вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
12.03.2026м. ДніпроСправа № 904/6369/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф", 04073, м.Київ, вул.Кирилівська, буд.123, кв.23, код ЄДРПОУ 16281395
до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 49004, м.Дніпро, просп.Олександра Поля, буд.2, код ЄДРПОУ 20306037
про визнання незаконним і скасування рішення
Суддя Перова О.В.
Секретар судового засідання Манастирний В.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Солодухін Максим Валерійович
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" із позовною заявою до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд:
- скасувати рішення № 54/112-р/к від 11.09.2025, винесене адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 54/118-24, у зв'язку з його незаконністю .
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 справу № 904/6369/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
27.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, якою додані докази сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2025 о 12:00год.
10.12.2025 до канцелярії суду через "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання з'явився представник відповідача. Позивач у підготовче засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 01.12.2025, причини неявки суду не повідомив.
У підготовчому засіданні 17.12.2025 через неявку позивача у підготовче засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.01.2026 об 11 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання.
09.01.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв'язку з відрядженням до м.Луцька з 12.01.2026 по 22.01.2026.
У підготовче засідання позивач не з'явився, явку повноважного представника у підготовче засідання не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду повідомив. Представник відповідача у підготовче засідання з'явився.
Представник відповідача у підготовчому засіданні поклався на розсуд суду щодо задоволення клопотання позивача в частині відкладення розгляду справи, в частині продовження строку проведення підготовчого провадження заперечував.
У підготовчому засіданні 13.01.2026 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення розгляду справи на 18.02.2026 об 11 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання. Водночас зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025.
17.02.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв'язку з тим, що представник позивача перебуває на амбулаторному лікуванні.
У підготовче засідання з'явився представник відповідача, позивач не з'явився, явку повноважного представника у підготовче засідання не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду повідомив.
У підготовчому засіданні 18.02.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.03.2026 о 12 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання. Водночас зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025.
02.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв'язку з перебуванням позивача на амбулаторному лікуванні.
03.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності у зв'язку з участю представника відповідача у іншому судовому засіданні.
03.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання (заяву) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф" про виклик свідка до суду.
У підготовче засідання позивач та відповідач не з'явилися, явку повноважних представників у підготовче засідання не забезпечили, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомлені, причини неявки суду повідомили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2026 суд відклав розгляд підготовчого засідання на 12.03.2026 о 12 год 00 хв та зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025.
У підготовче засідання з'явився представник відповідача. Позивач у підготовче засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час засідання був належним чином повідомлений. про що свідчить довідка Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2026.
У підготовчому засіданні 12.03.2026 проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.
З огляду на неявку у підготовче засідання позивача, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що позивач має зареєстрований електронний кабінет. Згідно довідки Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа від 04.03.2026 "Документ в електронному вигляді "Ухвала, що НЕ оскаржується" від 03.03.26 по справі № 904/6369/25 (суддя Перова Олена Володимирівна) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ІНТЕГДИФ" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 04.03.26 15:43".
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України 04.03.2026 позивач отримав ухвалу суду від 03.03.2026.
У підготовче засідання 12.03.2026 позивач не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Суд зазначає, що клопотань стосовно відкладення підготовчого засідання, або розгляду справи без участі від позивача (його представника) до Господарського суду Дніпропетровської області не надходило.
Суд зауважує, що позивачем (його представником) не забезпечено явку у підготовче засідання 12.03.2026, а також не повідомлено причини такої неявки.
З медичної довідки від 02.03.2026 убачається, що з 02.03.2026 по 05.03.2026 позивач перебував на амбулаторному лікуванні.
Отже, з моменту отримання ухвали суду від 03.03.2026 у позивача також була можливість надати повноваження представнику.
Суд зауважує, що позивачем не забезпечено явку уповноваженого представника у підготовче засідання 12.03.2026, не повідомлено причини неявки позивача.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
З огляду на встановлені судом обставини у даній справі, суд доходить до висновку, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід також наголосити на тому, що відповідно до частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема: з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У даному випадку неявка позивача у підготовче засідання 12.03.2026 перешкоджає подальшому розгляду справи, з огляду на неможливість виконання завдань підготовчого засідання, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Водночас частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 по справі №910/10593/20, від 23.03.2021 по справі №916/1873/20, від 21.07.2021 по справі №915/617/20).
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).
Також Верховний суд у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 навів наступний аналіз наслідків неявки позивача у судове засідання.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Отже, норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
У даному випадку неявка позивача у підготовчі засідання, зокрема, 17.12.2025, 13.01.2026, 18.02.2026, 03.03.2026, а також 12.03.2026 перешкоджає подальшому розгляду справи, з огляду на неможливість виконання завдань підготовчого засідання, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи неявку позивача, повідомленого про час та місце слухання справи належним чином і ненадходження від нього будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, суд дійшов висновку про те, що даний позов на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (частина друга статті 226 ГПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховуються положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", якою врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки судом позовна заява залишається без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у підготовче засідання.
У той же час за змістом частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись частинами першою, четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 226, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним і скасування рішення залишити без розгляду.
Судовий збір покласти на позивача.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтегдиф", що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили 12.03.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 13.03.2026.
Суддя О.В. Перова