вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа№ 910/2995/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Сибіги О.М.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025
за поданням державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України
у справі №910/2995/24 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод»
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 19 973 153,20 грн,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 у задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за рішенням суду - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 02.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.12.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного.
Позивач не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її такою, що не відповідає вимогам ст. 236, 238 ГПК України, прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що господарський суд у відповідно до ст. 238 ГПК України та з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», під час розгляду подання державного виконавця мав встановити та у судовому рішенні зазначити обставини, надавши відповіді на наступні питання:
Чи вчинено державним виконавцем всі можливі виконавчі дії задля виконання остаточного рішення?
Чи є перешкоди у державного виконавця здійснювати виконавчі дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження»?
Чи має боржник реальну можливість виконати рішення суду?
Чи є у боржника об'єктивні причини невиконання рішення суду?
Скільки часу боржником не виконується рішення суду?
Чи вживались боржником заходи з метою виконання рішення суду?
Чи є свідомі діяння (дія або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання остаточного рішення суду, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини?
Але наявність чи відсутність вказаних обставини оскаржувана ухвала не містить, хоча відповіді саме на ці питання можуть встановити наявність чи відсутність обставин, які є предметом доказування у цій справі, та бути підставою для законного та обґрунтованого рішення.
Із подання державного виконавця та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що:
державний виконавець, з урахуванням встановлених Законом України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» заборон, здійснив всі виконавчі дії, направлені на примусове виконання рішення суду; має перешкоду у стягненні грошових коштів та майна боржника, в силу приписів ст. 20 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка забороняє накладення арешту на майно, у тому числі кошти, Фонду (боржника);
боржник має реальну можливість виконати рішення суду, оскільки останній має на своїх рахунках достатньо грошових коштів та наділений повноваженнями ними розпоряджатись (ч.1 ст. 20 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); не має об'єктивних причин невиконання рішення суду; вже більше одного року ухиляється від виконання остаточного рішення суду.; ним не вживались заходи з метою виконання рішення суду; свідома бездіяльність боржника спрямована на невиконання остаточного рішення суду, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Вказує про неврахування судом першої інстанції наведених доказів та доводів позивача про наявність цих обставин та не надання мотивів їх відхилення.
На думку апелянта, суд відмовив у вчиненні виконавчої дії, оскільки вона не може гарантувати виконання рішення суду, що суперечить принципам верховенства права щодо обов'язковості судового рішення та меті Закону України «Про виконавче провадження», який визначає виконавчу дію як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Вважає, що боржник Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі його керівництва, зловживає правом, свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки має можливість його виконання, але не робить цього без поважних причин.
В порушення ч.4 ст.238 ГПК України судом не враховано доводи позивача та не наведено мотивів їх відхилення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2995/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2995/24.
25.12.2025 матеріали справи №910/2995/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Розпорядженням керівника апарату від 25.12.2025 №09.1-08/2759/25 у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, справу №910/2995/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 справу №910/2995/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 на 26.01.2026.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, державний виконавець 04.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.12.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, виконавець посилається на наступне.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України на запити державного виконавця встановлено, що боржник має відкриті рахунки у Національному банку України, а також за боржником на праві власності зареєстровано 11 транспортних засобів.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника встановлено, що за боржником зареєстровано ряд об'єктів нерухомого майна.
Згідно Декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, поданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановлено, що боржнику крім вказаного вище майна, також належить 44 359 184 облігацій внутрішньої державної позики, а також на рахунках боржника наявні кошти в розмірі 4 589 227 949,32 грн.
Проте, звернути примусове стягнення на вказане вище майно (кошти) боржника не є можливим, оскільки боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (зокрема наявні грошові кошти), а тому є підстави для встановлення останньому обмеження у праві виїзду за межі України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Гончаров С.А.
05.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.12.2025) через підсистему «Електронний суд» представником скаржника подано клопотання про долучення доказів, до якого долучено платіжну інструкцію №5443 (внутрішній номер 467485227) від 03.12.2025 про сплату судового збору за подання апеляційного скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 по справі №910/2995/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2995/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2995/24.
25.12.2025 матеріали справи №910/2995/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Розпорядженням керівника апарату від 25.12.2025 №09.1-08/2759/25 у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, справу №910/2995/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.12.2025 справу №910/2995/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24. Об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24. Призначено до розгляду апеляційні скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 на 26.01.2026.
26.01.2026 судове засідання не відбулося у зв'язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 розгляд справи № 910/2995/24 призначено на 02.02.2026.
У поданих відзивах на апеляційні скарги представник відповідача повністю заперечує доводи апеляційних скарг позивача та виконавця, оскаржувану ухвалу просив залишити без задоволення, посилаючись додатково на те, що ОСОБА_1 не є боржником за виконавчим документом у справі №910/2995/24 та не є боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні подання державного виконавця.
В судовому засіданні 02.02.2026 представник позивача та виконавець підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Представники відповідача заперечували доводи апеляційних скарг, просили у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги.
В судовому засіданні 02.02.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 19973153,20 грн, з яких:
- 16 449 906,00 грн - кошти, сплачені позивачем за придбання земельної ділянки (гарантійний внесок в сумі 650 000,00 грн, перший платіж в сумі 12 139 468,00 грн, другий платіж в сумі 3 502 132,00 грн державне мито в сумі 156 650,00 грн та адміністративний збір в сумі 1 656,00 грн);
- 2 033 446,71 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 14.01.2016 по 31.12.2016 на суму сплачених за земельну ділянку коштів в розмірі 16 449 906,00 грн;
- 1 450 155,49 грн - грошові кошти, сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою;
- 39 645,00 грн - судовий збір, сплаченого на підставі постанови Верховного Суду №367/1748/18 від 29.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2995/24 позовні вимоги Товариства задоволені частково, стягнуто на користь останнього з Фонду збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, які сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір в розмірі 268 499,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду -залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 закрито касаційне провадження у справі №910/2995/24 за касаційною скаргою Фонду. Касаційну скаргу Фонду залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2995/24 залишено без змін.
11.06.2025 через загальний відділ діловодства суду від Товариства надійшла заява, в якій позивач у порядку статті 3451 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просив суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Господарського суду міста Києва №910/2995/24 від 21.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду №910/2995/24 від 22.10.2024;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарській справі №910/2995/24.
13.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстрована судом 16.06.2025) Фонд подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви Товариства про встановлення судового контролю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" про встановлення судового контролю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 залишено без змін.
07.11.2025 через систему "Електронний суд" від державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича надійшло подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_1, місцевий господарський суд виходив з того, що державним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження керівнику боржник в праві виїзду за межі України буде гарантувати стягнення боргу за виконавчим провадженням. Одночасно, до подання не додано доказів наявності наміру керівника боржника перетнути державний кордон України з метою ухилення від виконання рішення суду.
Подання державного виконавця не містить доказів того, що керівник боржника дійсно ухиляється від виконання рішення та вчиняє, наприклад, умисні дії щодо відчуження майна чи виведення коштів, чим ускладнює виконання грошового зобов'язання.
Відтак, саме посилання державного виконавця на не виконання рішення суду не є достатнім обґрунтуванням для встановлення судом тимчасового обмеження боржнику в праві виїзду за межі України та гарантією стягнення боргу в межах виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Так, з матеріалів подання вбачається, що 23.04.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 910/2995/24 від 07.11.2024, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, які в подальшому були надіслані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариству з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" до їхніх Електронних кабінетів.
13.05.2025, 13.06.2025 та 10.10.2025 державним виконавцем на адресу боржника надсилалися виклики.
23.05.2025, 24.06.2025 та 04.11.2025 до державного виконавця з'являвся представник директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який повідомив, що останнім не вживаються жодні заходи щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/2995/24, оскільки виконання рішення належить державній виконавчій службі, а Фонд не має обов'язку щодо його виконання. Боржником надані декларації про доходи та майно боржника, з яких встановлено, що станом на 13.05.2025 на рахунках боржника наявні кошти у сумі 4 589 227 949,32 грн, а станом на 04.11.2025 - 11 322 269 313,31 грн та 6 273 518,79 фунтів стерлінгів.
Згідно з листом №19/76045-25-Вих від 23.09.2025 Державної прикордонної служби України, керівник боржника, ОСОБА_1, у період з 07.11.2024 по 23.09.2025 неодноразово перетинала державний кордон України.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (зокрема наявні грошові кошти), а тому є підстави для встановлення останньому обмеження у праві виїзду за межі України.
Разом з тим державним виконавцем вказано, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності, які не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню. На майно та кошти Фонду не може бути накладений арешт або застосовані інші способи забезпечення позову, тому виконати наказ Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", шляхом арешту, вилучення або реалізації майна/коштів боржника, неможливо через законодавчу заборону.
Відповідач в обґрунтування поданих заперечень зазначає, що державним виконавцем не доведено, що перетин державного кордону керівником боржника, ОСОБА_1, у період з 07.11.2024 по 23.09.2025 здійснювався з метою ухилення від виконання судового рішення у справі № 910/2995/24. При цьому ОСОБА_1 не є боржником за виконавчим документом у справі №910/2995/24 та не є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Позбавлення директора-розпорядника Фонду права виїзду за межі України може призвести до невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2024 року № 987 та доручення Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України № 36698/0/1-24 від 09.11.2024.
Положеннями частин 1, 2, 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:
- тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення;
- тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею;
- суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Порядок виконання судових рішень встановлюється законом (стаття 129-1 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Сам факт наявності відкритого виконавчого провадження не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. («Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» Верховного Суду України від 01.02.2013).
Особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду: факту невиконаного зобов'язання за рішенням суду; об'єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду; наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданні державним виконавцем не вказано доказів того, що керівник Фонду має намір виїхати за межі України або робить це з метою ухилення від виконання судового рішення. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, за відсутності відповідних доказів.
Державний виконавець у своєму поданні вказує, що керівником Фонду неодноразово перетинався державний кордон України, проте не наведено жодного аргументу, що такий перетин здійснювався з метою ухилення від виконання судового рішення у справі № 910/2995/24.
Як зазначає відповідач, що не спростовано позивачем та виконавцем, такий перетин державного кордону України здійснювався ОСОБА_1, як керівником Фонду, для участі у міжнародних місіях та програмах, які спрямовані на підтримання фінансової стабільності України і України, оскільки на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» директор-розпорядник наділений повноваженнями представляти інтереси Фонду без довіреності у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами.
Так, Фонд активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями та проєктами міжнародної технічної допомоги, зокрема, Фонд є учасником Європейського Форуму Страховиків Депозитів (European Forum of Deposit Insurers), Міжнародної асоціації страховиків депозитів (International Association of Deposit Insurers).
Фондом налагоджено двосторонню співпрацю з установами страхування депозитів з інших країн. Так, меморандуми про взаєморозуміння і співпрацю підписано з: Банківським гарантійним фондом Польщі, Агентством захисту депозитів Киргизької Республіки, Азербайджанським фондом страхування депозитів, Фондом страхування ощадних депозитів Туреччини, Корейською корпорацією страхування депозитів та Казахстанським Фондом гарантування депозитів.
При цьому, Фонд продовжує реалізацію завдань, визначених Стратегією розвитку фінансового сектору, та послідовно працює над імплементацією директив і практик Європейського Союзу, чим робить вагомий внесок з огляду на перспективи членства України в Європейському Союзі.
Фонд бере активну участь у переговорному процесі на загальнодержавному рівні щодо набуття Україною членства в ЄС на засадах прийнятої 21.06.2024 Переговорної рамки для України та Молдови. Також Фонд продовжує представлення інтересів держави та суспільства в комунікаціях з ЄС на всіх рівнях в якості відповідального за впровадження законодавства ЄС щодо врегулювання неплатоспроможності кредитних установ, ліквідації кредитних установ, схем страхування депозитів та захисту прав такого споживача, як вкладник.
З метою збереження фінансової стабільності та обмеження потенційних фіскальних витрат, зумовлених вторгненням росії в Україну, Фонд співпрацює з Міжнародним валютним фондом в рамках «Меморандуму про економічну та фінансову політику», в тому числі і задля відновлення фіскальної та боргової стійкості.
Представники відповідача вказують, що ОСОБА_1 у закордонних відрядженнях представляє саме Україну та Фонд, метою яких є забезпечення фінансової стабільності та реалізація економічних програм, спрямованих у тому числі на післявоєнну відбудову та членство України в ЕС.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Положеннями частини 3 статті 313 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті реальне забезпечення виконання цього рішення суду.
Без підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов'язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов'язань та переховування від виконавчих органів, сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування.
За правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку коли ця особа є боржником за невиконаним нею судовим рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є боржником за виконавчим документом у справі №910/2995/24 та не є боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця.
У відзиві на апеляційні скарги відповідач посилається також на те, що згідно наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.11.2024 року №299 відповідальним за виконання судових рішень є Новіков Віктор Володимирович . Зазначена інформація відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Доводи позивача про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст. 236, 238 ГПК України, прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача та виконавця, викладені в апеляційних скаргах, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення подання у даній справі.
Доводи апелянтів, викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при прийнятті якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 не підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/2995/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2995/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 13.03.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.М. Сибіга