вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2026 р. Справа№ 910/20417/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Гончарова С.А.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 11.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 (повний текст складено 04.11.2022)
у справі № 910/20417/21 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк»
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Державний реєстратор Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світлана Олександрівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 2) Приватне підприємство «Ратмир-Соло»,
3) Приватне підприємство «Раном»,
4) ОСОБА_1 ,
5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Проксима»,
6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз» (Phenomen Solutions LTD),
про визнання протиправними та скасування наказів
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк», Банк, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, Міністерство, відповідач) про визнання протиправними та скасування:
1) наказу Мін'юсту від 10.07.2020 № 2377/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , іпотекодавець-3, третя особа-3) від 05.06.2020 № С-16371 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 52008647 і № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною (далі - державний реєстратор Міюц С.О.);
2) наказу Мін'юсту від 10.07.2020 № 2376/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу Приватного підприємства «Раном» (далі - ПП «Раном», іпотекодавець-2, третя особа-2) від 05.06.2020 № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 52010255 і № 52010631, прийняті державним реєстратором Міюц С. О.;
3) наказу Мін'юсту від 16.07.2020 № 2438/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено повністю скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» (далі - ПП «Ратмир-Соло», іпотекодавець-1, третя особа-1) від 05.06.2020 № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17.04.2020 № 552009689 і № 52010353, прийняті державним реєстратором Міюц С. О.
Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорювані накази видано Міністерством як із порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), так і прав Банку як іпотекодержателя за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655, укладеними з Приватним підприємством «Свічколап трейдінг» (далі - ПП »Свічколап трейдінг», позичальник) (правонаступником якого є ПП «Ратмир-Соло»), з Приватним підприємством «Свічколап» (правонаступником якого є ПП »Раном») та зі ОСОБА_1 відповідно.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано:
- наказ Міністерства юстиції України № 2377/5 від 10.07.20 про задоволення повністю скарги ОСОБА_1 від 05.06.20 № С-16371 та скасування рішень від 17.04.20 № 52008647, № 52009355, прийнятих державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною;
- наказ Міністерства юстиції України № 2376/5 від 10.07.20 про задоволення повністю скарги Приватного підприємства «Раном» від 05.06.20 № 16602-33-20 та скасування рішень від 17.04.20 № 52010255, № 52010631, прийнятих державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною;
- наказ Міністерства юстиції України № 2438/5 від 16.07.20 про задоволення повністю скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05.06.20 № 16776-33-20 та скасування рішень від 17.04.20 № 552009689, № 52010353, прийнятих державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» 6 810 грн 00 коп. судового збору.
Судом задоволено позов з підстав видачі Мін'юстом оспорюваних наказів із порушенням вимог пункту 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній до 25.07.2022) та пункту 11 Порядку № 1128, оскільки: 1) на час видачі відповідачем наказів (у липні 2020 року) були наявні незавершені судовим розглядом спори щодо предметів іпотеки за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 (справи №№ 910/2933/13, 752/2605/13-ц), які є спорами з приводу нерухомого майна, в зв'язку з чим розгляд скарг третіх осіб не належить до компетенції Міністерства, яке мало би відмовити в задоволенні зазначених скарг; 2) відповідач не надав доказів щодо розміщення на офіційному веб-сайті Мін'юсту оголошення про розгляд скарг третіх осіб із дотриманням встановленого строку (не пізніше ніж за 2 дні до дня розгляду), що призвело до порушення права Банку як заінтересованої особи на участь у такому розгляді та на подання своїх доводів і пояснень.
1.3. короткий зміст вимог апеляційних скарг
1.3.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
1.3.2. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
1.3.3. Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Ратмир-Соло» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло» задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 грн 00 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 грн 00 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь Приватного підприємства «Ратмир-Соло» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 грн 00 коп.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/20417/21 скасовано, справу №910/20417/21 передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Після направлення Верховним Судом справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, згідно з протоколами передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 02.05.2024 апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
У подальшому, впродовж апеляційного розгляду справи склад суду змінювався, розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням керівника апарату суду від 23.10.2025 у зв'язку зі задоволенням заяви про самовідвід головуючого судді Ткаченка Б.О. від розгляду розгляду справи №910/20417/21, відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20417/21.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Яценко О.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 23.10.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у судовій справі №910/20417/21 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Яценко О.В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 23.10.2025 апеляційна скарга Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.22 у судовій справі №910/20417/21 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Яценко О.В.
Розпорядженням В.О. керівника апарату суду від 24.10.2025 у зв'язку зі участю судді Яценко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на вебінарі Національної школи суддів України, відповідно до підпункту 2.3.22., 2.3.43 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20417/21.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 24.10.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у судовій справі №910/20417/21 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 24.10.2025 апеляційна скарга Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.22 у судовій справі №910/20417/21 передається раніше визначеному автоматизованою системою складу колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 прийнято до провадження справу №910/20417/21 за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Сибіга О.М., Гончаров С.А. Розгляд справи призначено на 10.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Тарасенко К.В., суддів Гончарова С.А., Сибіги О.М. у справі № 910/20417/21 та відмовлено у її задоволенні. Заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №910/20417/21 на 18.02.2026 на 10:30.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 визнано необґрунтованою заяву Приватного підприємства «Ратмир-Соло» про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Тарасенко К.В., суддів Гончарова С.А., Сибіги О.М. у справі № 910/20417/21 та відмовлено у її задоволенні. Заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №910/20417/21 на 11.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 визнато необґрунтованою заяву Приватного підприємства «Ратмир-Соло» про відвід колегії суддів у складі: головуючої судді Тарасенко К.В., суддів Гончарова С.А., Сибіги О.М. у справі № 910/20417/21 та відмовлено у її задоволенні.
Залишено без розгляду:
- заяву ОСОБА_1 від 13.06.2024 та ПП «Ратмир-Соло» від 13.06.2024 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- клопотання ОСОБА_1 від 17.06.2024 та ПП «Ратмир-Соло» від 17.06.2024 про витребування у позивача оригіналів документів;
- заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 та ПП «Ратмир-Соло» від 21.08.2024 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_1 від 01.10.2024 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про витребування у позивача оригіналів документів;
- заяву ОСОБА_1 від 09.02.2025 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_2 від 09.02.2025 про вступ у справі третьої особи - ОСОБА_2 з окремими позовними вимогами на предмет позову;
- заяву ОСОБА_1 від 30.03.2025 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_1 від 07.05.2025 про витребування оригіналів документів у позивача;
- заяву ОСОБА_1 від 07.05.2025 про зупинення розгляду апеляційних скарг;
- заяву ОСОБА_2 від 22.06.2025 про вступ у справу третьої особи - ОСОБА_2 з окремими позовними вимогами на предмет позову;
- заяву ОСОБА_2 від 11.08.2025 про вступ у справу третьої особи - ОСОБА_2 з окремими позовними вимогами на предмет позову ;
- заяву ОСОБА_2 від 18.02.2025 про вступ у справу третьої особи - ОСОБА_2 з окремими позовними вимогами на предмет позову;
- клопотання ОСОБА_1 від 11.03.2026 про відкладення розгляду справи;
- заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 про стягнення з позивача несплаченої повної суми судового збору;
- заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 про витребування у позивача оригіналів документів;
- заяву ОСОБА_2 від 11.03.2026 про з'ясування питання, коли заявник-позивач-третя особа отримає ухвалу від суду про залучення до справи за поданою 17.02.2026 заявою про вступ у справу;
- заяву ОСОБА_2 від 11.03.2026 про вступ у справу третьої особи ОСОБА_2 з окремими позовними вимогами на предмет спору.
2.2. узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
2.2.1. Апеляційна скарга Міністерства юстиції України мотивована тим, що місцевим судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано неправильну правову оцінку діям відповідача, з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник зазначив, що оскаржувані рішення були прийняті державним реєстратором Міюц С.О. за наявності записів про арешт нерухомого майна, що в силу закону є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Скажник зазначив, що оскаржувані рішення державного реєстратора були прийняті з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №905/1732/18 від 17.10.2019 та №911/2390/18 від 30.09.2020, зазначив, що судові провадження у справі №752/2605/13-ц та №910/2933/13 не були перешкодою для розгляду Колегією Міністерства юстиції України скарг ПП «Раном» від 05.06.2020, ПП «Ратмир Соло» від 05.06.2020 та ОСОБА_1 .
2.2.2. Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що з вересня 2018 року Банк позбавив себе прав кредитора та передав всі свої права за кредитним та іпотечними договорами до ТОВ «ФК «Проксима», яке передало отримані від Банку права відступлення права вимоги до ТОВ «Феномен Солюшнз», який 30 та 31.01.2020 припинив іпотеку, про що у висновку Антирейдерської Колегії Міністерства юстиції України зазначено, що Державний реєстратор Міюц С.О. внесла в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про іпотекодержателя за Банком та за ТОВ «Феном Солюшнз» за відсутності наданого договору іпотеки №655, 649, 652, які вжу припинені 30-31.01.2020 року на підставі звернення від належного нового кредитора та нового іпотекодержателя - ТОВ «Феном Солюшнз». Таким чином, апелянт зазначив, що всі дії Банку після 30-31.01.2020 року є незаконними.
2.2.3. Апеляційна скарга ПП «Ратмир-Соло» обґрунтована тим, що Банк самостійно позбавив себе всіх прав та обов'язків за кредитним договором, іпотечними договорами та договорами поруки з 21.09.2018 і у законний спосіб не повертав собі прав вимоги за даними договорами з 21.09.2018, коли передав всі свої права та вимоги до ТОВ «ФК «Проксима». Скаржник зазначив, що перелічені ним в апеляційній скарзі докази у підтвердження зазначених обставин не досліджувались місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Ратмир-Соло», в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 11.03.2026 з'явився представник Приватного підприємства «Ратмир-Соло» та Приватного підприємства «Раном» - директор Свічколап Сергій Дмитрович, підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.
Представник інших учасників справи в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, що не з'явились, за наявними у справі матеріалами.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «МТБ») і ПП »Свічколап трейдінг» (позичальник), правонаступником якого з 18.05.2009 є ПП «Ратмир-Соло», було укладено кредитний договір № 76/К, за умовами якого Банк зобов'язався надати на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1 500 000 доларів США з 27.09.2005 і строком погашення до 27.09.2010 включно, із сплатою 14,5 % річних, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки встановлені в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору. Кредит видається з можливістю конвертації у національну валюту України.
У подальшому назву та організаційно-правову форму ВАТ «МТБ» змінено на Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань ВАТ »МТБ».
Згодом найменування Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» було змінено на ПАТ «МТБ Банк».
27.09.2005 між ПП «Свічколап трейдінг», правонаступником якого є ПП «Ратмир-Соло» (іпотекодавець-1) та ВАТ «МТБ» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 649, за умовами пункту 1.2 якого за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця-1, що випливають з кредитного договору № 76/К.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-1 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-1, а саме: комплекс будівель загальною площею 2542,20 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. № 13а. Комплекс будівель та споруд складається з: прохідна (літ. Д) площею 25,10 м2, адміністративна будівля, виробничий корпус, підвал (літ. Б) площею 2082,40 м2, матеріальний склад (літ. Г) площею 434,70 м2. Загальна площа предмету іпотеки становить 2542,20 м2.
28.09.2005 між ПП «Свічколап», правонаступником якого є ПП «Раном» (іпотекодавець-2) та ВАТ «МТБ» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 652, згідно з яким іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 76/К.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-2 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-2, а саме: будівлю прирізного цеху (літ А) загальною площею 1532,30 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
28.09.2005 між ОСОБА_1 (іпотекодавець-3) та ВАТ «МТБ» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В., реєстровий № 656, згідно з яким іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 76/К.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець-3 надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця-3, а саме: квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1253.
21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1254.
21.09.2018 між первісним іпотекодержателем (ПАТ «МТБ Банк») і новим іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1255.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1723.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1724.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Проксима») та новим іпотекодержателем (ТОВ «Феномен Солюшнз») було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. за реєстровим № 1725.
Таким чином, 21.09.2018 Банк передав всі права вимоги за кредитним договором від 27.09.2005 № 76/К та іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 на користь ТОВ «ФК «Проксима», яке в свою чергу передало ці права на користь ТОВ «Феномен Солюшнз», що підтверджується договорами відступлення прав вимоги, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21.09.2018 № 138727427, № 138728091, № 138728442 про підтвердження переходу прав та обов'язків за кредитним та іпотечними договорами від позивача до ТОВ «ФК «Проксима», витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 19.12.2018 № 150315331, № 150317988, № 150316976 про підтвердження переходу прав та обов'язків за кредитним та іпотечними договорами від ТОВ «ФК «Проксима» до ТОВ «Феномен Солюшнз» і листами-зверненнями ТОВ «Феномен Солюшнз» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабаніної О. Г. про припинення іпотеки за договорами № 1723, № 1724, № 1725 відступлення прав вимоги за вказаними вище іпотечними договорами.
З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30.01.2020 та від 31.01.2020 вбачається, що іпотека за іпотечними договорами від 27.09.2005 № 649, від 28.09.2005 № 652, від 28.09.2005 № 655 є припиненою.
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52008647 внесено запис № 36290582 про іпотеку за ПАТ «МТБ Банк» на квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору від 28.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. (зареєстровано за № 655).
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52009355 внесено запис № 36290959 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на квартиру загальною площею 149,4 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010255 внесено запис № 36291707 про іпотеку за ПАТ «МТБ Банк» на будівлю прирізного цеху, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 12, блок 1, на підставі іпотечного договору від 28.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. (зареєстровано в реєстрі за № 652).
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010631 внесено запис № 36292050 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на будівлю прирізного цеху, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 12, блок 1.
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52009689 внесено запис про іпотеку № 36291196 за ПАТ «МТБ Банк» на підставі іпотечного договору від 27.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою В. В. (зареєстровано в реєстрі за № 649), на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. № 13а.
Рішенням державного реєстратора Міюц С. О. від 17.04.2020 № 52010353 внесено запис № 36291847 про іпотеку за ТОВ «Феномен Солюшнз» на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Наказом Міністерства юстиції України № 2377/5 від 10.07.20. задоволено скаргу ОСОБА_1 від 05.06.20. № С-16371 та скасовано рішення від 17.04.20. № 52008647, № 52009355, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.
Наказом Міністерства юстиції України № 2376/5 від 10.07.20. задоволено скаргу Приватного підприємства «Раном» від 05.06.20. № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17.04.20. № 52010255, №52010631, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.
Наказом Міністерства юстиції України № 2438/5 від 16.07.20. задоволено скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05.06.20. № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17.04.20. № 552009689, № 52010353, прийняті державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц Світланою Олександрівною.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що зазначені накази Мін'юсту прийняті з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Суд першої інстанції за результатами розгляду заявлених позовних вимог дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, які свідчать про неправомірність спірних наказів відповідача, оскільки спірні накази відповідачем прийнято поза межами компетенції, з ігноруванням підстав для відмови в їх задоволенні, та без повідомлення Банку як заінтересованої особи.
З наведеними висновками суду не погодилась судова колегія апеляційного господарського суду під час первісного розгляду справи, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з недоведеності порушення оспорюваними наказами прав Банку як іпотекодержателя.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував установлені постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2021 у справі № 752/2605/13-ц (за участю ПАТ «МТБ Банк», ПП «Ратмир-Соло» та ОСОБА_1 ) преюдиціальні обставини розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018, внаслідок чого за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк.
Перевіривши матеріали справи, врахувавши вказівки Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
Як було зазначено вище, 27.09.2005 між іпотекодавцем - ПП «Свічколап Трейдинг» (з 18.05.2009 - Приватне підприємство «Ратмир-Соло») та іпотекодержателем - ВАТ «Морський транспортний банк» було укладено іпотечний договір, посвідчений 27.09.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим №649.
Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.09.2018 між первісним іпотекодержателем - ПАТ «МТБ Банк (який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк») та новим іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1253.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» та новим іпотекодержателем - ТОВ «Феномен Солюшнз» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 27.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1723.
28.09.2005 між іпотекодавцем - ПП «Свічколап Трейдинг» (з 18.05.2009 - Приватне підприємство «Ратмир-Соло») та іпотекодержателем - ВАТ «Морський транспортний банк» було укладено іпотечний договір, посвідчений 28.09.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим №652.
21.09.2018 між первісним іпотекодержателем - ПАТ «МТБ Банк (який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк») та новим іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1254.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» та новим іпотекодержателем - ТОВ «Феномен Солюшнз» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1724.
28.09.2005 між іпотекодавцем - ПП «Свічколап Трейдинг» (з 18.05.2009 - Приватне підприємство «Ратмир-Соло») та іпотекодержателем - ВАТ «Морський транспортний банк» було укладено іпотечний договір, посвідчений 28.09.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. за реєстровим №655.
21.09.2018 між первісним іпотекодержателем - ПАТ «МТБ Банк (який є правонаступником ВАТ «Морський транспортний банк») та новим іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 21.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1255.
19.12.2018 між первісним іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Проксима» та новим іпотекодержателем - ТОВ «Феномен Солюшнз» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.09.2005, посвідчений 19.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. за реєстровим №1725.
Таким чином, 21.09.2018 позивач передав всі права вимоги за кредитним договором та іпотечними договорами до ТОВ «ФК «Проксима», яке в свою чергу передало ці права до ТОВ «Феномен Солюшнз», що підтверджується договорами відступлення прав вимоги (том 1 а.с. 232, а.с. 258), трьома витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21.09.2018 №138727427, №138728091, №138728442 про підтвердження переходу прав та обов'язків за кредитним та іпотечними договорами від позивача до ТОВ «ФК «Проксима» (том 1 а.с. 240, 242, 244), трьома витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 19.12.2018 №150315331, №150317988, №150316976 про підтвердження переходу прав та обов'язків за кредитним та іпотечними договорами від ТОВ «ФК «Проксима» до ТОВ «Феномен Солюшнз» (том 1 а.с. 265, 267, 269) та листами-зверненнями ТОВ «Феномен Солюшнз» до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шабаніної О.Г. про припинення іпотеки за договорами відступлення прав вимоги №1723, №1724, №1725 за іпотечними договорами №649 від 27.09.2005, №652 та №655 від 28.09.2005 (том 1 а.с. 283, 285, 287).
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30.01.2020 та 31.01.2020 іпотека за договорами №649 від 27.09.2005, №652 та №655 від 28.09.2005 (том 1 а.с. 289, 291, 293) є припиненою.
Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Судова колегія враховує встановлені постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2021 у справі № 752/2605/13-ц (за участю ПАТ «МТБ Банк», ПП «Ратмир-Соло» та ОСОБА_1 ) преюдиціальні обставини розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018, внаслідок чого за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк, на неврахування яких звернув увагу Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд.
Таким чином, апеляційний суд вбачає, що станом на момент вчинення реєстраційних дій (рішення державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. від 17.04.2020 № 52008647, № 52009355; від 17.04.2020 № 52010255, № 52010631; від 17.04.2020 № 552009689, № 52010353), які скасовано оскаржуваними наказами, у позивача були відсутні права та обов'язки за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, іпотечними договорами №649 від 27.09.2005, №652 та №655 від 28.09.2005 та договорами поруки з 21.09.2018, у зв'язку з відступленням усіх прав вимоги до ТОВ «ФК «Проксима», яке в свою чергу відступило їх ТОВ «Феномен Солюшнз».
При цьому, обставини про те, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.06.2020 іпотекодержателем за іпотечним договором від 28.09.2005 № 655 є Банк - не спростовують наведений вище висновок суду апеляційної інстанції з огляду на те, що розірвання 10.06.2020 договору відступлення прав вимоги від 21.09.2018 мало місце пізніше, аніж вчинення оскаржуваних реєстраційних дій 17.04.2020, правомірність яких оцінювалась оскаржуваними наказами Мін'юсту.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття прав, а є лише засвідченням державою вже набутих особою речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права з фактом його державної реєстрації.
З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність порушеного права оскаржуваними наказами, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують речові права позивача на нерухоме майно та/або будь-які інші належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно майнових прав на майно, щодо яких було вчинено реєстраційні дії, які були скасовані спірними наказами.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Отже, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Отже, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
За викладених вище обставин, судова колегія приходить до висновку, що ПАТ «МТБ Банк» належним чином не обґрунтовано наявність порушеного права оспорюваними наказами Міністерства юстиції України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, судова колегія враховує актуальну практику щодо суб'єктного складу сторін у подібній категорії спорів, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22, зокрема про те, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом відповідача, тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного за твердженням позивача цивільного (майнового) права, у даному випадку, як іпотекодержателя, а спір виник щодо речового права, сторонами якого є, з одного боку, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз», щодо яких внесено записи про іпотеку рішеннями державного реєстратора, а з іншого - ОСОБА_1 , ПП «Раном», ПП «Ратмир-Соло», які ініціювали скасування відповідних рішень державного реєстратора шляхом подання відповідних скарг до Мін'юсту. Таким чином, у вказаному вище спорі вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ОСОБА_1 , ПП «Раном», ПП «Ратмир-Соло», і саме до цих осіб мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, права іпотекодержателя. Натомість, Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права. Подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/2546/22, які суд апеляційної інстанції поміж іншого враховує при прийнятті даної постанови.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.
З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України від 10.07.2020 № 2377/5, 10.07.2020 № 2376/5 та 16.07.2020 № 2438/5 не підлягають задоволенню.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ:
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами нового розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло» підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційних скарг, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/20417/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п'ятнадцять) грн 00 коп.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п'ятнадцять) грн 00 коп.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь Приватного підприємства «Ратмир-Соло» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п'ятнадцять) грн 00 коп.
7. Доручити Господарського суду міста Києва видати наказ.
8. Матеріали справи №910/20417/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.03.2026.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді С.А. Гончаров
О.М. Сибіга