номер провадження справи 5/177/25
20.02.2026 Справа № 908/3273/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Южгород» (вул. Княгині Ольги, буд. 6А, м. Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 38981187)
про стягнення 304 672,06 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Артьомов С.О. (в залі суду) - довіреність № 1038/20-25 від 09.05.2025;
Від відповідача: Задніпряний А.О. (в режимі відеоконференції) - довіреність № б/н від 28.10.2025;
27.10.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Южгород» про стягнення 304 672,06 грн.
27.10.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3273/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 25.11.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2025 розгляд справи № 908/3273/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/3273/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 02.12.2025 № 908/3273/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Южгород» від 01.12.2025 та вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
05.12.2025 від Концерну “Міські теплові мережі» до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень в підтвердження заявлених позовних вимог.
15.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Южгород» до суду надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 21.01.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті судом оголошувалися перерви.
В судовому засіданні 20.02.2026р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання тим, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення, яке знаходиться у багатоквартирному будинку, обладнаному вузлом комерційного обліку теплової енергії. Оскільки співвласники будинку не обрали модель договірних відносин, між сторонами з 01 листопада 2021 року діє типовий індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання. Фактом акцептування цього договору є фактичне отримання послуги, що підтверджується рішеннями органу місцевого самоврядування про проходження опалювальних сезонів. Позивач стверджує, що спірне приміщення має статус опалюваного, оскільки відповідач не надав жодних документів про офіційне відключення від мереж згідно з Порядком, затвердженим наказом Мінрегіону №169. Відповідно, розподіл спожитої будинком теплової енергії здійснюється Позивачем на підставі Методики № 315 пропорційно до загальної площі приміщення відповідача. Позивач зазначає, що застосовує затверджений рішенням виконкому двоставковий тариф, який складається з плати за фактично спожиту теплову енергію та плати за приєднане теплове навантаження. Крім того, до загальної суми нарахувань включено плату за абонентське обслуговування, яка розраховується відповідно до річних планових витрат підприємства і не залежить від обсягу споживання. Позивач вважає, що за період з 01.09.2022 по 30.06.2025 відповідач накопичив грошову заборгованість у розмірі 304 672,06 грн. Позивач стверджує, що належним чином виконував свої зобов'язання та щомісяця формував рахунки на оплату, які містили вичерпну інформацію про обсяги, тарифи та показання будинкового лічильника. При цьому Позивач посилається на статті 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», та вважає, що відсутність документально оформленого відключення покладає на власника приміщення безумовний обов'язок оплачувати виставлені рахунки за послугу опалення на всю площу приміщень відповідача в силу діючого договору, відсутності актів про відключення та показань комерційного вузла обліку. Просить позов задовольнити.
Відповідач не визнає позовні вимоги Концерну «МТМ» та зазначає, що йому належить приміщення загальною площею 1490,9 кв. м, з яких 406,8 кв. м - це підвальне приміщення, яке, згідно з технічними паспортами та висновком судової експертизи № 2024-01-03 від 01.03.2024, є допоміжним і не обладнане жодними приладами централізованого опалення. Вказує, що у листопаді 2022 року Позивач самовільно та безпідставно збільшив опалювальну площу об'єкта на 27,29 %, включивши до неї площу неопалюваного підвалу. Відповідач наголошує, що такі дії є прямим порушенням пункту 2 розділу I та розділу IV Методики № 315, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, яка чітко розмежовує «опалювані приміщення» та «окремі приміщення з транзитними мережами опалення». Згідно з нормами цієї Методики, нарахування за підвальне приміщення з транзитними трубопроводами повинно здійснюватися виключно за Формулою 23, яка передбачає оплату лише тепловтрат від ізольованих труб, а не вартості опалення всієї площі. Відповідач вказує на наявність факту подвійного стягнення, оскільки Позивач одночасно включив площу підвалу (406,8 кв. м) і до індивідуального розрахунку споживача, і до загальної опалювальної площі будинку (збільшивши її з 3660,45 до 4063,95 кв. м), що математично спотворило розподіл загальнобудинкових потреб. Крім того, з посиланням на ДБН В.2.2-15-2005 та ДБН В.2.2-15:2019, Відповідач зазначає, що для підвалів нормативна температура взагалі не визначена, тому нарахування умовно-постійної частини тарифу (теплового навантаження) на це приміщення є незаконним. Також вказує, що відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії (Постанова КМУ № 830) та статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оплаті підлягає лише фактично спожита послуга, яка у підвал не постачається. На підтвердження своєї позиції Відповідач посилається на висновок незалежного судового експерта, а також на власні акти обстеження Позивача за 2008 та 2015 років, які також достовірно фіксують відсутність радіаторів у підвалі. Відповідач категорично відхиляє вимоги Позивача щодо необхідності надання проектної документації чи актів комісії міськради для підтвердження статусу приміщення, оскільки наявність чи відсутність опалення є об'єктивним технічним фактом. У цьому контексті Відповідач посилається на сталу судову практику господарських судів , яка підтверджує, що технічний стан приміщення може доводитися будь-якими належними доказами у розумінні ГПК України, а не виключно рішеннями органів місцевого самоврядування. Додатково Відповідач звертає увагу суду на виявлені арифметичні помилки у розрахунках Позивача, зокрема на ігнорування останнім фактично здійсненого платежу за серпень 2024 року у розмірі 18 259,63 грн. За власним контррозрахунком Відповідача, що ґрунтується на правильному застосуванні Методики № 315 виключно до площі першого поверху, реальна заборгованість станом на 30.06.2025 становить лише 12 958,44 грн. Таким чином, різниця між безпідставно завищеними вимогами Позивача та реальними, доведеними зобов'язаннями Відповідача складає 291 713,68 грн. З огляду на вищевикладене, Відповідач вважає подані Позивачем розрахунки такими, що суперечать нормам матеріального права, та просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення суми боргу за неопалюваний підвал.
Також, 11.11.2025 від ТОВ “Южгород» до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів погашення Концерну “Міські теплові мережі» заборгованості на суму 12 958,44 грн.
Відповідач у своїх поясненнях від 14.12.2025р. зазначив, що загальна площа його приміщень становить 1490,9 кв.м (перший поверх та підвал) і залишається незмінною з 2014 року, що підтверджено свідоцтвом про право власності та було достеменно відомо Позивачу ще під час укладення договору у 2015 році. Відтак, посилання Позивача на нібито неповідомлення споживачем про зміну площі є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами. Спірний підвал (406,8 кв.м) не обладнаний приладами опалення, а слугує виключно для прокладання транзитних магістралей. Цей факт об'єктивної дійсності підтверджується не лише висновком судового експерта від 01.03.2024 р., але й власними актами обстеження Позивача за 2008 та 2015 роки. Відповідно до приписів Методики № 315 та Державних будівельних норм, таке приміщення класифікується як приміщення з транзитними мережами, за яке споживач має сплачувати лише тепловтрати у складі загальнобудинкових потреб, а не повну вартість опалення за площею. Наголошує, що наявність права приватної власності на підвал не перетворює його автоматично на опалюване приміщення, оскільки технічний статус визначається наявністю радіаторів, а не формою власності. Крім того, Відповідач повторно вказав на математичну хибність розрахунків Позивача та на штучне завищення обсягів стягнення. Щодо вимог Позивача надати акт комісії міськради згідно з Порядком № 286, Відповідач зауважив, що цей акт 2025 року не має зворотної дії у часі на спірний період 2022- 2024 років. З посиланням на актуальну практику господарських судів (зокрема, справи № 908/754/25 та № 908/692/25), Відповідач зазначає, що технічний стан приміщення встановлюється сукупністю належних доказів (у тому числі експертизою), а не виключно бюрократичними рішеннями виконкому. Просить суд відмовити у стягненні заборгованості за опалення підвалу, оскільки послуга з обігріву туди фізично не постачалася.
У своїх поясненнях від 08.01.2026р. Позивач зазначив, що належність нежитлового приміщення Відповідача площею 406,8 кв.м. (підвальне приміщення) як «окремого приміщення з транзитними мережами опалення» встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя, як передбачено Порядком визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя, затвердженим рішенням ЗМР №286 від 28.04.2025 року. При цьому визначення приміщення як окремого приміщення з транзитними мережами опалення можливо лише за проектом будинку, а не за паспортом БТІ. Вказує, що на дату складення судовим експертом Висновком №2024-01-03 від 01.03.2024, був чинним Порядок визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя, затвердженим рішенням ЗМР №513 від 14.09.2023 року (Порядок №1), згідно з п.4. якого належність нежитлового приміщення Відповідача площею 406,8 кв.м. (підвальне приміщення) як «окремого приміщення з транзитними мережами опалення» встановлюється рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі акту робочої комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя. Таким чином, механізм визначення підвальних приміщень залишився незмінним, окрім того, що замість Порядку №1 діє Порядок №2. У рахунках на сплату за жовтень 2022 року загальна площа будівлі складає 3660,45 кв.м., а з листопада 2022 року і по червень 2025 року загальна площа будівлі складає 4064,03 кв.м. У графі «загальна площа будівлі» вказана загальна опалювана площа будівлі, однак у самих рахунках відсутнє слово «опалювана». Дійсно, після того, як Позивачу стало відомо про зміну загальної площі приміщень відповідача, змінилася й загальна опалювана площа будинку - 4063,95 кв.м. Однак, це не загальна площа самого будинку, а загальна опалювана площа будинку, що підтверджується інформацією на сайті Позивача, де зазначено, що загальна опалювана площа будинку за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, 7 складає 4063,95 кв.м. Вказане спростовує невірне твердження Відповідача про ніби то «подвійне стягнення коштів як з Відповідача, так і з інших споживачів будинку», оскільки площа підвалу (406,8 кв.м.) до листопаду 2022 року не входила до загальною опалювальної площі будівлі і загальної опалювальної площі приміщення Відповідача.
У своїх додаткових поясненнях від 17.01.2026р. Відповідач зазначив, що відповідно до висновку судового експерта № 2026-2 від 05.01.2026 року, підвальне приміщення площею 406,8 кв.м: не обладнане централізованим опаленням; не має опалювальних приладів; використовується як технічне та допоміжне приміщення; через приміщення проходять транзитні (магістральні) трубопроводи системи опалення, що відповідає визначенню приміщення з транзитними мережами. Цей експертний висновок повністю узгоджується з: актами обстеження Позивача 2008 та 2015 років; технічними паспортами; попереднім висновком експерта № 2024-01-03 від 01.03.2024 року. У висновку № 2026-2 експерт прямо застосовує положення Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315, та зазначає, що підвальне приміщення Відповідача відповідає категорії «окреме приміщення з транзитними мережами опалення». Відповідно до Методики № 315: площа таких приміщень не включається до індивідуальної опалювальної площі споживача; для них враховуються лише теплові втрати від транзитних мереж, а не обсяг теплової енергії на опалення приміщення. Отже, експертний висновок підтверджує, що включення Позивачем площі підвалу 406,8 кв.м до опалювальної площі Відповідача суперечить Методиці № 315. Посилання Позивача на Порядок, затверджений рішенням Запорізької міської ради № 286 від 28.04.2025 року , не впливають на оцінку наданого висновку експерта, оскільки: Порядок ЗМР визначає альтернативну процедуру взаємодії з органом Місцевого самоврядування; він не встановлює виключного переліку доказів для суду; не обмежує суд у дослідженні технічного стану приміщення відповідно до статей 74- 79 ГПК України; не має зворотної дії та не застосовується до правовідносин 2022- 2024 років. Наявність або відсутність опалення є технічним фактом, який може і має підтверджуватися експертними дослідженнями, технічною документацією та актами обстеження, що й було здійснено у даній справі. Аналогічні спори щодо визначення технічного статусу підвальних приміщень та наявності/відсутності опалення розглядалися судами в інших регіонах України без застосування спеціальних місцевих порядків, подібних до Порядку, затвердженого рішеннями Запорізької міської ради. Суди виходили із того, що наявність або відсутність опалення є технічним фактом, який підлягає доведенню будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема актами обстеження, технічною документацією, експертними висновками, а не виключно рішенням органу місцевого самоврядування. На підтвердження чого надав рішення господарських судів першої інстанції.
У своїх додаткових поясненнях від 09.02.2026р. Відповідач повторно наголосив на тому, що його підвальне приміщення площею 406,8 кв.м технічно не є опалюваним, оскільки в ньому відсутні радіатори та не забезпечується нормативна температура повітря, що підтверджується актами самого Позивача за 2008 та 2015 роки, а також висновком експерта. Знаходження нежитлового приміщення у приватній власності не перетворює його автоматично на опалювану площу, адже технічний статус визначається виключно наявністю обігрівальних приладів. Згідно з Методикою № 315, спірний об'єкт класифікується як окреме приміщення з транзитними мережами опалення, оскільки через нього проходять лише ізольовані та частково неізольовані магістральні трубопроводи. Відповідач вказує, що Позивач грубо порушив норми Методики, безпідставно застосувавши Формулу 13 (яка використовується лише за повної відсутності транзитних приміщень у будинку) та проігнорувавши необхідність розрахунку виключно тепловтрат труб за Формулою 23. Повторно звернув увагу суду на факт подвійного нарахування: у листопаді 2022 року Позивач штучно збільшив загальну опалювальну площу будівлі на 403,5 кв.м, включивши неопалюваний підвал до індивідуальної площі споживача без жодних фізичних змін об'єкта. Крім того, Відповідач зазначив, що Державними будівельними нормами для підвалів взагалі не встановлено розрахункової нормативної температури, тому нарахування плати за теплове навантаження є незаконним. Також Відповідач виявив фінансову невідповідність у позовних вимогах, оскільки Позивач не відобразив у розрахунку основного боргу платіж на суму 11 325,30 грн, здійснений споживачем у серпні 2024 року. Вважає доводи Позивача про неможливість розрахунку тепловтрат без проектної документації чи актів комісії міськради, посилаючись на КТМ 204 Україна 244-94 та сталу судову безпідставними, оскільки згідно з цією практикою, суди визнають достатніми доказами наявності транзитних мереж технічні паспорти, фотофіксацію та експертизи без обов'язкового надання рішень органів місцевого самоврядування.
В свою чергу у письмових поясненнях від 19.02.2026 Позивач виклав розгорнуту аргументацію щодо технічного та юридичного статусу підвального приміщення Відповідача, а також методології зарахування спірних платежів. Позивач також звернув увагу суду на зміну правової позиції Відповідача: якщо у відзиві останній стверджував, що з листопада 2022 року теплопостачальна організація незаконно збільшила опалювальну площу на 27,29 % за рахунок неопалювального допоміжного підвалу, то безпосередньо під час судових засідань Відповідач почав класифікувати цей підвал як окреме приміщення з транзитними мережами опалення. Позивач заперечив можливість механічного зменшення загальної суми нарахувань на 27,29 %, обґрунтовуючи це тим, що до листопада 2022 року Відповідач взагалі не вносив жодної плати за підвальне приміщення площею 406,8 кв.м ані як за повноцінно опалювану площу, ані як за приміщення з транзитними мережами. Стверджує, що зміна статусу об'єкта нерухомості на «окреме приміщення з транзитними мережами опалення» не може відбуватися декларативно, а вимагає суворого дотримання адміністративної процедури. Згідно з позицією теплопостачальної організації, такий статус встановлюється виключно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради. Це рішення ухвалюється на підставі акта робочої комісії відповідно до Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 286 від 28.04.2025 року. Позивач наголосив, що за відсутності такого рішення він нормативно позбавлений можливості нараховувати плату за спеціальними правилами для транзитних приміщень. Обґрунтовуючи необхідність комісійного обстеження, Позивач пояснює, що саме спеціальна комісія має здійснити технічні заміри параметрів системи: довжини, кількості та діаметра труб, а також зафіксувати наявність порушень їхньої цілісності, герметичності чи теплоізоляції. Отримання цих вихідних даних є імперативною вимогою для правильного розрахунку обсягу спожитої теплової енергії. Оскільки за вимогами Методики № 315 витрати теплової енергії на обігрів транзитних приміщень та місць загального користування підлягають розподілу між усіма власниками будинку, здійснення розрахунків без достовірних комісійних даних призведе до прямого порушення майнових прав інших співвласників багатоквартирного будинку. Окрім цього, Позивач зазначив, що ідентифікація приміщення як такого, що має лише транзитні мережі, повинна підтверджуватися виключно проектною документацією на багатоквартирний будинок, а не технічним паспортом БТІ. Аналізуючи норми Закону України «Про теплопостачання» та Методики № 315, Позивач наводить нормативні дефініції магістральних теплових мереж, внутрішньобудинкових систем опалення, а також опалюваних і неопалюваних приміщень. Згідно з Державними будівельними нормами, забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря може здійснюватися незалежно від фактичної наявності чи відсутності радіаторів (опалювальних приладів) у приміщенні. З огляду на це, Позивач зазначив , що наявність внутрішньобудинкових мереж у підвалі, що перебуває у приватній власності, за умови відсутності проекту будинку, який би доводив транзитне призначення цих труб, автоматично визначає таке приміщення як опалюване. Оскільки підвали за Методикою відносяться до допоміжних приміщень, витрати на опалення яких становлять загальнобудинкові потреби, спірний підвал вважається опалюваним незалежно від того, належить він до спільної сумісної власності чи є приватною власністю конкретної особи. На спростування доводів Відповідача щодо невірного зарахування сплачених ним коштів Позивач надав детальну розшифровку фінансових операцій ТОВ «Южгород», стверджуючи, що 21.08.2024 року споживач дійсно здійснив дві оплати на загальну суму 18 259,63 грн. Перший платіж у розмірі 6 934,33 грн. (призначення: «опалення за липень 2024 року») був належним чином зарахований Позивачем і відображений у розрахунках, доданих до позовної заяви. Щодо другого платежу у розмірі 11 325,30 грн. (призначення: «оплата заборгованості»), Позивач надав бухгалтерське обґрунтування його розподілу. За матеріалами справи, у період з 01.11.2021 по 30.09.2022 року у Відповідача утворився борг у розмірі 307 911,96 грн., який він зобов'язався погасити в досудовому порядку. На виконання цієї домовленості споживач чотирма траншами з 10.01.2023 по 27.02.2023 року сплатив 300 000,00 грн. Коли 21.08.2024 року надійшов спірний платіж на суму 11 325,30 грн., Позивач правомірно зарахував частину цих коштів у розмірі 7 911,96 грн. у рахунок остаточного погашення вказаного історичного боргу (307 911,96 грн.), а залишок у сумі 3 405,34 грн. спрямував на оплату поточних нарахувань за вересень 2022 року. Позивач наголосив, що цей алгоритм зарахування коштів відображений в архіві оплат і відповідає дійсним обставинам справи, що було безпосередньо підтверджено самим Відповідачем під час судового засідання 11.02.2026 року.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Концерн «Міські теплові мережі» (Позивач) діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ» і відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої в т.ч. на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи Товариству з обмеженою відповідальністю, «ЮЖГОРОД» на праві власності належить приміщення в будинку 7 по бульвару Центральному, у м. Запоріжжя. Вказані нежитлові приміщення є вбудовано-прибудованими приміщеннями у складі житлового будинку.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 20.03.2014 року на нежитлові приміщення ТОВ «ЮЖГОРОД» загальна площа приміщень першого поверху з підвалом становить 1490,9 кв. м із позначенням літер А-5 та А1.
Згідно до технічного паспорта БТІ літера А-5 - це основна будівля, а літера А1 - прибудова до неї. У специфікації технічного паспорта БТІ визначено площу першого поверху - 1084,3 кв. м та підвалу - 406,8 кв. м.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Частиною 5 ст. 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Отже, станом на 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 72210501 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 7, між Позивачем та ТОВ «ЮЖГОРОД (надалі Відповідач) з 01 листопада 2021 року є укладеним.
До укладення вказаного договору у період часу з 01 травня 2015 року до 01 листопада 2021 року між Концерном «Міські теплові мережі» та ТОВ «ЮЖГОРОД» діяв Договір купівлі-продажу теплової енергії № 201939від 01 травня 2015 року, на підставі якого позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії відповідачу і проводилися відповідні розрахунки.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Житловий будинок по бульвару Центральному 7, у м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень має визначатися за показаннями вузла комерційного обліку.
Позивачем надано до матеріалів справи Архів показів опалення, копії Актів ГОТЕ.
Пунктом 5 Договору зазначено, що Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги. У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Як вказує позивач наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.
Відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення спірного приміщення від мережі опалення будинку, в якому воно знаходиться.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
У п. 33 договору визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно п. 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до п.38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Позивач зазначає, що ним було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період: 01.09.2022 р. по 30.06.2025 р. на загальну суму 304672,06 грн., що підтверджується доданими до позову розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань як по будинку в цілому так і по приміщенню Відповідача. Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги, копії яких також додано до суду разом з доказами їх направлення відповідачу.
В свою чергу Відповідач, за твердженням Позивача, не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 304672,06 грн.
Судом досліджено надані позивачем окремо по кожному місяцю рахунки, які направлялись на адресу Відповідача, та в яких, у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/ будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до позовної заяви.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Відповідача також підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР та додані позивачем до позову, знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
Оскільки фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Наявні у справі докази свідчать про споживання Відповідачем теплової енергії у спірному періоді у належному йому приміщенні, та він частково оплачував її вартість, а тому суд вважає підтвердженим факт приєднання споживача до умов договору.
Відповідач проти зазначеного не заперечив та підтвердив, що ТОВ «ЮЖГОРОД» на праві власності належить приміщення у будинку № 7 по бульвару Центральному в м. Запоріжжя. Відповідно до технічних паспортів 1970, 2009, 2016 та 2025 років, загальна площа приміщень становить 1490,9 кв. м, з яких 1084,1 кв. м припадає на перший поверх і 406,8 кв. м - на підвальне приміщення. З 2015 року між Позивачем та Відповідачем діяв договір купівлі-продажу теплової енергії № 201939 від 01.05.2015 року, за яким протягом тривалого часу Відповідач отримував послуги з постачання теплової енергії. У 2021 році почав діяти новий договір № 72210501 про надання послуги з постачання теплової енергії між Позивачем та Відповідачем.
У листопаді 2022 року зі змісту рахунків, у яких площа для нарахувань була збільшена з 1087,40 кв. м до 1490,9 кв. м., Відповідачу стало відомо про нарахування Позивачем плати за опалення підвальних приміщень.
На запит Відповідача щодо надання інформації про підстави для нарахування опалення підвалу, Позивачу направив лист від 30 січня 2023 року № 620/42-571 , в якому роз'яснив наступне: «Методика № 315 змінила підхід у визначенні та розподілі спожитої у будинку/будівлі послуги вирівнюючи права та обов'язки споживачів різних категорій та згідно її вимог нарахування плати за спожиту теплову енергію усім споживачам будинку (як житловим так і не житловим приміщенням не обладнаним приладами обліку теплової енергії) здійснюються за однаковими умовами розподілу, а саме пропорційно площі. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 внесено зміни до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 2 листопада 2018 р. № 315», яка набрала чинність з 28.01.2022р. У відповідності до змін і доповнень з 28.01.2022р. Методикою No315 визначено такий тип приміщення: Окремі приміщення з транзитними мережами опалення» - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно од проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. Такими приміщеннями у будівлі/будинку відповідно до типових проектів на всі об'єкти будівництва житлового фонду можуть бути тільки підвальні приміщення. З урахуванням вищевикладеного, для можливості визначення чи відноситься Ваше приміщення до приміщення з транзитними мережами опалення, Вам необхідно надати проект, який був виконаний для будівництва будинку/будівлі, та який містить робочі креслення системи опалення на планах типового поверху, підвалу, технічного поверху. Наданий проект (копія проекту) повинен ідентифікувати будинок за його поштовою адресою. Для підтвердження наявності або відсутності транзитних трубопроводів та опалювальних приладів в певному підвальному приміщенні фахівцями Концерну «МТМ» буде обстежено нежитлове приміщення на відповідність наданому проекту внутрішньо будинкових мереж опалення».
На виконання наведеного Відповідач звернувся до Запорізької міської ради та отримав відповідь від 24.04.2023 року, згідно з якою проект забудови будинку відсутній.
Відповідач також замовив судову будівельно-технічну експертизу, з висновку якої у дослідженні за № 2024-01-03 від 01 березня 2024 року вбачається наступне: Під час огляду об'єкта встановлено, що підвальне приміщення загальною площею 406,8 кв. м не обладнане централізованим опаленням і не містить приладів опалення. Водночас через нього проходять загальнобудинкові (транзитні) мережі водопостачання, водовідведення, електропостачання з розподільчими коробками та лічильниками. Доступ до запірної арматури, необхідної для технічного обслуговування, можливий лише через ці приміщення, тому їх використання є необхідним для належної експлуатації будівлі. На підставі технічної документації та результатів огляду встановлено, що підвал загальною площею 406,8 кв. м за своїми характеристиками належить до допоміжних приміщень будівлі.
З метою повідомлення про ці обставини Відповідач направив Позивачу лист від 29.05.2024 № 29/5-24-1, у відповіді на який Позивач не врахував надані відповідачем документи і листом від 27.06.2024 № 3858/44-5830 послався на новий порядок, який передбачає огляд підвальних приміщень для встановлення наявності або відсутності систем опалення.
10 грудня 2024 року Відповідач повторно звернувся до Позивача (лист № 1/10-12) з вимогою провести перерахунок заборгованості, врахувавши висновок експерта та технічний паспорт 2009 року (з відмітками, що підтверджують дані з 1970 року). Цей лист також залишився без реагування.
Надалі Відповідач неодноразово направляв Позивачу додаткові листи та документи, у тому числі акт від 14.10.2008, складений співробітником Позивача, в якому також підтверджено відсутність опалення в підвалі.
Крім цього, Позивачем до позову додано складений його працівниками Акт від 30.01.2015 р., з якого вбачається, що у підвальному приміщенні Позивача наявні виключно магістральні (транзитні) трубопроводи.
Також Відповідач до суду Висновок судового експерта № 2026-02 від 14.01.2026 за проведеною за запитом Відповідача судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено два питання:
1) чи обладнано централізованим опаленням та/або приладами для опалювання, та/або транзитними мережами приміщення підвалу загальною площею 406,8 кв. м, яке знаходиться у складі приміщень ТОВ «ЮЖГОРОД».
За результатами натурного огляду об'єкта дослідження судовий експерт дійшов таких висновків: 1. У приміщенні вказаного підвалу централізоване опалення та прилади опалення (радіатори) повністю відсутні. 2. Разом з тим, через це приміщення підвалу дійсно прокладені загальнобудинкові (транзитні) мережі водопостачання, водовідведення та опалення. 3. На цих транзитних мережах встановлена запірна арматура, а також наявні лічильники обліку, мережі електропостачання та розподільні коробки електромереж. 4. Експерт окремо наголосив на технологічній важливості цього об'єкта для всієї будівлі: доступ до запірної арматури для огляду, технічного обслуговування та ремонту є неможливим без доступу до цих підвальних приміщень Відповідача. Ефективна експлуатація всього житлового будинку неможлива без доступу до запірної арматури, яка розташована саме у цьому приватному підвалі.
2) чи відноситься спірний підвал (площею 406,8 кв. м) до категорії «допоміжних приміщень» житлового будинку відповідно до чинних нормативних документів України, а також наявності в ньому інженерних мереж.
На підставі дослідження технічної документації та даних візуального огляду експерт зробив наступний висновок: 1. Вказане приміщення підвалу за своїми технічними та об'ємно-планувальними характеристиками однозначно відноситься до допоміжного приміщення. 2. Експерт підтвердив і зафіксував, що через це допоміжне приміщення підвалу прокладені загальнобудинкові (транзитні) мережі водопостачання, водовідведення та опалення зі встановленою на них запірною арматурою, лічильниками та елементами електромереж.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.4 ст. 319 Цивільного Кодексу України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 Договору зазначено, що Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в нежитлове приміщення у будинку № 7 по бульвару Центральному в м. Запоріжжя, загальна площа яких становить 1490,9 кв. м, з яких 1084,1 кв. м - перший поверх та 406,8 кв. м - підвальне приміщення.
При цьому Відповідач наполягає на тому, що підвальне приміщення не є опалювальним, оскільки в ньому містяться виключно транзитні трубопроводи і щодо нього Позивач невірно застосував загальну формулу розрахунку як для приміщення, оснащеного тепловим приладами.
Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 6 Розділу ІІІ Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIІІ цієї Методики.
Пунктом 1 Розділу VI Методики визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за формулою 32 Методики.
Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води.
Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
На виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (пункт 13 Правил № 830).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Пункт 2 розділу 1 Методики № 315 надає визначення термінів, що вживаються у Методиці, зокрема:
- Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі, без урахування тепла, яке надходить через транзитні трубопроводи до приміщень з індивідуальним опаленням або до окремих приміщень із транзитними мережами.
- Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - це приміщення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів системи опалення, в яких відсутні опалювальні прилади відповідно до проектної документації.
- Опалюване приміщення - це приміщення, де забезпечується подача теплової енергії внутрішньобудинковою системою теплопостачання та підтримується нормативна температура повітря.
Відповідно до частини 3 розділу III Методики № 315, зокрема встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Судом встановлено, що згідно з актами обстеження від 14.10.2008 р., 30.01.2015р., складеними Позивачем та висновками експерта № 2024-01-03 від 01.03.2024 та № 2026-02 від 14.01.2026 року, підвальне приміщення Відповідача не обладнане системою централізованого опалення. У ньому наявні лише магістральні (транзитні) трубопроводи, частково без ізоляції. Отже, теплові втрати у підвалі виникають лише від проходження цих трубопроводів.
Згідно з розділом IV Методики № 315, розподіл теплової енергії здійснюється з урахуванням формул 1 та 2, що передбачають різний підхід для опалюваних приміщень і для приміщень із транзитними мережами.
Для останніх враховуються лише теплові втрати (показник Qвідкл.пр), а не загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п).
Формула 23 Методики визначає розрахунок тепловтрат трубопроводів у підвалах, техпідпіллях та на горищах, що враховуються окремо і не включаються до площі, яка підлягає оплаті за опалення.
Зокрема, визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення міститься формула 23: Q опал функ.в.б.с = 0,86 * 10-6 * q втр.підв * l підв * m опал.розр, Гкал, де: 0,86 * 10-6 перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал; q втр.підв питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в підвалах, техпідпіллях, на горищі, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшується на 100%; l підв довжина трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, м; m опал.розр фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Отже, оскільки нежитлове приміщення підвалу А-5 пд у будинку № 7 по вул. Центральна в м. Запоріжжя є окремим нежитловим та одночасно допоміжним приміщенням виключно з наявними транзитним мережами опалення, за наявності яких, розрахунок споживання та розподілу повинен здійснюватися за вказаною формулою Методики.
Однак, з наданих позивачем копій рахунків за надані послуги за період з листопада 2022 року по червень 2025 року, в яких зазначено опалювальну площу споживача в розмірі 1490.90 кв.м. вбачається, що розрахунок здійснений виходячи з загальної площі приміщення та загальної площі будівлі - як уніфікованих площ, без урахування положень Методики в частині спеціального порядку розрахунку щодо окремих допоміжних приміщень з транзитними мережами опалення.
Тобто, у період із січня 2022 по червень 2025 (спірний період) на належний відповідачу підвал з транзитними мережами опалення не має розподілятися обсяг на загальнобудинкові потреби на опалення. Також на таку площу не розподіляються обсяги на загальнобудинкові потреби, оскільки теплові втрати входять до складової формули 24 та знаходяться у показнику Q опал.функц.в.б.с. - обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування системи опалення будинку, який розраховується по формулі 23.
У спірному випадку Позивач здійснив подвійне нарахування плати за послуги з опалення Відповідачу, оскільки останній сплачував: за індивідуальним договором - опалення нежитлового приміщення з підвалом загальною площею 1490,90 кв. м, та одночасно у складі загальнобудинкових нарахувань - за опалення всього житлового будинку загальною площею 4063,95 кв. м, до якої також включено підвальне приміщення Відповідача. Вказане підтверджується рахунками, наданими Позивачем у 2022 році.
Так, із рахунку за жовтень 2022 року вбачається, що загальна площа будинку становила 3660,45 кв. м, тоді як у рахунку за листопад 2022 року - вже 4063,95 кв. м, тобто на 403,5 кв. м більше, що відповідає площі підвального приміщення, безпідставно включеного до опалювальної площі.
Отже, у Позивача були відсутні підстави розподіляти обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби на площу підвалу Відповідача.
Проте, незважаючи на викладене, Позивач здійснював нарахування виходячи із загальної площі приміщення - 1490,9 кв. м, без урахування того, що площа підвалу (406,8 кв. м) не є опалювальною.
Відповідно до пункту 55 Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011р. «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», теплове навантаження визначається виключно за проектною документацією будівлі.
Теплове навантаження розраховується для приміщень, у яких забезпечується нормативна температура внутрішнього повітря tвн = +18 °C (формула 2.12 КТМ 204 України 244-94).
У таблицях № 4 ДБН В.2.2-15-2005 та № 2 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» для підвалів нормативна температура не визначена, що підтверджує відсутність підстав для розрахунку теплового навантаження на такі приміщення.
Таким чином, для нарахування по умовно - постійній частині тарифу береться розрахунковий показник - теплове навантаження на приміщення, що визначено в індивідуальному проекті, яке є сталим/незмінним значенням. Нарахування проводяться всі 12 місяців кожного року.
У розшифровці формули 2.12 КТМ 204 України 244-94 зазначено, що tвн = 18оС усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря опалюваних будинків.
Тобто, теплове навантаження розраховується виключно для приміщень, де встановлена нормативна температура + 18оС.
У таблиці № 4 ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки» та аналогічній таблиці № 2 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки» для підвалів нормативна температура не визначена.
Також суд зазначає, що магістральні трубопроводи та стояки системи централізованого опалення, що проходять через підвальне приміщення, не є власністю ТОВ «ЮЖГОРОД» і не перебувають на його балансі. Доказів зворотного Позивачем не надано.
Обслуговування, утримання та ізоляція зазначених елементів внутрішньобудинкових мереж належать до компетенції балансоутримувача житлового будинку (ЖЕО, ОСББ) або постачальника теплової енергії - Концерну «Міські теплові мережі».
Крім того, окремі ділянки трубопроводів не мають теплоізоляції свідомо, з метою запобігання промерзанню фундаментів і стін підвалу у період низьких температур. Такі теплові втрати мають технологічний характер і не можуть вважатися споживанням теплової енергії приміщенням ТОВ «ЮЖГОРОД».
Таким чином, теплове навантаження для підвалів не розраховується, а тому нарахування по умовно-постійній частині тарифу є безпідставним.
Відповідач вважає, що розмір його реальної заборгованості станом на 30.06.2025 становила лише 12 958,44 грн., тоді як заявлена Позивачем - безпідставно завищена на 291 713,68 грн., оскільки Позивач неправомірно завищив площу опалення на 27,29 %, включивши неопалюваний підвал до загальної площі. Починаючи з листопада 2022 року, усі виставлені рахунки базуються на помилкових і незаконно збільшених показниках. Окрім вказаних методичних порушень, Позивач допустив і арифметичні помилки, зокрема неправильний облік платежу за серпень 2024р. у розмірі 18 259,63 грн., який Відповідач сплатив, а Позивач не врахував його у розрахунку суми позову.
Щодо доводів Позивача відносно можливості віднесення нежитлового приміщення Відповідача (підвалу площею 406,8 кв.м) до категорії приміщень з транзитними мережами виключно рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради на підставі складання акта спеціальною робочою комісією, суд зазначає наступне.
Створення комісії для розгляду питань щодо визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до транзитних на території міста Запоріжжя такої дійсно передбачено затвердженими Запорізькою міською радою Порядком № 513 від 14.09.2023 року, так і чинним Порядком № 286 від 28.04.2025 року.
Як свідчать матеріали справи, належна відповідачу на праві власності частина приміщення знаходиться у підвальному приміщенні будинку за згаданою вище адресою. Підвал будинку є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, в якому розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію.
Судом встановлено, що за письмовим зверненням ТОВ «Южгород» по справі № 908/3273/25 складено висновок судового експерта Тернових В.А. № 2026-02 від 14.01.2026р за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по об'єкту нерухомого майна приміщенню підвалу загальною площею-406,8 кв., яке знаходиться у складі приміщення першого поверху з підвалом /літА-5, А1/ загальною площею-1490,9 кв.м що належить на праві приватної власності ТОВ «Южгород» в будинку № 7 по бульвару Центральному м. Запоріжжя).
За результатами обстеження експертом встановлено: підвал площею-406,8 кв.м знаходиться під частиною першого поверху літера А-5 бул. Центральний,7. У підвалі повністю відсутні батареї опалення та відключено три стояки подачі гарячого водопостачання що знаходяться в душових. У додатку 2 до договору купівлі - продажу теплової енергії від 01.03.2015 року вказано кількість стояків будинкової системи опалення, які йдуть із підвалу до 5 поверху. Вони знаходяться згідно експлікації у чотирьох приміщеннях підвалу: №16 технічне приміщення -33,0 кв.м; №20 технічне приміщення -31,2 кв.м; №26 елеваторна-25,9 кв.м; №29; комора-2,4 кв.м. Загальною площею-92,5 кв.м. В інших приміщеннях площею-314,3 кв.м повністю відсутні будь-які компоненти системи опалення будинку, як стояки, так і батареї опалення.
Отже вказаним висновком достовірно підтверджено, що спірне приміщення підвалу площею-406,8 кв.м літера А-5 бул. Центральний,7, не має будь-яких компонентів системи опалення будинку, як стояків, так і батарей опалення, а також стояків подачі гарячого водопостачання.
Вказаний висновок цілком узгоджується з висновками судового експерта від 01.03.2024.
Суд погоджується з доводами Відповідача, що факт надання послуги з централізованого опалення пов'язується не лише з наявністю договору чи підключенням будинку до мережі, а й з фактичною наявністю опалювальних приладів у приміщенні споживача, які забезпечують нормативну температуру.
З огляду на наявні у справі докази, в тому числі експертні дослідження від 01.03.2024 р. та 14.01.2026р, суд дійшов висновку, що належне Відповідачу підвальне приміщення площею 406,8 кв.м не обладнане приладами опалення. Позивач не надав доказів (актів обстеження), які б спростовували цей факт і підтверджували наявність компонентів системи опалення будинку (радіаторів, тощо).
Також суд відзначає, що Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Наказ Мінрегіону № 315) є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, яка чітко розмежовує поняття «опалюване приміщення» та «приміщення з транзитними мережами»:
Опалюване приміщення: Це приміщення, в якому наявні опалювальні прилади (радіатори, батареї), що забезпечують нормативну температуру повітря. Для таких приміщень нарахування здійснюється пропорційно до їхньої площі.
Окреме приміщення з транзитними мережами опалення: Це приміщення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів, але відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту, і які перебувають у власності або користуванні різних споживачів.
Допоміжні приміщення: До них належать підвали, комори, горища, призначені для забезпечення експлуатації будинку.
Отже, визначальним критерієм для класифікації є технічна наявність опалювальних приладів, а не форма власності чи наявність будь-якого акту комісії органу місцевого самоврядування.
Таким чином, оскільки у спірному підвальному приміщенні відсутні опалювальні прилади, то включення площі такого приміщення до опалювальної площі (як це зробив Позивач з листопада 2022 року) є прямим порушенням Методики. Для таких приміщень розраховується лише обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних ділянок трубопроводів (тепловтрати), який входить до складу загальнобудинкових потреб, а не виставляється як індивідуальне опалення на 1 кв.м площі.
Суд критично оцінює та відхиляє посилання Позивача на те, що статус приміщення може визначатися виключно комісією міської ради, оскільки по-перше, згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Акт органу місцевого самоврядування не є єдиним допустимим доказом технічного стану приміщення. Висновок судової будівельно-технічної експертизи є належним доказом у розумінні ст. 98 ГПК України. По-друге, відсутність акту комісії не змінює фізичних властивостей приміщення (відсутність батарей) і не дає права Позивачу нараховувати плату за послугу, яка фактично не споживається (обігрів приміщення радіаторами).
Також Суд звертає увагу на підтверджений факт зміни Позивачем складових формули розподілу. Збільшення загальної опалювальної площі будинку на 403,5 кв.м (площа підвалу) у листопаді 2022 року свідчить про те, що Позивач штучно змінив статус приміщення з неопалюваного (допоміжного) на опалюване без належних технічних підстав. Твердження Позивача про те, що Відповідач не надав інформацію про площу раніше, спростовується посиланням Відповідача на умови Договору 2015 року та попередню практику нарахувань, де фігурувала інша площа, що свідчить про обізнаність Позивача щодо структури власності Відповідача та фактичний стан підвального приміщення, в якому відсутні прилади опалення згідно актів обстеження самого Позивача. Доказів зворотного Позивач суду не надав.
Наявні в матеріалах справи Акти обстеження підвального приміщення від 14.10.2008 року та 30.01.2015 року є належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони були складені не Відповідачем, а безпосередньо співробітниками та фахівцями самого Позивача. Той факт, що Позивач самостійно встановив і зафіксував ці обставини у власних документах (і навіть самостійно долучив акт від 30.01.2015 року до матеріалів справи), позбавляє його права в подальшому заперечувати їхній зміст або стверджувати про недоведеність технічного стану приміщення з огляду на принцип заборони суперечливої поведінки: Позивач не може ігнорувати власні акти обстеження, щоб штучно змінити статус приміщення на «опалюване».
Таким чином суд враховує, що саме ці акти разом із висновками судового експерта та технічними паспортами БТІ у своїй сукупності є саме тими доказами, які підтверджують, що підвальне приміщення площею 406,8 кв.м. не обладнане системою централізованого опалення, в ньому повністю відсутні опалювальні прилади (радіатори) та через нього проходять виключно магістральні (транзитні) трубопроводи. Вказане спростовує припущення Позивача про те, що підвал може вважатися опалюваним лише через факт знаходження у ньому труб.
При цьому суд вважає, що складений працівниками Позивача акт обстеження 2015 року має не лише декларативне, а й пряме розрахункове значення для застосування алгоритмів Методики № 315. Дані, зафіксовані в цьому акті (підтверджені фактичними замірами експерта), містять деталізовану інформацію про характеристики транзитних трубопроводів: їхній діаметр (dy 15, 20, 25, 40, 50), довжину у погонних метрах для труб подачі (Т1) та зворотного теплоносія (Т2), а також стан їхньої теплоізоляції (наявність скловолокна або ізоляції, або ж ділянки без неї). Ці параметри відповідають обов'язковим змінним складовим Формули 23 Методики № 315, а саме: дозволяють точно визначити показник $l_{підв$ (фактичну довжину трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалі); надають технічні вихідні дані для розрахунку показника $q_{втр.підв$ (питомих теплових втрат ізольованих та неізольованих трубопроводів, де для неізольованих норматив збільшується на 100%).
Відтак, цей акт спростовує посилання Позивача на те, що він нібито «не має даних» для здійснення правильного розрахунку тепловтрат замість нарахування за повну площу.
Наявність цих актів також спростовує доводи Позивача про те, що статус «окремого приміщення з транзитними мережами опалення» може бути встановлений виключно новим актом робочої комісії виконавчого комітету Запорізької міської ради відповідно до Порядку № 286 від 28.04.2025 року. Акти 2008 та 2015 років доводять, що транзитний статус мереж і відсутність батарей протягом усього строку дії обох договорів з Відповідачем та достеменно були відомі теплопостачальній організації задовго до прийняття нових вказаних порядків Запорізької міськради у 2023 та 2025 роках.
Вказане означає, що Позивач неправомірно здійснив нарахування заборгованості Позивачу виходячи з того, що все приміщення Відповідача загальною площею 1490,9 кв.м. (включно з підвалом 406,8 кв.м.) є опалюваним.
Вказане означає, що Позивач безпідставно здійснював нарахування на підставі показань будинкового вузла комерційного обліку, з розподілом обсягу теплової енергії пропорційно до площі приміщення Відповідача за алгоритмом, що відповідає Формулі 1 розділу III Методики № 315.
Проте, у спірному випадку мала застосовуватись належна Формула 23 Методики № 315, що докорінно змінює структуру нарахувань у порівнянні з позицією Позивача: 1) отримана величина ($Q$) не є індивідуальним споживанням власника підвалу. Це обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення; 2) Вартість цієї теплової енергії не виставляється одноосібно власнику підвалу. Вона додається до загальних витрат будинку і розподіляється між усіма співвласниками (включаючи власника підвалу) пропорційно до їхніх часток (площ) у будинку; 3) Позивач намагався нарахувати плату за всю площу підвалу (406,8 кв.м) як за опалювану площу. Натомість Формула 23 вимагає нарахування лише за тепловіддачу труб, що є значно меншою величиною і має інший порядок розподілу.
Вказане означає, що розрахунок за Формулою 23 є єдиним законним механізмом визначення обсягу теплової енергії для приміщень, які кваліфікуються як «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» (без радіаторів). Ігнорування цього механізму та застосування тарифу за 1 кв.м площі є порушенням вимог Методики № 315.
Також суд вважає за необхідне вказати, що наявність чи відсутність опалювальних приладів є об'єктивним технічним фактом. Технічний стан приміщення може і повинен підтверджуватися сукупністю будь-яких належних та допустимих доказів. Відповідачем надані суду докази на підтвердження факту відсутності приладів опалення у спірному приміщенні: акти обстеження самого Позивача (2008, 2015 рр.), висновки судових будівельно-технічних експертиз, технічні паспорти БТІ. Доводи Позивача фактично зводяться до обмеження засобів доказування виключно актом комісії міськради щодо визначення приміщення з транзитними мережами.
Крім цього суд звертає увагу Позивача, що відповідно до п. 1 Порядку № 286 (2025р.), як і п. 1 порядку № 513 (2023р.) він визначає процедуру щодо приміщень, які перебувають у власності фізичних осіб-підприємців, тоді як Відповідач є юридичною особою, що також дає підстави для висновку суду про непоширення дії цього порядку на Відповідача.
Суд вважає хибним і ототожнення Позивачем форми власності з технічним статусом приміщення та його твердження про те, що оскільки підвал перебуває у приватній власності Відповідача (а не є спільним допоміжним майном) і в ньому проходять внутрішньобудинкові мережі, він юридично є повноцінно опалюваним приміщенням.
Так, згідно з п. 5.2.2 ДБН В.2.5-67:2013, опалювальні прилади встановлюються у приміщеннях, де необхідно забезпечити нормативну температуру, а приміщення з інженерними комунікаціями (підвали) не відносяться до опалюваних. Крім того, у таблиці № 4 ДБН В.2.2-15-2005 та таблиці № 2 ДБН В.2.2-15:2019 нормативна температура для підвалів взагалі не визначена.
Відповідно до пункту 2 Методики № 315, ключовою ознакою «опалюваного приміщення» є забезпечення в ньому нормативної температури повітря. Методика прямо вводить окрему категорію: «окремі приміщення з транзитними мережами опалення» - це приміщення у власності споживачів, через які проходять трубопроводи і де відсутні опалювальні прилади. Висновок експерта та власні акти Позивача констатують повну відсутність радіаторів.
Сама по собі форма власності на спірне приміщення (приватна чи спільна) не генерує тепло і не перетворює транзитну трубу на батарею. Критерієм віднесення до опалюваних є наявність теплообмінних апаратів (радіаторів) та фактичне постачання тепла для обігріву площі, а не запис у Державному реєстрі речових прав.
Відносно доводів Позивача щодо обов'язковості надання проектної документації на будинок для визначення приміщення як такого, що має транзитні мережі, та здійснення розрахунків тепловтрат, не прийняття технічних паспортів БТІ, а тому за відсутності проекту приміщення автоматично вважається опалюваним, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Запорізької міської ради і 24.04.2023 р. отримав відповідь, що проект забудови спірного будинку фізично відсутній. Позивач не довів суду, що законодавство України передбачає, що в разі відсутності (втрати) будівельного проекту неопалюваний підвал автоматично набуває статусу опалюваного приміщення.
При цьому нормативні акти передбачають алгоритм дій за відсутності проектів: відповідно до п. 2.2.2 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарські - побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, витрати теплоти допускається приймати за аналогією з типовими або індивідуальними проектами, що найбільше відповідають характеристикам споруд.
Крім того, наявні акти Позивача від 2015 року містять усі необхідні виміри діаметрів та довжин труб для застосування Формули 23 Методики № 315.
З огляду на викладене суд вважає доводи Позивач в цій частині також безпідставними.
Також між сторонами виникли суттєві розбіжності щодо порядку зарахування та відображення в обліку платежів, здійснених споживачем.
За розрахунками Позивача, у зв'язку з нарахуваннями на всю площу 1490,9 кв.м, за період з 01.09.2022 по 30.06.2025 у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 304 672,06 грн. Відповідач надав власний контррозрахунок, згідно з яким штучне збільшення площі на 27,29% у листопаді 2022 року призвело до систематичного завищення нарахувань у 6 разів і більше (наприклад, з 4 902,20 грн. у жовтні 2022 до 30 908,76 грн. у листопаді 2022).
За актом звірки складеним Відповідачем, загальна сума фактично спожитих послуг (без підвалу) становить 1 082 446,39 грн., а сума сплачених коштів - 1 069 487,95 грн., відповідно, реальна заборгованість дорівнює лише 12 958,44 грн. (різниця становить 291 713,68 грн.). Крім того, Відповідач вказує на арифметичні недоліки в обліку Позивача, зокрема на те, що платіж Відповідача на суму 18 259,63 грн., здійснений у серпні 2024 року, був некоректно відображений або не врахований Позивачем, що додатково вплинуло на сальдо боргу.
Фактичні обставини свідчать, що 21 серпня 2024 року Відповідач здійснив дві транзакції на загальну суму 18 259,63 грн. Перший платіж у розмірі 6 934,33 грн. містив чітке призначення - «опалення за липень 2024 року за договором № 72210501». Другий платіж у розмірі 11 325,30 грн. був перерахований із загальним призначенням «оплата заборгованості за договором № 72210501». Саме щодо порядку зарахування та документального відображення цього другого платежу позиції сторін кардинально розходяться.
Позивач надав розгорнуте бухгалтерське обґрунтування алгоритму розподілу суми у 11 325,30 грн., посилаючись на наявність у Відповідача непогашених на дату платежу зобов'язань. За його у період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2022 року у ТОВ «ЮЖГОРОД» утворилася заборгованість у розмірі 307 911,96 грн., яку споживач погодився врегулювати в досудовому порядку та чотирма окремими платежами у період з 10 січня 2023 року по 27 лютого 2023 року перерахував 300 000,00 грн. із призначенням «погашення заборгованості».
З огляду на це, коли 21 серпня 2024 року на рахунок Позивача надійшли спірні 11 325,30 грн., він здійснив їх пропорційний розподіл: частину коштів у сумі 7 911,96 грн. було спрямовано на остаточне закриття старого боргу (що складав 307 911,96 грн.), а залишок у розмірі 3 405,34 грн. Позивач зарахував як оплату за послуги, надані у вересні 2022 року. Позивач стверджує, що саме такий порядок зарахування є правомірним і належним чином відображений у його розрахунку заборгованості.
Відповідач не погоджується з такими діями Позивача, вказуючи на грубу невідповідність між задекларованими поясненнями Позивача та фактично поданими до суду первинними документами.
Вказана сума у розмірі 11 325,30 грн. взагалі не відображена Позивачем у ключовому додатку до позовної заяви - документі під назвою «Розрахунок основного боргу за договором № 72210501», який є єдиною базою для математичного визначення загального розміру позовних вимог, ігнорування в ньому фактично сплачених коштів свідчить про штучне завищення суми стягнення та недостовірність розрахунку Позивача.
Разом з тим, здійснивши перевірку доводів сторін в цій частині суд зазначає, що оскільки встановлена судом безпідставність здійсненого Позивачем розрахунку суми боргу заявленої до стягнення з огляду на неправильне застосування формули згідно з Методикою № 315, стосується виключно приміщення підвалу з транзитними трубами опалення будинку, оскільки Відповідач сплачував за решту площі приміщення добровільно, то суд не вбачає підстав для задоволення позову в цілому.
Іншій доводи Позивача судом відхиляються в силу викладеного.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на Позивача.
У зв'язку із запровадженням у м. Запоріжжі графіків обмеження електропостачання та відрядженням судді повний текст рішення складено та підписано 13.03.2026р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.