Справа № 127/3573/26
Провадження № 3/127/782/26
11 березня 2026 року місто Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області від 22.12.2000, РНОКПП: НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 667576 від 02.02.2026 слідує, що ОСОБА_1 22.01.2026 близько 12:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру (словесно ображав, принижував, виганяв із помешкання), відносно рідної сестри ОСОБА_2 , чим завдав шкоду її психологічному здоров'ю, а саме хвилювання та головний біль.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що перебуваючи у квартирі де проживає його матір, яка є лежачою та самостійно доглядати за собою не може, а також в даній квартирі проживає його сестра. 22.01.2026 займався хатніми справами та доглядав матір, до якої приїжджає періодично аби попіклуватись про неї, оскільки сестра не здійснює догляд за їхньою матір'ю. В той момент у нього із його сестрою виник конфлікт на побутовому ґрунті, через те, що сестра засмітила унітаз, який не працював. Під час конфлікту сестрі не погрожував, а також зазначив, що має неприязні відносини із сестрою, через виникнення цивільно-правових питань, тобто поділу квартири. ОСОБА_1 також зазначив, що дані конфлікти із сестрою у нього виникають не вперше.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що 22.01.2026 до матері приїхав її син, тобто брат ОСОБА_2 , який почав її ображати, принижувати на побутовому ґрунті. Також у них довготривалий конфлікт з приводу поділу квартири. Під час конфліктів які між ними виникають поводить себе спокійно та просто мовчить. Зазначає, у зв'язку з тим, що дані конфлікти у неї із братом не вперше та він постійно її нервує, вимушена була звернутись до працівників поліції. Крім того, зазначає, що її брат погрожує її, що посадить за грати, також висловлює інші погрози на постійній основі, у зв'язку зверталась до психологічного центру для надання їй допомоги.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що її син ОСОБА_1 із нею не проживає, однак приїжджає до неї щоб доглянути її, бо вона перебуває постійно у лежачому стані та сама себе доглянути не в змозі. Також повідомляє, що із нею проживає її донька ОСОБА_2 , яка жодним чином не приймає участі по її догляду. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що між її дітьми постійно виникають конфлікти з приводу поділу квартири, однак ініціатором даних конфліктів є її донька, яка постійно провокує ОСОБА_1 . Може також повідомити, що ОСОБА_1 жодного насильства стосовно ОСОБА_2 не вчиняє, буває робить їй зауваження з приводу господарських справ у ввічливій та спокійній формі, оскільки остання 22.01.2026 забруднила унітаз, який потім ОСОБА_1 чистив, в результаті чого і виник черговий конфлікт.
Допитаний у судовому засідання працівник поліції ОСОБА_4 , зазначила, що у неї на розгляді перебували матеріали про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , які вона досліджувала та у подальшому складала даний протокол стосовно ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 повідомила, що 22.01.2026 ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не звертались до поліції з приводу вчинення домашнього насильства, а лише 23.01.2026 ОСОБА_2 звернулась із заявою про вчинення домашнього насильства стосовно неї, де зазначила загальні обставини. Тоді ж працівниками поліції було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_5 з якою завчасно було погоджено час зустрічі, оскільки остання перебувала на роботі. Тому протокол було складено під час виїзду за місцем вчинення події. Прибувши на місце події, було встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхню лежачу матір ОСОБА_3 . Під час з'ясування обставин та відібрання пояснень від учасників конфлікту було складено протокол стосовно ОСОБА_1 , однак останній виявив бажання також звернутись із зустрічною заявою про вчинення домашнього насильства до ОСОБА_2 . Дані протоколи були складені, але учасники події не надали жодних доказів, саме вчинення домашнього насильства.
Окрім того, під час відібрання пояснень в учасників події, було встановлено, що очевидцем події була ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що дана особа є в лежачому стані та мала погане самопочуття пояснень у неї відібрано не було. Крім того, працівник поліції зазначила, що між даними особами, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникають неодноразові конфлікти та неодноразово отримуються виклики про вчинення домашнього насильства від даних осіб, тому останні перебували на обліку, однак зараз перебуває на обліку тільки ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи, що надійшли до суду, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 та працівника поліції Ванжули В.М., приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Так, п. 14 ст. 1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 667576 від 02.02.2026 слідує, що ОСОБА_1 22.01.2026 близько 12:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру (словесно ображав, принижував, виганяв із помешкання), відносно рідної сестри ОСОБА_2 , чим завдав шкоду її психологічному здоров'ю, а саме хвилювання та головний біль.
Відповідно заяви ОСОБА_2 , на даний час є ветераном, прослужила в поліції біля 30 років, просить втрутитись та захисту. Проживає за адресою: АДРЕСА_2 , спільно із матір'ю, але до матері приходить її син та її брат ОСОБА_1 , який протягом дев'яти років влаштовує скандали з метою вигнати її з квартири. Брат приходить за вищевказаною адресою та ображає її грубими словами, принижує її. Приїжджаючи до матері, її брат постійно перешкоджає користуватись холодною та гарячою водою, скористатись вбиральнею. Зазначає, що неодноразово зверталась у поліції з приводу образ брата, але профілактичні бесіди із працівниками поліції на нього не впливають.
Із письмових пояснень ОСОБА_2 , слідує, що 22.01.2026 близько 12:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , прибув її брат ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та розпочав із нею конфлікт, в ході якого ображав її словесно, вчинив нестерпні умови проживання, тому вона прийняла рішення звернутись до поліції із заявою про вчинення домашнього насильства. Така поведінка її брата є неодноразовою та неодноразово вона викликає працівників поліції з приводу вчинення домашнього насильства.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що 22.01.2026 він приїхав із с. Ільківка, де він проживає, до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 , щоб провідати та допомогти у побуті, так як вона не має змоги себе обійти, через хворобу. В цей час його сестра почала ображати їхню матір, на що він заступився за матір, але його сестра в той момент почала його ображати та принижувати, однак він її не ображав та такого наміру не мав.
Із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, вбачається, що визначено рівень небезпечності ОСОБА_1 , як низький.
У матеріалах справи також наявні копії постанов Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2025, 10.07.2025, 17.07.2023, відповідно до яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
До матеріалів справи, потерпілою було долучено диск на якому наявні аудіозаписи висловлювань ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 , однак дані аудіозаписи не містять дати, щоб точно встановити, що ОСОБА_1 саме 22.01.2026 висловлювався до ОСОБА_2 .
Крім того, в ході розгляду справи було встановлено, що відносно ОСОБА_2 перебуває на розгляді у Вінницькому міському суді обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, де ОСОБА_3 є потерпілою.
Суд звертає увагу, що суть даного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, зводиться до вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 3 ст. 173-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство психологічного та економічного характеру стосовно ОСОБА_2 , оскільки фактичні обставини стосовно вчинення психологічного, економічного насильства та завдання шкоди здоров'ю потерпілій, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 , саме 22.01.2026 дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 було завдано шкоди здоров'ю, оскільки остання хоч і зазначає про це, але документи, які б свідчили про її звернення до медичних установ відсутні.
Суд сприймає покази свідка ОСОБА_3 критично, оскільки вона є матір'ю учасників конфлікту та її покази можуть бути суб'єктивними стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 22.01.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, суд вважає, що в даному випадку склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відсутній.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: