вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 910/8446/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Журкевич М.В.,
від відповідача - Фартушна В.Л.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 (суддя Паламар П.І., повне рішення складено - 11.11.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 7 722 127,63 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 722 127,63 грн, з яких: 6 495 606,39 грн основний борг, 929 597,29 грн. збитків від інфляції та 296 923,95 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 позов задоволено ; стягнуто з відповідача на користь позивача 6 495 606,39 грн основний борг, 929 597,29 грн. збитків від інфляції та 296 923,95 грн. 3% річних.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з доведеності позивачем обставин невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати, отриманої електроенергії.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує в апеляційній скарзі на відсутність прострочення виконання зобов'язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" (далі - Наказ № 206), якими врегульовано здійснення ДП "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні.
Також, скаржник вказує на положення п. 11.4 Порядку № 641 та зазначає про недоотримання від Національної енергетичної компанії "Укренерго" коштів, в результаті чого відповідач не може своєчасно виконати свої зобов'язання, зокрема, перед позивачем.
Окрім наведеного, апелянт посилається на наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків у зв'язку з тим, що у позивача перед ним наявна заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця.
Також, апелянт вважає наявними підстави для звільнення його від сплати нарахувань 3% річних та інфляційних через дію обставин непереборної сили (військову агресію).
Окрім наведеного, скаржник вказує про невірність розрахунку інфляційних втрат.
В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат, з наступних підстав.
26 червня 2018 р. між позивачем та Державним підприємством “Енергоринок» укладений договір № 15267/01, згідно з яким позивач зобов'язався продавати, а Державне підприємство “Енергоринок» купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
30 червня 2019 р. між позивачем, відповідачем та Державним підприємством “Енергоринок» було укладено додаткову угоду № 235/01 до договору, що є невід'ємною його частиною, згідно з якою сторони замінили слова “Державне підприємство “Енергоринок» на “Державне підприємство “Гарантований покупець», привели договір у відповідність до типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за “зеленим» тарифом між позивачем та відповідачем.
За умовами вищевказаного договору з урахуванням додаткової угоди до нього позивач як виробник за “зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а відповідач купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену ним за “зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26 квітня 2019 р.
Згідно п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за “зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.
Наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електричної енергії від 31 січня 2024 р., від 29 лютого 2024 р., від 31 березня 2024 р., від 30 квітня 2024 р., від 31 травня 2024 р., від 30 червня 2024 р., від 31 липня 2024 р., від 31 серпня 2024 р., від 30 вересня 2024 р., від 31 жовтня 2024 р., від 30 листопада 2024 р., від 31 грудня 2024 р., від 30 червня 2023 р., від 30 червня 2022 р., від 31 травня 2023 р., від 31 травня 2022 р., від 31 серпня 2022 р., від 24 січня 2024 р., від 28 лютого 2023 р., від 28 лютого 2022 р., від 30 лютого 2022 р., від 31 липня 2023 р., від 31 липня 2022 р., від 30 квітня 2023 р., від 30 квітня 2022 р., від 31 жовтня 2022 р., від 31 грудня 2022 р., від 30 вересня 2023 р., від 30 вересня 2022 р., від 31 березня 2023 р., від 31 березня 2022 р., актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 р. від 30 вересня 2022 р. від 30 квітня 2024 р. підтверджується факт передачі позивачем відповідачу електричної енергії за “зеленим» тарифом за договором вартістю 34 885 898,05 грн.
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача за періоди 1 лютого-31 грудня 2022 р., 1 січня 2022-31 грудня 2022 р., 1 січня-31 грудня 2023 р., 1 січня-31 грудня 2024 р., 1 січня-31 грудня 2025 р., платіжною інструкцією № 483_860 від 9 червня 2025 р. підтверджується факт оплати відповідачем одержаної електричної енергії за спірний період за договором у розмірі 28313247,60 грн.
Також встановлено, що актом зарахування зустрічних однорідних (грошових вимог) від 12 травня 2025 р. сторони припинили зобов'язання відповідача по оплаті одержаної за вказаним договором у лютому 2022, червні 2024 років електричної енергії зарахуванням зустрічних вимог.
Так, залишкова заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2022 року склала 63 107,01 грн.
Внаслідок неналежного виконання умов Договору у відповідача утворився борг на суму 6 495606,39 грн за період лютий-серпень, вересень-грудень 2022, лютий-липень, вересень 2023, січень - грудень 2024.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнив позов.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, що діяла до 26.01.2024) було встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за “зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №№ 1117 від 9 вересня 2022 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 12 вересня 2022 р.), 1190 від 20 вересня 2022 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 21 вересня 2022 р.), 473 від 14 березня 2023 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 15 березня 2023 р.), 946 від 15 травня 2024 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 16 травня 2024 р.), 2146 від 18 грудня 2024 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 20 грудня 2024 р.), 193 від 11 лютого 2025 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 13 лютого 2025 р.), 76 від 21 січня 2205 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 23 січня 2025 р.), 2418 від 30 грудня 2024 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 30 грудня 2024 р.), 247 від 18 лютого 2025 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 19 лютого 2025 р.), 285 від 25 лютого 2025 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 26 лютого 2025 р.), 529 від 8 квітня 2025 р. (дата оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора 10 квітня 2025 р.) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема, протягом лютого-серпня, вересня-грудня 2022, лютого-липня, вересня 2023, січня-грудня 2024 років.
З урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за електричну енергію, поставлену протягом лютого-серпня 2022 р. у строк до 20 березня 2023 р., лютому-вересні 2023 р. - до 8 травня 2024 р., грудні, березні-червні 2023 р. - до 17 травня 2024 р., вересні-листопаді 2022 р. - до 23 травня 2024 р., лютому-березні 2024 р. - до 27 грудня 2024 р., вересні 2024 р. - до 6 січня 2025 р., липні 2024 р. - до 30 січня 2025 р., квітні та серпні 2024 р. - до 20 лютого 2025 р., жовтні та листопаді 2024 р. - до 26 лютого 2025 р., грудні 2024 р. - до 5 березня 2025 р., січні, травні, червні 2024 р.- до 17 квітня 2025 р.
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача за періоди 1 лютого-31 грудня 2022 р., 1 січня 2022-31 грудня 2022 р., 1 січня-31 грудня 2023 р., 1 січня-31 грудня 2024 р., 1 січня-31 грудня 2025 р., платіжною інструкцією № 483_860 від 9 червня 2025 р. підтверджується факт оплати відповідачем одержаної електричної енергії за спірний період за договором у розмірі 28313247,60 грн.
Також встановлено, що актом зарахування зустрічних однорідних (грошових вимог) від 12 травня 2025 р. сторони припинили зобов'язання відповідача по оплаті одержаної за вказаним договором у лютому 2022, червні 2024 років електричної енергії зарахуванням зустрічних вимог.
Так, залишкова заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2022 року склала 63 107,01 грн.
Позивачем враховано вказану суму в розрахунку заборгованості, доводи скаржника в наведеній частині не знайшли свого підтвердження.
Апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається в апеляційній скарзі на положення п. 11.4 Порядку № 641 та вказує про недоотримання від Національної енергетичної компанії "Укренерго" коштів, в результаті чого відповідач не міг своєчасно виконати свої зобов'язання, зокрема, перед позивачем.
Суд, стосовно вказаного зазначає наступне.
Згідно п. 11 Порядку № 641 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Так, правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.
Ні Договір, ні Порядок не містять умов та правил, які би визначали стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за Договором в залежності від виконання приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
При цьому, умова про те, що для здійснення остаточного місячного платежу враховується сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, не пов'язує настання строку виконання гарантованим покупцем зобов'язання з оплати електричної енергії з надходженням коштів від ОСП.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом та задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Крім цього, апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує в апеляційній скарзі на відсутність прострочення виконання зобов'язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ № 140) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" (далі - Наказ № 206), якими врегульовано здійснення ДП "Гарантований покупець" розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні.
Здійснюючи оцінку наведених доводів скаржника, колегія суддів враховує наступні висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 21 червня 2024 року у справі № 910/4439/23.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507)].
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно - енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення № 507, Накази № 140 та № 206 є обов'язковими для виконання.
Окрім того, позивач та відповідач при укладенні Договору погодили, що гарантований покупець зобов'язаний здійснювати оплату електричної енергії відповідно до умов Договору та законодавства України (пункт 1.1 Договору), а також що сторони керуються положеннями законодавства при виконанні Договору (пункт 2.1 Договору).
Так, Наказом № 140 Державне підприємство "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом № 206 Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Правомірність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом". Рішенням адміністративного суду у цій справі від 06.12.2022 у позові відмовлено, і це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023.
Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття наказу № 206. Суди зазначили, що:
- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;
- наказ від 15.06.2022 № 206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;
- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 № 34/5;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 172 "Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" передбачено, що у невідкладних випадках, пов'язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб'єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб'єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;
- приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП "Гарантований покупець") в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64;
- регулювання порядку здійснення ДП "Гарантований покупець" протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП "Гарантований покупець", а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.
Оцінюючи зміст наказу № 206 адміністративні суди констатували, що:
- наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;
- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за "зеленим" тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Концепція справедливого судового розгляду також включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. У справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) Європейський суд з прав людини зазначив таке: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції, має тлумачитися в світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує - у відповідній частині - верховенство права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумнівам".
Накази № 140 та № 206 хоча і закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку.
Слід зазначити, що метою Наказів №140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з цим, об'єднана палата наголосила на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
Враховуючи наведені у цій постанові висновки, об'єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.
Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів № 140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які нормативні обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Таким чином, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує про наявність у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів № 140 та № 206.
Стосовно посилань скаржника на наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків у зв'язку з тим, що у позивача перед ним наявна заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, слід зазначити наступне.
Так, суд відхиляє в даному контексті доводи апелянта щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року №652 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення», - з огляду на те, що положення вказаної постанови жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом та задоволення позову про стягнення основного боргу.
Щодо доводів апелянта про те, що він звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання по Договору через дію обставин непереборної сили (військову агресію), слід зазначити наступне.
Згідно з ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанням (неналежне виконання).
З частин 1, 2 ст.614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.617 ЦК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом з цим ч.2 ст.625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.
Нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Колегія суддів вказує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22.
Отже, висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення основного боргу визнаються колегією суддів обґрунтованими.
Стосовно вимог про стягнення 929 597,29 грн. збитків від інфляції та 296 923,95 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України одним із основних видів порушення зобов'язання є прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Отже, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, крім суми основного боргу: 1) 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - особливий вид цивільно-правової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов'язання (серед іншого, користування чужими коштами); 2) суму інфляційних втрат - компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 910/16204/24).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд не погодився із правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін - 107,637090183 %, зазначивши, що він має заокруглюватися до десяткового числа після коми та становить за період із жовтня 2017 року до квітня 2018 року 107,6 %.
Колегія суддів, дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, встановила, що його здійснено всупереч наведеної позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 (застосовано незаокруглений коефіцієнт).
Судом було здійснено перерахунок, заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за наступним алгоритмом:
3 911 264,96 х 1, 206 - 3 911 264,96 = 805 720,58 грн,
607 926,31 х 1,159 = 96 660, 28 грн,
1 976 415,12 х 1,013 = 25 693,40 грн.
Отже, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 928 074,26 грн.
Відповідно в наведеній частині доводи скаржника визнаються обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 залишається без змін.
З урахуванням часткового задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за їх подання покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 змінити в частині присудженої до стягнення суми інфляційних втрат. В решті рішення - залишити без змін.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 у справі №910/8446/25 в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Енерго» (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 23В, код 39982878) 6495606,39 грн. боргу, 928 074,26 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 296923,95 грн. три проценти річних з простроченої суми, 92 646,99 грн. витрат по оплаті судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін Енерго» (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 23В, код 39982878) на користь Державного підприємства “Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 43068454) 34,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи участь судді Барсук М.А. у ХХ черговому з'їзді суддів України з 10.03.2026 по 12.03.2026) складена: 13.03.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук