вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2026 р. Справа№ 910/1418/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Ніконенко Є.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.02.2026:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025
у справі №910/1418/23 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
3) Кабінет Міністрів України,
про стягнення 14 061 554,22 грн,
Короткий зміст заявлених вимог
Приватне підприємство "Кіровоградбудресурс" (надалі також - позивач, ПП "Кіровоградбудресурс", скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі також - відповідач, Гарантований покупець) про стягнення 14 582 780,74 грн, з яких: 11 298 052,31 грн основного боргу, 1 906 124,47 грн пені, 114 367,47 грн 3% річних, 443 836,61 грн інфляційних втрат та 820 399,88 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 17.04.2020 № 1113/01/20 щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію.
Рух справи
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 (суддя Бондарчук В.В.) позовні вимоги ПП «Кіровоградбудресурс» задоволено частково, вирішено стягнути з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» основний борг у розмірі 12 774 490 (дванадцять мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн 53 коп., 3% річних в сумі 304 628 (триста чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 942 927 (дев'ятсот сорок дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 87 коп. та 210 330 (двісті десять тисяч триста тридцять) грн 70 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення аргументоване тим, що у жовтні 2021 року, а також у період з лютого по серпень 2022 року, позивачем продано електричну енергію на загальну суму 20 242 829,21 грн, проте ДП «Гарантований покупець» оплату за продану електричну енергію, продавцем якої є позивач за «зеленим» тарифом, здійснював не у повному обсязі та з порушенням строків, встановлених договором та Порядком про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12 774 490,53 грн. Також зважаючи на те, що позивачем згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2023 зазначено про нарахування пені та штрафу в сумі 1,00 грн за час, що охоплює період дії воєнного стану, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення неустойки (пені, штрафу), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій в період воєнного стану, а нарахування, що передували цьому періоду, підлягають зменшенню до нуля гривень. Окрім того, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, та встановив, що при його обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку. Так, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3 % річних - 304 628,32 грн та інфляційні втрати - 942 927,87 грн.
Посилання Гарантованого покупця на необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» (надалі - Постанова № 187), оскільки один із учасників ПП «Кіровоградбудресурс» має громадянство Російської Федерації, суд вважав необґрунтованими, оскільки такий учасник ( ОСОБА_1 ) у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5% та є громадянином України.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя ОСОБА_2 ) ухвалено стягнути з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» 159 550,46 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні заяви Гарантованого покупця про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постанова аргументована тим, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, що має паспорт громадянина України, отримав громадянство РФ, про що свідчить лист Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 та після анексії АР Крим не перебуває на території України. Позивач створений як юридична особа та зареєстрований відповідно до законодавства України 27.07.2007 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі у ПП «Кіровоградбудсервіс» на дату створення та реєстрації позивача складала 50%, розмір якої змінився на 5% вже після відкриття провадження у справі № 910/1418/23, а саме у липні 2023 року. Відтак, з урахуванням того, що станом на дату створення та реєстрації позивача - ПП «Кіровоградбудресурс», учасником (засновником) підприємства був ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 50%, який є громадянином рф та не перебуває на території України, у даному випадку підлягають застосуванню визначені Постановою № 187 обмеження у можливості реалізувати позивачем права вимоги до зобов'язаної сторони - відповідача, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом, а тому у задоволенні позову суд апеляційної інстанції відмовив.
Іншою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 скасовано та прийнято ухвалу, якою відмовлено ПП «Кіровоградбудресурс» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Верховного Суду від 14.03.2024 постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скасовано, справу № 910/1418/23 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова аргументована тим, що судом апеляційної інстанції не було досліджено та встановлено факту наявності /відсутності громадянства України у фізичної особи ОСОБА_1 , а також (з урахуванням встановленого) не надано жодної оцінки законності проживання особи на території України, що має суттєве значення для вирішення питання правильності застосування до спірних правовідносин вимог Постанови № 187. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається встановлення різних обставин щодо факту громадянства фізичної особи ОСОБА_1 . Тож, Верховний Суд звернув увагу на необхідності встановлення чи є позивач особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
За результатами нового розгляду справи № 910/1418/23 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 04.09.2024, якою рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/1418/23 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції стосовно того, що саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641. При цьому, посилання відповідача (апелянта) про неправильне застосування судом першої інстанції положень Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 у взаємозв'язку з наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, суд апеляційної інстанції відхилив, зазначаючи, що станом на дату настання строку оплати за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Суд апеляційної інстанції також відхилив апелянта на необхідність врахування положень Постанови № 187, зазначивши, що ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» має частку у розмірі 5% та є громадянином України, у зв'язку із чим позивач прямо не підпадає під дію обмежень, встановлених відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187.
Відтак, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.09.2024 зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 25.09.2023 у даній справі щодо наявності підстав для стягнення з Гарантованого покупця на користь ПП «Кіровоградбудресурс» основного боргу в сумі 12 774 490,53 грн, а також 3% річних у розмірі 304 628,32 грн та інфляційних втрат у розмірі 942 927,87 грн. Суд зазначив, що в частині пені та штрафу рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/1418/23 апелянтом не оскаржувалося.
У постанові також зазначено, що позивачем надано суду належні докази, понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на загальну суму 110 000,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем на користь Адвокатського об'єднання в межах цієї справи протягом 2-х місяців з моменту ухвалення рішення суду у розмірі 50 000,00 грн,
Постановою Верховного Суду від 15.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення від 09.10.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 скасовано в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. В поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23, стягнути з Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" (провулок Фортечний, 19, кв. 73, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; ідентифікаційний код 35193169) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) кошти у розмірі 15 832 019,93 грн.
Постановляючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції вказано, що згідно з інформацією Служби безпеки України, учасник ПП "Кіровоградбудресурс" ОСОБА_1 , який володів часткою у статутному капіталі цього підприємства у розмірі 50%, отримав громадянство РФ та перебуває на території АР Крим, а тому, за висновками суду першої інстанції, позивач підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону на виконання грошових зобов'язань згідно з Постановою № 187.
Водночас у зв'язку з тим, що постановою Верховного Суду від 15.04.2025 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а за результатами нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Гарантованого покупця про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та стягнення з позивача на користь відповідача сплачених останнім коштів у розмірі 15 832 019,93 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23 заяву ДП "Гарантований покупець" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Вирішено стягнути з ПП "Кіровоградбудресурс" на користь ДП "Гарантований покупець" 736 157,45 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі № 910/1418/23.
Постановлючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки за результатами нового розгляду справи у задоволенні позову до Державного підприємства "Гарантований покупець" рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 відмовлено, сплачена відповідачем сума судового збору за подання ним апеляційної та касаційної скарг у даній справі підлягає йому до відшкодування за рахунок позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025, Приватне підприємство "Кіровоградбудресурс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі№910/1418/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23, у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на користь державного підприємства "Гарантований покупець" 736 157,45 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі №910/1418/23 відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зокрема скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином України і у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. Висновок суду першої інстанції про те, що «постанова №187 не містить умов щодо необхідності припинення громадянства України фізичною особою-учасником» є хибним, оскільки сам факт того, що ОСОБА_1 є громадянином України, виключає можливість визнання його Україною громадянином іншої країни відповідно до принципу єдиного громадянства. Тобто він навіть теоретично не може мати статусу громадянина іншої країни (в тому числі російської федерації) у взаємовідносинах з Україною.
Також за доводами скаржника, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23 є похідним від рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/1418/23, відтак також має бути скасовано.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
07.01.2026 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст 263 ГПК України, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/7656/25 є обґрунтованим та законним, винесеним із дотриманням норм матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зпродуковані відповідачем з метою уникнення оплати заборгованості по договору, надумані, помилкові і спростовані позивачем повністю.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
13.11.2025 суддя Сулім В.В. заявив про самовідвід від розгляду справи № 910/1418/23. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у неупередженості суду, що можуть виникнути у зв'язку з професійною діяльністю близької особи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 заяву судді Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/1418/23 апеляційними скаргами Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 по справі №910/1418/23 - задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гончарова С.А., Гаврилюка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 прийнято справу №910/1418/23 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Гаврилюк О.М. Призначено розгляд справи за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 по справі №910/1418/23 на 15.01.2026
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 14.01.2026, для розгляду справи №910/1418/23 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О.- головуючий суддя, судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 прийнято справу №910/1418/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О.- головуючий суддя, судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23 призначено на 19.02.2026.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 19.02.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.04.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Приватним підприємством "Кіровоградбудресурс" укладено договір № 1113/01/20 (надалі - Договір), відповідно до якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (надалі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії виробленої споживачами).
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії виробленої споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами п. 2.4 Договору продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
За умовами п. 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.
Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії виробленої споживачами.
Згідно з п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Відповідно до повідомлення ПрАТ "НЕК "Укренерго"" № 01/14313 від 17.04.2020 позивача включено до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП "Гарантований покупець" з 00 год. 00 хв. 18.04.2020.
09.09.2022 НКРЕКП постановою № 1117 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець", зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
У жовтні 2021 році позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 174 949,28 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року.
Відповідач за куплену у жовтні 2021 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 956 612,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 164617 від 13.10.2021 на суму 391 694,32 грн, № 166628 від 25.10.2021 на суму 304 584,88 грн, № 172336 від 29.10.2021 на суму 215 536,45 грн, № 175104 від 29.10.2021 на суму 74 861,90 грн, № 185884 від 12.11.2021 на суму 354 224,11 грн, № 258931 від 28.09.2022 на суму 294 157,91 грн, № 262211 від 18.10.2022 на суму 321 553,23 грн.
У період з лютого по червень 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 11 709 028,70 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий - червень 2022 року.
Відповідач за куплену електроенергію у період з лютого по червень 2022 року розрахувався частково в сумі 3 062 410,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 207324 від 15.02.2022 на суму 309 685,63 грн, № 211943 від 24.02.2022 на суму 544 381,14 грн, № 215932 від 29.03.2022 на суму 175 336,84 грн, № 217640 від 07.04.2022 на суму 183 445,23 грн, № 218631 від 15.04.2022 на суму 132 023,32 грн, № 219608 від 25.04.2022 на суму 96 857,30 грн, № 221325 від 06.05.2022 на суму 107 409,56 грн, № 268877 від 07.12.2022 на суму 100 392,79 грн, № 222295 від 16.05.2022 на суму 190 876,24 грн, № 223385 від 25.05.2022 на суму 195 708,50 грн, № 225379 від 07.06.2022 на суму 170 974,10 грн, № 226765 від 15.06.2022 на суму 201 318,43 грн, № 228641 від 27.06.2022 на суму 207 408,51 грн, № 229584 від 30.06.2022 на суму 114 534,04 грн, № 230425 від 07.07.2022 на суму 127 332,62 грн, № 236202 від 29.07.2022 на суму 128 044,81 грн, № 242043 від 25.08.2022 на суму 76 681,26 грн.
20.09.2022 НКРЕКП постановою № 1190 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.
У липні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 583 711,99 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року. Водночас, відповідач за куплену електричну енергію у липні 2022 року розрахувався частково в сумі 1 150 614,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 233045 від 14.07.2022 на суму 312 818,00 грн, № 2340398 від 25.07.2022 на суму 382 038,33 грн, № 237093 від 29.07.2022 на суму 455 758,21 грн.
14.03.2023 НКРЕКП постановою № 473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
Так, у серпні 2022 року позивачем продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 775 139,24 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року. Відповідач за куплену у серпні 2022 року електричну енергію розрахувався частково в сумі 1 298 701,02 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 240083 від 15.08.2022 на суму 488 034,17 грн, № 241227 від 25.08.2022 на суму 368 833,39 грн, № 243200 від 31.08.2022 на суму 441 833,46 грн.
Отже, загальна заборгованість ДП "Гарантований покупець" перед ПП "Кіровоградбудресурс" за куплену електричну енергію у жовтні 2021 року та лютому-серпні 2022 року становить 12 774 490,53 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати за продану позивачем електричну енергію ПП "Кіровоградбудресурс" у позові (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.07.2023) просило стягнути з Гарантованого покупця 12 774 490,53 грн - основного боргу, 304 628,32 грн - 3% річних, 982 434,37 грн - інфляційних втрат, а також 1,00 грн - пені та штрафу.
Так, у своїй постанові від 15.04.2025 Верховний Суд вказав про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електроенергію за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану та Наказів Міністерства енергетики України №№ 140, 206. Вказав, що дані накази не змінюють порядку та строків розрахунку за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання Гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках відповідач коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у п. 10.4. Порядку № 641. Також Верховний Суд погодився із висновками судів першої апеляційної інстанцій, викладеними у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов'язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за "зеленим" тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов'язання зі сторони відповідача.
Водночас, підставами для направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції стали: не встановлення судами усіх обставин, які є важливими під час застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (Постанови № 187); не дослідження обґрунтованості посилань відповідача на наявність відповідних критеріїв та їх можливий вплив з метою застосування Постанови № 187. Так, Верховний Суд зауважив на необхідності з'ясування у межах наданих до суду першої інстанції доказів, яка частка статутному капіталі у бенефіціарного власника позивача ( ОСОБА_1 ) була на момент звернення з позовом (коли позивач прийняв рішення захистити своє право у спірних правовідносинах шляхом стягнення коштів за відповідним зобов'язанням) і вчинення подальших дій щодо зменшення розміру такої частки з урахуванням положень Постанови № 187.
За положеннями ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Так, під час нового розгляду справи позивач зазначав про відсутність підстав для застосування до ПП "Кіровоградбудресурс" обмежень, визначених Постановою № 187, оскільки ОСОБА_1 є громадянином України та будь-яких доказів позбавлення його громадянства України не надано. Також позивач зазначав, що незважаючи на наявність у особи громадянства іншої держави, у правових відносинах з Україною така особа визнається громадянином України. Водночас, лист Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515, на переконання позивача, ніяк не підтверджує наявності у ОСОБА_1 громадянства РФ, оскільки відсутні жодні підтверджуючі цьому документи. Також позивач вказав, що йому не відоме місце перебування ОСОБА_1 .
Відповідач же заперечував щодо задоволення позову, вказуючи, що у спірний період та станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, власником/засновником ПП "Кіровоградбудресурс" був ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 50%, щодо якого у листі Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державної Служби безпеки України від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 було зазначено про набуття ним громадянства РФ. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позивач підпадає під дію обмежень, визначених постановою № 187. Водночас, правочин позивача щодо зміни частки його учасників, що призвів до зменшення частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП "Кіровоградбудресурс" з 50% до 5%, відповідач вважає нікчемним відповідно до п. 2 Постанови № 187.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 в Україні було запроваджено воєнний стан у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався та станом на день ухвалення даного рішення не є скасованим.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно зі ст. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання зазначених вимог та відповідно до статей 12-1, 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", згідно з якою для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією РФ установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
У силу положень ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" вищевказана постанова № 187 є обов'язковим для виконання актом.
Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22.
Листом Міністерства юстиції України №24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ № 187 (абзац п'ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.
У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що ПП "Кіровоградбудресурс" створено як юридична особа та зареєстровано відповідно до законодавства України 27.07.2007 (номер запису: 14441020000005148), основний видом діяльності якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 35.11 Виробництво електроенергії.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та, зокрема, станом на 27.05.2023 (як вбачається із витягу з інтернет-ресурсу "Опендатабот", долученого до пояснень відповідача від 23.06.2023) засновниками (учасниками) ПП "Кіровоградбудресурс" є: ОСОБА_1 (розмір частки у статутному капіталі - 50%) та ОСОБА_3 (розмір частки у статутному капіталі - 50%).
У свою чергу, відповідачем було надано в матеріали справи лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Служби безпеки України від 09.05.2023 №5/7/2/3-12515 (т. 2 а.с. 165), з якого вбачається, що в ході контррозвідуального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури електроенергетичної галузі держави, в умовах військового протистояння країні-агресору, отримано інформацію щодо суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність на території України власником/засновником якого є фізична особа - резидент рф. Проведеними заходами було встановлено суб'єкт господарювання з ліцензією виробництва електричної енергії, виданою НКРЕКП, співвласником якого є громадянин рф, а саме: ПП "Кіровоградбудресурс" (код ЄДРПОУ 35193169, юридична адреса: 25006, м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 19, кв. 73, основний вид діяльності: виробництво електроенергії, кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 (країна громадянства: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_1 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоткова частка розміру статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу юридичній особі: 50) та ОСОБА_1 (країна громадянства: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_2 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоткова частка розміру статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу юридичній особі: 50).
Вжитими заходами було встановлено, що співвласник ПП "Кіровоградбудресурс" ОСОБА_1 , маючи громадянство України, отримав громадянство рф (паспорт громадянина рф серія НОМЕР_1 , виданий відділом № 910003 федеральної міграційної служби рф, а також паспорт громадянина рф для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 , виданий відділом № 23101 федеральної міграційної служби рф). Також, було встановлено, що ОСОБА_1 , після анексії АР Крим прибув на територію Кримського півострову, де перебуває на даний час та підтримує окупаційні органи влади, а також військові формування рф.
Принагідно колегія суддів звертає увагу, що 02.05.2023 НКРЕКП прийнято постанову № 808, якою анульовано ПП "Кіровоградбудресурс" (код ЄДРПОУ 35193169) ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 03.01.2020 № 10, у зв'язку з документальним підтвердженням встановлення контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України". Визнано такою, що втратила чинність постанову НКРЕКП від 03.01.2020 № 10 "Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ПП "Кіровоградбудресурс".
В обґрунтування до вказаної постанови зазначено, зокрема, таке: "Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із кінцевих бенефіціарів ПП "Кіровоградбудресурс" є ОСОБА_1 , якому належить 50% частки у статутному капіталі підприємства. Разом з тим, Служба безпеки України листом від 26.04.2023 надала документальне підтвердження (копії документів), наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим)".
Постановою НКРЕКП від 09.05.2023 №875 "Про припинення дії "зеленого" тарифу ПП "Кіровоградбудресурс" визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 17.01.2020 №172 "Про встановлення "зеленого" тарифу ПП "Кіровоградбудресурс".
Також колегією суддів встановлено, що під час первісного розгляду даної справи в суді першої інстанції після подання відповідачем відповідних пояснень щодо поширення приписів постанови № 187 на спірні правовідносини, а саме, у липні 2023 року, розмір частки ОСОБА_1 було зменшено із 50% до 5%, що скаржником у своїй апеляційній скарзі не заперечується.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що п. 2 постанови № 187 установлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.
Водночас, з огляду на висновки та вказівки Верховного Суду, визначальним у даному випадку є розмір частки особи у статутному капіталі саме станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, який, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у ОСОБА_1 тоді становив 50%. Вказаний розмір частки ОСОБА_1 існував також і в період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість за цим позовом, чого скаржником спростовано не було.
Отже, враховуючи зазначені обставини, а також з огляду на встановлену Службою безпеки України та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 громадянства рф та його перебування на тимчасово окупованій території України (АР Крим), колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону на виконання грошових зобов'язань згідно з Постановою № 187.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
У листі від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 Головним управлінням контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України зазначено, що у ході контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури електроенергетичної галузі держави, в умовах військового протистояння країні-агресору, отримано інформацію щодо суб'єкта господарювання (ПП «Кіровоградбудресурс»), який здійснює свою діяльність на території України власником/засновником якого є фізична особа-резидент рф ( ОСОБА_1 ), якому належить 50 відсотків частки розміру статутного капіталу ПП «Кіровоградбудресурс».
Повноваження Служби безпеки України визначені у Законі України «Про Службу безпеки України».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України», на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України»), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати контррозвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України, енергетики, транспорту, зв'язку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства.
Таким чином Служба безпеки України уповноважена законом на здійснення контррозвідувальної роботи, в тому числі у сфері енергетики.
У свою чергу ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» визначає, що для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право, зокрема: здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що можливість встановлення факту набуття іноземного громадянства передбачена нормами Закону України «Про Службу безпеки України» та Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».
Релевантна позиція щодо допустимості листа Служби безпеки України, як доказу у справі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 9901/166/21.
З аналізу вищевказаного вбачається, що саме на Службу безпеки України покладено ряд певних обов'язків і функцій, які дозволяють зазначеному органу виявляти факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.
Інакше кажучи, інформація про набуття ОСОБА_1 громадянства країни-агресора отримана від органів Служби безпеки України є такою, що отримана в межах виконання завдань, покладених на ці органи законом, є достатнім та належним доказом, який підтверджує набуття особою ( ОСОБА_1 ) громадянства іншої країни.
При цьому, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б нівелювали (спростовували) надані СБУ дані, а також доводили б позицію позивача щодо відсутності в ОСОБА_1 громадянства рф.
Одночасно з цим колегія суддів наголошує, що довідка Державної міграційної служби України від 04.04.2024 № 3501.3-3399/35.1-24 не є таким доказом, оскільки:
- по-перше, підтвердження наявності у ОСОБА_1 громадянства України не має будь-якого правового значення в контексті спірних правовідносин, оскільки як підставно зазначив місцевий суд «…постанова № 187 не містить умов щодо необхідності припинення громадянства України фізичною особою-учасником (засновником, акціонером) відповідної юридиної особи згідно з абз. 4 пп. 1 цієї постанови».
Єдиною та достатньою умовою щодо підпадання під дію обмежень, унормованих постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 за абз. 4 пп. 1 п. 1 цієї постанови є наявність у фізичної особи учасника юридичної особи громадянства країни-агресора. З наведених мотивів також підлягає відхиленню посилання скаржника на ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань»;
- по-друге, жодним чином не спростовує надану в листі СБУ від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 інформацію та не свідчить, що ОСОБА_1 не є громадянином рф;
- по-третє, врахування апеляційним судом зазначеного листа ДМС України як доказу у справі визнано помилковим Верховним Судом, який у постанові від 15.04.2025 в цій справі вказав, що:
« 4.4. В порушення частини другої статті 80, частини третьої статті 269 ГПК України апеляційний суд прийняв та врахував під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду новий доказ - довідку ДМС від 04.04.2024 N 3501.3-3399/35.1- 24.
У цьому контексті судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 18.06.2020 у справі N 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14 щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, винятковості випадку прийняття нових доказів і необхідності їх існування на момент звернення до суду з позовом.»
Іншими словами, Верховним Судом було констатовано порушення ПП «Кіровоградбудресурс» у цій справі строку на подання доказів, встановленого ст. 80 ГПК України, з огляду на що лист ДМС України від 04.04.2024 № 3501.3-3399/35.1-24 не може бути належним та допустимим доказом, підтверджуючим позовні вимоги.
Повторне посилання позивача на спірний лист в апеляційній скарзі свідчить про свідомий намір позивача спонукати апеляційний суд до перегляду фактичних обставин, правову оцінку яким було надано Верховним Судом у постанові від 15.04.2025, і тим самим допустити теж саме порушення процесуального закону, що й Північний апеляційний господарський суд при винесенні постанови від 04.09.2024.
Аналогічно не заслуговує на увагу посилання скаржника на скріншоти з електронного сервісу ДМС України «Перевірка недійсних документів», адже вказаних скріншотів так само не існувало на момент звернення ПП «Кіровоградбудресурс» до суду з відповідним позовом, і, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17.
Поряд з наведеним колегія суддів наголошує, що позивачем взагалом не заперечується інформація, зазначена в листі СБУ від 09.05.2023 № 5/7/2/3-12515 про те, що одним із засновників (учасників) ПП «Кіровоградбудресурс» є ОСОБА_1 (країна громадянства - російська федерація), якому належить 50 % частки статутного капіталу ПП «Кіровоградбудресурс».
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника зводяться до фактичної незгоди з результатами проведених контррозвідувальних заходів СБУ відносно ОСОБА_1 без надання будь-якого спростування встановленої СБУ інформації.
Принагідно колегія суддів звертає увагу, що у разі не підтвердження повідомленої СБУ інформації, її неповнотою, неясністю чи неточністю, НКРЕКП не прийняла б рішення про анулювання ліцензії та не скасувала би «зелений» тариф для ПП «Кіровоградбудресурс».
Прикметно, що позивач не оскаржив жодну з перелічених постанов НКРЕКП (про анулювання ліцензії/про скасування «зеленого» тарифу), про їх незаконність ані суд, ані учасників справи не повідомляв, викладені у них (в обґрунтуванні) висновки Регулятора під сумнів не ставив.
Аналогічно позивач не ставив під сумнів і не оскаржив дії СБУ та не звертався до останньої щодо здійснення контррозвідувальних заходів відносно ПП «Кіровоградбудресурс» та направлення встановленої і підтвердженої інформації до НКРЕКП та Гарантованого покупця, що так само підтверджує правомірність та об'єктивність такої інформації.
Тим самим позивач фактично підтвердив свою згоду з правомірністю прийнятих НКРЕКП рішень та погодився обґрунтованістю наданої СБУ інформації.
З урахуванням вищенаведеного наявність у ОСОБА_1 громадянства країни агресора - рф підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами.
У контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що за встановленою СБУ інформацією ОСОБА_1 , будучи проросійськи налаштованим, після анексії АР Крим прибув на територію Кримського півострову, де перебуває на даний час та підтримує окупаційні органи влади, а також окупаційні війська.
При цьому, доказів протилежного, тобто того, що вказана особа не проживає на тимчасово окупованій території України та не підтримує окупаційні владу та війська позивачем не надано, матеріали справи не містять.
Щодо поширення на спірні правовідносини постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд усталено і послідовно (наприклад в постанові від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22) зазначає, що в умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.
Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 задля забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
У постанові від 09.08.2023 № 922/1589/22 Верховним Судом виснувано, що дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21.
У контексті фактичних обставин цієї справи, з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові від 15.04.2025, визначальним у вирішенні питання щодо поширення на позивача дії постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 є встановлення моменту станом на який ОСОБА_1 належало більше 10 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у цій справі позивачем заявлена вимога про стягнення з Гарантованого покупця вартості електричної енергії, відпущеної у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року.
На підтвердження позовних вимог, що також досліджено і встановлено судами при первісному розгляді справи, позивач посилається на акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний період, а саме від 31.10.2021 (за жовтень 2021 року), від 28.02.2022 (за лютий 2022 року), від 31.03.2022 (за березень 2022 року), від 30.04.2022 (за квітень 2022 року), від 31.05.2022 (за травень 2022 року), від 30.06.2022 (за червень 2022 року), від 31.07.2022 (за липень 2022 року) та від 31.08.2022 (за серпень 2022 року).
Тобто предметом спору охоплюється період у часі, коли ОСОБА_1 належало 50 % частки у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс».
Інакше кажучи, як на дату створення та реєстрації ПП «Кіровоградбудресурс», так і на дату виникнення у Гарантованого покупця спірних зобов'язань щодо оплати електричної енергії за заявлений у справі розрахунковий період (жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року), а також на дату звернення позивача до суду із спірним позовом до Гарантованого покупця (січень 2023 року), частка у статутному капіталі ОСОБА_1 складала 50%.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що зміна частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» з 50% на 5% відбулась 14.07.2023 (після ознайомлення з доводами та аргументами відповідача - у липні 2023 року) лише підтверджує поширення на позивача обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та доводить недобросовісність поведінки позивача, який свідомо вчинив дії, спрямовані на навмисне виведення ПП «Кіровоградбудресурс» з-під дії зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Беручи до уваги викладене, доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не володіє часткою 10% у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс» підлягають відхиленню, оскільки такі обставини настали після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 і не спростовують інформацію СБУ щодо наявності у ОСОБА_1 громадянства рф.
Цитуючи рішення місцевого суду в частині висновку про те, що «Разом з тим, суд встановив, що під час первісного розгляду даної справи в суді першої інстанції після подання відповідачем відповідних пояснень щодо поширення приписів постанови № 187 на спірні правовідносини, а саме, у липні 2023 року, розмір частки ОСОБА_1 було зменшено із 50% до 5%» скаржник робить абсолютно надуманий висновок про те, що «зменшення розміру частки ОСОБА_1 відбулось внаслідок збільшення розміру статутного капіталу позивача (зазначене було детально описано в заявах по суті справи), а не внаслідок відчуження частки як хибно зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні», адже в оскаржуваному рішенні суд не робив наведеного скаржником висновку про те, що частка ОСОБА_1 була змінена/зменшена, внаслідок вчинення правочину щодо відчуження належної йому частки.
Отже, враховуючи встановлену СБУ та перевірену НКРЕКП інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 , якому на момент звернення до суду зі спірним позовом належало 50 % частки у статусному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс», громадянства держави-агресора - рф, зважаючи на нікчемність правочину, яким зменшено частку вказаної особи у статутному капіталі ПП «Кіровоградбудресурс», беручи до уваги недоведеність позивачем факту проживання ОСОБА_1 на території України на законних підставах, на позивача поширюються обмеження, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187.
Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 20.03.2018 справі № 459/2058/17, від 10.19.2020 у справі № 676/5860/16-а, від 18.11.2020 у справі № 338/358/20, від 12.10.2021 у справі № 725/5968/16-а, від 09.12.2021 у справі № 522/6059/19, від 19.01.2022 у справі № 522/3693/19 (щодо принципу єдиного громадянства), а також від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (щодо стандарту доказування «вірогідність доказів»), колегія суддів зазначає таке.
Процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів правозастосовна практика звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зокрема, вирішуючи питання визначення подібності правовідносин слід звернутися до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
У наведеному контексті слід відмітити, що у даній справі (№ 910/1418/23) предметом розгляду є заявлені вимоги виробника електричної енергії (ПП «Кіровоградбудресурс») до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року та лютому - серпні 2022 року.
Намагаючись обґрунтувати апеляційну скаргу позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі № 459/2058/17, від 10.19.2020 у справі № 676/5860/16-а, від 18.11.2020 у справі № 338/358/20, від 12.10.2021 у справі № 725/5968/16-а, від 09.12.2021 у справі № 522/6059/19, від 19.01.2022 у справі № 522/3693/19, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, попри те, що вказані справи не є релевантними до даної.
Надаючи оцінку подібності правовідносин у справі № 910/1418/23 зі справами на які посилається скаржник слід виходити з того, що правовідносини між сторонами цієї справи виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Позивач у розумінні положень договору та вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» є виробником електроенергії за «зеленим» тарифом, а відповідач - гарантованим покупцем. Регулювання спірних правовідносин здійснюється положеннями ЦК України, ГК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку № 641, наказів Міненерго №№ 140 та 206.
У розрізі спірних питань поставлених в апеляційній скарзі слід зазначити, що у постановах на які посилається позивач Верховний Суд викладав висновки щодо зовсім інших, нерелевантних правовідносин. Тобто висновки Верховного Суду у наведених позивачем справах стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі за жодним з критеріїв тотожності.
Так, у справі № 459/2058/17 фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати незаконним рішення Управління ПФУ від 02.08.2017 про відмову у поновлені їй виплати пенсії за віком та зобов'язати поновити, нарахувати та виплачувати їй пенсію за віком. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справі № 676/5860/16-а фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 11.11.2016 № 1449/40802/16 з мотиву відсутності в її діях складу митного правопорушення. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на положення ст.ст. 4, 49-51, 57, 380, 485 МК України.
У справі № 338/358/20 фізична особа звернулася до суду загальної юрисдикції із позовом до іншої фізичної особи про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на положення ст.ст. 57, 60, 63, 70, 71 СК України, ст. 364 ЦК України та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У справі № 725/5968/16-а фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, якою її було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на положення ст.ст. 4, 70, 292, 380, 485, 529, 530 МК України. У справі № 522/6059/19 фізична особа звернулася до суду загальної юрисдикції з позовом до іншої фізичної особи про стягнення суми боргу за договором позики. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на умови укладеного між сторонами договору позики, загальні положення цивільного зобов'язального законодавства (ЦК України) та Закон України «Про міжнародне приватне право».
У справі № 522/3693/19 фізична особа звернулася до суду загальної юрисдикції з позовом до іншої фізичної особи про стягнення суми боргу за договорами позики. Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на умови укладених між сторонами договорів позики, загальні положення цивільного зобов'язального законодавства (ЦК України) та Закон України «Про міжнародне приватне право».
У справі №129/1033/13-ц фізична особа звернулася до суду загальної юрисдикції з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства про: звільнення позивача з посади директора й обрання виконавчого комітету; повторне звільнення позивача з посади директора підприємства та обрання іншої особи на посаду директора підприємства; затвердження списку співвласників, які мають майнові сертифікати; зміну юридичної адреси підприємства; затвердження змін до його статуту; відсторонення позивача від виконання обов'язків директора підприємства, обрання директором іншої особи; обрання представника для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надання повноважень особі на підписання статуту в новій редакції. Крім того, позивач просив зобов'язати Гайсинське РУЮ внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства шляхом виключення відомостей про особу як директора підприємства та включення відомостей про позивача як директора, зобов'язати Тростянецьке МУЮ скасувати: запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 21 січня 2013 року № 11771070013000417, запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14 лютого 2013 року № 11771070014000417, запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів від 14 березня 2013 року № 11771070015000417, запис про зміну місцезнаходження, зміну складу та інформації про засновників від 29 березня 2013 року № 11771050016000417.
Судові рішення у зазначеній справі мотивовані з посиланням на ст.ст. 55, 57, 62, 63, 65, 93 ГК України, ст.ст. 80, 83, 87, 99, 166, 1219 ЦК України, закони України «Про підприємства в Україні», «Про власність» та «Про кооперацію».
Поряд з тим колегія суддів наголошує на тому, що як зміст усіх попередніх судових рішень у цій справі (№910/1418/23) загалом, так і оскаржуваного судового рішення зокрема, правильно свідчить, що суб'єктами (сторонами) цього спору є учасники ринку електричної енергії (виробник електроенергії та гарантований покупець), між якими існували договірні правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом за однойменним договором, укладеним на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та підзаконних актів, зокрема Порядку № 641.
Інакше кажучи, у цій справі вирішується питання щодо стягнення з Гарантованого покупця коштів за неналежне, на думку позивача, виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Враховуючи наведене вище, правовідносини у наведених позивачем справах та у цій справі (№910/1418/23) не є релевантними за критеріями подібності, не містять будь-яких спільних рис ні в предметах спору, ні в підставах позову, ні у складі учасників правовідносин, ні за змістом правовідносин, мають відмінне (інше) нормативно-правове регулювання.
Очевидна відмінність фактичних обставин, що слугували підставою позову у справах №№ 459/2058/17, 676/5860/16-а, 338/358/20, 725/5968/16-а, 522/6059/19, 522/3693/19, 129/1033/13-ц, які мають юридичне значення, свідчить про неподібність правовідносин у цих справах за змістовним (в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин - виконання Гарантованим покупцем своїх договірних зобов'язань, у тому числі під час особливого періоду) та об'єктним (стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом») критеріями.
З огляду на викладене, посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі № 459/2058/17, від 10.19.2020 у справі № 676/5860/16-а, від 18.11.2020 у справі № 338/358/20, від 12.10.2021 у справі № 725/5968/16-а, від 09.12.2021 у справі № 522/6059/19, від 19.01.2022 у справі № 522/3693/19, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц є необґрунтованим.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через поширення на позивача дії мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації".
Водночас, відповідач просив здійснити поворот виконання судових рішень у даній справі, за якими органом виконавчої служби було стягнуто з рахунків Гарантованого покупця 15 832 019,93 грн.
Частиною 2 ст. 333 ГПК України передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 333 ГПК України).
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 333 ГПК України).
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 9 ст. 333 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 25.09.2023 та додаткового рішення від 09.10.2023, які залишені без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024, видано відповідні накази.
Так, відповідачем було подано до заяви про поворот виконання рішення платіжні інструкції від 26.09.2024 № 4747330 та № 4747308, які підтверджують списання з його рахунку коштів у загальному розмірі 15 832 019,93 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23.
27.09.2024 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень № 76139944 та № 76140696 із примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 № 910/1418/23.
Однак, у зв'язку з тим, що постановою Верховного Суду від 15.04.2025 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а за результатами нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Гарантованого покупця про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, залишених без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 та стягнення з позивача на користь відповідача сплачених останнім коштів у розмірі 15 832 019,93 грн.
У подальшому, 27.10.2025 до суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» 736 157,45 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у даній справі.
Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначив, що у рішенні суду від 22.09.2025 не було вирішено питання щодо стягнення з Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 736 157,45 грн судового збору, понесених останнім у зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням судових рішень у даній справі. При цьому, як зазначено відповідачем, вказана сума судового збору не охоплюється здійсненим судом поворотом виконання судових рішень у даній справі, оскільки сума 15 832 019,93 грн (щодо стягнення якої судом здійснено поворот виконання) складається із суми, визначеної рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, а також коштів виконавчих проваджень. Фактично поворотом виконання лише було вирішено питання щодо повернення відповідачу судового збору за подання позовної заяви у розмірі 210 330,70 грн, попередньо стягнутого з Державного підприємства «Гарантований покупець» рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З цього, в іншому випадку розподіл сум судових витрат, в тому числі пов'язаних з поданням апеляційної, касаційної скарги, має здійснюватися судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
За правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи № 910/1418/23, Державне підприємство «Гарантований покупець» за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 сплатило судовий збір у розмірі 315 496,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.11.2023 № 1051.
За подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 Державне підприємство «Гарантований покупець» сплатило судового збору у розмірі 420 661,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2024 № 976.
Так, постановою Верховного Суду від 15.04.2025 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 910/1418/23 в частині задоволених позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу та справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, у вказаній постанові було зазначено, що судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Відтак, оскільки за результатами нового розгляду справи судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову, сплачена відповідачем сума судового збору за подання ним апеляційної та касаційної скарг у даній справі підлягає йому до відшкодування.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кіровоградбудресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/1418/23 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/1418/23 - залишити без змін.
4. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Кіровоградбудресурс".
5. Матеріали справи №910/1418/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 12.03.2026.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк