Рішення від 27.02.2026 по справі 908/3008/25

номер провадження справи 19/165/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 Справа № 908/3008/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3008/25

за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі

позивача : Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, п-т. Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код 02143429)

до відповідача 1: Комунального закладу “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» (70005, Запорізька обл., Вільнянський р-н., с. Павлівське, вул. Степова, буд. 2г, ідентифікаційний код 20516295)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, бу.35, ідентифікаційний код 42083239)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3301/08-07/25 від 26.09.2025) першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації до відповідача 1- Комунального закладу “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» про визнання недійсними додаткових угод №3 від 01.02.2021, №4 від 24.02.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 23.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 26.11.2021, №10 від 30.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №60_162 від 13.01.2021, а також про стягнення з ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» на користь Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації зайво сплачених бюджетних коштів в розмірі 179 844,88 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що укладеними додатковими угодами до Договору про постачання електричної енергії споживачу №60_162 від 13.01.2021, на думку прокурора, вартість 1 кВт/год електроенергії з 2,5 грн до 4,81 грн за кВт/год, що призвело до підвищення ціни, а саме на 92,4% від ціни, визначеної основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання з 162 000 кВт/год до 108060кВт/год, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3008/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3008/25, присвоєно справі номер провадження 19/165/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.10.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» через підсистему “Еектронний суд» надійшла заява (вх.21041/08-08/25 від 16.10.2025) про продовження строку для подання відзиву на позову заяву.

Ухвалою суду від 17.10.2025 задоволено заяву ТОВ “Запоріжжяелектропостачання», продовжено відповідачу 2 строк для подання відзиву у справі №908/3008/25 до 22 жовтня 2025 року включно.

15.10.2025 від Комунального закладу “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує з наступних підстав.

За умовами договору про постачання електричної енергії № 60_162 від 13.01.2021 зміни до договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач вважає, що жодною з оспорюваних додаткових угод ціна за одиницю товару не була збільшена більше ніж на 10%, загальна сума договору залишалась сталою протягом строку дії договору та не збільшувалась. Обмеження щодо строків зміни ціни до даних правовідносин не застосовуються через специфіку предмета закупівлі, а саме електричну енергію. Окремо, щодо вимог про визнання недійсною додаткову угоду №10 відповідач вказав, що сума первісного договору складає 404998,38 грн, сума виділена на продовження строку договору становить 80999,00 грн, що є меншим 20% від суми первісного договору. Відтак, додаткова угода №10 від 30.12.2021 відповідає вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та була спрямована на реальне настання наслідків, а також виконана сторонами в повному обсязі.

23.10.2025 від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 2 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на виконання умов Договору, сторонами було затверджено Комерційну пропозицію, якою погоджено ціну за одиницю товару у сумі 3,34 грн за 1 кВт/год. Фактично, погодження сторонами ціни за одиницю товару та укладення комерційної пропозиції не є збільшенням ціни за одиницю товару, оскільки підписання вказаного документу є первісним визначенням такої ціни. Відповідач 2 вважає, що вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 01.02.2021 до договору є безпідставною та незаконною на підставі зазначеного.

Окремо відповідачем зазначено заперечення на вимогу про визнання недійсною додаткову угоду № 10 з таких підстав.

Сума первісного Договору №60_162 від 13.01.2021 становила 404998 грн 38 коп. з ПДВ; сума, виділена на продовження строку договору - 80999 грн 00 коп., що становить менше 20% від суми первісного договору. Відтак, укладення Додаткової угоди №10 від 30.12.2021 відповідає вимогам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не суперечить вимогам законодавства України, була спрямована на реальне настання наслідків, а також виконана сторонами у повному обсязі, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції та відповідними платіжними дорученнями за січень 2022 року. На думку відповідача 1, твердження позивача про невідповідність Додаткової угоди №10 від 30.12.2021 положенням законодавства, що тягне за собою її недійсність, є безпідставними та необґрунтованими.

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в обґрунтування заперечень щодо визнання недійсними додаткових угод №4-9 також зазначило, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Наголошуємо, що жодною із зазначених додаткових угод ціна за одиницю товару не була збільшена більш ніж на 10%. Так само, загальна сума договору залишалася сталою протягом строку дії Договору та не збільшувалася. Обмеження щодо строків зміни ціни до даних правовідносин не застосовуються через специфіку предмета закупівлі, а саме електричну енергію.

Також до суду від ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Від Запорізької окружної прокуратури 23.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.

Прокурор зазначає, що предметом договору № 60_162 від 13.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу є електрична енергія з річним обсягом постачання 162 000 кВт/ год (п. 2.3. Договору), загальна сума договору визначена у розмірі 405 000 грн з ПДВ (п. 5.2. Договору), тобто, з ціною 2,5 грн/кВт-год (405 000 грн / 162 000 кВт/год = 2,5 грн/кВт-год). Згідно п. 3 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, ціна електричної енергії та послуг, що надаються. Тобто, фактично договором була визначена ціна електричної енергії, подальша зміна якої може відбуватись виключно з підстав, визначених законом. Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 3 від 01.02.2021, якою сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,34 грн з ПДВ, тобто, на 33,6 % більше від ціни, визначеної договором № 60_162 від 13.01.2021.

При цьому, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Також прокурор зазначає, що Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору. Крім того, з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону вбачається, що сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть без обмежень строків змін укладати додаткові угоди щодо ціни відповідного товару (частіше ніж один раз на 90 днів), однак кінцеве підвищення ціни не може перевищувати в цілому 10% від ціни, визначеної в договорі.

Крім того прокурор вказує, що правильність такого правозастосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підтверджується висновками постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 , у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. п. 56, 57).

За твердженнями прокурора, попри сталу суму договору протягом строку його дії ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 2,5 грн до 4,81 грн, тобто на 2,31 грн. (на 92,4 % від первинної ціни), та зменшено кількість товару зі 162 000 кВт/год до 108 060 кВт/год, що на 53 940 кВт/год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі № 60_162 від 13.01.2021, що є прямим порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Щодо заперечень відповідачів проти вимоги визнання недійсною додаткову угоду №10, прокурор стверджує, що відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції № 01_А від 31.01.2022 та № 01_ПП від 19.01.2022 у січні 2022 року комунальною установою фактично спожито 14 642 кВт/год електричної енергії на загальну суму 80 999,00 грн, сплата яких підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 04.02.2022 та № 19 від 19.01.2022. Із зазначених актів вбачається, що ціна електричної енергії за січень 2022 року склала 5,532 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тоді як відповідно до початкових умов договору вона становила 2,5 грн за 1 кВт/год (80 999,00 грн / 14 642 кВт/год).

На думку прокурора, під виглядом продовження дії договору відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» фактично відбулося істотне підвищення ціни електричної енергії, що не було обґрунтовано жодними належними доказами та суперечить вимогам законодавства. Це свідчить про порушення умов зміни істотних положень договору і є самостійною підставою для визнання додаткової угоди № 10 від 30.12.2021 недійсною.

Ухвалою суду від 21.10.2026 провадження у справі №908/3008/25 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Ухвалою суду від 19.01.2026 за клопотанням Запорізької окружної прокуратури, поновлено провадження у справі, в зв'язку з ухвалення Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24 постанови від 21.11.2025 за результатами розгляду скарги ТОВ «Енергетичне партнерство».

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3008/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.02.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним закладом «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» (далі - Вільнянська школа-інтернат) Запорізької обласної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі 162 000 кВт/год електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія з очікуваною вартістю 405 000,00 грн з ПДВ.

Оголошення про проведення переговорної процедури оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за №UA-2020-12-30-002790-c.

Учасником вказаної процедури зареєструвалось виключно ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з первинною пропозицією 405 000,00 (ціна за 1 кВт/год становить 2,5 грн).

За результатами проведених відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з остаточною пропозицією 405 000,00 грн.

За результатами проведення закупівлі між Вільнянською школою-інтернатом (Споживач, відповідач 1) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (Постачальник, відповідач 2) 13.01.2021 укладено договір №60_162 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2001 по 31.12.2021 становить 162000кВт/год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому операторам системи розподілу та зазначений у Відомостях про очікуваний обсяг, що є Додатком 3 до цього Договору.

Пунктами 5.1-5.2 Договору визначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені Комерційною пропозицією (індивідуальною), яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору становить 337500,00 грн, крім того ПДВ -20% 6700,00 грн, разом з ПДВ 405000,00 грн. Загальна сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін залежно від реального фінансування.

Відповідно до п. 5.6 Договору, ціна електричної енергії, що постачається Постачальником зазначається в Комерційній пропозиції (індивідуальна) (Додаток 2).

Згідно з п. 5.9 Договору, зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 5.10. Договору, у разі зміни ціни (коливання ціни) товару (електричної енергії) на ринку, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту зміни ціни (коливання ціни) товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, або інформацією про зміну розміру ціни товару на ринку, розміщеної на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладення договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій або надання інформації з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку». На підставі письмового звернення постачальника споживач вирішує питання можливості укладення додаткової угоди щодо зміни ціни за одиницю товару (шляхом корегування кількості товару) та викладення комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору у новій редакції. При цьому зміна цін за одиницю товару не повинна призвести до збільшення ціни договору, зазначеної у п. 5.2 цього договору.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей Договір діє з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 121,257 кВт*год та зменшено суму договору на 1 грн 62 коп.

Додатковою угодою №2 від 22.01.2021 сторонами, у зв'язку із затвердженням тимчасового кошторису на І квартал 2021 року, погоджено загальну вартість Договору у розмірі 404998,38 грн.

01.02.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору, якою додаток 2 викладено в новій редакції та ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 1.Електрична енергія -2,78 грн за кВт/год, ПДВ 20 % - 0,56 грн за кВт/год, всього з ПДВ 3,34 грн за кВт/год.

Додатковою угодою №4 від 24.02.2021 сторони погодили збільшення ціни за одиницю товару до 3,53 грн. (на 41,2 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021) та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.02.2021.

Додатковою угодою №5 від 18.08.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,74 грн. (на 49,6 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021), зменшено обсяг закупівлі до 112 968 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.08.2021.

Додатковою угодою №6 від 23.09.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,96 грн. (на 58,4 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021), зменшено обсяг закупівлі до 110 959 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.09.2021.

Додатковою угодою №7 від 27.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 4,22 грн. (на 68,8 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021) зменшено обсяг закупівлі до 110 959 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.10.2021.

Додатковою угодою №8 від 29.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 4,50 грн. (на 80 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021) зменшено обсяг закупівлі до 108 374 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.10.2021.

Додатковою угодою №9 від 26.11.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 4,81 грн. (на 92,4 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021) зменшено обсяг закупівлі до 95 717 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.11.2021.

Внаслідок укладення додаткових угод №3 від 01.02.2021, №4 від 24.02.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 23.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 26.11.2021 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,5 грн до 4,81 грн, тобто на 2,31 грн (на 92,4 % від первинної ціни), та зменшено кількість товару зі 162 000 кВт*год до 108 060 кВт*год, що на 53 940 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі №60_162 від 13.01.2021.

Згідно з інформацією КЗ “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» протягом 2021-2022 року на підставі вказаного договору, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» комунальній установі поставлено електричну енергію обсягом 122 461 кВТ*год на загальну суму 485 997,38 грн,

Поставлений обсяг електричної енергії за договором підтверджено актами прийому-передачі електричної енергії:

№1_А від 10.02.2021 за січень 2021 на 12 343 кВТ*год; №2_ПП від 10.02.2021 за лютий 2021 на 7 000 кВТ*год, №2-А від 28.02.2021 за лютий 2021 на 13 517 кВТ*год , №3_ПП від 09.03.2021 за березень 2021 на 6 450 кВТ*год; №4_А від 30.04.2021 за квітень 2021 гп 5 303 кВТ*год; №5_ПП від 07.05.2021 за травень 2021 на 6 250 кВТ*год; №5_А від 31.05.2021 травень 2021 на 4 038 кВТ*год; №6_ПП від 07.06.2021 за червень 2021 на 4 000 кВТ*год; №6_А від 30.06.2021 червень 2021 на 3 159 кВТ*год; №7_ПП від 07.07.2021 за липень 2021 на 1 383 кВТ*год; №7_А від 31.07.2021 за липень 2021 на 1 429 кВТ*год; №8_ПП від 09.08.2021 за серпень 2021 на 2 250 кВТ*год; №9_ПП від 09.09.2021 за вересень 2021 на 4 150 кВТ*год; №9_А від 30.09.2021 за вересень 2021 на 8 358 кВТ*год; №10_ПП від 08.10.2021 за жовтень 2021 на 4 750 кВТ*год; №10_А від 13.01.2021 за жовтень 2021 на 9905 кВТ*год; №11_ПП від 16.11.2021 за листопад 2021 на 5 040 кВТ*год; №11_А від 09.12.2021 за листопад 2021 на 5 226; №11_А від 31.01.2022 за січень 2022 на 11 754 65 кВТ*год; №01_ПП від 19.01.2022 за січень 2022 на 2 888 кВТ*год.

За договором Вільнянська школа-інтернат на користь постачальника здійснила оплату на загальну суму 485 997,38 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№35 від 15.02.2021 на суму 38 636,25 грн, №16 від 15.02.2021 на суму 2 540,00грн; №36 від 15.02.2021 на суму 23 352,00 грн; №22 від 09.03.2021 на суму 3 395,00 грн; №69 від 09.03.2021 на суму 44 292,98 грн; № №74 від 09.03.2021 на суму 21 196,44 грн; №150 від 07.05.2021 на суму 1 920 грн; №188 від 07.05.2021 на суму 16 788,98 гн; №189 від 07.05.2021 на суму 22 050 грн; №161 від 04.06.2021 на суму 928,00 грн; №302 від 04.06.2021 на суму 13 318,06 грн №312 від 07.06.2021 на суму 14 112,00 грн; №173 від 02.07.2021 на суму 734,00 грн; №384 від 02.07.2021 на суму 10 410,95 грн; №385 від 07.07.2021 на суму 4 879,22 грн; №184 від 02.08.2021 на суму 653,00 грн; №446 від 02.08.2021 на суму 4 388,52 грн; №475 від 10.08.2021 на суму 7 938,00 грн; №196 від 03.09.2021 на суму 786,00 грн; №548 від 03.09.2021 на суму 11 935,39 грн; №596 від 10.09.2021 на суму 15 537,60 грн; №207 від 04.10.2021 на суму 1 140,48 грн; №715 від 04.10.2021 на суму 32 853,60 грн; №740 від 08.10.2021 на суму 18 810,00 грн; №218 від 04.11.2021 на суму 2 461,50 грн; №790 від 04.11.2021 на суму 42 111,00 грн; №837 від 22.11.2021 на суму 22 680 грн; №945 від 20.12.2021 на суму 21 763,17 грн; №946 від 20.12.2021 на суму 3 386,24 грн; №62 від 04.02.2022 на суму 65 022,08 грн; №19 від 19.01.2022 на суму 15 976,92 грн.

Прокурор зазначає, що додаткові угоди №3-9 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», оскільки призвели до збільшення ціни за одиницю товару від ціни, визначеної у договорі №60_162 від 13.01.2021, на 92,4%, додаткова угода №10 укладена без належного обґрунтування коливання ціни на ринку товару на певну дату, що є підставою для визнання їх недійсними.

Прокурор вказує на те, що додаткова угода №10 від 30.12.2021, якою сторонами погоджено продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі, також укладена в порушення ч.6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки комунальною установою фактично спожито 14 642 кВт*год електричної енергії на загальну суму 80 999 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №62 від 04.02.2022 та №19 від 19.01.2022. Ціна електричної енергії за січень 2022 року склала 5,532 грн з ПДВ за 1 кВт*год, тоді як відповідно до початкових умов договору вона становила 2,50 грн за 1 кВт*год.

Наведене, на думку прокурор, свідчить про порушення з боку відповідачів умов зміни істотних положень договору і є самостійною підставою для визнання додаткової угоди №10 від 30.12.2021 недійсною.

З огляду на викладене, сума перерахованих коштів постачальнику за поставлену електричну енергію мала б становити 306 152,50 грн (122 461*2,5 = 306 152,50). Фактично Комунальним закладом «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» сплачено 485 997,38 грн.

Прокурор зазначає, що на підставі недійсних додаткових угод №3 від 01.02.2021, №4 від 24.02.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 23.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 26.11.2021, №10 від 30.12.2021 протягом строку дії договору на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зайво сплачено бюджетних коштів на загальну суму 179 844,88 грн (485 997,38 - 306 152,50 = 179 844,88 грн), які підлягають стягненню з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області повідомлявся Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації про виявлені порушення листом від 25.06.20225 №54-5848 ВИХ-25, в тому числі з пропозицією вжити заход реагування листом №54-7070вих-25 від 1308.2025.

Відповідно до листа Департаменту освіти і науки ЗОДА від 11.07.2025 3325/03-2-13 зазначено, що зміна ціни за договором відбувалась в межах правового поля, відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», водночас інформації про заплановані та вжиті заходи до визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів не надано.

Запорізька обласна військова адміністрація листом №12279/08-46 від 28.08.2025 повідомила Запорізьку окружну прокуратуру, що проте не заплановано вжиття заходів до визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

24.09.2025 Запорізька окружна прокуратура Запорізької області повідомила Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації листом № 54-81113вих-25 про звернення до господарського суду з позовною заявою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» .

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації України.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі, порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів державного бюджету, нераціональне та неефективне їх використання.

Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області повідомлявся Департамент освіти і науки Запорізької ОДА листом від 13.08.2025 №54-7070вих-25, Комунальний заклад «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР листом від 13.08.2025 №54-7071вих-25, в тому числі з пропозицією вжити заходів реагування.

Запорізька обласна військова адміністрація листом №12279/08-46 від 28.08.2025 повідомила Запорізьку окружну прокуратуру, що не заплановано вжиття заходів до визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Вказане свідчить, що Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації захист інтересів держави не здійснює, чим порушує закріплений у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов'язок ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, і відповідно наявні передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Незалежно від причин неподання до суду Департаментом освіти і науки ЗОДА позову, факт такого незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Внаслідок нездійснення Департаментом освіти і науки ЗОДА захисту інтереси держави залишаються незахищеними.

У зв'язку із цим, у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду даного позову.

Також в матеріалах справи міститься адресоване Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації повідомлення Запорізької окружної прокуратури Запорізької області від 24.09.2025 № 54-81113вих-25 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Вільнянському районі Запорізької області від 06.05.2025 №02-12-06 оплата електричної енергії за договором здійснювалась за кошти обласного бюджету.

Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з відомостями, розміщеними в електронній системі публічних закупівель “Prozorro» Комунальним закладом «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» за процедурою відкритих торгів (№UA-2020-12-30-002790-c) проведено закупівлю 162 000 кВт/год електричної енергії за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія з очікуваною вартістю 405 000,00 грн з ПДВ.

За результатами проведених відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з остаточною пропозицією 405 000,00 грн, з яким 13.01.2021 укладено договір №60_162 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 22.01.2021, загальна вартість договору становить разом з ПДВ 404 998,38 грн.

Комунальним закладом «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради проведено публічну закупівлю електричної енергії (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-30-002790-с).

Електрична енергія закуповувалася Вільнянською школою-інтернатом за бюджетні кошти для забезпечення діяльності закладу освіти, що входять до сфери управління позивача, та забезпечення в ньому належної організації освітнього процесу упродовж 2021 року.

Термін поставки товару - з 01.02.2021 р. по 31.12.2021 р.

13.01.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - постачальник) та Комунальним закладом «Вільнянська спеціальна школа-інтернат» (далі- споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60_162 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник продає Електричну енергію за ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 162 000 КВт/год та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, заявленому оператором систем розподілу та зазначений у Відомостях про очікуваний обсяг, що є Додатком 3 до цього Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.

Як передбачено п. 5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені Комерційною пропозицією (індивідуальною), яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п.5.2 Договору, загальна вартість цього Договору становить 337500,00 грн, крім того ПДВ - 20% 67500,00 грн, разом з ПДВ - 405 000,00 грн. Загальна сума Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін залежно віл реального фінансування.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2021 п.2.3 Договору викладено в новій редакції:» обсяг споживання електроенергії за цим Договором становить 121,257 тис.кВт/год.»

У зв'язку із зменшенням суми договору на 1 грн 62 коп., пункт 5.2 Договору викладено в редакції: «Загальна вартість цього Договору становить 404 998 грн 38 коп., в т.ч. ПДВ 20% -67499,73 коп.

Додатковою угодою № 2 від 22.01.2021, у зв'язку з затвердженням тимчасового кошторису на 1 квартал 2021 року, пункт 5.2 Договору викладено в наступній редакції : «Загальна вартість цього Договору становить 404 998 грн 38 коп., в т.ч. ПДВ - 20%- 67 499 грн 73 коп., та в т.ч. сума договору відповідно до тимчасового кошторису складає 138 000 грн 00 коп. в т.ч ПДВ.

Згідно з п. 5.3 Договору, ціна Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що ціна електричної енергії, що поставляється Постачальником зазначається в Комерційній пропозиції (індивідуальна) (Додаток 2).

Відповідно до п. 5.8 Договору, ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 19.09.2019 №114-ІХ,що оформлюються додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка визначена у Договорі у чинній його редакції.

Згідно з п. 5.9 Договору, зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Цей Договір укладається на строк з 01.01.2021 по 31.12.2021, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2021 (п. 13.1 Договору).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору, якими збільшено вартість одиниці товару.

Додатковою угодою № 3 від 01.02.2021 р. до Договору сторони виклали у новій редакції Додаток 2 - «Комерційна пропозиція», відповідно до п.1 якої ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): електрична енергія - 2,78 грн за 1 кВт/год, ПДВ 20% - 0,56 грн за 1 кВт/год, всього з ПДВ 3,34 грн за 1 кВт/год, тобто погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,34 грн (на 33,6 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021 ).

Додатковою угодою №4 від 24.02.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,53 грн (на 41,2 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021), зменшено обсяг закупівлі до 115 408 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.02.2021.

Додатковою угодою №5 від 18.08.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 3,74 грн (на 49,6 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021), зменшено обсяг закупівлі до 112 968 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.08.2021.

Додатковою угодою №8 від 29.10.2021 сторонами погоджено збільшення ціни за одиницю товару до 4,50 грн. (на 80 % більше від ціни, визначеної договором №60_162 від 13.01.2021 ) зменшено обсяг закупівлі до 108 374 кВт*год та встановлено, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, що виникли між Сторонами з 01.10.2021.

Додатковою угодою №10 від 30.12.2021 сторонами погоджено продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначної в початковому договорі. Продовжено дію договору в наступному бюджетному періоді 2022 року, до 31 березня 2022 року. Вартість Додаткової угоди складає 80 999,00 грн, у т.ч ПДВ- 13499,83 грн.

Так, додатковими угодами № 2, 5, 6, 7, 8, 9 до договору ціну електричної енергії за 1 кВт*год. збільшено з 2,5 грн до 4,81 грн, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 92,4 % від ціни, визначеної основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання з 162000 кВт/год до 108060 кВт/год або на 53 940кВт/год.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення зазначених додаткових угод до договору, на думку прокурора, вартість 1кВт/год електроенергії зросла з 2,5 грн до 4,81 грн, тобто на 2,31 грн (на 92,4 % від первинної ціни ), та зменшено кількість товару зі 162 000 кВт*год до 108 060 кВт*год, що на 53 940 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі №60_162 від 13.01.2021, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 180 ГК України (в редакція, чинній час нас виникнення спірних правовідносин) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Як передбачено ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Тобто закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Водночас підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19).

Аналогічна правова позиція також викладалась у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 р. у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 р. у справі № 927/636/21, від 31.05.2022 р. у справі № 927/515/21, від 25.11.2022 р. № 927/563/20, від 21.11.2025 № 920/19/24.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

-збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

-збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

-така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

-така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

-обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 922/2321/22, від 21.11.2225 у справі № 920/19/24.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Як зазначено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 % (п.139 Постанови).

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п. 140 Постанови ВПВС від 21.11.20225 у справі № 920/19//24).

Однак, додатковими угодами № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ціну електричної енергії було збільшено на понад 10% та загалом на 92,4%, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 913/166/19).

Разом з тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Разом з цим, внесення таких змін до основного договору без належного обґрунтування коливання ціни на ринку є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Таким чином, суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Згідно з п. 5.9 Договору, зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст.. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19).

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціями, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

У роз'ясненнях Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", наданих відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 р. № 634/2011, визначено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Крім цього, у наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Заоріжжяелектропостачання" документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку, з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди.

Вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Експертні висновки №ОИ-178/1 від 15.09.2021, №ОИ-7224 від 15.02.2021, №ОИ-356 від 19.10.2021, №ОИ-368 від 22.10.2021, №ОИ-540 від 17.11.2021 та № ОИ-28 від 12.08.2021 Запорізької торгово-промислової палати не є належним доказом коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказаний документ лише констатує рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводить її коливання. У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

В свою чергу, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод №3 від 01.02.2021, №4 від 24.02.2021, №5 від 18.08.2021, №6 від 23.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 29.10.2021, №9 від 26.11.2021 сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об'єктивно не підтверджено

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та таким, що підтверджено належними доказами.

Отже додатковими угодами № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору передбачено підвищення цін на електричну енергію на 92,4%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10%, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також, додатковою угодою №10 від 30.12.2021 сторонами погодили продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі.

Проте, судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції №01_А від 31.01.2022 та №01_П від 19.01.2022 у січні 2022 року комунальною установою фактично спожито 14 642 кВт*год електричної енергії на загальну суму 80 999 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №62 від 04.02.2022 та №19 від 19.01.2022.

Із зазначених актів убачається, що ціна електричної енергії за січень 2022 року склала 5,532 грн з ПДВ за 1 кВт*год, тоді як відповідно до початкових умов договору вона становила 2,5 грн за 1 кВт*год.

Таким чином, під виглядом продовження дії договору відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» фактично відбулося істотне підвищення ціни електричної енергії, що не було обґрунтовано належними доказами та суперечить вимогам законодавства.

Наведене свідчить про порушення умов зміни істотних положень договору і є підставою для визнання додаткової угоди №10 від 30.12.2021 недійсною.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2021 р. № 60_162 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 179 844,88 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Правовим наслідком недійсності додаткових угод є втрата ними чинності з моменту їх укладення та повернення до редакцій договору № 60_162 від 13.01.2021 р., що передували підписанню відповідних додаткових угод.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 р. у справі № 125/2157/19).

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка товару, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного договору.

Вбачається, що Вільнянська школа-інтернат сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 485 997,38 грн за фактичними цінами (тарифами), встановленими на підставі додаткових угод № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, які підлягають визнанню недійсними.

При цьому, Вільнянська школа-інтернат мала сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 306 152,50 грн за фактичною ціною (тарифом), встановленим на підставі додаткової угоди № 1 до основного договору.

Таким чином, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються судом недійсними, Вільнянська школа-інтернат надмірно сплатило (за рахунок бюджетних коштів) Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання " 179 844,88 грн, відтак на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України має право вимагати від постачальника електричної енергії повернення вказаної суми.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

У даному контексті слід зауважити, що з урахуванням встановленої судом недійсності додаткових угод № 3-10 до договору №60_162 від 13.01.2021, останні не породжують будь-яких правових наслідків, а відтак, правовідносини між відповідачами у частині, зокрема, ціни електричної енергії, поставленої за договором №60_162 від 13.01.2021, регулюються умовами означеного договору, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» було зобов'язано поставити Комунальному закладу «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» 162 000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,50 грн за 1 кВт/год із урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зроблено висновок, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (п. 75). З урахуванням викладеного, Великою Палатою Верховного Суду сформовано правовий висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв'язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

За тарифом встановленим Договором ціна за 1 кВт*год складає 2,50 грн, загальна кількість поставленої відповідачу 1 електроенергії за період січень - листопад 2021, січень 2022 становить 122 461кВт*год.

Таким чином, за поставлені 122 461 кВт*год мало бути сплачено 306 152,50 грн (22461 х 2,50), а було сплачено 485 997,38 грн, тобто безпідставно сплачено 179 844,88 грн (485 997,38-306 152,50 =179 844,88).

Оскільки КЗ «Вільнянська спеціальна загально освітня школа-інтернат» сплачено на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 485 997,38грн, грошові кошти в сумі 179 844,88 грн є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 2 зобов'язаний їх повернути, що відповідає нормам ст.ст.216, 1212 ЦК України.

Водночас, відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Вільнянському районі Запорізької області від 06.05.2025 №02-12-06 оплата електричної енергії за договором здійснювалась за кошти обласного бюджету.

Оскільки КЗ «Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» спожив електричну енергію за рахунок обласного бюджету, то сума в розмірі 179 844,88 грн, безпідставно одержаних Відповідачем 2 підлягає стягненню на користь позивача.

Прокурором подано позов в інтересах держави саме щодо безпідставно одержаних відповідачем 2 грошових коштів за рахунок обласного бюджету розмірі 179 844,88 грн.

Отже суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 надмірно сплачених коштів у розмірі 179 844,88 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається відповідачів.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до договору № 60_162 від 13.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Комунальним закладом “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», а саме: № 3 від 01.02.2021, № 4 від 24.02.2021; № 5 від 18.08.2021; № 6 від 23.09.2021; № 7 від 27.10.2021, № 8 від 29.10.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 30.12.2021.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська 35, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063, Україна, ідентифікаційний код 42093239) на користь Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, п-т. Соборний, буд. 164, ідентифікаційний код 02143429) грошові кошти у розмірі 179 844,88 (сто сімдесят десять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 88 коп.)

4. Стягнути з Комунального закладу “Вільнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» (70005, Запорізька обл., Вільнянський р-н., с. Павлівське, вул. Степова, буд. 2г, ідентифікаційний код 20516295) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м.Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач : Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету -2800) кошти, витрачені на сплату у 2025 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмір 10900,80 грн (десять тисяч дев'ятсот гривень 80 коп.).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вул. Олександрівська 35, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69063, Україна, ідентифікаційний код 42093239) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м.Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач : Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету -2800) кошти, витрачені на сплату у 2025 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмір 10900,80 грн (десять тисяч дев'ятсот гривень 80 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 13.03.2026.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Попередній документ

134800524

Наступний документ

134800526

Інформація про рішення:

№ рішення:	134800525
№ справи:	908/3008/25
Дата рішення:	27.02.2026
Дата публікації:	16.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Запорізької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.02.2026)
Дата надходження:	26.09.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 179 844,88 грн.

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ДАВИДЕНКО І В

відповідач (боржник):

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ВІЛЬНЯНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА-ІНТЕРНАТ" ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ"

за участю:

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА

позивач (заявник):

ЗАПОРІЗЬКА ОКРУЖНА ПРОКУРАТУРА ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

позивач в особі:

Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації

представник відповідача:

АКСАРІН РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ

прокурор:

Соколов Максим Олександрович