вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3599/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (09214, Київська обл., Обухівський р-н, с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11)
до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (09214, Київська обл., Обухівський р-н, с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11)
про стягнення 528917,13 грн. заборгованості,
Без виклику представників сторін
Державна установа «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (далі - позивач, Кагарлицька виправна колонія) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (далі - відповідач) про стягнення 528917,13 грн. заборгованості, з яких - 149927,43 грн. комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки, 179095,33 грн. 50% працевикористання засуджених за 2017 рік, 199894,37 грн. 50% працевикористання засуджених за 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договорами на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організаціях та підприємств усіх форм власності, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача загалом 528917,13 грн. заборгованості, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2025 р. вказану позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки останньої шляхом надання доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів, які були подані до суду.
04.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 12/3064 від 04.12.2025 р. (вх. № 7344/25 від 04.12.2025 р.) про усунення недоліків позовної заяви, за якою зазначені в ухвалі суду недоліки були усунуті.
10.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 12/3064 від 04.12.2025 р. (вх. № 7473/25 від 10.12.2025 р.) про усунення недоліків позовної заяви, яка аналогічна за змістом до попередньої.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2025 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 08.12.2025 р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
25.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 24/12-25 від 25.12.2025 р. (вх. № 18025/25 від 25.12.2025 р.), за змістом якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Долучені акти про залучення засуджених до праці не містять даних щодо кількості залучених засуджених для роботи на штатних посадах підприємства замовника (відповідача), кількості відпрацьованих людино-годин. Зазначені дані є обов'язковими до заповнення та є їх суттєвою умовою. Також, до позовної заяви не долучені трудові договори із засудженими, акти виконаних робіт не містять посилання на такі договори. Окрім того, акт звірки взаєморозрахунків від 27.01.2020 р. не містить періодів та посилання на документи, на підставі яких виникла заборгованість, не зазначено, що заборгованість саме за 2016 та 2017 роки, тому, на думку відповідача, цей акт не може вважатись документом, який підтверджує визнання боргу відповідачем саме за 2016-2017 роки, а підписання акта звірки після завершення строку позовної давності не перериває його перебігу.
25.12.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 24/12-25-1 від 25.12.2025 р. (вх. № 18027/25 від 25.12.2025 р.) про застосування строків давності по справі № 911/3599/25.
Інших пояснень або заперечень сторонами до матеріалів справи не подано.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
05.01.2016 р. між Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (виконавець) та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (замовник) було укладено договір № 1Г на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організаціях та підприємств усіх форм власності (далі - договір 2016), відповідно до п. 1.2 якого виконавець надає в розпорядження замовнику згідно його заявки робочу силу з числа засуджених в кількості осіб для проведення робіт (різноробочі) на об?єкті замовника за адресою: Київська обл. Кагарлицький р-н, с. Зікрачі.
Згідно з п. 1.3 договору 2016 замовник забезпечує зайнятість роботою наданої виконавцем робочої сили із числа засуджених на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору із забезпеченням умов охорони та ізоляції засуджених у відповідності з чинним законодавством.
Умовами п.п. 4.1, 4.2 договору 2016 визначено, що роботи на виробничих об'єктах виконуються за нарядом-завданням, який виписав замовник у двох примірниках. Перший примірник передається представнику виконавця, відповідальному за організацію робіт. Наряди-завдання підписуються представниками виконавця. Закриття нарядів-завдань замовником здійснюється не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним. Наряди-завдання, табель, підписані представником замовника, який засвідчив прийняття роботи, і завізовані представником виконавця, що контролює правильність заповнення наряду-замовлення, табеля, та акти виконаних робіт є обов'язковими документами для розрахунку між замовником та виконавцем за роботу, виконану засудженими.
Відповідно до п. 4.3 договору 2016 орієнтовна сума даного договору становить: один мільйон сто сім тисяч гривень, в т.ч. нарахування у розмірі 50 % згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 22.04.1999 р.
Згідно з п. 4.4 договору 2016 оплата виконаних засудженими робіт проводиться не пізніше 5 числа наступного за звітом місяця на підставі табеля та підписаного сторонами акта виконаних робіт.
Строк дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р. (п. 7.1 договору 2016).
01.02.2017 р. між Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (виконавець) та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (замовник) було укладено договір № 1Г на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організаціях та підприємств усіх форм власності (далі - договір 2017), відповідно до п. 1.2 якого виконавець надає в розпорядження замовнику згідно його заявки робочу силу з числа засуджених в кількості осіб для проведення робіт (різноробочі) на об?єкті замовника за адресою: Київська обл. Кагарлицький р-н, с. Зікрачі.
Згідно з п. 1.3 договору 2017 замовник забезпечує зайнятість роботою наданої виконавцем робочої сили із числа засуджених на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору із забезпеченням умов охорони та ізоляції засуджених у відповідності з чинним законодавством.
Умовами п.п. 4.1, 4.2 договору 2017 визначено, що роботи на виробничих об'єктах виконуються за нарядом-завданням, який виписав замовник у двох примірниках. Перший примірник передається представнику виконавця, відповідальному за організацію робіт. Наряди-завдання підписуються представниками виконавця. Закриття нарядів-завдань замовником здійснюється не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітним. Наряди-завдання, табель, підписані представником замовника, який засвідчив прийняття роботи, і завізовані представником виконавця, що контролює правильність заповнення наряду-замовлення, табеля, та акти виконаних робіт є обов'язковими документами для розрахунку між замовником та виконавцем за фактично виконану засудженими роботу.
Згідно з п. 4.5 договору 2017 оплата виконаних засудженими робіт проводиться не пізніше 5 числа наступного за звітом місяця на підставі табеля та підписаного сторонами акта виконаних робіт.
Строк дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р. (п. 7.1 договору 2017).
02.01.2019 р. між Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (виконавець) та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (замовник) було укладено договір № 1Г на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організаціях та підприємств усіх форм власності (далі - договір 2019), відповідно до п. 1.1 якого виконавець, з метою реалізації права засуджених до позбавлення волі на працю, забезпечує залучення засуджених осіб до оплачуваної праці на об'єкті замовника. Засуджені надають послуги (виконують роботи), які пов'язані із процесом сільськогосподарського виробництва на виробничому об'єкті замовника. Адреса надання послуг (виконання робіт): Київська обл. Кагарлицький р-н, с. Зікрачі.
Згідно з п. 1.2 договору 2019 замовник забезпечує зайнятість залучених до оплачуваної праці засуджених на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору із сприянням виконавцю у забезпеченні умов охорони та ізоляції засуджених у відповідності з чинним законодавством України.
Пунктом 4.1 договору 2019 визначено, що роботи (послуги) на виробничих об'єктах замовника виконуються (надаються) відповідно до трудових договорів, укладених між засудженими та замовником, які погоджені виконавцем та містять порядок їх виконання.
Облік наданих послуг (виконаних робіт) за звітний розрахунковий період здійснюється замовником від 01 числа поточного місяця по 30 (31) число поточного місяця та погоджується виконавцем (п. 4.2 договору 2019).
Згідно з пп. 4.2.1 договору 2019 замовник не пізніше 2-го робочого дня, що слідує за останнім днем звітного розрахункового періоду, зазначеного в п. 4.2 даного договору, направляє на погодження виконавця табель обліку робочого часу залучених до праці засуджених. Табель обліку робочого часу залучених до праці засуджених виконавець погоджує або надає свої заперечення замовнику не пізніше наступного робочого дня з дня його отримання від замовника.
Відповідно до пп. 4.2.2 договору 2019 факт надання послуг (виконання робіт) за даним договором підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується уповноваженим представником замовника та уповноваженим представником виконавця, та є обов'язковим невід'ємним додатком до даного договору та підставою для повного розрахунку замовника з виконавцем. Даний акт наданих послуг (виконаних робіт) підписується не пізніше 5-го робочого дня, що слідує за останнім днем звітного розрахункового періоду, зазначеного в п. 4.2 договору. Дані документи не підлягають подальшим змінам, за винятком випадків арифметичних помилок і явного завищення або заниження наданих/виконаних обсягів послуг/робіт, встановлених в результаті спільної перевірки уповноваженим представником замовника та уповноваженим представником виконавця. Одностороння зміна акту наданих послуг (виконаних робіт) не допускається.
Строк дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до 31.12.2019 р. (п. 7.1 договору 2019).
27.12.2019 р. між Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (виконавець) та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (замовник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1Г від 02.01.2019 р. на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організаціях та підприємств усіх форм власності (далі - договір 2019), відповідно до якого строк дії договору було продовжено до 31.12.2020 р.
27.01.2020 р. Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 15)» та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед Кагарлицькою виправною колонією становить 329022,76 грн., з яких - 179095,33 грн. заборгованість за 50 % працевикористання засуджених, 149927,43 грн. за комунально-побутові послуги.
04.11.2021 р. Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед Кагарлицькою виправною колонією становить 602004,22 грн., з яких - 179095,33 грн. заборгованість за 50 % працевикористання засуджених за 2017 рік, 149927,43 грн. - за комунально-побутові послуги, утримані із заробітної плати засуджених за 2016-2017 роки, 199894,37 грн. 50 % працевикористання засуджених за 2020 рік, 48665,24 грн. 50 % працевикористання засуджених за 2021 рік, 24421,85 грн. заробіток засуджених за жовтень 2021 року.
25.11.2022 р. Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед Кагарлицькою виправною колонією становить 611517,86 грн., з яких - 179095,33 грн. заборгованість за 50 % працевикористання засуджених за 2017 рік, та 149927,43 грн. за комунально-побутові послуги, утримані із заробітної плати засуджених за 2016-2017 роки, 199894,37 грн. 50 % працевикористання засуджених за 2020 рік, 62795,56 грн. працевикористання засуджених за 2022 рік, 19805,17 грн. заробіток засуджених за жовтень 2022 року.
01.10.2023 р. Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» та Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача перед Кагарлицькою виправною колонією становить 568112,14 грн., з яких - 179095,33 грн. заборгованість за 50 % працевикористання засуджених за 2017 рік та 149927,43 грн. за комунально-побутові послуги, утримані із заробітної плати засуджених за 2016-2017 роки, 199894,37 грн. 50 % працевикористання засуджених за 2020 рік, 28564,14 грн. працевикористання засуджених за 2023 рік, 10630,87 грн. заробіток засуджених за вересень 2023року.
На виконання договорів на використання праці засуджених для виконання робіт і послуг на виробничих об'єктах організацій та підприємств усіх форм власності сторонами були підписані та засвідчені печатками акти про залучення засуджених до праці, які, зокрема, містять нарахування позивачем відповідачу 50 % доходів від залучення засуджених до праці та відшкодування комунально-побутових послуг.
Як слідує з матеріалів справи, сторонами було підписано акти про залучення засуджених до праці, в яких, серед іншого, містяться послуги на загальну суму 152097,10 грн. (в частині комунально-побутових послуг за 2016-2017 роки), а саме - за березень 2016 року, № 1/03 від 31.03.2016 р. на суму 4335,13,00 грн. (частково оплачено у розмірі 2169,67 грн.), № 1/04 від 29.04.2016 р. на суму 2360,46 грн. (за квітень 2016 року), № 1/05 від 31.05.2016 р. на суму 3987,02 грн. (за травень 2016 року), № 1/06 від 30.06.2016 р на суму 3610,66 грн. (за червень 2016 року), № 1/07 від 31.07.2016 р. на суму 5408,86 грн. (за липень 2016 року), № 1/08 від 31.08.2016 р. на суму 3653,44 грн. (за серпень 2016 року), № 1/09 від 30.09.2016 р. на суму 5360,04 грн. (за вересень 2016 року), № 1/10 від 31.10.2016 р. на суму 8178,71 грн. (за жовтень 2016 року), № 1/11 від 30.11.2016 р. на суму 11637,61 грн. (за листопад 2016 року), № 1/12 від 30.12.2016 р. на суму 13569,74 грн. (за грудень 2016 року), № 1/1 від 31.01.2017 р. на суму 9604,44 грн. (за січень 2017 року), № 1/02 від 28.02.2017 р. на суму 9309,30 грн. (за лютий 2017 року), № 1/03 від 31.03.2017 р. на суму 6185,28 грн. (за березень 2017 року), № 1/04 від 30.04.2017 р. на суму 5751,84 грн. (за квітень 2017 року), № 1/05 від 31.05.2017 р. на суму 4922,40 грн. (за травень 2017 року), № 1/06 від 30.06.2017 р. на суму 5851,20 грн. (за червень 2017 року), № 1/07 від 31.07.2017 р. на суму 5138,69 грн. (за липень 2017 року), № 1/08 від 29.08.2017 р. на суму 6819,92 грн. (за серпень 2017 року), № 1/09 від 29.09.2017 р. на суму 7442,16 грн. (за вересень 2017 року), № 1/10 від 30.10.2017 р. на суму 8344,49 грн. (за жовтень 2017 року), № 1/11 від 30.11.2017 р на суму 11010,76 грн. (за листопад 2017 року), № 1/12 від 29.12.2017 р. на суму 9614,95 грн. (за грудень 2017 року), копії яких надані до справи.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачем було частково, на суму 2169,67 грн., оплачено акт № 1/03 від 31.03.2016 р. (за березень 2016 року). Отже, заборгованість останнього за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки становить 149927,43 грн.
Окрім того, сторонами було підписано акти про залучення засуджених до праці, в яких, серед іншого, містяться послуги на загальну суму 195085,42 грн. (в частині 50% працевикористання засуджених за 2017 рік), а саме - за серпень 2017 року, № 1/08 від 29.08.2017 р. на суму 44504,00 грн. (частково сплачено, у розмірі 15990,09 грн.), № 1/09 від 29.09.2017 р. на суму 46888,50 грн. (за вересень 2017 року), № 1/10 від 30.10.2017 р. на суму 39781,32 грн. (за жовтень 2017 року), № 1/11 від 30.11.2017 р на суму 35780,33 грн. (за листопад 2017 року), № 1/12 від 29.12.2017 р. на суму 28131,27 грн. (за грудень 2017 року), копії яких надані до справи.
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем було частково оплачено, на суму 15990,09 грн., акт № 1/08 від 29.08.2017 р. (за серпень 2017 року). Отже, заборгованість останнього за надані послуги в частині 50 % працевикористання засуджених за 2017 рік становить 179095,33 грн.
Також сторонами було підписано акти наданих послуг (виконаних робіт), в яких, серед іншого, містяться послуги на загальну суму 199894,37 грн. (в частині 50% працевикористання засуджених за 2020 рік), а саме - № 18 від 30.04.2020 р. на суму 29315,00 грн. (за квітень 2020 року), № 21 від 03.06.2020 р. на суму 32075,23 грн. (за травень 2020 року), № 23 від 30.06.2020 р. на суму 25578,09 грн. (за червень 2020 року), № 28 від 31.07.2020 р на суму 30504,03 грн. (за липень 2020 року), № 32 від 31.08.2020 р. на суму 24106,47 грн. (за серпень 2020 року), № 40 від 30.10.2020 р. на суму 20221,00 грн. (за жовтень 2020 року), № 45 від 30.11.2020 р. на суму 18804,80 грн. (за листопад 2020 року), № 4 від 26.02.2021 р. на суму 19289,75 грн. (за грудень 2020 року), копії яких надані до справи.
Зазначені послуги в сумі 199894,37 грн. оплачені відповідачем не були.
Оскільки відповідач має несплачену заборгованість перед позивачем у розмірі 149927,43 грн. за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки, 179095,33 грн. - 50% працевикористання засуджених за 2017 рік, 199894,37 грн. - 50% працевикористання засуджених за 2020 рік, останній і звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У статті 610 Цивільного кодексу України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 22.04.1999 р. «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби» (в редакції чинній на час дії спірних правовідносин) встановлено, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених. Доходи від працевикористання засуджених складаються з нарахувань на їх заробітну плату у розмірі 50 відсотків і відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуги у вигляді забезпечення залучення засуджених осіб до оплачуваної праці на об'єкті відповідача, які останнім були прийняті без зауважень чи заперечень, однак не були оплачені в повному обсязі.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів щодо обсягів наданих позивачем послуг за договорами та щодо здійсненння оплат за договорами і, відповідно, щодо відсутності заборгованості суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 149927,43 грн. за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки, 179095,33 грн. - 50% працевикористання засуджених за 2017 рік, 199894,37 - грн. 50% працевикористання засуджених за 2020 рік, є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.
Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач, наполягаючи на застосуванні у даній справі наслідків спливу строку позовної давності, посилався на те, що акт звірки взаєморозрахунків від 27.01.2020 р. не містить періодів та посилання на документи, на підставі яких виникла заборгованість, в ньому не зазначено, що це заборгованість за 2016 та 2017 роки, тому такий акт не може, на думку відповідача, вважатись документом, який підтверджує визнання боргу останнім саме за 2016-2017 роки. Окрім того, підписання акта звірки після завершення строку позовної давності не перериває його перебігу.
Як зазначалося вище, згідно з п. 4.4 договору № 1Г від 05.01.2016 р. оплата виконаних засудженими робіт проводиться не пізніше 5 числа наступного за звітом місяця на підставі табеля та підписаного сторонами акта виконаних робіт.
Тобто, строк позовної давності за актами про залучення засуджених до праці: № 1/03 від 31.03.2016 р. на суму 4335,13,00 грн. (за березень 2016 року) сплив 06.04.2019 р., № 1/04 від 29.04.2016 р. на суму 2360,46 грн. (за квітень 2016 року) - 06.05.2019 р., № 1/05 від 31.05.2016 р. на суму 3987,02 грн. (за травень 2016 року) - 06.06.2019 р., № 1/06 від 30.06.2016 р на суму 3610,66 грн. (за червень 2016 року) - 06.07.2019 р., № 1/07 від 31.07.2016 р. на суму 5408,86 грн. (за липень 2016 року) - 06.08.2019 р., № 1/08 від 31.08.2016 р. на суму 3653,44 грн. (за серпень 2016 року) - 06.09.2019 р., № 1/09 від 30.09.2016 р. на суму 5360,04 грн. (за вересень 2016 року) - 06.10.2019 р., № 1/10 від 31.10.2016 р. на суму 8178,71 грн. (за жовтень 2016 року) - 06.11.2019 р., № 1/11 від 30.11.2016 р. на суму 11637,61 грн. (за листопад 2016 року) - 06.12.2019 р., № 1/12 від 30.12.2016 р. на суму 13569,74 грн. (за грудень 2016 року) - 06.01.2020 р.
Відтак, трирічний строк позовної давності до вимог позивача в частині стягнення заборгованості за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки по актах № 1/03 від 31.03.2016 р., № 1/04 від 29.04.2016 р., № 1/05 від 31.05.2016 р., № 1/06 від 30.06.2016 р, № 1/07 від 31.07.2016 р., № 1/08 від 31.08.2016 р., № 1/09 від 30.09.2016 р., № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 1/12 від 30.12.2016 р. на загальну суму 62101,67 грн. є таким, що сплив станом на дату підписання акту звірки сторонами 27.01.2020 р.
Отже, з огляду на сплив позовної давності за частиною актів, вимога позивача щодо стягнення заборгованості за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки не підлягає задоволенню в цій частині в сумі 62101,67 грн.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 187/789/17, підписання в межах позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дій, які свідчать про визнання особою свого боргу.
Окрім того, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17.
Враховуючи зазначене, підписання акту звірки є дією, яка свідчить про визнання особою свого боргу. При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність в актах звірки посилань на періоди виникнення заборгованості у 2016-2017 роках та конкретні документи, на підставі яких така заборгованість утворились, оскільки суми заборгованості, які заявлені до стягнення у даній справі, були зазначені сторонами в кожному наступному підписаному акті звірки взаєморозрахунків, починаючи з акту від 27.01.2020 р., що свідчить про те, що така заборгованість існувала і визнавалася відповідачем. Окрім того, зазначені суми заборгованості підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
За висновком суду, акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами 27.01.2020 р., свідчить про визнання відповідачем боргу перед позивачем, а строк позовної давності за актами, підписаними сторонами після 27.01.2017 р., переривався внаслідок підписання актів звірки взаєморозрахунків від 27.01.2020 р., від 04.11.2021 р, від 25.11.2022 р., від 01.10.2023 р.
Окрім того, слід враховувати, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 р. на усій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р.
Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Перебіг строків позовної давності поновився 04 вересня 2025 р. у зв'язку з набранням чинності Закону України № 4434-IX від 14.05.2025 р. "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності".
З огляду на вищевикладене, строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за актами про залучення до праці засуджених, підписаними після 27.01.2017 р., позивачем не пропущено.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 87825,76 грн. (149927,43 грн. (заявлена до стягнення сума заборгованості за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки) - 62101,67 грн. (сума за актами, позовна давність за якими спливла)) за комунально-побутові послуги за 2016-2017 роки, 179095,33 грн. - 50% працевикористання засуджених за 2017 рік, 199894,37 - грн. 50% працевикористання засуджених за 2020 рік.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно часткового задоволення позову не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 115)» (09214, Київська обл., Обухівський р-н, с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код 08680230) на користь Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» (09214, Київська обл., Обухівський р-н, с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код 14316936) 87825 (вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 76 коп. заборгованості за комунально-побутові послугиза 2016-2017 роки, 179095 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 33 коп. заборгованості за 50% працевикористання засуджених за 2017 рік, 199894 (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 37 коп. заборгованості за 50% працевикористання засуджених за 2020 рік, 7034 (сім тисяч тридцять чотири) грн.78 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 12.03.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна