вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/2167/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання А.Юлдашевої, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай», Черкаська обл., Черкаський р-н., с. Корнилівка
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Державний земельний банк», м. Київ
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Віскар Агро», Київська обл., Обухівський р-н., м. Кагарлик
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання договору суборенди землі укладеним, визнання недійсним договору суборенди землі та витребування земельної ділянки
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача 1 - Рева В.В.
від відповідача 2 - Отцевич Є.Ю.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай» б/н від 30.06.2025 року (вх. №761/25 від 03.07.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Державний земельний банк» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Віскар Агро» (далі - відповідач 2) про визнання незаконним і скасування рішення, визнання договору суборенди землі укладеним, визнання недійсним договору суборенди землі та витребування земельної ділянки.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2167/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.09.2025 року.
До суду від відповідача 2 через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.07.2025 року (вх. № 10516/25 від 29.07.2025), в якому відповідач 2 проти позову заперечує.
До суду від відповідача 1 через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.08.2025 року (вх. № 10808/25 від 05.08.2025) в якому відповідач 1 проти позову заперечує.
Також від відповідача 2 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 19.09.2025 року (вх. №12911/25 від 19.09.2025) про долучення до матеріалів справи судової практики.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2167/25 та відкладено підготовче засідання на 28.10.2025 року.
До суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2 б/н від 14.10.2025 (вх. №14183/25 від 14.10.2025).
До суду через систему “Електронний суд» від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 15.10.2025 (вх. №14320/25 від 15.10.2025).
До суду через систему “Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 б/н від 15.10.2025 (вх. №14299/25 від 15.10.2025).
До суду через систему “Електронний суд» від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 22.10.2025 (вх. №14704/25 від 23.10.2025).
Ухвалою суду від 28.10.2025 відкладено підготовче засідання на 02.12.2025.
Ухвалою суду від 02.12.2025 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи №911/2167/25 на 20.01.2026 року.
У зв'язку з неможливістю забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції через повне/часткове знеструмлення приміщення Господарського суду Київської області, судове засідання 20.01.2026 року не відбулося.
Ухвалою суду від 20.01.2026 року розгляд справи відкладено на 17.02.2026 року.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.06.2026 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представники відповідачів у судовому засіданні 17.02.2026 року проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах та просили у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 17.02.2026 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як зазначено позивачем у позові, 21.11.2024 року в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» за посиланням: https://sale.uub.com.ua/auction/LRE001-UA-20241121-48283 опубліковано оголошення про проведення аукціону щодо передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності строком на 14 років, площею 28,5383 га, що розташована на території Кагарлицької міської територіальної громади, Обухівського району, Київської області кадастровий номер 3222210100:02:024:0004, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рілля (28.5383).
Організатором проведення аукціону є Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк».
3 метою участі у земельних торгах ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» сплатило реєстраційний внесок та гарантійний внесок за лот №LRE001-UA-20241121-48283. Також, заявником для участі в аукціоні подано всі документи, передбачені частиною 7 ст. 137 Земельного кодексу України.
24.12.2024 року проведено земельні торги щодо лоту №LRE001-UA-20241121-48283 про передачу в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності строком на 14 років, переможцем яких став позивач, що підтверджується протоколом про результати земельних торгів №LRE001-UA-20241121-48283.
Організатором проведено перевірку електронних копій документів заявника, як переможця земельних торгів, та встановлено, що у доданих переможцем до заяви про участь в земельних торгах електронних копіях документів відсутні документи, які підтверджують громадянство акціонерів. У зв'язку із чим, 30/12/2024 організатором прийнято рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 з подальшою дискваліфікацією позивача.
Так, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про відмову про підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024, зобов?язання підписати протокол про результати земельних торгів та укласти договір суборенди землі.
В процесі розгляду справи №911/267/25 позивачу стало відомо, що відповідачем у справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» проведено повторні торги щодо продажу права суборенди на ту ж саму земельну ділянку. З пояснень третьої особи у справі №911/267/25 - ТОВ «ВІСКАР АГРО» стало відомо, що після прийняття ТОВ «Державний земельний банк» оскаржуваного рішення від 30.12.2024 про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 та визнання таких торгів такими, що не відбулись, ТОВ «ВІСКАР АГРО» проведено нові земельні торги за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 19.02.2025 щодо передачі в суборенду земельної ділянки кадастровий номер 3222210100:02:024:0004, переможцем яких стало ТОВ «ВІСКАР АГРО».
За результатами вказаних земельних торгів, 21.03.2025 між ТОВ «ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» (Орендар) та ТОВ «ВІСКАР АГРО» (Суборендар) укладено Договір суборенди землі №67/25 та 31.03.2025 право суборенди ТОВ «ВІСКАР АГРО» на земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:02:024:0004 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач вважає, що проведення повторного аукціону 19.02.2025 року стало можливим виключно через рішення відповідача 1 від 30.12.2024 року про відмову від підписання протоколу.
У даній справі позивачем оскаржується рішення ТОВ «Державний земельний банк» від 30.12.2024 щодо дискваліфікації учасника земельних торгів - ТОВ "Наково-виробнича компанія «Урожай»", який запропонував найвищу цінову пропозицію, з підстав невідповідності поданих позивачем документів нормам Земельного кодексу України.
Так, з оскаржуваного рішення від 30.12.2024 про відмову про підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 вбачається, що підставою для його прийняття є порушення переможцем торгів - ТОВ «Наково-виробнича компанія «УРОЖАЙ» вимог ч. 7 ст. 137 ЗК України, зокрема, позивачем до заяви про участь в земельних торгах не долучено документів, які підтверджують громадянство акціонерів, перелік яких додано до Схематичного зображення структури власності ТОВ «Наково-виробнича компанія «УРОЖАЙ», що, відповідно до п. «б» ч. 19 ст. 137 ЗК України та п. 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1013 (далі - Вимоги), є однією з підстав для прийняття організатором земельних торгів рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач посилається на лист Держгеокадастру №28-28-0.221-9751/2-24 від 19.09.2024, згідного якого, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як центральний орган виконавчої влади чітко зазначає Акціонерному товариству «Прозорро.Продажі» про те, що статтею 130 ЗК України визначено набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тому при наданні в оренду на конкурентних засадах земельних ділянок сільськогосподарського призначення не потрібно додавати документи, визначені у Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1013 «Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)».
Натомість, зі слів позивача, організатор торгів - ТОВ «Державний земельний банк» трактує ту саму норму права таким чином, що учасник аукціону з оренди земельної ділянки має відповідати вимогам, які ставляться для учасника, що бере участь в аукціоні щодо придбання земельної ділянки. Водночас, на думку позивача, стаття 130 ЗК України регламентує виключно набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Таким чином, враховуючи лист Держгеокадастру №28-28-0.221-9751/2-24 від 19.09.2024, який є центральним органом виконавчої влади та вимоги ст. 130, 137 ЗК України, позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок подавати документи, визначені Додатком 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1013, у тому числі, документи щодо структури власності та підтвердження громадянства акціонерів, оскільки, необхідність подання таких документів передбачена лише у разі проведення земельних торгів щодо продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а не торгів щодо їх оренди (суборенди).
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що тлумачення змісту ст.ст. 130, 137 Земельного кодексу України здійснене відповідачем 1 при прийнятті рішення від 30.12.2024 про відмову у підписанні протоколу земельних торгів та рішення про дискваліфікацію позивача є необґрунтованим та такими, що не відповідає нормам чинного законодавства, а тому, позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення ТОВ «Державний земельний банк» від 30.12.2024 про відмову підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024.
Крім того, позивач наполягаючи на незаконності його дискваліфікації та заявляючи з цих підстав позовну вимогу про визнання права суборенди прагне набути право суборенди земельної ділянки.
16.09.2024 наказом №9 ТОВ «Державний земельний банк» затвердив проект договору суборенди землі, який мав намір укласти з переможцем земельних торгів. У зв?язку із вказаним позивач вважає, що належним способом захисту права позивача відповідатиме вимога визнати укладеним договір суборенди земельної ділянки у редакції, що пропонувалася відповідачем 1 учасникам відповідно до мов аукціону (земельних торгів).
Також, враховуючи наведені доводи про наявність порушень щодо підстав набуття права оренди на спірну земельну ділянку та, як наслідок, відсутність підстав для перебування цієї земельної ділянки в користуванні у відповідача 2 -ТОВ «ВІСКАР АГРО», позивач вважає, що визнання спірного договору суборенди недійсним з обов?язковим застосуванням наслідків недійсності правочину у вигляді витребування земельної ділянки призведе до поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому, позивач просить визнати недійсним Договір суборенди землі №67/25 від 21.03.2025 року, укладений між ТОВ «Державний земельний банк» та ТОВ «Віскар Агро» та витребувати у ТОВ «Віскар Агро» земельну ділянку з кадастровим номером 3222210100:02:024:0004, право оренди за якою зареєстровано 31.03.2025 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Заперечуючи проти позову відповідач 1 у відзиві зазначив, що в поданих позивачем до заяви про участь в земельних торгах електронних копіях документів відсутні документи, які підтверджують громадянство акціонерів, зазначених у Додатку 1 та Додатку 2 доданих до Схематичного зображення структури власності ТОВ "Науково-виробнича фірма "Урожай", що є порушенням ч. 7 ст. 137 Земельного кодексу України та Додатка 2 до Вимог №1013. Стосовно посилань позивача на лист Держгеокадастру №28-28-0.221-9751/2-24 від 19.09.2024 відповідач 1 вважає, що адресатом вказаного листа є АТ "Прозоро.Продажі" та він не стосується ні позивача, ні відповідачів. У своєму відзиві відповідач-1 також зазначає щодо обрання позивачем невірного способу захисту.
Відповідач 2 у відзиві зазначив, що Кабінетом Міністрів України встановлено єдиний перелік документів, що подається учасниками для участі у земельних торгах, які проводяться щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як для продажу таких земельних ділянок, так і для набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), серед яких, зокрема, документи, які містять відомості про структуру власності, та документи, що підтверджують громадянство учасників (акціонерів, членів) та бенефіціарного власника (якщо потенційним покупцем є юридична особа). Тлумачення позивачем вказаних вимог як таких, що застосовуються виключно у разі проведення земельних торгів з продажу земельної ділянки, а не надання її в оренду (суборенду), на думку відповідача 2, не відповідає змісту положень ст. 137 ЗК України. Посилання позивача на лист Держгеокадастру No28-28-0.221-9751/2-24 від 19.09.2024 є необґрунтованими, оскільки, Держгеокадастр не є тим органом державної влади, який уповноважений здійснювати офіційне тлумачення правових норм або надавати обов'язкові до врахування роз'яснення чинного законодавства. Враховуючи факт укладення Договору суборенди щодо спірної земельної ділянки з ТОВ «ВІСКАР АГРО» внаслідок проведення повторних земельних торгів, здійснення переможцем торгів оплати за придбаний лот, проведення державної реєстрації права суборенди, відповідач 2 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав. Оскільки, позивач не є ані власником спірної земельної ділянки, ані набувачем будь-якого речового права на таку земельну ділянку, а відтак, позовна вимога до добросовісного суборендаря земельної ділянки є безпідставною.
Судом встановлено, що 21.11.2024 року в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" оголошено земельні торги у формі електронного аукціону за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 з передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності строком на 14 років, площею 28,5383 га, що розташована на території Кагарлицької міської територіальної громади, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3222210100:02:024:0004, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Стартова ціна лота визначена в сумі 135900,67 грн. без ПДВ, що відповідає 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто фактичній вартості оренди земельної ділянки, яка підлягає сплаті до бюджету.
Переможцем земельних торгів за найбільшою запропонованою ціною визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Урожай", про що Електронною торговою системою "Прозоро.Продажі" автоматично сформовано відповідний протокол, який було підписано позивачем шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису та надіслано відповідачу 1 для підписання.
Однак, в ході перевірки електронних копій документів переможця земельних торгів, поданих ним згідно ст. 137 Земельного кодексу України, щодо відповідності вимогам цього Кодексу було встановлено відсутність документів, які підтверджують громадянство акціонерів, зазначених у Додатку 1 та Додатку 2, доданих до Схематичного зображення структури власності позивача, про що 30.12.2024 року складено Рішення про відмову про підписання протоколу за результатами земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 року.
31.12.2024 автоматично сформовано новий Протокол про результати земельних торгів №LRE001-UA-20241121-48283, за яким, у зв'язку з відмовою іншого учасника, який запропонував меншу ціну, очікувати кваліфікації як переможця, земельні торги за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 року визнані такими, що не відбулись.
В подальшому, в системі "Прозоро.Продажі" оголошено земельні торги у формі електронного аукціону за лотом №LRE001-UA-20250117-31038.
За результатами проведеного аукціону 26.02.2025 року відповідно до Протоколу земельних торгів, сформованого 26.02.2025 11:34:07, переможцем визнано ТОВ "ВІСКАР АГРО", з яким укладено Договір суборенди землі №67/25 від 21.03.2025 року, а в подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право, номер запису 59246289 від 25.03.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно аб. 1 ч. 2 ст. 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів.
Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, що перебуває у державній власності (аб. 2 ч. 2 ст. 135 ЗК України). Порядок функціонування та адміністрування електронної торгової системи затверджує Кабінет Міністрів України (аб. 3 ч. 2 ст. 135 ЗК України).
Згідно аб. 6 ч. 2 ст. 135 ЗК України, учасник земельних торгів - це фізична або юридична особа, яка розмістила в електронній торговій системі документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зробила закриту цінову пропозицію і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, виставленою на земельних торгах.
Відповідно до аб. 9 ч. 2 ст. 135 ЗК України, організатором земельних торгів у разі продажу земельної ділянки є власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 ЗК України, реєстраційний та гарантійний внески сплачуються особою, яка бажає взяти участь у земельних торгах, на відкриті у банку окремі рахунки оператора електронного майданчика, з якого така особа бажає взяти участь в земельних торгах.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЗК України, технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.
Постановою від 22.09.2021 №1013 Кабінет Міністрів України затвердив Вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису) (далі - Вимоги №1013).
Відповідно до п. 14 Вимог №1013, оператор електронного майданчика забезпечує функціонування електронного майданчика, цілісність даних, що передаються до електронної торгової системи або приймаються від електронної торгової системи, коректне та своєчасне відображення в електронній торговій системі даних та можливість вчинення організатором земельних торгів, потенційними покупцями, учасниками дій в електронній торговій системі через сервіси, які надаються оператором електронного майданчика відповідно до цих вимог.
За змістом пункту 29 Вимог №1013, під час реєстрації для участі в земельних торгах потенційний покупець через свій особистий кабінет заповнює електронну форму, подає в довільній формі заяву про участь у земельних торгах, на яку накладається електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, і завантажує електронні копії документів, передбачені частиною сьомою статті 137 Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 137 ЗК України, особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, подає через особистий кабінет в електронній торговій системі: а) заяву про участь у земельних торгах, підписану кваліфікованим електронним підписом; б) для громадянина України, фізичної особи - підприємця - копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); копії зазначених документів засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, яка бажає взяти участь у торгах; в) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків), а в разі проведення земельних торгів з продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення - документи, що підтверджують сплату таких платежів з рахунку особи, яка бажає взяти участь у торгах, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом).
Представник фізичної чи юридичної особи також розміщує документи, що підтверджують його право діяти від імені учасника торгів.
Якщо земельні торги проводяться щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, особа, яка бажає взяти участь у таких торгах, подає через особистий кабінет в електронній торговій системі також документи, що підтверджують її відповідність вимогам статті 130 цього Кодексу. Перелік таких документів встановлює Кабінет Міністрів України.
Заява про участь у земельних торгах та додані до неї документи учасника можуть бути подані до закінчення кінцевого строку подання заяв про участь у земельних торгах, встановленого електронною торговою системою автоматично упродовж дня, що передує дню проведення земельних торгів, з урахуванням вимог, визначених Кабінетом Міністрів України.
Якщо потенційний покупець бажає взяти участь у земельних торгах щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він подає також документи, що підтверджують його відповідність вимогам статті 130 Кодексу, згідно з додатком 2.
Додатком 2 до Вимог №1013 є Перелік документів, що підтверджують відповідність потенційного покупця, який бажає взяти участь в земельних торгах щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вимогам статті 130 Земельного кодексу України (далі - Перелік).
Так, за змістом вказаного Переліку, відповідно до абзацу дев'ятого частини сьомої статті 137 ЗК України, потенційні покупці разом із заявою про участь в земельних торгах також подають копії таких документів: документи, які містять відомості про структуру власності (якщо потенційним покупцем є юридична особа); документи, що підтверджують громадянство учасників (акціонерів, членів) та бенефіціарного власника (якщо потенційним покупцем є юридична особа); документи, що підтверджують джерела походження коштів, зокрема: декларація про майновий стан і доходи; декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру/декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування; річна (квартальна, інша) фінансова та/або податкова звітність юридичної особи - набувача та фізичної особи - підприємця (за наявності), що отримана нотаріусом безпосередньо від набувача (баланс, витяги, що містять дані про прибутки та збитки господарської діяльності клієнта, податкова декларація з додатками); фінансова звітність юридичної особи - набувача, що оприлюднена відповідно до вимог законодавства; інші документи, що підтверджують джерела походження коштів; документи про перебування у шлюбі (чи його розірвання), у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя (у разі наявності, якщо потенційним покупцем є фізична особа); документ, що містить інформацію щодо юридичних осіб, права на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді, акції, паї яких потенційний покупець, має із обов'язковим зазначенням найменування юридичної особи, ідентифікаційного коду юридичної особи, розміру належної йому частки у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді, та/або кількість належних йому акцій, паїв (у разі наявності, якщо потенційним покупцем є фізична особа); документи, які підтверджують право власності учасника земельних торгів на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у разі наявності таких прав).
Порядок реєстрації учасників для участі в земельних торгах встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 9 ст. 137 ЗК України).
Відомості про учасників торгів не підлягають розголошенню до завершення торгів (ч. 12 ст. 137 ЗК України). Протокол про результати земельних торгів формується та оприлюднюється електронною системою автоматично в день завершення торгів в електронній формі (ч. 15 ст. 137 ЗК України).
Згідно ч. 19 ст. 137 ЗК України, організатор земельних торгів не підписує протокол торгів, не укладає договір за результатами проведення земельних торгів з переможцем торгів, який: а) не відповідає встановленим цим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї; б) не подав документи або відомості, обов'язковість подання яких встановлена частиною сьомою цієї статті, та/або в зазначених документах наявні неправдиві відомості; в) не отримав погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, встановленого частиною двадцять третьою цієї статті.
Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в підписанні протоколу про результати земельних торгів та подальшому укладенні договору за результатами проведення земельних торгів технічні, орфографічні та інші помилки у заяві про участь у земельних торгах або в документах та матеріалах, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст відповідного документа.
Відповідно до пункту 49 Вимог №1013, організатор земельних торгів приймає рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів, про відмову у підписанні договору за результатами проведення земельних торгів з переможцем торгів, який: не відповідає встановленим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї; не подав документи або відомості, обов'язковість подання яких встановлена частиною сьомою статті 137 Кодексу, та/або в зазначених документах наявні неправдиві відомості; не отримав погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України у випадках, встановлених Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 138 ЗК України передбачено, що земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі: а) відсутності учасників або наявності тільки одного учасника (крім випадку, встановленого абзацом третім частини п'ятої цієї статті, за умови, що такий учасник у встановлений строк підписав протокол про проведення земельних торгів, договір за результатами проведення земельних торгів, сплатив належну суму за придбаний лот та суму витрат на підготовку лота до продажу); б) якщо жоден з учасників не зробив кроку аукціону (торгів) на підвищення стартової ціни (плати), крім випадку, визначеного абзацом третім частини п'ятої статті 138 цього Кодексу; в) якщо електронною торговою системою автоматично сформовано та оприлюднено протокол про результати проведення земельних торгів з визначенням переможцем торгів учасника з наступною ціновою пропозицією та таким учасником або організатором земельних торгів у випадках, встановлених частиною дев'ятнадцятою статті 137 цього Кодексу, у встановлений строк не підписано протокол про результати земельних торгів, договір за результатами проведення земельних торгів, не сплачено належну суму за придбаний лот та суму витрат на підготовку лота до продажу.
Позивачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай», основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.06.2024 засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» є Європейська компанія «Ем.Ейч.Пі.ЕС-І»; резиденство: Кіпр, місцезнаходження: Кіпр, 3035, місто Лімасол, Агія Тріада вулиця Зінас Кантер, буд. 16-18, розмір частки засновника (учасника): 46961473,60; Приватне акціонерне товариство «МХП» (код ЄДРПОУ 25412361), резиденство: Україна, місцезнаходження: Україна, 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, розмір частки засновника (учасника): 562500,00.
Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: ОСОБА_1 , громадянство: АДРЕСА_1 ; Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу (непрямий вплив): 57.66.
Керівником юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо є ОСОБА_2 .
Відповідач 1 у даній справі - ТОВ «Державний земельний банк» є організатором земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 з передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності строком на 14 років, площею 28.5383 га, що розташована на території Кагарлицької міської територіальної громади, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3222210100:02:024:0004, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
24.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» звернулося до ТОВ «Державний земельний банк» із заявою про участь у земельних торгах №LRE001-UA-20241121-48283, до якої додано наступні документи: схематичне зображення структури власності ТОВ НВФ "Урожай" з переліком учасників та акціонерів, довідку про кінцевого бенефіціарного власника, копію паспорту ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника, заяву про громадянство, баланс та фінансові результати, заяву про походження коштів, інформаційну довідку про майно на праві власності ТОВ "НВФ Урожай.
Як встановлено судом, підставою для відмови у підписанні протоколу земельних торгів та укладення з позивачем договору суборенди земельної ділянки відповідач 1 зазначив відсутність доданих до заяви позивача на участь в земельних торгах документів, які підтверджують громадянство акціонерів, зазначених у Додатку 1 та Додатку 2 доданих до Схематичного зображення структури власності ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай» , що стало підставою для його дискваліфікації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» документами, що підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про громадянство України» та ч. ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» , паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Постановою ВР України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ затверджено положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення), згідно п.п. 1,3,5,8,9-11 якого, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної карти за єдиними зразками, що затверджуються КМУ. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, позивачем до заяви на участь в земельних торгах від 24.11.2024 не додано належним чином засвідчених паспортів акціонерів, перелік яких вказано у додатках до Схематичного зображення структури власності ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай».
Стосовно посилань позивача на лист Держгеокадастру №28-28-0.221-9751/2-24 від 19.09.2024, згідного якого, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як центральний орган виконавчої влади чітко зазначає Акціонерному товариству «Прозорро. Продажі» про те, що статтею 130 ЗК України визначено набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, тому при наданні в оренду на конкурентних засадах земельних ділянок сільськогосподарського призначення не потрібно додавати документи, визначені у Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 №1013 «Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)» суд зазначає наступне.
Так, на переконання позивача, встановлений Кабінетом Міністрів України перелік документів, що подається учасниками для участі у земельних торгах, що проводяться щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення слід тлумачити диференційовано в залежності від об?єкта, що пропонується до продажу: продаж земельних ділянок чи продаж права користування ними (оренди, суборенди, емфітевзису). У протилежному випадку іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не відповідатимуть вимогам статті 130 Земельного кодексу України та не подадуть усіх документів, перелік яких встановлений Кабінетом Міністрів України, у випадку їх наміру взяти участь у земельних торгах з придбання права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. 3 огляду на вказане, позивач вважає, що тлумачення змісту статей 130 та 137 Земельного кодексу України здійснене відповідачем-1 при прийнятті рішення про відмову у підписанні протоколу земельних торгів та рішення про дискваліфікацію позивача є необґрунтованим, а ухвалені рішення такими, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України).
За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 20.07.2020 у справі №923/196/20, від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц.
Враховуючи особливий статус землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, законодавець обмежив коло суб'єктів приватноправових відносин, які можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Правове регулювання набуття права власності та права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення в Україні має суттєві відмінності, особливо в контексті обмежень та умов, які висуваються до кожного з цих прав, зокрема, існують обмеження щодо кола осіб, які можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЗК України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 130 ЗК України, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.
Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 130 ЗК України, набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Таким чином, суд зазначає, що заборони набувати право користування (оренди, суборенди, емфітевзис) земельними ділянками сільськогосподарського призначення іноземцями, особами без громадянства та іноземними юридичними особами Конституція України та Земельний кодекс України не містять, тобто, іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи у правовідносинах щодо користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення користуються тими самими правами і свободами, а також, несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України та юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, а тому, мають право брати участь у земельних торгах з продажу права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
При цьому, суд зазначає, що вищевикладене не спростовує необхідності подання потенційними покупцями разом із заявою про участь в земельних торгах у випадках якщо потенційним покупцем є юридична особа визначних Додатком 2 до Вимог №1013 документів, зокрема, документів, що підтверджують громадянство учасників (акціонерів, членів) та бенефіціарного власника.
Кабінет Міністрів України встановив єдиний перелік документів, що подається учасниками для участі у земельних торгах, які проводяться щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як для продажу таких земельних ділянок, так і для набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), серед яких, зокрема, документи, які містять відомості про структуру власності, та документи, що підтверджують громадянство учасників (акціонерів, членів) та бенефіціарного власника (якщо потенційним покупцем є юридична особа).
Так, одними із документів, які юридична особа, що бажає взяти участь у земельних торгах з продажу прав користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, має подати через особистий кабінет в електронній торговій системі, є: документи, які містять відомості про структуру власності юридичної особи; документи, що підтверджують громадянство учасників (акціонерів, членів) та бенефіціарного власника юридичної особи.
Стаття 137 ЗК України містить загальні правила для проведення всіх земельних торгів (як у разі продажу земельних ділянок, так і набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)) та не відокремлює документи, які подаються для участі у торгах з продажу земельної ділянки, від документів, які подаються для участі у торгах з надання її в користування. Так само як і вимога абз. 9 ч. 7 ст. 137 ЗК України про подання додаткових документів стосується всіх земельних торгів, які проводяться щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а не тільки земельних торгів щодо продажу таких земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача на те що, встановлений Кабінетом Міністрів України перелік документів, що подається учасниками для участі у земельних торгах, що проводяться щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення слід тлумачити диференційовано в залежності від об'єкта, що пропонується до продажу: продаж земельних ділянок чи продаж права користування ними (оренди, суборенди, емфітевзису), а тому, для участі в земельних торгах з метою отримання права оренди (суборенди) заявнику достатньо подати документи, перелічені в ч. 7 ст. 137 ЗК України є помилковими.
Враховуючи викладене, долучені позивачем документи, не можуть вважатися належним виконанням учасником земельних торгів (потенційним покупцем) вимог абз. 9 ч. 7 ст. 137 Земельного кодексу України, а саме, ним не було подано документи або відомості, обов'язковість подання яких встановлена частиною сьомою ст. 137 ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При цьому, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 910/3009/18 ).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога про захист права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості поновлення-гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).
Підставами поданого позову є порушення прав позивача, як учасника та переможця аукціону, що зумовило протиправність прийнятого відповідачем 1 рішення про відмову у підписанні договору суборенди землі за результатами проведення земельних торгів за лотом № №LRE001-UA-20241121-48283 з переможцем земельних торгів ТОВ «Науково-виробнича фірма «Урожай».
Однак, суд зазначає, що задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів не призведе до поновлення прав позивача, як учасника відповідного аукціону.
За змістом ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача, який визнаний переможцем земельних торгів, на укладення за їх результатами договору суборенди земельної ділянки є майном - матеріальним правомірним очікуванням на настання певних обставин, пов'язаних з набуттям права суборенди майна, якому кореспондує обов'язок відповідача укласти договір суборенди земельної ділянки.
Наказом від 16.09.2024 №9 відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» затвердив проект договору суборенди землі, який мав намір укласти з переможцем земельних торгів.
Так, якщо на думку позивача порушення його права полягає у протиправних діях відповідача-1 щодо дискваліфікації позивача чи відмови у підписанні договору суборенди, а за наслідками аукціону відповідач 1 зобов'язаний укласти з позивачем договір суборенди земельної ділянки, то належному способу захисту права позивача відповідатиме вимога визнати укладеним договір суборенди земельної ділянки у редакції, що пропонувалася відповідачем учасникам відповідно до умов аукціону (земельних торгів).
Водночас, як встановлено судом вище, позивач не подав документи, які підтверджують громадянство акціонерів, перелік яких додано до Схематичного зображення структури власності позивача, в відтак, відповідачем правомірно прийнято рішення від 30.12.2024 про відмову від підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283, тому, позовні вимоги про визнання укладеним Договору суборенди землі між позивачем та відповідачем 1 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, наполягаючи на незаконності дискваліфікації, позивач заявляє вимогу про визнання права суборенди та прагне набути право суборенди спірної земельної ділянки. З цього приводу, суд зазначає, що у разі заінтересованості ТОВ «НВФ «УРОЖАЙ» у суборенді земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:02:024:0004, останній не був позбавлений можливості взяти участь у повторних земельних торгах за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 19.02.2025, подавши необхідний пакет документів, однак, позивач таким правом не скористався.
У постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №904/5289/23 зазначено, що відповідно до ч. 16 ст. 137 ЗК України, договір за результатами проведення земельних торгів укладається між організатором та переможцем земельних торгів. Водночас, оскільки, позивач участі в торгах не брав і не є переможцем земельних торгів, то незалежно від того, чи було його не допущено до участі в торгах правомірно чи неправомірно, вимога позивача про визнання укладеним договору не підлягає задоволенню.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, учасник, який був визнаний переможцем закупівлі, однак, згодом втратив право на укладення договору про закупівлю через протиправну відміну замовником процедури закупівлі, може стягнути з замовника закупівлі збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, пов'язані зі втратою ним права на укладення договору про закупівлю та отримання доходу (майнових вигод) від виконання відповідного договору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі №909/190/18 та від 13.01.2021 у справі №925/1525/19).
Якщо позивач вважає, що рішення про відмову підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 є незаконним та порушує його права, він може скористатись таким способом захисту як відшкодування збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №904/5289/23, де зазначено, що якщо на думку позивача порушення його права полягає у протиправному недопущенні до участі в торгах, аукціоні чи подібних конкурентних процедурах, то належному способу захисту прав позивача відповідають позовні вимоги, спрямовані на компенсацію його матеріальних та інших втрат, такі як вимога про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок такого недопущення (стаття 1166 ЦК України), вимога про стягнення законної неустойки (стаття 74 КУзПБ), вимога про відшкодування моральної шкоди (стаття 1167 ЦК України).
Обрання ж позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.
Таким чином, оскільки, спосіб захисту обраний позивачем не призведе до ефективного остаточного та повного захисту його порушеного права, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування рішення про відмову у підписанні договору суборенди землі за результатами проведення земельних торгів, суд визнає необґрунтованими та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди, укладеного між відповідачами та посилань позивача, що ТОВ «ВІСКАР АГРО» не може вважатись добросовісним набувачем, оскільки, йому було відомо про оскарження результатів попередніх торгів і про наявність спору, наявність справи №911/267/25, відомості про яку доступні у відкритих джерелах, що свідчить про обізнаність ТОВ «ВІСКАР АГРО» про наявність судового спору, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з визнанням земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 24.12.2024 такими, що не відбулись, з підстав прийняття рішення від 30.12.2024 про відмову щодо підписання протоколу про результати земельних торгів з позивачем на підставі ч. 5 ст. 138 ЗК України та п. 63 Вимог №1013, відповідачем-1 17.01.2025 року оголошено повторні торги по земельній ділянці з кадастровим номером 3222210100:02:024:0004 за лотом LRE001-UA-20250117-31038, які відбулися 19.02.2025.
В ході аукціону переможцем торгів визнано відповідача 2, з яким підписано Протокол про результати земельних торгів, Договір суборенди землі №67/27.
Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто, набувач речового права вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Так, ТОВ «ВІСКАР АГРО» залучено до участі у справі №911/267/25 в якості третьої особи 24.03.2025 згідно ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2025 у справі №911/267/25, тобто, після проведення земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 (26.02.2025) та після укладення між відповідачами Договору суборенди землі №67/25 від 21.03.2025, а тому, доводи позивача щодо обізнаності ТОВ «ВІСКАР АГРО» про оскарження первісних земельних торгів під час його участі у земельних торгах за лотом №LRE001-UA-20241121-48283 від 19.02.2025 є безпідставними.
У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 зазначено, що на час укладення договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (правової позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі №754/446/22).
Отже, судом враховано, що відповідач 2 добросовісно покладався на відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222210100:02:024:0004, які містились у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та не був зобов'язаний додатково перевіряти та аналізувати Єдиний державний реєстр судових рішень перед участю у земельних торгах та укладенням договору суборенди землі.
Так, результати торгів за лотом №LRE001-UA-20250117-31038, переможцем яких став відповідач 2, є дійсними, позивачем не заявлено вимог про недійсність таких торгів, а тому, відтак відсутні правові підстави визнання недійсним договору суборенди землі №67/25 від 21.03.2025 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2. Оскільки, судом встановлено, що відповідач 2 є добросовісним набувачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222210100:02:024:0004, відтак, відсутні підстави для її витребування у законного користувача.
З урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/5808/20, від 22.12.2021 у справі №902/1706/13).
Усі інші твердження та заперечення позивача уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Урожай» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Державний земельний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Віскар Агро» про визнання незаконним і скасування рішення, визнання договору суборенди землі укладеним, визнання недійсним договору суборенди землі та витребування земельної ділянки відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного рішення 13.03.2026 року.
Суддя Д.Г. Заєць