вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2026 р. Справа№ 920/1069/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області
на рішення Господарського суду Сумської області
від 06.11.2025
у справі №920/1069/25 (суддя - Заєць С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +»
до Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області
про стягнення 198 258 грн 64 коп.
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +» (надалі також - позивач, ТОВ “АСТАРТА БУД +») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом, відповідно до вимог якого просить стягнути з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області (надалі також - відповідач, Відділ освіти, скаржник) на користь позивача 198 258 грн. 64 коп. основного боргу за Договором на закупівлю послуг №234-А від 03.06.2025.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +» заборгованість у розмірі 198 258 грн 64 коп. за фактично виконану роботу згідно з Договором на закупівлю послуг №234-А від 03.06.2025, а також 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав доказів того, що будь-які роботи за зазначеним актом від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) не були виконані або були виконані позивачем неналежним чином, сума коштів у розмірі 198 258 грн 64 коп. підлягає стягненню з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +».
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Відділ освіти Роменської міської ради Сумської області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі № 920/1069/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +» до Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області про стягнення 198 258 грн 64 коп. за Договором №234-А від 03.06.2025. Стягнути з Позивача на користь Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даному спорі позовні вимоги ґрунтуються на твердженні позивача про те, що ним нібито виконано певний обсяг будівельних робіт за договором підряду, який не був оплачений Замовником. Відтак саме факт реального виконання робіт, їх конкретний обсяг і вартість входять до предмета доказування за цим позовом і саме позивач зобов'язаний був надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження вказаних обставин. Натомість суд першої інстанції, пославшись на стандарт доказування «вірогідності доказів», фактично обмежився констатацією наявності в матеріалах справи односторонньо складених актів виконаних робіт КБ-2в від 03.07.2025 та довідки КБ-3, поклав на відповідача процесуальний обов'язок спростовувати факт виконання робіт, тобто доводити негативну обставину -відсутність робіт, їх неналежну якість або невідповідність заявленому обсягу.
Також скаржник зазначає, що у даній справі суд першої інстанції, формально процитувавши наведені у рішенні правові позиції Верховного Суду, фактично звів усю оцінку обставин та перевірку їх доказами до одного питання - чи надіслав Позивач Відповідачу акт КБ-2в і довідку КБ-3 та чи надійшла від Відповідача мотивована відмова від їх підписання у відповідь.
Констатувавши, що Відділ освіти Роменської міської ради Сумської області у листі від 08.07.2025 №01-21/848 повідомив ТОВ «АСТАРТА БУД +» про відмову від підписання акту від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт, в якому не було мотивованого заперечення саме в контексті недоліків по фактично виконаним роботам, суд автоматично зробив висновок, що роботи, відображені в цих актах, вважаються виконаними в повному обсязі, а позовні вимоги - доведеними.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
22.12.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25 ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і є законними та обґрунтованими, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи є безпідставними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +» (надалі також - виконавець) та Відділом освіти Роменської міської ради Сумської області (надалі також - замовник) укладено Договір на закупівлю послуг №234-А (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати послуги з поточного ремонту найпростішого укриття Роменського ліцею №1 ім. П.І. Калнишевського Роменської міської ради Сумської області, за адресою: вул. Іллінська, 15, м. Ромни, Сумська область (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти належним чином надані Послуги та оплатити їх за рахунок благодійних коштів у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору Виконавець гарантує якість та своєчасність надання послуг за Договором. Контроль за наданням послуг здійснюють уповноважені представники Виконавця і Замовника.
Загальна вартість Договору складає 259 000,00 грн (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом оплати Замовником акту здачі-приймання наданих послуг протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Виникнення платіжних зобов'язань за цим Договором, виключно при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування).
Оплата здійснюється на підстав акту виконаних робіт (п. 4.3. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору строк надання Послуг: з моменту підписання договору до 13.06.2025.
Місце надання Послуг: 42000, Сумська обл., м. Ромни, вул. Іллінська, 15 (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п.п. 6.1.2., 6.1.3. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно, в термін обумовлений цим Договором, та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) оплачувати надані Послуги; підписувати і скріплювати печаткою Акти приймання-передачі наданих послуг та Акти звірки взаємних розрахунків.
Згідно з п.п. 6.2.2., 6.2.4., 6.2.5. Договору Замовник має право перевіряти якість надання послуг; вимагати вчасного та належного виконання Виконавцем умов цього Договору; у разі невиконання зобов'язань Виконавцем, Замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це Виконавця у строк протягом 5 календарних днів.
За змістом п. 6.3. Договору Виконавець зобов'язаний надавати послуги відповідно до вимог законодавства, нормативних документів; у разі надання послуг не в повному обсязі або їх ненадання, порушення строків та якості надання послуг Сторони здійснюють перерахунок розміру плати за фактично надані послуги. Перерахунок розміру плати за фактично надані послуги здійснюється Виконавцем на підставі письмової вимоги Замовника, до якої повинен додаватись обґрунтований розрахунок. Вимога Замовника про перерахунок розміру плати за фактично надані послуги надсилається на адресу Виконавця рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.п. 6.4.1. Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, але не раніше ніж до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).
Згідно з п.п. в) п. 11.7. Договору Сторони погодили, що Договір може бути достроково розірваний, зокрема, у випадку порушення Виконавцем своїх зобов'язань по строках надання та/або якості Послуг, що ним надаються.
Кожна із сторін має право достроково розірвати цей Договір, письмово попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 5 календарних днів до розірвання (п. 11.10. Договору).
Відповідно до змісту п. 11.12. Договору у разі дострокового розірвання Договору Замовник оплачує Підряднику за фактично виконані роботи та придбані в рамках цього Договору матеріали і обладнання в порядку, передбаченому цим Договором.
Водночас, як вказує Позивач, станом на 13.06.2025 (у строк встановлений п. 5.1. Договору) послуги, передбачені умовами спірного Договору, в повному обсязі Виконавцем надані не були.
З огляду на неналежне виконання ТОВ “АСТАРТА БУД +» умов Договору (в частині порушення строків виконання робіт), керуючись п.п. 6.2.5., п.п. в) п. 11.7., п. 11.10. Договору, Відповідачем на адресу Позивача було надіслано повідомлення від 26.06.2025 №01-21/789 про розірвання Договору №234-А від 03.06.2025 в односторонньому порядку з 30.06.2025.
04.07.2025 ТОВ “АСТАРТА БУД +» через канцелярію Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області з супровідним листом від 04.07.2025 №185 Замовнику було надано акт від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідку від 03.07.2025 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), підсумкову відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат, згідно з якими вартість фактично виконаних Позивачем будівельних робіт склала 198 258 грн 64 коп.
Листом від 08.07.2025 №01-21/848 Відділ освіти Роменської міської ради Сумської області повідомив ТОВ “АСТАРТА БУД +» про відмову від підписання акту від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та інших документів, з огляду на те, що станом на 04.07.2025 Договір №234-А від 03.06.2025 є розірваним, а тому, надані Позивачем документи, зокрема акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03.07.2025, не може бути підставою для приймання та оплати послуг, оскільки подані вже після припинення договірних відносин.
Матеріали справи також містять листування сторін щодо виконання робіт та розірвання спірного Договору.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно ухилився від підписання акту від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та оплати виконаних за ним робіт (наданих послуг), будь-які дефектні акти за визначеними етапами/об'ємами робіт (наданих послуг) на адресу позивача не надав, претензій щодо якості виконаних робіт у листі від 08.07.2025 №01-21/848 не висунув.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на користь ТОВ “АСТАРТА БУД +» суму заборгованості у розмірі 198 258 грн 64 коп. за актом від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), безпідставно не підписаного Відповідачем за Договором на закупівлю послуг №234-А від 03.06.2025.
Водночас, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що враховуючи, що розрахунки за спірним Договором здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, які не підписані Відділом освіти Роменської міської ради Сумської області, у зв'язку з надходженням означеного акту після розірвання Договору №234-А від 03.06.2025, ТОВ “АСТАРТА БУД +», заявляючи вимогу про оплату за фактично виконані роботи, зобов'язаний довести належне виконання цих робіт, їх обсяг та вартість. Однак, як вказує Відповідач, таких доказів Позивачем не надано, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “АСТАРТА БУД +» повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів на лікарняному, у відпустках та інші чинники.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1. ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як визначено статтею 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з п.п. 6.2.2., 6.2.4., 6.2.5. Договору Замовник має право перевіряти якість надання послуг; вимагати вчасного та належного виконання Виконавцем умов цього Договору; у разі невиконання зобов'язань Виконавцем, Замовник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це Виконавця у строк протягом 5 календарних днів.
Відповідно до п.п. в) п. 11.7. Договору передбачено, що Договір може бути достроково розірваний, зокрема у випадку порушення Виконавцем своїх зобов'язань по строках надання та/або якості Послуг, що ним надаються.
Так, судом встановлено та Сторонами не заперечується, що Відповідач скористався своїм правом на односторонню відмову від Договору на закупівлю послуг №234-А від 03.06.2025, повідомивши про це належним чином Позивача.
Водночас, відповідно до змісту п. 11.12. Договору Сторони погодили, що в разі дострокового розірвання Договору Замовник оплачує Підряднику за фактично виконані роботи та придбані в рамках цього Договору матеріали і обладнання в порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно з п. 4.3. Договору оплата здійснюється на підстав акту виконаних робіт.
Частиною 4 статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Статтею 853 ЦК України встановлюється обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).
Вказана норма надає замовнику право захищати свої інтереси і після прийняття робіт у спосіб повідомлення підрядника про виявлені недоліки або у спосіб проведення експертизи. Так, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Стаття 882 ЦК України встановлює, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що “передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором».
За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Тобто, ухилення замовника від підписання актів виконаних робіт з якихось формальних підстав є неприпустимим, за своєю суттю може свідчити про недобросовісність поведінки замовника, який таким чином намагається уникнути оплати таких робіт (послуг), оскільки фактично у всіх договірних відносинах факт оплати ставиться у залежність від підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), що має на меті настання узгодження сторонами обсягу та якості робіт та встановлення терміну відліку виникнення зобов'язання з оплати.
Також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).
Отже, виходячи з викладеного, для здійснення Відділом освіти Роменської міської ради Сумської області оплати виконаних ТОВ “АСТАРТА БУД +» робіт за Договором, позивач повинен був направити відповідачу визначені умовами Договору документи, зокрема, акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а Замовник повинен був їх підписати та/або надати Підряднику вмотивовану відмову від їх підписання.
Водночас, у цьому випадку підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 922/1836/24 та від 26.03.2025 у справі № 925/1279/19.
Зі встановлених обставин справи вбачається, що скаржник обґрунтовує свою відмову від підписання складеного позивачем акту від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) виключно тим, що станом на 04.07.2025 (дата отримання вказаного акту відповідачем) спірний Договір є розірваним.
Колегія суддів критично оцінює дане твердження скаржника, з огляду на те, що обов'язок Замовника з оплати Підряднику за фактично виконані роботи та придбані в рамках спірного Договору матеріали і обладнання, у разі дострокового розірвання Договору, передбачений самим Договором (п. 11.12. Договору). Водночас, підстави такої оплати відповідно до змісту Договору №234-А від 03.06.2025 зводяться до передачі Підрядником Замовнику акту виконаних робіт (п. 4.3. Договору), тоді як конкретний строк у межах якого Підрядник і Замовник готують та передають поточні та підсумкові акти приймання-передачі виконаних робіт Сторонами у Договорі не встановлений.
У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що жодних повідомлень позивачу про виявлені недоліки чи про необхідність призначення експертизи, після отримання акту від позивача, відповідач не здійснював.
Крім того, як доречно зауважено судом першої інстанції, що сам факт виконання позивачем частини робіт відповідач не заперечує, однак вказує, що йому не відомо, які саме роботи на виконання умов спірного Договору та в якому обсязі, були виконані позивачем.
Водночас, надаючи правову оцінку вказаному, колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, звертає увагу скаржника, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
А тому, твердження скаржника (Замовника) про відсутність у нього відомостей щодо того, які саме роботи та їх об'єм, був виконаний ТОВ “АСТАРТА БУД +» за Договором на об'єкті, який перебуває у віданні Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області, породжує певні сумніви щодо добросовісності поведінки останнього.
Окрім цього, відповідач/скаржник вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відповідності обсягів фактично виконаних робіт згідно з Договором, тим обсягам, які зазначені позивачем у складених ним же акті від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідці від 03.07.2025 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), підсумковій відомості ресурсів та розрахунку загальновиробничих витрат.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів звертає увагу на досить дивну позицію скаржника, оскільки останній не заперечує отримання акту виконаних робіт, не може з повною впевненістю повідомити, які саме роботи були виконані/невиконані, при цьому не заявляє будь-яких клопотань про призначення будівельних експертиз для спростування позовних вимог, не надає вмотивовану відповідь після отримання акту виконаних робіт, проте, повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.
Іншими словами, якщо б відповідач надав позивачу мотивовану відмову у підписанні акту, у зв'язку із невиконанням робіт чи неналежним виконанням, то у такому випадку предметом дослідження було б саме повнота виконання робіт з оцінкою обґрунтованості відмови відповідача від підписання акту та прийняття таких робіт, проте, в даному випадку всі заперечення відповідача зводяться до голослівних тверджень про невиконання позивачем робіт.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено Разові договори-заявки на перевезення вантажу №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 з огляду на наступне.
Зважаючи на те, що скаржник не надав доказів того, що будь-які роботи за зазначеним актом від 03.07.2025 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) не були виконані або були виконані позивачем неналежним чином, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума коштів у розмірі 198 258 грн 64 коп. підлягає стягненню з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТАРТА БУД +».
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.11.2025 у справі №920/1069/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Відділом освіти Роменської міської ради Сумської області.
4. Матеріали справи № 920/1069/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк