вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 916/718/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Херсонської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.10.2025 (повний текст складено та підписано 30.10.2025)
у справі №916/718/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Херсонської обласної державної адміністрації
про стягнення 436 126,90 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі- відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 436 126, 90 грн., з яких: 207 719, 53 грн - основний борг, 98 921, 91 грн - пеня, 21 750, 80 грн - 3 % річних та 107 734, 66 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №20-1104/21-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - задоволено частково.
Стягнуто з Херсонської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 207 719 грн 53 коп. - заборгованості, 6 679 грн 77 коп. - 3 % річних, 18 995 грн 75 коп. - інфляційних втрат та 2 800 грн 74 коп.- судового збору.
В іншій частині позову - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу у лютому 2022, слідує висновок про порушення відповідачем умов договору №20-1104/21-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 207 719, 53 грн, підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені зазначив, що у даному випадку прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 05.09.2023, тож враховуючи визначений позивачем період нарахування пені до 15.10.2022, пеня не нараховуються, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 21 750, 80 грн 3% річних та 107 734, 66 грн інфляційних втрат, суд зазначив, що обгрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 6 679, 77 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.09.2023 по 30.09.2024 нарахована на суму боргу 207 719, 53 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 18 995, 75 грн розраховані за період з 05.09.2023 по 30.09.2024 нарахована на суму боргу 207 719, 53 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Херсонська обласна державна адміністрація звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.10.2025 у справі №916/718/25 скасувати та прийняти нове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи. При цьому скаржник стверджує, що:
- судом було надано невірну оцінку листа Херсонської обласної державної (військової) адміністрації до позивача від 06.09.2023 в якому, фактично, обґрунтовувалась неможливість підписання акту за лютий 2022 року у поточному 2023 році, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність вмотивованої відмови та визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань з постачання природного газу;
- судом не було належно оцінено факт ненаправлення акту приймання-передачі за лютий 2022 року. Позивачем було направлено Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на адресу vd-buh@khoda.gov.ua, яка не є офіційним засобом електронного листування Херсонської ОДА, а використовується виключно для отримання-передачі внутрішньої кореспонденції;
- судом було невірно надано оцінку форс-мажорним обставинам;
- судом не була врахована практика Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Також, не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення 98 921,91 грн пені, 15 071,03 грн 3% річних та 88 738,91 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що суд прийшов до помилкового висновку, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений природний газ у лютому 2022 та строк виконання грошового зобов'язання пов'язаний з моментом отримання акту приймання-передачі природного газу відповідачем.
Апелянт наголошує, що враховуючи умови пункту 3.1 договору та частини 2 статті 664 ЦК України можна дійти висновки, що та обставина, що між сторонами не підписано акт прийому-передачі природного газу за лютий 2022 року, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку своєчасної оплати, не поставлено порядок оплати в залежність від дати отримання акту відповідачем поштою, так як на момент отримання акту або відмови від підписання такого газ вже споживався відповідачем, що підтверджено Відомостями Інформаційної платформи та не заперечується відповідачем.
Узагальнені доводи та заперечення сторін
01.12.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якому останній заперечив доводи, викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції було встановлено та оцінено, строк пред'явлення вимоги позивачем до відповідача, який пов'язаний із направленням акту приймання - передачі за лютий 2022 року у серпні 2023 року. Вказана позиція була належним чином обґрунтована судом першої інстанції з дотриманням принципів законності.
11.12.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Херсонська обласна державна адміністрація, в якому останній заперечив доводи, викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Доводи відзиву позивача зводяться до того, що з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу на підставі укладеного з оператором ГРМ договору на розподіл природного газу та ціни природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, позивач зазначає, що такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов'язання; факт військової агресії РФ проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за Договором; матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино- наслідкового зв'язку неможливості виконання відповідачем зобов'язань за договором із фактом військової агресії.
Також позивач зазначає, що не є подібними справа №916/718/25 та справа №902/417/18, на яку посилається відповідач, а тому не можуть бути застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у справі № 902/417/18 у цій справі під час вирішення судом питання про зменшення, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних.
16.12.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечив доводи позивача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 апеляційну скаргу Херсонської обласної державної адміністрації у справі №916/718/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 19.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у справі №916/718/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 916/718/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №916/718/25 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 916/718/25. Судове засідання призначено на 20.01.2026.
27.11.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 12.12.2025.
02.12.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 916/718/25. Апеляційну скаргу Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 916/718/25 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 916/718/25. Судове засідання призначено на 20.01.2026.
29.12.2025 матеріали справи №916/718/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
07.01.2026 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 19.01.2026.
08.01.2026 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 02.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 02.03.2026 призначене для ухвалення та проголошення судового рішення з'явились представники позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Херсонською обласною державною адміністрацією (далі - споживач) укладено договір № №20-1104/21-БО-Т постачання природного газу, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1.3. договору, загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Згідно п. 2.3. договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (далі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до кодексу ГТС.
За умовами п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
3.5.1. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
3.5.2. На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
3.5.3. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
3.5.4. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
У п. 4.1. договору сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. договору).
На виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу природний газ у період з листопада 2021 по лютий 2022 на загальну суму 961 500, 74 грн, на підтвердження чого додано до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу № 11 від 30.11.2021 на суму 170 439, 94 грн, № 12 від 31.12.2021 на суму 286 569, 52 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, а також акти приймання-передачі природного газу за січень 2022 від 31.01.2022 на суму 296 771, 75 грн та за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн., які не підписані відповідачем. В той же час, позивач зазначає, що факт поставки природного газу відповідачу у період січень-лютий 2022 підтверджується листом оператора ГТС від 21.10.2024 № ТОВВИХ-24-15955 та інформацією щодо остаточних алокацій відборів відповідача за період постачання січень 2022-лютий 2022.
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого за Херсонською обласною державною адміністрацією утворилась заборгованість у розмірі 207 719, 53 грн. за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022, який не підписаний відповідачем.
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №125/2/3-6959 від 11.08.2023, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за поставлений природний газ у лютому 2022 на суму 207 719, 53 грн, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, в додатках до якої надіслані відповідачу акти приймання-передачі природного газу за січень 2022 від 31.01.2022 на суму 296 771, 75 грн та за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 23.08.2023 та накладною АТ “Укрпошта» № 041163884385. Вказана вимога отримана відповідачем 28.08.2023 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу у лютому 2022, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 207 719, 53 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 98 921, 91 грн - пені за періоди: з 16.03.2022 по 15.09.2022 та з 16.04.2022 по 15.10.2022, 21 750, 80 грн - 3 % річних за періоди: з 16.03.2022 по 06.12.2022 та з 16.04.2022 по 30.09.2024, а також 107 734, 66 грн - інфляційні втрати за періоди: з 01.04.2022 по 31.12.2022 та з 01.05.2022 по 30.09.2024.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що ним не було отримано акт приймання-передачі природнього газу, що зумовило відсутність підстави для проведення оплати за спожиті послуги. Також, відповідач вказує на те, що позовна давність щодо звернення стосовно стягнення пені, на думку відповідача, минула 17.03.2023, а отже, на його думку, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу природний газ у період з листопада 2021 по лютий 2022 на загальну суму 961 500, 74 грн, на підтвердження чого позивачем надано акти приймання-передачі природного газу № 11 від 30.11.2021 на суму 170 439, 94 грн, № 12 від 31.12.2021 на суму 286 569, 52 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, а також акти приймання-передачі природного газу за січень 2022 від 31.01.2022 на суму 296 771, 75 грн та за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн., які не підписані відповідачем.
Крім того, на підтвердження факту поставки природного газу відповідачу у період січень-лютий 2022 позивачем надано лист оператора ГТС від 21.10.2024 № ТОВВИХ-24-15955 та інформацію щодо остаточних алокацій відборів відповідача за період постачання січень 2022-лютий 2022.
В свою чергу, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого за Херсонською обласною державною адміністрацією утворилась заборгованість у розмірі 207 719, 53 грн за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022, який не підписаний відповідачем.
Виходячи з умов укладеного сторонами договору постачання природного газу, слідує висновок, що підставою для сплати за поставлений природний газ є акт приймання передачі природного газу.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що фактично акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн був отриманий відповідачем 28.08.2023, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого позивачем природного газу у лютому 2022 у строк до 04.09.2023 та, починаючи з 05.09.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому суд першої інстанції правильно відзначив, що при формуванні вищезазначеного акта приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн позивач керувався даними інформаційної платформи Оператора ГТС України в порядку, визначеному пунктом 12 розділу II постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил постачання природного газу" від 30.09.2015 №2496, в якій зазначено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Також, відповідно до п. 13 розділу II постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання передбачені пунктом 13 розділу II постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 та договором відповідач не виконав, акти про надання послуг з розподілу/транспортування газу за період лютий 2022 позивачу не надавав, у зв'язку з чим позивачем здійснено розрахунок вартості спожитого відповідачем у лютому 2022 природного газу на підставі даних, наданих оператором ГТС.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що непідписання відповідачем акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 207 719, 53 грн, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови від підписання акту, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань з постачання природного газу.
Протилежні доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, наведених вище та є лише власним тлумаченням скаржниками умов укладеного між ними договору постачання природного газу та норм чинного законодавства.
Щодо посилань апелянта (відповідача) на наявність форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Виходячи з аналізу статті 617 Цивільного кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Пунктами 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов?язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Разом з цим, докази повідомлення Херсонською обласною державною адміністрацією позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений умовами договору, як і відповідні документи, які видаються органами ТПП України, що засвідчують обставини непереборної сили, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
При цьому, сторонами у п. 10.5. договору погоджено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те , що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України звільняють його від відповідальності за порушення його умов.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем було порушено умови договору №20-1104/21-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2021, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 207 719, 53 грн, підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 98 921, 91 грн - пені за періоди: з 16.03.2022 по 15.09.2022 та з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося починаючи з 05.09.2023, тож враховуючи визначений позивачем період нарахування пені до 15.10.2022, пеня не нараховуються, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 750, 80 грн - 3 % річних за періоди: з 16.03.2022 по 06.12.2022 та з 16.04.2022 по 30.09.2024, а також 107 734, 66 грн - інфляційних втрат за періоди: з 01.04.2022 по 31.12.2022 та з 01.05.2022 по 30.09.2024, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що обгрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 6 679, 77 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.09.2023 по 30.09.2024 нарахована на суму боргу 207 719, 53 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 18 995, 75 грн розраховані за період з 05.09.2023 по 30.09.2024 нарахована на суму боргу 207 719, 53 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо доводів скаржника (відповідача) про наявність виключних обставин для зменшення розміру нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Суд звертає увагу відповідача на те, що законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Стосовно зменшення 3% річних суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала висновок про те, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у визначеному судом розмірі. Доводи скаржника (відповідача) про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Викладені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг Херсонської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 02.10.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянтів, оскільки апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Херсонської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі №916/718/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на Херсонську обласну державну адміністрацію та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Матеріали справи №916/718/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга