, зазначених в п. 3.1. договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу), кредитор зобов'язується в межах ліміту надати кредит (транш) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Згідно з п. 5.2. Кредитного договору протягом визначеного Графіком періоду позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений графіком на відповідний період. Для цього позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду.
Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного 01 числа та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору, за такі періоди:
- в першому місяці користування кредитом - за період з дня надання кредиту (траншу) по календарний день, що передує даті платежу поточного місця;
- в наступних місяцях користування кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;
- в останній місяць користування кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця 9включно) по календарний день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі.
Позичальник зобов'язаний з визначеною договором та графіком періодичністю здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення (п. 5.5. Кредитного договору).
Додатком № 1 до Кредитного договору є Графік зниження ліміту (а.с. 36).
01.11.2021 між Банком та відповідачем-2 як поручителем укладено Договір поруки № 154492/89811/328351 (далі - Договір поруки; а.с. 41-43), згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед Банком солідарно з позичальником (Фермерським господарством) за виконання забезпечених зобов'язань, що випливають з умов Кредитного договору, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені відповідним Кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань (п. 2.2. Договору поруки).
05.11.2021 відповідач-1 звернувся до Банку із заявою про надання кредитних коштів у сумі 2 091 795,30 грн (а.с. 27-28).
05.11.2021 Банк надав відповідачу-1 кредит на суму 2 091 795,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № bn від 05.11.2021 (а.с. 37) та банківською випискою по особовому рахунку Фермерського господарства № НОМЕР_2 за період з 01.11.2021 по 01.11.2022 (а.с. 13-15, 16-18).
05.08.2025 Банк надіслав відповідачу-2 вимогу про повне погашення заборгованості (виконання зобов'язань) за Кредитним договором у розмірі 2 106 679,84 грн (а.с. 9-11).
Предметом позову є вимога Банку про солідарне стягнення з відповідачів 2 106 679,84 грн заборгованості за Кредитним договором.
У матеріалах справи наявний розрахунок спірної заборгованості (а.с. 44).
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (“Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем-1 Кредитний договір згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань та водночас є обов'язковим для виконання його сторонами, що передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд встановив, що на виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором позивач перерахував відповідачу-1 кредит на суму 2 091 795,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № bn від 05.11.2021 (а.с. 37) та банківською випискою по особовому рахунку Фермерського господарства № НОМЕР_2 за період з 01.11.2021 по 01.11.2022 (а.с. 13-15, 16-18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Натомість, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем-1, останній не повернув кредитні кошти у строк, встановлений Кредитним договором, а саме до 01.11.2022.
Отже, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку, а саме неповернення відповідачем-1 кредитних коштів у встановлений договором строк, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
У зв'язку з неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений Кредитним договором строк, відповідач-1, як позичальник, порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості по кредиту в розмірі 2 039 365,32 грн в судовому порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, за положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для стягнення з позичальника заборгованості по відсоткам у сумі 67 314,52 грн, адже розрахунок цієї суми відповідає умовам Кредитного договору, в той час як доказів її сплати на користь позивача матеріали справи не містять.
Разом з тим, з огляду на заявлення до стягнення заборгованості з відповідачів-1, -2 в солідарному порядку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Суд встановив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, 01.11.2021 між Банком та відповідачем-2 як поручителем було укладено Договір поруки № 154492/89811/328351, згідно з п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед Банком солідарно з Фермерським господарством (позичальником) за виконання забезпечених зобов'язань, що випливають з умов Кредитного договору, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені відповідним Кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань (п. 2.2. Договору поруки).
Матеріали справи свідчать, що 05.08.2025 Банк надіслав відповідачу-2 вимогу про повне погашення заборгованості (виконання зобов'язань) за Кредитним договором у розмірі 2 106 679,84 грн.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, враховуючи положення Кредитного договору та Договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 солідарного обов'язку щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором, а саме щодо сплати 2 039 365,32 грн заборгованості за кредитом та 67 314,52 грн заборгованості за відсотками.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у загальному розмірі 2 106 679,84 грн, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів, по 12 640,08 грн на кожного.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ДАНІІЛ ТА СД" (місцезнаходження юридичної особи: 75320, Херсонська обл., Генічеський район, с. Дорнбург (попередня назва Чкалове), вул. Степана Бандери (попередня назва - 8-го Березня), буд. 40; код ЄДРПОУ: 37352898), ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ: 14305909) 2 106 679,84 грн заборгованості.
3. Стягнути з Фермерського господарства "ДАНІІЛ ТА СД" (місцезнаходження юридичної особи: 75320, Херсонська обл., Генічеський район, с. Дорнбург (попередня назва Чкалове), вул. Степана Бандери (попередня назва - 8-го Березня), буд. 40; код ЄДРПОУ: 37352898) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ: 14305909) 12 640,08 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ: 14305909) 12 640,08 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 березня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 13 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков