Постанова від 25.02.2026 по справі 927/184/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. Справа№ 927/184/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання від 25.02.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Полісся Агрогруп»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 (повне рішення складено 26.08.2024)

у справі № 927/184/24 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації,

до 1) Ріпкинської селищної ради

2) Фермерського господарства «Полісся Агрогруп»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради та Фермерського господарства «Полісся Агрогруп», у якому прокурор просить суд усунути перешкоди власнику державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, шляхом:

1) зобов'язання Ріпкинської селищної ради повернути земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації;

2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Ріпкинською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, площею 19,5512 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2059599074244);

3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, укладеного 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Фермерським господарством «Полісся Агрогруп»;

4) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Фермерським господарством «Полісся Агрогруп» права оренди земельної ділянки площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212;

5) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ на підставі акта приймання-передачі від 31.03.2021 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу-1 із державної власності у комунальну земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку площею 19,5512 га з охоронною зоною навколо об'єкта культурної спадщини, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212. Проте вказана земельна ділянка потрапляє в межі пам'ятки археології - поселення «Мутичів-1». Оскільки відповідно до положень статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки археології можуть перебувати лише у державній власності, передача спірної земельної ділянки до комунальної власності є неможливою, а отже відповідач-1 протиправно зареєстрував відповідне право. Крім того, прокурор зазначив, що за результатами проведення земельних торгів між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ФГ «Полісся Агрогруп» укладено договір оренди землі від 25.03.2021, а саме спірної земельної ділянки. Прокурор також просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2021 та скасування державної реєстрації права оренди.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у справі № 927/184/24 позов задоволено повністю, зобов'язано Ріпкинську селищну раду повернути земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Ріпкинською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, площею 19,5512 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2059599074244).

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, укладений 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Фермерським господарством «Полісся Агрогруп».

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за Фермерським господарством «Полісся Агрогруп» права оренди земельної ділянки площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212.

Стягнуто з Ріпкинської селищної ради на користь Чернігівської обласної прокуратури 12 112,00 грн витрат зі сплати судового збору, стягнуто з Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на користь Чернігівської обласної прокуратури 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- прокурором доведено бездіяльність Чернігівської обласної (військової) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду;

- спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення і на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 31.03.2021 №93-ОТГ перебувала у державній власності;

- земельна ділянка площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності;

- достеменно знаючи про знаходження на спірній земельній ділянці пам'ятки археології та імперативні норми статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про перебування землі, на якій розташована пам'ятка археології, виключно у державній власності, відповідач усвідомлено вчинив неправомірні дії щодо прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність та здійснення державної реєстрації такого права;

- внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, з віднесенням її до категорії земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що на вказаній земельній ділянці розташована пам'ятка археології, що свідчить про її належність до категорії земель історико-культурного призначення;

- ефективним способом захисту є відновлення прав попереднього власника на спірну земельну ділянку, тобто держави, шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним скасуванням державної реєстрації права комунальної власності;

- спірна земельна ділянка була неправомірно передана у комунальну власність Ріпкинської селищної ради, відтак остання не мала права розпоряджатись цією земельною ділянкою, у тому числі передавати її в оренду, а тому суд доходить висновку, що договір оренди землі від 25.03.2021, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація за відповідачем-2 права оренди спірної земельної ділянки скасуванню.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, Фермерське господарство «Полісся Агрогруп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 927/184/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Полісся Агрогруп», залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, апеляційну скаргу Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у справі №927/184/24 - задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 року у справі №927/184/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог, стягнути на користь Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» понесені ним судові витрати, вирішити питання про стягнення судових витрат понесених Фермерським господарством «Полісся Агрогруп» після ухвалення постанови за результатами розгляду апеляційної скарги, шляхом ухвалення додаткової постанови.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/184/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/184/24.

03.10.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №927/184/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 та призначено до розгляду на 14.11.2024.

17.10.2024 від скаржника надійшли пояснення.

22.10.2024 від Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської окружної прокуратури надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

12.11.2024 від скаржника надійшли пояснення.

14.11.2024 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 розгляд справи № 927/184/24 призначено на 21.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024, зокрема, залучено Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (14000, м.Чернігів, вул. П'ятницька, 11 А, код ЄДРПОУ 39764881) до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, відкладено розгляд справи № 927/184/24 на 23.01.2025.

02.01.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшли пояснення.

23.01.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 розгляд справи № 927/184/24 призначено на 13.02.2025.

13.02.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 розгляд справи № 927/184/24 призначено на 13.02.2025.

12.03.2025 через систему «Електронний суд» від Ріпкинської селищної ради надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкладено розгляд справи № 927/184/24 на 19.03.2025. Запропоновано сторонам надати суду письмові питання, які будуть поставлені перед експертом при проведенні експертизи у справі № 927/184/24.

14.03.2025 від Чернігівської окружної прокуратури надійшли пояснення, у яких прокурор зазначив про відсутність підстав для призначення експертизи.

18.03.2025 до канцелярії суду від Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» надійшли пояснення щодо призначення експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, зокрема, призначено по справі № 927/184/24 комплексну судову земельно-технічну та історико-археологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено апеляційне провадження у справі № 927/184/24 до надання висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи, матеріали справи № 927/184/24 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

19.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо погодження строків № 927/184/24/09.1-18/55/25 від 22.04.2025.

20.05.2025 через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» надійшло клопотання, в якому апелянт просить задовольнити клопотання експертної установи про продовження строків на проведення експертизи понад 90 днів.

21.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та додане до нього клопотання експерта Бікуса Ю. № 4021/4022/25-41 від 12.05.2025 про забезпечення обстеження об'єкту дослідження, надання роз'яснень, додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження.

Також до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 927/184/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, зокрема поновлено апеляційне провадження у справі № 927/184/24 та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про забезпечення обстеження об'єкту дослідження, надання роз'яснень, додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження на 11.06.2025.

09.06.2025 через систему «Електронний суд» від Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» надійшли пояснення щодо призначення експертизи.

10.06.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025, зокрема, клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про забезпечення обстеження об'єкту дослідження, надання роз'яснень, додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі №927/184/24 до надання висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи, матеріали справи №927/184/24 разом з наданими учасниками справи документами направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження виконання судової експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025.

30.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 13.10.2025 №4021/4022/25-41.

Матеріали справи №927/184/24 повернуто до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, зокрема, поновлено апеляційне провадження у справі №927/184/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги на 10.12.2025 о 12 год. 15 хв.

18.11.2025 через систему «Електронний суд» від Ріпкинської селищної ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

20.11.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

21.11.2025 через систему «Електронний суд» від Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

01.12.2025 від скаржника надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкладено розгляд справи № 927/184/24 на 25.02.2026.

31.12.2025 через систему «Електронний суд» від Ріпкинської селищної ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

09.01.2026 від Чернігівської окружної прокуратури надійшли пояснення.

17.02.2026 від Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» надійшли пояснення щодо проведеної експертизи.

18.02.2026 від Чернігівської обласної державної адміністрації надійшли пояснення.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

2.2.1. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначає наступне:

- звернувшись з даним позовом, прокурор зазначив, що звертається в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, однак скаржник вважає, що належним органом державної влади в інтересах якого мав звертатись прокурор - це Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації;

- судом не було залучено до справи Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, який зокрема є стороною оскаржуваного правочину, який було визнано недійсним, чим порушено норми процесуального права;

- прокурором обрано неправильний спосіб захисту, оскільки незрозуміло як вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки захистить права держави, натомість як належним способом захисту було б внесення змін в Державний земельний кадастр щодо зміни права власності з комунального на державну;

- ФГ «Полісся Агрогруп» є добросовісним набувачем права оренди земельних ділянок як переможець земельних торгів;

З наведених підстав апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2.2.2. У поданих поясненнях скаржник наголошує, що в судовій справі № 927/1206/21 з аналогічними підставами позову і подібним предметом, Велика Палата Верховного Суду виснувала про необхідність скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В даній справі це наказ від 31.03.2021 №93-ОТГ виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, який прокурор взагалі не оскаржує, що свідчить про обрання ним неналежного способу захисту.

2.2.3. У поданих поясненнях скаржник наголошує, що висновком експерта підтверджено, що господарська діяльність ФГ «Полісся Агрогруп» на спірній земельній ділянці не перешкоджає доступу до пам'ятки архітектури, а оскільки Договір оренди від 25.03.2021 був укладений за погодженням визначеним у ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», то апелянт має безумовне право на користування спірною земельною ділянкою.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. Чернігівська обласна державна адміністрація у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою наділена Чернігівська обласна державна адміністрація. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не уповноважене на розпорядження землями історико-культурного призначення, відповідно й передача в оренду таких земельних ділянок є незаконною. За доводами позивача, договір оренди суперечить актам цивільного законодавства, створює правову невизначеність щодо цільового призначення земельної ділянки, розпорядника землями археології, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

У поданих поясненнях позивач зазначає, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 13.10.2025 № 4021/4022/25-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га належить до категорії земель історико-культурного призначення, а тому, відповідно до законодавства України, повинна перебувати виключно у державній власності.

2.3.2. Чернігівська окружна прокуратура у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор вважає, що зважаючи, що спірна земельна ділянка була неправомірно передана у комунальну власність Ріпкинської селищної ради, відтак остання не мала права розпоряджатись цією земельною ділянкою, у тому числі передавати її в оренду, суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди землі від 25.03.2021, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація за відповідачем-2 права оренди спірної земельної ділянки - скасуванню.

У поданих поясненнях прокурор зазначає, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 13.10.2025 № 4021/4022/25-41 не спростовує надані прокурором докази та підтверджує в сукупності з іншими доказами висновки суду першої інстанції щодо належності спірної земельної ділянки до категорії земель історико- культурного призначення.

2.3.3. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у поданих поясненнях погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржуване судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, що є підставою для його скасування в повному обсязі та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 25.02.2026 з'явились прокурор та представник апелянта.

Представник Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Інші учасники справи - Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація (позивач), Ріпкинська селищна рада (відповідач-1) та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (третя особа) в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції були повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що від Ріпкинської селищної ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, а Чернігівська обласна державна адміністрація у відзиві на апеляційну скаргу просила суд розглядати справу на підставі наявних в ній матеріалів за відсутності її представника.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представників, що не з'явились в судове засідання.

2.5. інші процесуальні дії

Клопотання Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» про зупинення розгляду справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24 залишається судом без розгляду як таке, що подане після закінчення процесуальних строків.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини, встановлені судом

18.08.1988 складено облікову картку пам'ятника історії та культури СРСР поселення «Мутичів-1», Х перша пол. ХІІІ ст. н. е., розташованого у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села (а.с. 49-50).

18.08.1988 складено паспорт на пам'ятник історії та культури СРСР поселення «Мутичів-1», Х перша пол. ХІІІ ст. н. е., розташованого у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села (а.с. 51-52).

20.12.1988 представником колгоспу ім. Калініна оформлено та видано охоронне зобов'язання щодо дотримання певних умов охорони поселення «Мутичів-1» (а. с. 53).

26.06.1989 Виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення №130 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'ятників археології, архітектури, історії та культури», відповідно до якого взято під державну охорону пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, зокрема, поселення «Мутичів-1», Х ХІІІ ст. н.е., розташоване в Ріпкинському районі, Даницька сільська рада, за 2,5 км на пн-сх від села (а.с. 44-48).

У 2019 році сертифікованими спеціалістами Київської обласної філії Центру ДЗК розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, у якій вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме щодо земельної ділянки №3 Ріпкинської селищної ради, площею 19,5512 га охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (а.с. 73-76).

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком (а.с. 90-92). У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка №3 площею 19,5512 га, розташована на території Ріпкинської селищної ради;

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 08.10.2019, у якому вказано про наявність охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини щодо земельної ділянки №3 (Ріпкинська селищна рада) 19,5512 га;

- викопіювання з плану землекористування Ріпкинської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (Ділянка №3 площею 19,5512 га) (а.с. 93);

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 19,5512 га, розташованій на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7424455100:05:001:0212;

- перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 08.10.2019, до якого внесена земельна ділянка №3 (Ріпкинська селищна рада) площею 19,5512 га 01.02 охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (а.с. 111).

Відділом у Ріпкинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 09.10.2019 №8-25-0.211-1425/118-19 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Задеріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 115).

12.11.2019 Держгеокадастр надав висновок державної експертизи землевпорядної документації №4598-19, відповідно до якого зазначена технічна документація підлягала доопрацюванню. Відповідно до відмітки начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначені у висновку зауваження були доопрацьовані 21.11.2019.

У довідці Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА до технічної документації від 25.11.2019 №295-П, адресованій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, зазначено, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, - ділянка №3 площею 19,5512 га - розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Мутичів-1».

25.11.2019 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2023. Згідно з витягом з ДЗК спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення має вид обмеження у використанні зона охорони пам'ятки культурної спадщини 19,5512 га (а.с. 62-65).

26.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ №25-9674/14-19-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі, на території Задреріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області загальною площею 259,8942 га (а.с. 118).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ »Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Ріпкинській селищній раді у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 40,4516 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 59).

На підставі акта приймання-передачі від 31.03.2021 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 31.03.2021 №93-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, з обмеженням охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (19,5512 га) (а.с. 60-61).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 05.01.2022 за Ріпкинською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212 (індексний номер рішення 62802494) (а. с. 66-67).

25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (далі Орендодавець) та Фермерським господарством «Полісся Агрогруп» (далі Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, яка розташована за межами населеного пункту на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 119-120). Договір укладено на 7 років (п. 3.1 договору від 25.03.2021).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 14.04.2021 за ФГ «Полісся-Агрогруп» зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до листа від 05.09.2023 №10-25-0.3-4427/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області на запит прокурора надало проект роздержавлення КСП «Полісся» Ріпкинського району (а.с. 54-56).

На наданій графічній частині проекту роздержавлення КСП «Полісся» Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району на північному сході від села Мутичів на відстані приблизно 2,5 км (згідно із зазначеним на карті масштабом) зображена земельна ділянка історико-культурного призначення (а.с. 123).

Згідно з викопіюванням з проекту роздержавлення земель, виконаного інженером-землевпорядником Бойком Д. О., який має відповідний кваліфікаційний сертифікат №001323 від 03.01.2013, на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, площею 19,5512 га, розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Мутичів-1».

У листі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 30.11.2023 №15-3031/8 зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області була погоджена Департаментом з певними умовами, що стосувались об'єктів археологічної спадщини, інвентаризованих у технічній документації. Погоджуючи техдокументацію, Департамент вказав на наявність у межах погоджувальних земельних ділянок пам'яток археології, отже, ГУ ДГК достеменно знало про наявність на зазначеній земельній ділянці поселення «Мутичів-1».

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, у тому числі, Ріпкинської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України.

3.2. щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення, та є власністю держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення.

Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Чернігівської ОДА з листом від 05.10.2023 №55-75-10147вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення цієї земельної ділянки у власність держави.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Чернігівська ОДА у листі від 19.10.2023 №01-01-32/18211-вих, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, зазначила про те, що ОДА не вживала та не планує вживати заходи, зазначені у листі від 05.10.2023, з огляду на відсутність на те законодавчих підстав.

Відтак Чернігівською ОДА особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не планує робити.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОДА позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної (військової) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

3.3. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

Прокурор в обґрунтування позову посилається на порушення законодавства при передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Мутичів-1», яка може перебувати лише у державній власності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка була неправомірно передана у комунальну власність Ріпкинської селищної ради, відтак остання не мала права розпоряджатись цією земельною ділянкою, у тому числі передавати її в оренду.

Натомість, судова колегія апеляційного господарського суду не вбачає за можливе погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

На підставі проведеної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради була розроблена технічна документація, яка включає в себе, зокрема, визначення площі, меж спірної земельної ділянки та обмежень у використання спірної земельної ділянки.

25.11.2019 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, що підтверджується витягом з ДЗК.

Відповідно до витягу з ДЗК спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та має вид обмеження у використанні зона охорони пам'ятки культурної спадщини площею 19,5512 га.

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

За змістом статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частин 1-2 статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

На території Ріпкинського (нині Чернігівського) району, за 2,5 км на північний схід від села с. Мутичів, знаходиться пам'ятка археології місцевого значення поселення «Мутичів-1» ІІ тис. до н.е., Х ХІІІ ст. н.е.

Вказане поселення було взято на облік та під державну охорону відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130, на нього складено облікову картку у 1988 році, а також зазначене поселення було паспортизоване.

Відповідно до висновку експертів від 13.10.2025 №4021/4022/25-41 за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою:

1. На земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, загальною площею 19,5512 га, наявна пам'ятка археології «поселення «Мутичів-1» Х - перша пол. ХІІІ ст. н.е.», розташована у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села.

3. Площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, загальною площею 19,5512 га на пам'ятку археології «поселення «Мутичів-1» Х - перша пол. ХІІІ ст. н.е.», яка розташована у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села, становить 19,5512 га.

7. Господарська діяльність Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, пов'язана із вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД-2010 - 01.11), не створює перешкод для доступу до пам'ятки «Мутачів-1».

9. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності на території Задеріївської сільської ради, Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району, Чернігівської області, розроблена Київською обласною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» та затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.11.2019 №25-9674/14-19-сг, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, загальною площею 19,5512 га, за складом та змістом не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 25.11.2019 року.

Дослідження по питаннях 4-6, 8 експертом не проводилось.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 54-1 ЗК України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об'єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

З матеріалів справи вбачається, що у довідці Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА до технічної документації від 25.11.2019 №295-П, адресованій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Департамент погодив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 та зазначив, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, - ділянка №3 площею 19,5512 га - розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Мутичів-1».

У вказаній Довідці також було зазначено про можливість надання в оренду або постійне користування земельних ділянок за умови укладення охоронного договору на цю частину пам'яток (ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини») і проведення охоронних археологічних досліджень у випадку планування будівництва (ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відтак, маючи відповідне погодження, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було проведено земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га переможцем яких було Фермерське господарство «Полісся Агрогруп».

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Ріпкинській селищній раді у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 40,4516 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 59).

25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (Орендодавець) та Фермерським господарством «Полісся Агрогруп» (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, яка розташована за межами населеного пункту на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 119-120). Договір укладено на 7 років (п. 3.1 договору від 25.03.2021).

У п. 2.6.1. договору оренди погодили, що земельна ділянка розташована в межах пам'ятки археології місцевого значення поселення «Мутичів-1», Х - ХІІІ ст. н.е.) (№2588-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130).

У пункті 2.6.2 договору оренди сторони зазначили, що використання земельної ділянки, на якій встановлена охоронна зона здійснюється з дотриманням вимог, визначених проектом землеустрою:

укладання користувачем охоронного договору на пам'ятку археології поселення «Мутичів-1» (площа 19,5512 га) впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку;

Здійснення оранки на глибину не більше 0,2 м;

Обов'язкового погодження з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації проекту землеустрою, в разі зміни цільового призначення земельної ділянки чи зміни користувача;

Безперешкодного допуску представників органів охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням умов погодження.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або повноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відтак, укладенню договору оренди передувало погодження визначеним у ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» уповноваженим органом.

При цьому, суд бере до уваги висновки експерта про те, що господарська діяльність ФГ «Полісся Агрогруп» на спірній земельній ділянці не перешкоджає доступу до пам'ятки архітектури, а в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем-2 вимог законодавства чи порушення обмежень, встановлених Законом України «Про охорону культурної спадщини»,

Таким чином, враховуючи наведені обставини їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність порушення вимог законодавства при передачі спірної земельної ділянки 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га у комунальну власність.

Щодо суб'єктного складу сторін у даній справі.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Тобто, визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19).

У даній справі Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради та Фермерського господарства «Полісся Агрогруп», у якому зокрема заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, укладеного 25.03.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Фермерським господарством «Полісся Агрогруп».

Втім, прокуратурою не було визначено Головне управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області як відповідача у справі.

На стадії апеляційного розгляду справи колегією суддів було залучено Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів з огляду на те, що даний спір стосується його прав та обов'язків.

Відтак, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що в силу ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.

Стосовно способу захисту, обраного позивачем.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

Як було зазначено вище, прокурор просить суд усунути перешкоди власнику державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, шляхом:

Вказаний позов мотивований порушенням законодавства при передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки, оскільки на цій земельній ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Мутичів-1», яка може перебувати лише у державній власності.

У постанові від 12.03.2024 року по справі № 927/1206/21 Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах були зроблені наступні правові висновки:

« 119. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

120. У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

121. Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

122. З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Плисківській ОТГ як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за встановлених судами конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 і підстави для відступу від цього висновку не встановлені.».

При цьому, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції ухвалою суду від 26.02.2024 було зупинено провадження у справі № 927/184/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №927/1206/21, а в подальшому провадження було поновлено.

Натомість, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №927/1206/21.

Як було зазначено вище, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 №93-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Ріпкинській селищній раді у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 40,4516 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Втім, вказаний наказ, який продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокуратурою не оспорюється, що з урахуванням наведеного вище, свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту.

Наведені обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, враховуючи недоведеність прокурором заявлених позовних вимог та обрання неефективного способу захисту, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин справи, а також з порушенням норм процесуального права, що згідно з п.1 ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Отже, рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у справі №927/184/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» підлягає задоволенню.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача - Чернігівську окружну прокуратуру в розмірі 22 710,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у справі №927/184/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у справі №927/184/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (14000, Україна, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9; ідентифікаційний код 02910114) на користь Фермерського господарства «Полісся Агрогруп» (14005, місто Чернігів, вулиця Гоголя, 3, кв. 20; ідентифікаційний код 36515325) 22 710,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот десять гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2026.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко

Попередній документ

134799532

Наступний документ

134799534

Інформація про рішення:

№ рішення:	134799533
№ справи:	927/184/24
Дата рішення:	25.02.2026
Дата публікації:	16.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (13.03.2026)
Дата надходження:	02.03.2026
Предмет позову:	про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

09.05.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
28.05.2024 12:40	Господарський суд Чернігівської області
18.07.2024 10:10	Господарський суд Чернігівської області
15.08.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
14.11.2024 14:30	Північний апеляційний господарський суд
21.11.2024 12:30	Північний апеляційний господарський суд
23.01.2025 12:15	Північний апеляційний господарський суд
13.02.2025 12:15	Північний апеляційний господарський суд
13.03.2025 12:45	Північний апеляційний господарський суд
19.03.2025 10:45	Північний апеляційний господарський суд
11.06.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
10.12.2025 12:15	Північний апеляційний господарський суд
25.02.2026 11:00	Північний апеляційний господарський суд