09.03.2026, м. Львів, вул. Личаківська, 128 Справа № 914/1437/24
Господарський суд Львівської області в складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судового засідання Свистуна П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи за позовом Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр», с. Убині,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлен Трейд», м. Львів,
про визнання договору недійсним
За участі представників:
від позивача: Середяк Б.В. - нач. відділу, Поліщук О.В. - представник,
від відповідача 1: Сеньків А.І. - адвокат
від відповідача 2: не з'явився.
ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Львівській області, м. Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним договору поставки від 01.06.2020 р. № 01/06/2020, який укладено між відповідачами у справі.
Позивач посилається на те, що він наділений повноваженнями контролюючого органу та звертається до суду з метою реалізації своїх повноважень, як контролюючого органу, що закріплені у п.п. 20.1.30. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України.
При цьому позивач керується висновками Великої Палити Верховного Суду, які викладено у постанові від 29.09.2024 р. у справі № 580/4531/23, та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 р. у справі № 380/30481/23. Цю ухвалу постановлено окружним адміністративним судом з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 29.02.2024 р. у справі № 580/4531/23.
Позивач вважає, що спірний договір має бути визнано судом недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Позивач дійшов висновку, що спірний правочин спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, на зменшення податкових зобов'язань. Відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором та уклали його виключно для отримання податкової вигоди.
В обгрунтування своїх доводів позивач посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2023 р. у справі № 757/42924/20-к, якою підтверджується той факт, що юридичну особу відповідача 2 створено її засновником за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену Статутом підприємства, за відсутності необхідних матеріально-технічних засобів. Засновник відповідача 2 своїми умисними діями, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи відповідача 2, завідомо неправдивих відомостей, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення визнав свою вину та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України - у зв'язку із дійовим каяттям.
Суд задовольнив клопотання відповідача 1 та зупинив провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22.
У справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про відступ від правового висновку стосовно підвідомчості категорії справ, до яких належить й справа № 914/1437/24, що викладений у постанові від 29.02.2024 р. у справі № 580/4531/23, на яку посилається позивач.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 580/4531/23 взято до уваги Львівським окружним адміністративним судом при постановленні ухвали від 29 квітня 2024 р. у справі № 380/30481/23.
Після поновлення провадження у справі відповідач 1 звернувся з клопотанням про закриття провадження у справі № 914/1437/24.
Клопотання мотивовано тим, що у постанові у справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду деталізувала та уточнила свій висновок про підвідомчість справ за позовами органів державної податкової служби про визнання недійсними договорів на підставі ст. 228 ЦК України судам як адміністративної так і господарської юрисдикції.
У постанові у справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду суттєво розмежувала за змістом правовідносини, які виникли у справах № 580/4531/23 та № 420/12471/22.
Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України (справа № 420/12471/22), оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими (п. 135 постанови).
Натомість у справі № 580/4531/23 ГУ ДПС зверталося до адміністративного суду з позовом до товариств про визнання недійсним укладеного ними договору та застосування до сторін цього договору наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України - стягнення коштів на користь держави за відсутності встановлених вироком суду обставин стосовно недійсності (фіктивності) господарської діяльності підприємств.
Ця справа підвідомча судам господарської юрисдикції з огляду на те, що між сторонами договору, а також між ними та позивачем [податковим органом] відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов'язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, позивач - ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору (п.п. 60-65 постанови у справі № 420/12471/22).
На думку відповідача 1 , обставини та правовідносини у справі № 914/1437/24 є аналогічними до тих, які існували у справі № 420/12471/22, а отже справа № 914/1437/24 підвідомча судам адміністративної юрисдикції.
Відповідач 1 вважає посилання позивача у додаткових поясненнях від 15.08.2025 р. на висновки Верховного Суду у справі № 922/2635/24 необгрунтованими. У цій справі суд продовжив розгляд справи в порядку господарського судочинства на підставі ухвали окружного адміністративного суду про задоволення клопотання позивача про передання адміністративної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Тоді як провадження у справі № 914/1437/24 відкрито за позовною заявою Головного управління ДПС у Львівській області. Позивач у адміністративній справі № 380/30481/23 не скористався правом на апеляційне/касаційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 р. про закриття провадження у справі.
Позивач у додаткових поясненнях від 15.08.2025 р. зазначає, що позов спочатку подавався до адміністративного суду, однак провадження у справі № 380/30481/23 закрито, тому позивач вимушений звернутись з позовом про визнання недійсним договору до господарського суду.
Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду в ухвалі від 01 липня 2025 р. у справі № 922/2635/24 та інших справах, просить суд продовжити розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити, виходячи з такого.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо зокрема спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду) визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема: справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
В силу пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Таким чином, законом прямо встановлено непоширення господарської юрисдикції на спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18 зазначила, що при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на сутність і правову природу спірних правовідносин приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України договору поставки від 01.06.2020 р. № 01/06/2020, вважаючи, що цей договір суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що позов подано ним, з метою реалізації його повноважень, як контролюючого органу, що закріплені у п.п. 20.1.30. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України.
Спірний правочин, на думку позивача, спрямований на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов'язань. Відповідачі не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, та уклали його виключно для отримання податкової вигоди.
На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/42924/20-к встановлено, що юридичну особу відповідача 2 створено її засновником за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену Статутом підприємства, за відсутності необхідних матеріально-технічних засобів. Засновник відповідача 2 своїми умисними діями, які виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи відповідача 2, завідомо неправдивих відомостей, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення визнав свою вину та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України - у зв'язку із дійовим каяттям.
Вказані обставини підтверджуються ухвалою суду 15.02.2023 р. у справі № 757/42924/20-к (том справи 4, а.с. 192-195).
З огляду на викладені вище норми права та підстави позову, суд дійшов висновку, що справа за позовом контролюючого органу про визнання правочину, укладеного господарюючими суб'єктами, які не здійснювали господарської діяльності, що підтверджується ухвалою суду про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із його дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, недійсним підлягає розгляду адміністративними судами за правилами КАС України.
Беручи до уваги ту обставину, що позивач подав позов реалізуючи свої повноваження контролюючого органу, що закріплені у п.п. 20.1.30. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що спір у справі є пов'язаним з реалізацією позивачем компетенції щодо здійснення податкового контролю. Отже спір у справі є публічно-правовим.
Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 08.05.2025 р. у справі № 420/12471/22.
Позивач у Додаткових поясненнях у справі від 15.08.2025 р. зазначив, що зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права Позивача на доступ до суду, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені в його ухвалі від 01 липня 2025 р. у справі № 922/2635/24, спір у справі має розглядатись Господарським судом Львівської області.
Такі доводи позивача суд не бере до уваги, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України, в редакції яка діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 р. у справі № 922/2635/24, яке залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2025 р., встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 520/28784/23 скасовано. Провадження у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" про визнання договорів недійсними закрито.
27 травня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про передачу цієї адміністративної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області, виходячи з пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 520/28784/23 клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про передачу адміністративної справи № 520/28784/23 за підсудністю до Господарського суду Харківської області задоволено. Передано справу №520/28784/23 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області про визнання договорів недійсними до Господарського суду Харківської області.
15.07.2024 матеріали справи №520/28784/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2024 позовну заяву залишено без руху. Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2635/24.
Тоді як у справах № 380/30481/23 та № 914/1437/24 позивач звертався з самостійними позовами до окружного адміністративного суду та до Господарського суду Львівської області.
Предмети позову у цих справах відрізняються. Так, у справі № 914/1437/24 позивач не заявляв позовної вимоги про стягнення в дохід держави з ТОВ «Агроном Центр» 2600075 грн., а з ТОВ «Сайлен Трейд» всього одержаного майна за договором поставки від 01.06.2020 р. № 01/06/2020, як у справі № 380/30481/23.
Клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про передачу адміністративної справи № 380/30481/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, виходячи з того, що провадження було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України не надходило, таке клопотання судом не задовольнялось, справа № 380/30481/23, за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до відповідачів про визнання недійсним договору поставки від 01.06.2020 № 01/06/2020 та про стягнення в дохід держави з ТОВ «Агроном Центр» 2600075 грн., а з ТОВ «Сайлен Трейд» всього одержаного майна за договором поставки від 01.06.2020 р. № 01/06/2020 до Господарського суду Львівської області не передавалась.
Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 р. у справі № 380/30481/23 про закриття провадження у справі оскаржена позивачем до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 11.06.2024 р. апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 380/30481/23 повернуто скаржнику в зв'язку з не усуненням скаржником недоліків апеляційної скарги та не сплатою ним судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 р. у справі № 380/30481/23 повторну апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року про закриття провадження у справі № 380/30481/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОМ ЦЕНТР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлен Центр» про визнання недійсним договору поставки залишено без руху.
18.11.2024 р. апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головному управлінню ДПС у Львівській області, в зв'язку з визнанням причин його пропуску неповажними, а також відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 380/30481/23.
Ухвалою Верховного Суду від 07.01.2025 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 р. у справі № 380/30481/23.
За викладених вище та встановлених судом обставин, підстави для розгляду справи адміністративної юрисдикції Господарським судом Львівської області відсутні.
Неналежна реалізація позивачем наданого йому КАС України права на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 р. про закриття провадження у справі № 380/30481/23 (несплата скаржником судового збору та пропуском строку на апеляційного оскарження без поважних причин), а відтак і не здійснення позивачем права на подання клопотання про передачу адміністративної справи № 380/30481/23 за підсудністю до Господарського суду Львівської області, не можуть слугувати підставами для вирішення адміністративної справи в порядку господарського судочинства, після закриття 29.04.2024 р. провадження у справі Львівським окружним адміністративним судом.
Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що розгляд господарським судом згаданої адміністративної справи, за наведених вище та встановлених судом обставин, свідчитиме про наявність в учасників справи можливості змінювати юрисдикцію судів щодо розгляду справ на власний розсуд, шляхом неналежної реалізації наданих їм процесуальних прав. Вказане суперечитиме приписам ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якої підвідомчість справ судам різної юрисдикції встановлюється законом. Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Що стосується судового збору у справі, то на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню позивачу ухвалою суду за його клопотанням. На день вирішення судом питання про закриття провадження у справі позивач не звертався до суду з вимогою повернути йому сплачений у справі судовий збір.
З огляду на викладене, керуючись статтями 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 914/1437/24.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 13.03.2026 р.
Суддя Бортник О.Ю.