номер провадження справи 17/5/26
09.03.2026 Справа № 908/11/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/11/26
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія», 69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В
до відповідача: територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206
про стягнення 3 281,40 грн
31.12.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 31.12.25 товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (далі ТОВ “КК “Мрія») до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (далі Запорізька МР) про стягнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.22 по 30.06.23 у розмірі 3 281,40 грн.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/11/26 між суддями від 01.01.26, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 06.01.26 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/11/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
20.01.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив за вих. від 20.01.26 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
03.02.26 до суду в системі «Електронний суд» від ТОВ “КК “Мрія» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник останнього надає пояснення по справі та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
06.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 06.02.26 на додаткові пояснення позивача, в яких представник відповідача заперечує проти додаткових пояснень позивача у справі та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 09.03.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
Судом прийнято до розгляду відзив відповідача за вих. від 20.01.26 на позовну заяву, додаткові пояснення позивача у справі від 03.02.26 та заперечення відповідача за вих. від 06.02.26 на додаткові пояснення позивача у справі.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 31.12.25 зазначає, що Запорізькою МР порушено зобов'язання щодо оплати за надані позивачем (управителем) послуги з управління багатоквартирним будинком по кв. 21 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 112-Б, які виникли з договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.11.19 № 084-9/18. А тому повач просить суд стягнути з відповідача, як власника квартири № 21 та співвласника багатоквартирного будинку по вул. Космічній, 112-Б у м. Запоріжжя, заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.22 по 30.06.23 в розмірі 3 281,40 грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 20.01.26 на позовну заяву та у запереченнях за вих. від 06.02.26 на додаткові пояснення позивача у справі. Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та зазначивши, що:
- жодного укладеного договору саме між ТОВ “КК “Мрія» та Запорізькою МР не існує. Доказів укладення такого договору або вчинення відповідачем дій, що свідчили б про акцепт пропозиції позивача, матеріали справи не містять;
- у матеріалах справи відсутні акти надання послуг та докази того, що у період з 01.09.22 по 30.06.23 включно, позивачем виставлялись та направлялись Запорізькій МР рахунки на оплату або акти приймання-передачі послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ч. 4 ст. 12 Закону № 417 встановлено, що у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності обов'язок зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком покладається на наймачів таких приміщень Згідно зі ст. ст. 9, 61, 64, 65 Житлового кодексу України, мешканці неприватизованих квартир є наймачами, які користуються житловим приміщенням та несуть обов'язки, визначені житловим законодавством, у т.ч. щодо оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з архівною інформацією МКП «Основаніє», що міститься в програмному забезпеченні МКП «Основаніє» до 01.09.16, по зазначеній квартирі був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідальним квартиронаймачем значився ОСОБА_1 (лист від 02.01.26 № б/01-03). Крім того, за інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької МР за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.09.22 по 30.06.23 було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , який був знятий з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (лист від 07.01.26 № 06.4-02/02/33). Таким чином, частина заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком припала на період фактичного отримання житлово-комунальних послуг споживачем, який був зареєстрований та проживав у відповідному житловому приміщенні у спірний період. Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, у зв'язку з тим, що на момент звернення позивача до суду строк позовної давності був пропущений щодо:
- заборгованості за вересень 2022 року, а саме: відповідно до п. 29 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.18 № 712, оплата за надані послуги підлягала сплаті до 20.10.22, у зв'язку з чим перебіг позовної давності за відповідною вимогою розпочався 21.10.22 та сплив 21.10.25;
- заборгованості за жовтень 2022 року, а саме: відповідно до п. 29 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком оплата за надані послуги підлягала сплаті до 20.11.22, перебіг позовної давності розпочався 21.11.22 та сплив 21.11.25 року;
- заборгованості за листопад 2022 року, а саме: відповідно до п. 29 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком оплата за надані послуги підлягала сплаті до 20.12.22, перебіг позовної давності розпочався 21.12.22 та сплив 21.12.25 року. Отже, на думку відповідача, на момент звернення позивача до суду, строк позовної давності був пропущений щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.09.22 по 30.11.22 включно.
Судом враховано положення ч. 8 ст. 252 ГПК України, згідно з якою при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/11/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, згідно з додатком № 1 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 1, з додатком № 2 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 2, з додатком № 3 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 3 та з додатком № 4 до цього рішення, за об'єктом конкурсу (група будинків) № 4 товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія», у т.ч. у будинку № 112-Б по вул. Космічна (п. п. 1-4 рішення).
Пунктом 5 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», зобов'язано департамент правового забезпечення Запорізької МР спільно з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької МР підготувати проект договору з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя, що має бути укладений від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу уповноваженою особою виконавчого комітету Запорізької міської ради, строком на один рік, з обов'язком управителя розпочати надання послуг з управління багатоквартирними будинками з 01.11.17.
Згідно із п. 6 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», уповноважено заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородая О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками міста Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу.
У відповідності до п. 7 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької МР зобов'язано забезпечити доведення до відома співвласників багатоквартирних будинків інформації про управителя (ТОВ “КК “Мрія»), з яким укладено договір, шляхом розміщення на офіційному вебсайті Запорізької МР та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема, на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них, відповідного оголошення, що має містити інформацію про повне найменування управителя, його контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги.
На виконання вимог рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», 06.09.17 між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» (Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 112-Б, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-377.
Відповідно до акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу), спеціальна контрольна комісія провела обстеження об'єкта за адресою вул. Космічна, буд. 112Б, що передається з управління (з балансу) комунального підприємства «Наше місто» в управління ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» та встановила, що будинок № 112Б по вул. Космічній придатний до експлуатації, технічний стан задовільний.
01.11.19 між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» (Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку 112-Б, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Космічна, в особі Білика Богдана Богдановича, який діє на підставі рішення зборів співвласників (протокол № 1 від 27.08.19) (Споживачі), укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 084-9/18 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Управитель зобов'язується надавати Споживачам послуги з управління багатоквартирним будинком який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Космічна, 112Б (Будинок), а Споживачі зобов'язуються своєчасно оплачувати послуги у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно із п. 1.2. Договору, послуга з управління багатоквартирним будинком (Послуга) включає в себе утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, зокрема прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів (у разі їх наявності), технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових газових мереж; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; винагорода управителю.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що перелік складових Послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність їх надання Управителем Споживачам за цим Договором визначається у Додатку № 1. Вартість Послуги визначається відповідно до кошторису витрат на управління багатоквартирним будинком (Додаток № 2 до Договору).
У відповідності до п. 2.3. Договору, плата за Послугу нараховується Управителем та вноситься на його банківський рахунок Споживачами щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач має право, одержувати своєчасно та належної якості Послугу згідно із законодавством і умовами укладеного договору (п. 3.1.1. Договору).
Згідно із п. 3.2.4. Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати надану Послугу за ціною та у строки, встановленими цим Договором.
Відповідно до п. 3.4.6. Договору, Управитель зобов'язаний надавати щомісячно рахунки на оплату Послуги з управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладається строком на 3 роки. Протягом дії цього Договору його умови є обов'язковим для усіх Споживачів, в т.ч. для тих, що не голосували чи голосували проти на загальних зборах, тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення в Будинку після його укладання.
Якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на черговий календарний рік. Кількість таких продовжень не обмежується (п. 7.2. Договору).
У відповідності до Кошторису витрат на управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 112-б, загальна вартість управління бунком за 1 кв.м. становить 5,235 грн.
Як зазначив позивач у позовній заяві, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 53,27 кв.м перебуває у власності Запорізької міської ради, а отже вважається неприватизованою.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду», власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).
Відповідно до копії особового рахунку № 115304081 відкритого МКП “Основаніє» за адресою: АДРЕСА_1 , статус житла зазначено як: тергромада.
Листом за вих. від 06.01.26 № 6/01-03 МКП “Основаніє» повідомило департамент з управління ЖКГ ЗМР, що (дослівно):
«… В програмному забезпеченні МКП «Основаніє» до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , загальна площа 53,27 кв.м (копія особового рахунку додається).
Станом на 06.01.2026 по даному особовому рахунку № НОМЕР_1 є заборгованість за надані міським комунальним підприємством «Основаніє» житлово-комунальні послуги у сумі 5548,11 грн.
В документах архівного фонду МКП «Основаніє» ордер на квартиру АДРЕСА_2 б відсутній.».
Листом за вих. від 07.01.26 № 06.4-02/02/33 департамент адміністративних послуг Запорізької МР повідомив департамент з управління ЖКГ Запорізької МР, що (дослівно):
«… за відомостями департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.09.2022 по 30.06.2023 була зареєстрована наступна особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.04.1980 по 08.12.2022. Знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .».
Відповідно до розрахунку заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком по кв. АДРЕСА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість за період з вересня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 3 281,40 грн.
Несплата заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.05).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.97 (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції» зазначено: «… Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію».
Спір, який виник між учасниками цієї справи є спором щодо стягнення управителем коштів за послуги, які були надані ним співвласникам багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (ЦК України), правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно із ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у т.ч. допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Частиною 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» унормовано, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири (п. 1); співвласник багатоквартирного будинку (співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5); управитель багатоквартирного будинку (управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п. 7); управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8); частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 9).
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Частина 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника
Нормами п. 5 Перехідних положень Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. …
Судом при розгляді цієї господарської справи встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: місто Запоріжжя, вул. Космічна, 112-Б, у строк, який визначений у Законі, не створили об'єднання співвласників та не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком. А тому, управління таким будинком здійснювалось управителем (позивачем у справі), який був призначений виконавчим органом Запорізької міської ради, а саме рішенням виконавчого комітету Запорізької МР від 01.09.2017 № 520.
Як вже зазначалося вище в тексті цього рішення суду, на виконання вимог рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.17 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», 06.09.17 між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» (Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 112-Б, від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-377.
Відповідно до акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу), спеціальна контрольна комісія провела обстеження об'єкта за адресою вул. Космічна, буд. 112Б, що передається з управління (з балансу) комунального підприємства «Наше місто» в управління ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» та встановила, що будинок № 112Б по вул. Космічній придатний до експлуатації, технічний стан задовільний.
01.11.19 між ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» (Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку 112-Б, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Космічна, в особі Білика Богдана Богдановича, який діє на підставі рішення зборів співвласників (протокол № 1 від 27.08.19) (Споживачі) укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 084-9/18 (Договір).
У рамках зазначеного Договору з 06.09.17 ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» розпочала надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
В силу приписів п. 6 ст. 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до 2 речення 2 абз. п. 5 ст. 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Аналогічна за змістом норма визначена у абз. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», де зазначено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу), спеціальна контрольна комісія провела обстеження об'єкта за адресою вул. Космічна, буд. 112Б, що передається з управління (з балансу) комунального підприємства «Наше місто» в управління ТОВ “Керуюча компанія “Мрія» та встановила, що будинок № 112Б по вул. Космічній придатний до експлуатації, технічний стан задовільний.
Судом враховано, що пунктом 7.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладається строком на 3 роки. Протягом дії цього Договору його умови є обов'язковим для усіх Споживачів, в т.ч. для тих, що не голосували чи голосували проти на загальних зборах, тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення в Будинку після його укладання. Крім того, те, що якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі Сторін не повідомить письмово іншій Стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на черговий календарний рік. Кількість таких продовжень не обмежується (п. 7.2. Договору).
В матеріалах справи № 908/11/26 відсутні будь-які докази чи заперечення щодо спірного договору або припинення вказаного договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.11.19 № 084-9/18.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у спірний період з 01.09.22 до 30.06.23 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.11.19 № 084-9/18 був чинним.
Таким чином, позивач був надавачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 112-Б, місцезнаходження об'єкту нерухомості відповідача квартира № 21, та відповідно надавав відповідачу як співвласнику такого будинку відповідну послугу.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги має право звертатись до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Згідно із вимогами ст. ст. 316, 317, 322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, покладено на власника.
Матеріалами цієї справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 53,27 м.кв (відповідно до інформації з копії особового рахунку № 115304081 відкритого МКП “Основаніє») належить територіальній громаді (тер громаді), а отже вважається неприватизованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).
Лист за вих. від 06.01.26 № 6/01-03 МКП “Основаніє» повідомило департамент з управління ЖКГ ЗМР, що (дослівно):
«… В програмному забезпеченні МКП «Основаніє» до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , загальна площа 53,27 кв.м (копія особового рахунку додається).
Станом на 06.01.2026 по даному особовому рахунку № НОМЕР_1 є заборгованість за надані міським комунальним підприємством «Основаніє» житлово-комунальні послуги у сумі 5548,11 грн.
В документах архівного фонду МКП «Основаніє» ордер на квартиру АДРЕСА_2 б відсутній.».
Листом за вих. від 07.01.26 № 06.4-02/02/33 департамент адміністративних послуг Запорізької МР повідомив департамент з управління ЖКГ ЗМР, що (дослівно):
«… за відомостями департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.09.2022 по 30.06.2023 була зареєстрована наступна особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.04.1980 по 08.12.2022. Знято з реєстрації місця проживання у зв'язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
До матеріалів справи, а ні позивачем, а ні відповідачем не надано жодних доказів, що відповідна особа - ОСОБА_1 був наймачем квартири в оспорюваний період, а тому не знаходить свого підтвердження так як, відповідна інформація не підтверджується жодними доказами.
Також, відповідачем не надано доказів, що вищевказана квартира була передана у приватну власність (приватизована), а отже, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 5 Житлового кодексу України (у редакції від 01.01.1984), вона залишається у володінні територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу положень ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком, зокрема включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Частина 2 ст. 2 ЦК України (серед учасників цивільних відносин) визначає, зокрема, територіальні громади.
Згідно із ч. 1 ст. 169 ЦК України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Судом встановлено, що заборгованість територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької МР, як співвласника майна у будинку, за період з 01.09.22 по 30.06.23 складає 3 281,40 грн.
При цьому, матеріали справи не містять доказів оплат відповідачем вказаної заборгованості, внаслідок чого у територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької МР утворилась заборгованість зі сплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, а саме по квартирі № 21 по вул. Космічній, буд. 112-Б у місті Запоріжжя.
Суд зазначає, що ні умовами договору, ні діючим законодавством не передбачено, що оплата послуги пов'язується з виставленням рахунку та підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин направлення чи не направлення Запорізькій МР рахунків на оплату та актів надання послуг, із факту надання відповідачем послуги з управління багатоквартирним будинком.
Сам факт надання у спірний період позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічній, 112-Б, відповідачем не спростований, доказів того, що послуги з управління будинком позивачем не надавались матеріали справи не містять і суду не надано.
Факт не оплати відповідачем послуг, пов'язаних з утриманням належного йому майна - квартири № 21 по вул. Космічній, буд. 112-Б у місті Запоріжжя, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.18 у справі № 910/11312/17.
Крім того, відповідачем не заперечувався факт права власності за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької МР на квартиру № 21 по вул. Космічній, буд. 112-Б у місті Запоріжжя.
Враховуючи, що Запорізька міська рада є власником квартири № 21 у будинку № 112-Б по вул. Космічній у місті Запоріжжя та співвласником багатоквартирного будинку № 112-Б по вул. Космічній у м. Запоріжжі, від імені яких було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.11.19 № 084-9/18, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність договірних відносин між ТОВ “КК “Мрія» та Запорізькою МР, які стосуються надання послуг з управління багатоквартирним будинком по вул. Космічній, буд. 112-Б у м. Запоріжжі.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Станом на час винесення цього процесуального рішення у справі № 908/11/26 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.11.19 № 084-9/18 діє, доказів визнання його недійсним в судовому порядку відповідачем не надано.
Отже, відсутність договору між територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької МР та ТОВ “КК “Мрія» зі сплати щомісячного внеску за послуги з управління багатоквартирним будинком не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на управління будинком.
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача по сплаті за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 3 281,40 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 3 281,40 грн.
Щодо застосування строку позовної давності, про яку заявляв представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.25 у справі № 903/602/24, зокрема (дослівно):
“… 83. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
84. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
85. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
86. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
88. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
89. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
90. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
91. Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
92. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
93. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
94. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
95. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
96. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».».
Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.25 № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон № 4434).
Закон № 4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення».
Вказаний Закон № 4434 був надрукований в офіційному виданні “Голос України» від 03.06.25 № 108.
А тому, як наслідок, він набрав чинності з 04.09.25, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, якщо боржник прострочив виконання зобов'язань у період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04.09.25.
Якщо виконання зобов'язань було прострочено ще до початку паузи в перебігу позовної давності, то такий строк розбивається на два відрізки: перший рахується з дати Х і до 02.04.20, другий - із 04.09.25.
Позовні вимоги заявлені позивачем за період з 01.09.22 по 30.06.23.
При цьому, позовну заяву за вих. від 31.12.25 ТОВ “КК “Мрія» подало до суду в системі «Електронний суд» 31.12.25 та зареєстровано канцелярією суду 01.01.26 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Запорізької області від 01.01.26 № 21/08-07/26.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позовна давність для зверненням з цим позовом не спливла.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), через надуманість та безпідставність, судом відхиляється викладені у відзиві твердження представника відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція від 15.12.25 № 851).
При цьому, враховуючи, що у справі № 908/11/26 заявлено вимогу майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір», у розмірі 3 281,40 грн, судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2 422,40 грн (2 422,40 грн = 3 028,00 грн х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України “Про судовий збір», судом може бути повернуто зайво сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн за наявності клопотання позивача щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915, платник: виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Мрія» (69098, м. Запоріжжя, вул. Полякова, буд. 13-В, код юридичної особи 40413159) - 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одну) грн 40 коп. заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.22 по 30.06.23 та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.03.2026.
Суддя В.Л. Корсун