65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5253/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська (Біржова), буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Онезька, буд. 1; код ЄДРПОУ 41923552),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; код ЄДРПОУ 45839467)
про стягнення 5 957 185,84 грн;
представники учасників справи:
від позивача - Явченко Д. В.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Мельничук М. С.,
Одеська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» (далі - відповідач, Товариство) заборгованості у загальному розмірі 5 957 185,84 грн, з яких: 5 298 895,24 грн заборгованості за договором оренди землі від 06.09.2018 за період з 01.05.2024 по 31.07.2025; 298 585,14 грн інфляційних втрат; 90 147,53 грн 3% річних; 269 557,93 грн пені.
В обґрунтування позову Рада посилається на неналежне виконання Товариством зобов'язань за договором оренди землі від 06.09.2018, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 06.09.2018 та зареєстрованим в реєстрі за № 2334.
Ухвалою від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5253/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2026.
Разом із позовною заявою Рада подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд:
1) накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству, у межах розміру позовних вимог на загальну суму 5 957 185,84 грн;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству, у межах розміру позовних вимог 5 957 185,84 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою від 31.12.2025 заяву про забезпечення позову задоволено.
Ухвалою від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5253/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2026, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (далі - Департамент) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, якому запропонував подати до суду письмові пояснення по суті справи.
20.01.2026 від Департаменту надійшли письмові пояснення по справі (а.с. 73-77).
Протокольною ухвалою від 04.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Департаменту підтримав позицію позивача по справі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, в той час як про розгляд даної справи повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвали про відкриття провадження у справі від 31.12.2025 та ухвали від 05.02.2026, постановленої в порядку ст. 120 ГПК України, до електронного кабінету відповідача (а.с. 63, 107).
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
04.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, суд встановив наступне.
06.09.2018 між Радою (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір; а. с. 18-20), згідно з п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 5,1749 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, земельна ділянка 1, кадастровий номер 5110137300:37:006:0003, для експлуатації виробничо-складського паливного комплексу.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 06.09.2018 та зареєстровано в реєстрі за № 2334.
06.09.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. зареєстровано за Товариством право оренди земельної ділянки площею 5,1749 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, земельна ділянка 1, кадастровий номер 5110137300:37:006:0003, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 137026528 від 08.09.2018 (а.с. 21).
Договір укладено до 19.01.2058 для експлуатації виробничо-складського паливного комплексу (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 5,1749 га, у тому числі по угіддях: під залізницями - 0,7554 га; капітальна одноповерхова - 0,1854 га; тимчасова - 0,0133 га; під спорудами - 0,0299 га; під проїздами, проходами та площадками - 4,1909 га.
Згідно з п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі будівлі та споруди, що належать ТОВ «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.02.2018 приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Іллічовою Н. А. за реєстровим № 767, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.02.2018, номер запису про право власності - 24971768, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 193964851101.
Обставини належності Товариству нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 458298017 від 25.12.2025 (а.с. 22-24).
На дату укладення Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 60 387 352,70 грн, згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 15.05.2018 № 989 (п. 2.3. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку площею 5,1749 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 3 019 367,64 грн на рік.
Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.
Положеннями п. 4.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 4.4 Договору).
Розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради. У цих випадках розмір орендної плати змінюється за ініціативою орендодавця (п. 4.5. Договору).
Згідно з п. 4.7. Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» для експлуатації виробничо-складського паливного комплексу, категорія землі за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.07.2025 № НВ-9972145582025 земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:37:006:0003 сформовано та зареєстровано 19.01.2009 (а.с. 25-29).
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.03.2024 № НВ-5100529062024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:37:006:0003 складає 80 286 694,49 грн (а.с. 30, зворот).
Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.03.2025 № НВ-5100496912025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:37:006:0003 складає 89 920 186,32 грн (а.с. 31).
Предметом позову є вимога про стягнення з Товариства 5 298 895,24 грн заборгованості з орендної плати, 298 585,14 грн інфляційних втрат, 90 147,53 грн 3% річних та 269 557,93 грн пені.
У матеріалах справи наявні розрахунки спірної заборгованості (зворот а.с. 31 - 32).
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі).
Суд встановив, що 06.09.2018 Радою та Товариством укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:37:006:0003, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, 1, загальною площею 5,1749 га, для експлуатації виробничо-складського паливного комплексу, терміном до 19.01.2058.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Отже, укладений між сторонами Договір оренди землі від 06.09.2018 є підставою для виникнення у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату.
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Положеннями статті 288 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Також слід зазначити, що базою оподаткування відповідно до статті 271 Податкового кодексу є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу.
За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").
Станом на дату укладення Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 60 387 352,70 грн.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що орендна плата за земельну ділянку площею 5,1749 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 3 019 367,64 грн на рік.
Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством.
Положеннями п. 4.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради. У цих випадках розмір орендної плати змінюється за ініціативою орендодавця (п. 4.5. Договору).
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.03.2024 № НВ-5100529062024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:37:006:0003 складає 80 286 694,49 грн (а.с. 30, зворот).
Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.03.2025 № НВ-5100496912025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5110137300:37:006:0003 складає 89 920 186,32 грн (а.с. 31).
Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за землі державної і комунальної власності, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20). Джерелом інформації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є технічна документація, виготовлена відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", а також довідки та витяги з Державного земельного кадастру.
При цьому нормативна грошова оцінка проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних податкових зобов'язань та орендної плати вона підлягає щорічній індексації із кумулятивним (накопичувальним) застосуванням коефіцієнтів, що дозволяє актуалізувати базу оподаткування з урахуванням інфляційних процесів (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Перевіривши розрахунок основної заборгованості на суму 5 298 895,24 грн, суд встановив його правильність та обґрунтованість, оскільки він відповідає як умовам Договору, так і приписам чинного законодавства.
Наявність спірної заборгованості відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до матеріалів справи не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 298 895,24 грн основної заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, згідно з положеннями п. 4.3. Договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем строків внесення орендної плати позивач, крім основної заборгованості, нарахував та заявив до стягнення у даній справі 298 585,14 грн інфляційних втрат, 90 147,53 грн 3% річних та 269 557,93 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши розрахунок 298 585,14 грн інфляційних втрат та 90 147,53 грн 3% річних, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
В силу частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 4.7 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.
Податкове законодавство визначає порядок обчислення та сплати податків, включаючи орендну плату за землю, а також відповідальність за порушення податкових зобов'язань.
За приписами п. 129.4. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені передбачається за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що положення пункту 4.7. Договору, згідно з яким пеня нараховується у розмірі, визначеному Податковим кодексом України, не позбавляє орендодавця (Раду) права звертатися до суду з позовом про стягнення цієї пені, оскільки така домовленість сторін прямо відсилає до розміру, визначеного Податковим кодексом України, як до критерію для розрахунку розміру санкції і не змінює суті зобов'язання як господарського.
Тобто, така домовленість сторін у договорі означає застосування відповідного критерію ставки пені, визначеної податковим законодавством, до договірного зобов'язання. Вона не означає перетворення самого зобов'язання на публічно-правове і не позбавляє орендодавця, як сторони договору, права самостійно звертатися до суду з вимогою про стягнення відповідних сум.
Отже, сторони узгодили, що пеня підлягає нарахуванню у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України. Така умова Договору свідчить про волевиявлення сторін застосувати розмір пені, визначений податковим законодавством, як договірну ставку відповідальності за порушення зобов'язання. Відтак, приписи статті 129 Податкового кодексу України у цій частині підлягають застосовуванню до таких договірних правовідносин, оскільки саме на них відсилає положення укладеного між сторонами Договору.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 269 557,93 грн пені, суд встановив його відповідність умовам Договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, суд покладає на відповідача 72 697,43 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Онезька, буд. 1; код ЄДРПОУ 41923552) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська (Біржова), буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) 5 298 895,24 грн основної заборгованості, 298 585,14 грн інфляційних втрат, 90 147,53 грн 3% річних, 269 557,93 грн пені за наступними реквізитами: Одеська міська територіальна громада, отримувач - ГУК в Одеській області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 18010600 "орендна плата з юридичних осіб".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» (65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Онезька, буд. 1; код ЄДРПОУ 41923552) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська (Біржова), буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) 72 697,43 грн витрат зі сплати судового збору (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 26302537, р/р UA 198 2017 2034 4290 2130 0003 4995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 березня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 13 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков