Справа № 148/337/26
Провадження №1-кп/148/110/26
10 березня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження -
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12026020240000009, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 366-3 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, а саме в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
З обвинувального акту слідує, що ОСОБА_4 був обраний депутатом Заозернянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за результатами голосування на виборах 25.10.2015 згідно Закону України "Про місцеві вибори".
Відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 , будучи обраним депутатом Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, був суб'єктом, на якого поширюється дія Закону, та відповідно до ч. 2 ст. 45 цього ж Закону є суб'єктом декларування.
Отже, ОСОБА_4 , як суб'єкт декларування мав в обов'язковому, визначеному законом порядку подавати декларацію осоои, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції станом на 19.11.2020) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, з дня припинення відповідної діяльності подають, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частиною першою Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі. Декларація подається незалежно від того, перебуває суб'єкт декларування в Україні чи за її межами.
У порушення вказаних вимог, ОСОБА_4 , припинивши повноваження депутата Заозернянської сільської ради Тульчинчського району Вінницької області в день відкриття І сесії VIII скликання Ладижинської міської ради Вінницької області 19.11.2020 року, оскільки відповідно до рішення 2 сесії VIII скликання № 10 від 15.12.2020 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Бершадської міської ради», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ Заозернянську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Ладижиснької міської ради Гайсинського району Вінницької області, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. З Закону, достовірно знаючи про обов'язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, будучи належним чином попередженою щодо необхідності декларування, маючи реальну та об'єктивну можливість, а також всі необхідні технічні умови заповнити та подати декларації, в порушення ст. 45 Закону, діючи умисно, в період часу з 00 год. 00 хв. 01.01.2021 по 00 год. 00 хв. 01.04.2021, перебуваючи за місцем свого проживання в с.Заозерне Гайсинського району Вінницької області, не подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, після звільнення за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
У ході підготовчого засідання обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду із письмовим клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ст.366-3 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення йому наслідків звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України та його права заперечувати проти такого звільнення, підтримав подане клопотання та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, а порушене щодо нього кримінальне провадження закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не заперечив, посилаючись на те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, добровільно надав благодійну допомогу на Міністерство оборони України, і з часу вчинення ним інкримінованого правопорушення закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, доходить наступних висновків.
Пунктом другим ч.3ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною 2 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
За змістом ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду із обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною першою ст.285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною третьою ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, а також обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст.49 КК України (в редакції, чинній на час розгляду кримінального провадження) визначено, що особа звільняєтьсявід кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Положеннями ч.2 ст.49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, яке вчинено у період з 01.01.2021 рокупо 01.04.2021 року.
У даному випадку початком перебігу строків давності є день, до настання якого ОСОБА_4 зобов'язаний був подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік за формою, що визначається НАЗК, - 01.04.2021 року.
Частиною другою ст.4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Оскільки санкція ст.366-3 КК України, у редакції Закону України №1074-ІХ від 04.12.2020 року, що діяла на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення, передбачала покарання у виді штрафу у розмірі від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносилось до категорії кримінальних проступків.
29.06.2021 року на підставі Закону України №1576- ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» до ст.366-3 КК України були внесені зміни, які посилили відповідальність за неподання декларації і санкція даної статті у редакції, що діє на час розгляду кримінального правопорушення, передбачає покарання у виді штрафу у розмірі від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі строком на один рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, відтак на даний час вказане кримінальне правопорушення належить до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон, який посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи вимоги ст.ст. 4, 5 КК України щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі, у даній справі підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом першим ч.1 ст.49 КК України (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Враховуючи те, що у редакції ст. 366-3 КК України, яка діяла станом на 01.04.2021 року, тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, неподання декларації уповноваженою на виконання функцій держави особою визнавалось кримінальним проступком, за яке передбачалось покарання менш суворе, ніж обмеження волі, відтак, для вказаного правопорушення передбачені строки давності у два роки з дня вчинення кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили.
Таким чином, визначений ч.1 ст.49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 366-3 КК України, закінчився 01.04.2023 року.
Судом встановлено, що з дня вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, пройшло більше двох років і обставин, за яких би перебіг строку давності, визначеного ч.1 ст.49 КК України, для даного правопорушення у вказаному кримінальному провадженні зупинявся або переривався або за яких обвинувачений не міг би бути звільнений від кримінальної відповідальності за перебігом строку давності судом не встановлено.
Доказів того, що обвинувачений вчинив умисні дії, спрямовані на ухилення від досудового розслідування чи суду у даному кримінальному провадженні, чи вчинив нове кримінальне правопорушення суду не надано.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.366-3 КК України, не належить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на обвинуваченого не поширюється.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що розуміє суть пред'явленого обвинувачення, свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цієї підстави.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.366-3 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 у редакції, чинній на час його вчинення, відносилось до категорії кримінальних проступків та з моменту його вчинення пройшло понад два роки, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності на момент закінчення його строку в розумінні ст.49 КК України у даному кримінальному провадженні не зупинявся і не переривався, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.
На підставі викладеного, та керуючись ст.49 КК України, ст. 284, 285, 286, 288, 314, 369-372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження №12026020240000009, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повна ухвала складена 12.03.2026 року.
Суддя ОСОБА_1