"12" березня 2026 р. Справа №914/895/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Бонк Т.Б.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОК “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» б/н від 24.06.2025 (вх. № 01-05/1947/25 від 25.06.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 04.06.2025, суддя - У.І.Ділай )
у справі № 914/895/24
за позовом Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, Київ в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача-1 Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» (надалі - ОК ЖБК “Західна Вежа»), м. Львів
до відповідача-2 Автогаражного кооперативу №15 Галицького району міста Львова (надалі АГК №15), м. Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства “Львівське будівельно-монтажне управління», м. Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване будівельне управління - 14» (надалі ТОВ “СБУ-14»), м. Львів
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю В “Будівельник» (надалі ТОВ “Будівельник»), с. Воютичі, Самбірський район
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичбудмонтаж» (надалі ТОВ “Галичбудмонтаж»), м. Львів
за участю третьої особи-5, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства “Ірокс» (надалі ПАТ “Ірокс»), м. Львів
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участі представників:
від позивача - Офісу Генерального прокурора в режимі відеоконференції: Ющенко М.А.;
від позивача - Міністерства оборони України: Матяшук В.К.;
від відповідача -1: Фостяк О.Я.;
від відповідача - 2: не з'явились;
третя особа - 1 на стороні позивача: не з'явились;
третя особа - 2 на стороні відповідача: Семиренко П.Я.;
третя особа - 3 на стороні відповідача: не з'явились;
третя особа - 4 на стороні відповідача: не з'явились;
третя особа - 5 на стороні відповідача: не з'явились;
Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: ОК «ЖБК «Західна Вежа», Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова про витребування майна на користь держави в особі Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 35/586-45/428т-50/205т, яким визнано недійсною з моменту укладення біржову угоду від 24.09.2003 №171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості (будівлі і споруди військового містечка по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові), укладену між Військовою частиною (правонаступником є ДП «ЛМБУ») та ЗАТ «Ірокс». Також покликається на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т, яким задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі МО України, ДП «ЛБМУ» до ТОВ (ЗАТ) «Персенківка», ТОВ В «Будівельник», ПрАТ «Ірокс», ТОВ «Галичбудмонтаж» про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування на користь держави. Прокурор зазначає, що, незважаючи на те, що «титульним» власником спірних будівель і споруд є держава в особі МО України, відповідачами у справах №35/586-45/428т-50/205т, №32/77т з метою уникнення виконання судових рішень вчинено дії з відчуження спірних об'єктів нерухомого майна на користь інших приватних суб'єктів. На думку прокурора, дії щодо відчуження спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, у тому числі під час розгляду справ № 32/77т та №32/586-45/428т-50/205т, свідчать про те, що засновники та керівники юридичних осіб, які набували у власність спірні об'єкти нерухомості та які володіють ними на даний час, діяли умисно з метою недопущення повернення майна законному власнику - державі в особі МО України. Прокурор також зауважує, що з метою невиконання судових рішень у вищезазначених справах ТОВ «Галичбудмонтаж», ТОВ В «Будівельник», Автогаражний кооператив №15 Галицького району м. Львова, ТОВ «Спеціалізоване будівельне управління - 14» перейменовано, спірні будівлі і споруди (змінено літерну нумерацію), змінено їх площу та в деяких випадках - їх призначення, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Серед іншого прокурор покликається на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16, якою задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі МО України, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 в даній справі в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Спеціалізоване будівельне управління-14» до ТОВ В «Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою : м. Львів, вул.. Авіаційна, 7 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також зазначає, що на підставі договорів купівлі-продажу від 10.07.2020 ТОВ «СБУ-14», ТОВ В «Будівельник» відчужили 4/1000 частки майнового комплексу по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2 загальною площею 255,3 кв. м. та навіс під літ. 2Ю-1 загальною площею 224,7 кв. м. Позивач наголошує, що через додавання площ видозмінених спірних будівель і споруд по вул.. Авіаційна, 7 у м. Львові встановлено, що їх загальна площа збільшилася до 6991,7кв. м. ОК «ЖБК «Західна Вежа» набуло право власності на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі протоколу загальних зборів засновників (учасників) ОК «ЖБК Західна Вежа» від 18.10.2023, за яким ТОВ «Галичбудмонтаж», ТОВ «СБУ-14», ТОВ В «Будівельник», як члени кооперативу, внесли в якості вступних внесків/паїв у статутний капітал кооперативу. Узагальнюючи, прокурор вказує, що спірні будівлі і споруди по вул.. Авіаційна, 7 в м. Львові, що зареєстровані за ОК «ЖБК «Західна Вежа» та Автогаражним кооперативом №15 Галицького району м. Львова є ідентичним майном, яке вибуло із власності та володіння держави в особі МО України та витребуване на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 травня 2025 року у справі № 914/895/24 позов задоволено. Витребувано на користь держави в особі Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Автогаражного кооперативу №15 Галицького району м. Львова 3/100 частин від "усіх будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме: 1/10 частину приміщення для зберігання металобрухту літ. 2Х-1 площею 245, 8 кв. м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2М-1 площею 502, 1 кв. м, 1/10 частину столярного цеху літ. 2О-1 площею 345, 0 кв. м, 1/10 частину промислового складу літ. 2З-1 площею 270, 8 кв. м, 1/10 частину автошроту літ. 2Ц-1 площею 328, 3 кв. м, 1/10 частину виробничого приміщення літ. 2І-1 площею 291, 7 кв. м, 1/10 частину кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344, 1 кв. м, 1/10 частину майстерні побутової техніки літ. 2Ч-1 площею 328,3 кв. м, 1/10 частину токарного цеху літ. 2У площею 345, 0 кв. м. Витребувано на користь держави в особі Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» 96/1000 частин від усіх будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме: 1/10 частину виробничого приміщення літ. 2А-2 площею 471,8 кв. м, 9/10 частин санітарного приміщення літ. 2Е-1 площею 42,6 кв. м, 1/10 частину промислового складу літ. 2З-1 площею 270,8 кв. м, навіс літ. 2И-1 площею 95,6кв. м, 1/10 частину виробниче приміщення літ. 2Ї-1 площею 291,7 кв. м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2М-1 площею 502,1 кв. м, підсобне приміщення літ. 2Є-1 площею 28,9 кв. м, навіс літ. 2К-1 площею 173,4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1 площею 34,1 кв. м, офісне приміщення літ. 2Н-1 площею 79.2кв. м, 1/10 частину столярного цеху літ. 20-1 площею 255,1 кв. м, 1/10 частини автомайстерні літ. 2П-1 площею 397, 9 кв. м, 1/10 частину кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394,4 кв. м, 1/10 частину будівлі СТО літ. 2С-1 площею 343,5 кв. м, 1/10 частину токарного цеху літ. 2У-1 площею 345,0 кв. м, 1/10 частину кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344,1кв. м, 9/10 частин приміщення для зберігання металобрухту літ. 2Х-1 площею 245, 8 кв. м, 1/10 частину автошроту літ. 2Ц-1 площею 328,3 кв. м, 1/10 частину майстерні побутової техніки літ. 2Ч-1 площею 328,3 кв. м, приміщення для зберігання тари літ. 2А' площею 17,4 кв. м, навіс літ. 2Б'-1 площею 34,2 кв. м, приміщення для зберігання будматеріалів літ. 2В' - 1 площею 15,2кв. м, 1/10 частину приміщення кузні літ. 2Я-2 площею 426,2 кв. м. Витребувано на користь держави в особі Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» (код ЄДРПОУ 39557708) 5/100 частин від усіх будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме: 5/100 частин виробничого приміщення 2А-2 площею 471,8 кв. м 5/100 частин санітарного приміщення 2Е-1 площею 42,6 кв. м, 5/100 частин будівлі СТО 2С-1 площею 343,5 кв. м, 5/100 частин складу Т-1 площею 34,56 кв. м, асфальт площею 617,53 кв. м. Витребувано на користь держави в особі Міністерства оборони України з чужого незаконного володіння Обслуговуючого кооператив) “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» (код ЄДРПОУ 39557708) 816/1000 частин від усіх будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме: 8/10 частин виробничого приміщення літ. 2А-2 площею 471,8 кв. м, 8/10 частин складу ПММ літ. 2Ж-1 площею 16,3 кв. м, 8/10 частин промислового складу літ. 2З-1 площею 270, 8 кв. м, навіс літ. 2И-1 площею 95,6 кв. м, 9/10 частин складу літ. 2І-1 площею 9,9 кв. м, 8/10 частин виробничого приміщення літ. 2Ї-1 площею 291,7 кв. м, пожежний пост літ. 2Й-1 площею 4,9 кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2М-1 площею 502, 1 кв. м, підсобне приміщення літ. 2Є-1 площею 28, 9 кв. м, навіс літ. 2К-1 площею 173, 4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1 площею 34,1 кв. м, офісне приміщення літ. 2Н-1 площею 79,2 кв. м, 8/10 частин столярного цеху літ. 20-1 площею 255,1 кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2П-1 площею 397,9 кв. м, 9/10 частин кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394,4 кв. м, 8/10 частин будівлі СТО літ. 2С-1 площею 343, 5 кв. м, 8/10 частин токарного цеху літ. 2У-1 площею 345,0 кв. м, 8/10 частин кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344,1кв. м, 8/10 частин автошроту літ. 2Ц-1 площею 328,3 кв. м, 8/10 частин майстерні побутової техніки літ. 2Ч-1 площею 328, 3 кв.м, 9/10 частин колиби літ.2 Ш-1 площею 20,7 кв. м, 8/10 частин приміщення для зберігання тари літ. 2 А'-І площею 17,4 кв. м, навіс літ.2 Б'-І площею 34,2 кв. м, приміщення для зберігання будматеріалів літ.2В'-1 площею 15,2 кв. м. 224,7 кв. м, огорожа №1, огорожа № 2, 9/10 частин замощення, 9/10 частин приміщення кузні літ. 2Я-2 площею 426,2 кв. м. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельнии кооператив “Західна Вежа» на користь Офісу Генерального прокурора 529900,00 гривень судового збору. Стягнуто з Автогаражного кооперативу № 15 Галицького району м. Львова, на користь Офісу Генерального прокурора 529900,00 грн судового збору.
Суд, ухвалюючи рішення, встановив, що обставини щодо права власності держави в особі Міністерства оборони України на об'єкти нерухомого майна - будівлі і споруди військового містечка у м. Львові по вул. Авіаційна, 7, а також обставини щодо відсутності законних підстав набуття права власності ПрАТ «Ірокс», ЗАТ «Персенківка», ТОВ В «Будівельник», ТОВ «Галичбудмонтаж», Автогаражним кооперативом №15 Галицького району м. Львова на спірні об'єкти нерухомості, встановлені рішеннями Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 у справі №32/586-45/428т-50/205т та рішенням від 04.04.2016 у справі №32/77т, які набрали законної сили, та, враховуючи пов'язаність відповідачів та третіх осіб на стороні відповідача (наявність в колі учасників одних й тих самих осіб та/або їх родичів), не потребують повторного доведення та мають преюдиційний характер. Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 32/77т та у справі № 914/1295/16 не свідчить про те, що спірне майно перестало існувати; відсутні докази, які б підтверджували фактичне знищення спірних будівель і споруд , оскільки зміни у характеристиках спірного майна та жоден з технічних паспортів , на які покликаються відповідачі та треті особи, не є доказом знищення майна Міністерства оборони України; відсутні докази звернення власників спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна; реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об'єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер; відсутні докази понесення відповідачами та третіми особами будь-яких витрат на здійснення реконструкції та покращень будівель та споруд за адресою: м. Львів вул. Авіаційна, 7, в тому числі для створення нових приміщень; об'єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого (-их) об'єкту /об'єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України, також не є новоствореним об'єктом об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів; відповідачі не є добросовісними набувачами; позов пред'явлений в період дії воєнного стану, відтак в суді відсутні правові підстави для застосування позовної давності в даному спорі.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОК «ЖБК «Західна Вежа» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі № 914/895/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі є тим самим майном, яке протиправно вибуло із власності держави у 2003 році. Вказує, що існуючі на сьогоднішній день будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 в м. Львові є новоствореним нерухомим майном. На думку скаржника, судом не враховано висновків судових експертиз, якими підтверджується відсутність спірних об'єктів. Нелогічними та незрозумілими є висновки суду першої інстанції про фраудаторність правочинів, на підставі яких відповідачами набуто у власність спірне майно, зокрема щодо рішення зборів учасників ОК «ЖБК «Західна Вежа» від 18.10.2023 та актів приймання-передачі нерухомого майна від 18.03.2025 з огляду на їх нікчемність. Звертає увагу також на те, що прокурором пропущено строк звернення до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах.
Міністерством оборони України подано відзив на апеляційну скаргу від 06.08.2025 та Офісом генерального прокурора подано відзив на апеляційну скаргу від 08.08.2025, які заперечують проти доводів скаржника по суті з одних і тих же мотивів. Зокрема, покликаючись що рішення у справі №32/586-45/428т-50/205т та у справі №32/77т зазначають, що дійсним власником спірних будівель і споруд є держава в особі МО України, тому відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України вказаний факт має преюдиційне значення для вирішення спору у даній справі № 914/895/24. Вважають, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини пов'язаності відповідачів 1,2 та третіх осіб - 2, 3, 4, 5 (наявність в колі учасників одних й тих самих осіб та/або родичів). Щодо створення нового майна, то позивачі зазначають , що з проаналізованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно спірних будівель і споруд по вул.. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) в сукупності з інформацією, наданою Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (лист від 20.11.2023 №4095), спірні об'єкти нерухомого майна по вул.. Авіаційна, 7 в м. Львові , навіть , за умови проведення на них реконструкції/добудови/надбудови, не є новим/новоствореним нерухомим майном. Окрім того, звертають увагу на те, що встановлені обставини в ході досудового розслідування кримінального провадження №42024142410000107 під час огляду будівель і споруд по вул. Авіаційна,7 в м. Львові (протоколи огляду в установленому законом порядку долучено до матеріалів справи цієї справи як докази) свідчать про те, що їх зовнішній та внутрішній вигляд не вказують на те, що такі об'єкти нерухомості є новим /новоствореним майном та беззаперечно свідчать про те, що заявлені до витребування об'єкти нерухомості у справі №914/895/24 є тими ж самими будівлями і спорудами державної власності, які підлягають витребуванню у власність держави на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т. Судом першої інстанції правомірно вказано за сукупністю вчинених третіми особами - 2, 3, 4 дій, які відображені у прийнятті 18.10.2023 рішення зборів товариства та складанні 18.10.2023 акту приймання-передачі нерухомого майна, відчуження майна, яке є предметом спору у цій справі відбулося на підставі нікчемних правочинів. Строк позовної давності в даній справі не пропущено, оскільки пред'явлений в період воєнного стану. Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі № 914/895/24 залишити без змін.
17.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про долучення висновку судової будівельно-технічної експертизи 10.09.2025 проведеного під час досудового розслідування кримінального провадження № 42024142410000107 від 19.04.2024 за фактом умисного невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т. Просить визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції вказаного висновку експерта, поновити строк на його подання та врахувати його під час апеляційного перегляду.
12.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Галичбудмонтаж» надійшли письмові пояснення від 09.01.2026, в яких останній не погоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що право власності на майно, на яке визнано та яке витребувано відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т, є тотожним майну, що є предметом спору в даній справі. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачем.. Звертає увагу, що з 18.11.2011 позивачу було відомо про порушення його права, а саме, про вибуття із власності держави будівель і споруд військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційна,7. 18.02.2011 саме заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі МО України було подано позов у справі 32/77т. Вважає, що позовна давність за вимогою прокурора в інтересах держави про витребування майна з чужого незаконного володіння спливла 18.02. 2013. Зазначає, що закон не пов'язує перебігу позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Отже, відчуження в подальшому майна, яке було витребувано на користь держави не поновило строку позовної давності щодо позовних вимог про витребування цього майна. Просить рішення Господарського суду Львівської області 23.05.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
24.02.2026 від представника відповідача 1 (скаржника) надійшли додаткові пояснення щодо строку позовної давності, вказуючи, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють інститут позовної давності, а тому вважає, що суд прийшов до хибного висновку про те, що на момент пред'явлення позову строк позовної давності за вимогами про витребування майна не сплив, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваного рішення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 (головуючий суддя Зварич О.В., судді - Панова І.Ю., Матущак О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОК «ЖБК «Західна Вежа» від 24.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі №914/895/24.
В подальшому, з підстав, викладених в ухвалах суду, колегією суддів було задоволено самовідводи суддів від розгляду даної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 справу №914/895/24 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії суддів сформовано: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді - Желік М.Б. Галушко Н.А.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.10.2025 №419, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Желіка М.Б. та Галушко Н.А. проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/1947/25) у справі № 914/895/24.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 склад колегії сформовано: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді Скрипчук О.С., Бонк Т.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 справу № 914/895/24 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кравчук Н.М., суддів - Скрипчук О.С., Бонк Т.Б.
В процесі розгляду справи, 12.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «СБУ-14» надійшло клопотання про призначення судової експертизи, яке мотивоване тим, що в матеріалах справи наявні взаємосуперечливі висновки експертів щодо спірного майна по вул.. Авіаційна, 7 у м. Львові. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи просить поставити наступні питання: Чи наявні фактично станом на дату проведення експертизи об'єкти нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди №171-03/4 від 24.09.2003, укладеної між ВЧ НОМЕР_1 та ЗАТ «Ірокс»? Якщо станом на дату проведення експертизи об'єкти нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди №171-03/4 від 24.09.2003 наявні фізично, то чи відбулась зміна їх технічного стану (покращення чи погіршення)? Якщо станом на дату проведення експертизи об'єкти нерухомого майна, які були відчужені на підставі біржової угоди №171-03/4 від 24.09.2003 наявні фізично та відбулось їх покращення, то чи є таке покращення невід'ємним? Чи набули об'єкти нерухомого майна внаслідок здійснених покращень ознак новоствореного майна? Чи існують будь-які окремі об'єкти нерухомого майна , які були відчужені на підставі біржової угоди №171-03/4 від 24.09.2003 у незмінному стані на дату проведення експертизи? Проведення експертизи просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинити провадження у справі № 914/895/24 на час проведення експертизи. Витрати на проведення експертизи покласти на ТОВ «СБУ-14».
27.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшло ідентичне клопотання про призначення експертизи від представника ОК «ЖБК «Західна Вежа», просить поновити відповідачу 1 ОК «ЖБК «Західна Вежа» процесуальний строк на подання клопотання про призначення експертизи в даній справі та призначити судову будівельно-технічну експертизу.
27.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшло клопотання про виклик експертів у судове засідання 27.01.2026.
Колегія суддів, порадившись на місці, в задоволенні вищевказаних клопотання про призначення експертизи та клопотання представника Офісу Генеральної прокуратури про долучення висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 10.09.2025 №501/25-22 відмовила з підстав, викладених в ухвалі суду від 27.01.2026.
Розгляд справи №914/895/24 неодноразово відклався, ухвалою суду від 27.01.2026 розгляд справи відкладено на 25.02.2026. Судом було застосовано розумні строки розгляду справи.
В судове засідання 25.02.2026 з'явився представник Офісу Генерального прокурора (в режимі відеоконференції), представник позивача Міністерства оборони України, представник відповідача 1 та третьої особи 2 на стороні відповідача.
Відповідача 2, третя особа на стороні позивача, треті особи на стороні відповідача 3, 4, 5 участі уповноважених представників в судове засідання 25.02.2026 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 27.01.2026, докази чого наявні в матеріалах справи.
Представники учасників процесу, які прибули в судове засідання 25.02.2026 надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Західний апеляційний господарський встановив таке.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала позовна заява Міністерства оборони України до ЗАТ «Ірокс» та ДП «Львівське будівельно-монтажне управління» про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості від 24.09.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ «Ірокс» на підставі біржової угоди №171-03/4 від 24.09.2003 філії «Львівська торгова палата» товарної біржі «Українська інвестиційна».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 у справі № 32/586-45/428т-50/205т задоволено позовні вимоги Міністерства оборони України до ЗАТ “Ірокс» (перетворено на ПрАТ “Ірокс») та ДП “Львівське будівельно-монтажне управління», за участю третіх осіб - Фонду державного майна України, Кабінету Міністрів України, товарної біржі “Українська інвестиція» в особі філії “Львівська торгова палата», ТОВ “Галичбудмонтаж», ЗАТ “Персенківка», ЗАТ “Будівельник» (перетворено на ТОВ В “Будівельник»), ЗАТ “Воютицький цегляний завод», за участю Генеральної прокуратури України, визнано недійсною з моменту укладення біржову угоду від 24.09.2003 № 171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості (будівлі і споруди військового містечка по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові), укладену між Військовою частиною НОМЕР_1 (правонаступником є ДП “ЛБМУ») та ЗАТ “Ірокс» (Т-1, а.с.47-66).
Вказаним рішенням встановлено, що біржова угода від 24.09.2003 №171-03/4, договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості є недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР як така, що не відповідає вимогам закону, оскільки відчуження спірного майна з державної власності відбулося за відсутності відповідного рішення КМ України та без погодження Міністерства оборони України як власника майна.
Також на розгляді Господарського суду міста Києва перебував позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП «Львівське будівельно-монтажне управління» до ЗАТ «Персенівка, ТОВ В «Будівельник», ПП «Ірокс», ТОВ «Галичбудмонтаж; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів - ТОВ «Спеціалізоване будівельне управління 14», Автогаражний кооператив №15 Галицького району м. Львова про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (Т-1, а.с.67-88), визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі і споруди військового містечка по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1), склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я-1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м., витребувано зазначене майно у ТОВ (ЗАТ) «Персенківка», ТОВ В «Будівельник», ПрАТ «Ірокс», ТОВ «Галичбудмонтаж» та зобов'язано передати його на баланс ДП «ЛБМУ».
Дане рішення у справі №32/77т обґрунтовано преюдиційними фактами, встановленими рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 у справі №32/586-45/428т-50/205т, недійсністю правочину щодо відчуження ДП «ЛБМУ» спірного нерухомого майна з біржових торгів ПрАТ «Ірокс» поза волею власника - за відсутності відповідного рішення КМУкраїни та без погодження МОУкраїни, а також встановлено незаконність заволодіння спірними будівлями і спорудами ТОВ В «Будівельник», ЗАТ «Персенківка», ТОВ «Галичбудмонтаж» (набувачами 3/100, 92/100, 5/100 частин нерухомого майна). Таким чином, рішеннями у справі №32/77т та у справі №32/586-45/428т-50/205т встановлено, що дійсним власником вказаних будівель і споруд є держава в особі МО України, а тому, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, вказаний факт має преюдиційне значення для розгляду даної справи.
При цьому у рішенні вказано, що незважаючи на те, що “титульним» власником спірних будівель і споруд є держава в особі Міністерства оборони України, відповідачами у справах № 32/77т та № 32/586-45/428т-50/205т з метою уникнення виконання судових рішень вчинено дії з відчуження спірних об'єктів нерухомого манна на користь інших приватних суб'єктів. Відчуження майна (в тому числі на підставі договорів купівлі-продажу та рішень судів) здійснено пов'язаними приватними суб'єктами господарювання, а саме ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ В “Будівельник», ТОВ (ЗАТ) “Персенківка», Автогаражному кооперативу № 15 Галицького району м. Львова, ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», керівники яких одночасно є засновниками цих же юридичних осіб.
Щодо підстав набуття Автогаражним кооперативом №15 Галицького району м. Львова, ТОВ «Галичбудмонтаж», ТОВ В «Будівельник», ТОВ Спеціалізоване будівельне управління-14» спірних будівель і споруд, їх часток та площі, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ В “Будівельник», Автогаражний кооператив №15 Галицького району м. Львова, ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» перейменувало спірні будівлі і споруди (змінено літерну нумерацію), змінено їх площу та в деяких випадках - їх призначення.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна спірні будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) у 2016 році відбулася державна реєстрація права спільної часткової власності за різними суб'єктами господарювання .
В подальшому, 02.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 359 від 31.03.2016 зареєстровано право власності за Автогаражним кооперативом Галицькою району м. Львова №15 на 3/100 від усього майнового комплексу, а саме: 1/10 приміщення для зберігання металобрухту літ. 2Х-1 площею 245, 8 кв. м, 1/10 автомайстерні літ. 2М-1 площею 502, 1 кв. м, 1/10 столярного цеху літ. 20-1 площею 345, 0 кв. м, 1/10 промислового складу літ. 23-1 площею 270, 8 кв. м, 1/10 автошроту літ. 2Ц-1 площею 328, 3 кв. м, 1/10 виробничого приміщення літ. 21-1 площею 291, 7 кв. м, 1/10 кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344, 1 кв. м, 1/10 майстерні побутової техніки літ. 24-1 площею 328,3 кв. м, 1/10 токарного цеху літ. 2У площею 345, 0 кв. м (зміна найменування об'єктів нерухомого майна та площ згідно з довідками Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 27.10.2016).
Також, на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011 у справі № 5015/2140/11 - 24.03.2016 зареєстровано право власності за ТОВ “Галичбудмонтаж» на 5/100 від усього майнового комплексу, а саме: виробниче приміщення “ 2А-2» площею 471,8 кв. м, санітарне приміщення “ 2Е-1» площею 42,6 кв. м, будівлю СТО “ 2С-1» площею 343, 5 кв. м, склад “Т-1» площею 34, 56 кв. м, асфальт 617, 53 кв. м (зміна найменування об'єктів нерухомого майна та площ згідно з довідками ОКП ЛОР “БТІ та ЕО»);
На підставі рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010 у справі № 9/116(2010) - 02.03.2016 зареєстровано право власності за ТОВ В “Будівельник» на 816/1000 від усього майнового комплексу, а саме: 8/10 частин виробничого приміщення літ. 2А-2 площею 471, 8 кв. м, 8/10 частин складу ПММ літ. 2Ж-1 площею 16,3 кв. м, 8/10 частин промислового складу літ. 23-1 площею 270, 8 кв. м, навіс літ. 2И-1 площею 95,6 кв. м, 9/10 частин складу літ. 21-1 площею 9, 9 кв. м, 8/10 частин виробничого приміщення літ. 21-1 площею 291, 7 кв. м, пожежний пост літ. 2Й-1 площею 4, 9 кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2М-1 площею 502, 1 кв. м, підсобне приміщення літ. 2Є-1 площею 28, 9 кв. м, навіс літ. 2К-1 площею 173, 4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1 площею 34, 1 кв. м, офісне приміщення літ 2Н-1 площею 79,2 кв. м, 8/10 частин столярного цеху літ. 20-1 площею 255, 1 кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2П-1 площею 397, 9 кв. м, 9/10 частин кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394, 4 кв. м, 8/10 частин будівлі СТО літ. 2С-1 площею 343, 5 кв. м, 8/10 частин токарного цеху літ. 2У-1 площею 345, 0 кв. м, 8/ 10 частин кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344, І кв. м, 8/10 частин автошроту літ. 2Ц-1 площею 328, 3 кв. м, 8/ 10 частин майстерні побутової техніки літ. 24-1 площею 328, 3 кв. м, 9/10 частин колиби літ. 2LLT1 площею 20, 7 кв. м, 8/10 частин приміщення для зберігання тари літ. 2А-1 площею 17,4 кв. м, навіс літ. 2Б-Г площею 34,2 кв. м, приміщення для зберігання будматеріалів літ. 2В-Г площею 15, 2 кв. м, 224, 7 кв. м, огорожа № 1, 9/10 частин огорожі № 2; 9/10 частин приміщення кузні літ. 2Я-2 площею 426, 2 кв. м (зміна найменування об'єктів нерухомого майна та площ згідно з довідками ОКП ЛОР “БТІ та ЕО»);
На підставі рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 - 30.08.2016 зареєстровано право власності за TOB “Спеціалізоване будівельне управління-14» на 96/1000 від усього майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, а саме: 1/10 частина адмінбудинку літ. А-2 площею 312,6 кв. м, що становить 31,26 кв. м; 9/10 частин будівлі побутового корпусу літ. Е-1, площею 43,1 кв. м, що становить 38,79 кв. м; 1/10 частину складу літ. 3-1, площею 272,0 кв. м, що становить 27,2 кв. м; навіс літ. И-1 площею 95,6 кв. м; 1/10 частина складу літ. ї-1, площею 293,0 кв. м, що становить 29,3 кв. м; 1/10 частина гаражу літ. М-1 площею 503,4 кв. м, що становить 50,34 кв. м; склад літ. Є-1 площею 29,3 кв. м; навіс літ. К-1 площею 173,4 кв. м; акумуляторна літ. Л-1 площею 34,1кв. м; адміністративний будинок літ. Н-1 площею 79,5 кв. м; 1/10 частина котельні літ. О-l площею 203,1 кв. м, що становить 20,31 кв. м; 1/10 частина гаражів літ. П-1 площею 399,7 кв. м, що становить 39,97 кв. м; 1/10 частина їдальні літ. Р-1 площею 399,6 кв. м, що становить 39,96 кв. м; 1/10 частина складу літ. С-1 площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 1/10 частина складу літ. У-1 площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 1/10 частина складу літ. Ф-1, площею 345,6 кв. м, що становить 34,56 кв. м; 9/10 частина відкритого складу літ. Х-1 площею 246,8 кв. м, що становить 222, 12 кв. м; 1/10 частина складу літ. Ц-1 площею 330,6 кв. м, що становить 33, 06 кв. м; 1/10 частина складу літ. 4-1 площею 330, 6 кв. м, що становить 33,06 кв. м; склад літ. А1-1 площею 17,6 кв. м; навіс літ. Б1-1 площею 34,2 кв. м; (навіс) склад літ. В1-1 площею 15,5 кв. м; навіс літ. Ю-1 площею 224,7 кв. м; 1/10 частина будівлі побутового призначення літ. Щ-2 площею 254,1 кв. м, що становить 25,41 кв. м; 1/10 частина приміщення цеху ізоляції літ. Я-2 площею 427,1кв. м, що становить 42,71 кв. м.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16 задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у вказаній справі в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване будівельне управління-14» до Товариства з обмеженою відповідальністю В “Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. За змістом вказаної постанови підтверджено факт незаконного набуття ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» у приватну власність зазначених будівель і споруд, оскільки їх власником згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т є держава в особі Міністерства оборони України.
Даною постановою підтверджено факт незаконного набуття ТОВ «Спеціалізоване будівельне управління-14» у приватну власність зазначених будівель і споруд, оскільки їх власником згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т є держава в особі Міністерства оборони України.
Крім того, на підставі договорів купівлі-продажу від 10.07.2020 ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» відчужили у власність ОСОБА_1 4/1000 частки майнового комплексу по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, а саме нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2 загальною площею 255,3 кв. м та навіс під літ. 2Ю-1 загальною площею 224,7 кв. м.
За твердженням прокурора, шляхом аналізу та співставлення даних (інформації) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові та додавання їх площ, на момент реєстрації права власності у 2016 році у спільній частковій власності ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ В “Будівельник», Автогаражний кооператив № 15 Галицького району м. Львова, ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» перебували будівлі та споруди загальною площею 5435,7 кв. м.
Однак, як встановлено з обставин справи та зазначається прокурором, через додавання площ видозмінених спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові їх загальна площа збільшилася до 6991,7 кв. м. Збільшення відбулося внаслідок проведення переобмірів/уточнення розмірів спірних будівель і споруд з ініціативи ТОВ В “Будівельник», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ “Галичбудмонтаж», Автогаражного кооперативу № 15, що вбачається з інформації Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (лист від 20.11.2023 № 4095).
В подальшому, у 2023 році відчуження спірних будівель і споруд відбулося на користь ОК «ЖБК «Західна Вежа» шляхом їх внесення до статутного фонду (капіталу) такого, про що свідчить протокол загальних зборів засновників (учасників) №18/10-23 (Т-1 а.с.208-210).
Згідно з протоколом загальних зборів засновників (учасників) ОК “ЖБК “Західна Вежа» від 18.10.2023 ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» прийняті членами зазначеного кооперативу та вказаними суб'єктами господарювання як вступні внески / паї у статутний капітал кооперативу внесено спірні будівлі і споруди.
На підставі акта приймання-передачі від 18.10.2023 ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» передало, а OK “ЖБК “Західна Вежа» отримало такі об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул. Авіаційна, 7 у м. Львові: 96/1000 частин від усього майнового комплексу, а саме: 1/10 частину виробничого приміщення літ. 2А-2 площею 471,8 кв.м, 9/10 частин санітарного приміщення літ. 2Е-1 площею 42,6кв. м, 1/10 частину промислового складу літ. 23-1 площею 270,8 кв.м, навіс літ. 2И-1 площею 95,6 кв.м; 1/10 частину виробничого приміщення літ. 21-1 площею 291,7 кв.м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2М-1 площею 502,1кв. м, підсобне приміщення літ. 2С-1 площею 28,9 кв.м, навіс літ. 2К-1 площею 173,4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1 площею 34,1 кв.м, офісне приміщення літ. 2Н-1 площею 79,2 кв.м, 1/10 частину столярного цеху літ. 20-1 площею 255,1 кв.м, 1/10 частину автомайстерні літ. 2П-1 площею 397, 9 кв. м, 1/10 частину кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394,4 кв.м, 1/10 частину будівлі СТО літ. 2С-1 площею 343,5 кв.м, 1/10 частину токарного цеху літ. 2У-1 площею 345,0 кв.м, 1/10 частин кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344,1 кв.м, 9/10 частин приміщення для зберігання металобрухту літ. 2Х-1 площею 245,8 кв. м, 1/10 частин автошроту літ. 2Ц-1 площею 328,3кв. м, 1/10 частин майстерні побутової техніки літ. 24-1 площею 328,3кв. м, приміщення для зберігання тари літ. 2А'-1 площею 17,4 кв.м, навіс літ. 2Б'-1 площею 34,2 кв.м, приміщення для зберігання будматеріалів літ. 2В'-1 площею 15,2 кв.м, 1/10 частину приміщення кузні літ. 2Я-2 площею 426,2кв. м. Загальна вартість становить 4 493 244, 00 грн та визначена в акті приймання-передачі.
За розрахунком прокуратури ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» передало у статутний капітал OK “ЖБК “Західна Вежа» спірні будівлі і споруди загальною площею 1207,47 кв. м.
На підставі акта приймання-передачі від 18.10.2023 ТОВ “Галичбудмонтаж» передало, а OK “ЖБК “Західна Вежа» отримав такі об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: вул. Авіаційна, 7 у м. Львові: 5/100 частин від усього майнового комплексу, а саме: виробничого приміщення “ 2А-2» площею 471,8 кв. м, санітарного приміщення “ 2Е-1» площею 42,6 кв. м, будівлі СТО “ 2С-1» площею 343,5 кв. м, складу “Т-1» площею 34,56 кв. м, асфальт площею 617,53 кв. м. Загальна вартість становить 2585859,00 грн та визначена в акті приймання-передачі (копія отримана прокуратурою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та долучена до матеріалів позовної заяви).
Як зазначає прокурор, ТОВ “Галичбудмонтаж» передало у статутний капітал OK “ЖБК “Західна Вежа» спірні будівлі і споруди загальною площею 662,14 кв. м., загальна вартість становить 38 404 220,30 грн та визначена в акті приймання-передачі від 18.10.2023.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна ТОВ В “Будівельник» передало, а OK “ЖБК “Західна Вежа» отримав такі об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів вул. Авіаційна, 7 816/1000 частини від усього майнового комплексу, а саме: 8/10 частин виробничого приміщення літ. 2А-2 площею 471,8 кв. м, 8/10 частин складу ПММ літ. 2Ж-1 площею 16,3 кв. м, 8/10 частин промислового складу літ. 23-1 площею 270, 8 кв. м, навіс літ. 2И-1 площею 95,6кв. м, 9/10 частин складу літ. 21-1 площею 9,9 кв. м, 8/10 частин виробничого приміщення літ. 2Ї-1 площею 291,7 кв. м, пожежний пост літ. 2Й-1 площею 4,9 кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2М-1 площею 502, 1 кв. м, підсобне приміщення літ. 2Є-1 площею 28, 9 кв. м, навіс літ. 2К-1 площею 173, 4 кв. м, побутове приміщення літ. 2Л-1 площею 34,1 кв. м, офісне приміщення літ. 2Н-1 площею 79,2 кв. м, 8/10 частин столярного цеху літ. 20-1 площею 255,1кв. м, 9/10 частин автомайстерні літ. 2П-1 площею 397,9 кв. м, 9/10 частин кондитерського цеху літ. 2Р-1 площею 394,4 кв. м, 8/10 частин будівлі СТО літ. 2С-1 площею 343, 5кв. м, 8/10 частин токарного цеху літ. 2У-1 площею 345,0кв. м, 8/10 частин кондитерського складу літ. 2Ф-1 площею 344,1кв. м, 8/10 частин автошроту літ. 2Ц-1 площею 328,3 кв. м, 8/10 частин майстерні побутової техніки літ. 24-1 площею 328, 3 кв.м, 9/10 частин колиби літ.2 111-1 площею 20,7 кв. м, 8/10 частин приміщення для зберігання тари літ. 2 A4 площею 17,4 кв. м, навіс літ.2 Б'-І площею 34,2 кв. м, приміщення для зберігання будматеріалів літ. 2В'-1 площею 15,2 кв. м, 224,7 кв. м, огорожа №1, огорожа № 2, 9/10 частин замощення, 9/10 частин приміщення кузні літ. 2Я-2 площею 426,2 кв. м.
ТОВ В “Будівельник» передало у статутний капітал OK “ЖБК “Західна Вежа» спірні будівлі і споруди загальною площею 4676,48 кв. м.
В подальшому 30.11.2023 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі всіх вищевказаних актів приймання-передачі за ОК “ЖБК “Західна Вежа» зареєстровано право власності на передані ТОВ В “Будівельник», ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101).
Таким чином, за відповідачем зареєстровано право власності на спірні будівлі і споруди загальною площею 6 546,09 кв. м.
Отже, як стверджує прокурор, кінцевим власником спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) є ОК ЖБК «Західна Вежа» (962/1000 частин спірних будівель і споруд (складається з 916/1000, 5/100, 816/1000), що становить 6546,09 кв. м.) та Автогаражний кооператив №15 Галицького району м. Львова (3/100 частин спірних будівель і споруд, що становить 300,16 кв.м.), за якими зареєстровано право власності
Наведені обставини стали підставою звернення прокурора в інтересах Міністерства оборони України з позовом про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України спірного майна.
При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
В обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор зазначив, що з метою встановлення обставин порушення інтересів держави внаслідок неповернення у державну власність спірних будівель і споруд по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові, у тому числі через тривале невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т, а також щодо вжитих заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» на адресу Міністерства оборони України направлено запити від 18.04.2023 № 11/3/1-31602-11, від 15.08.2023 №11/3/1-192 вих-23, від 04.07.2023 № 11/3/1-115 вих-23, від 12.02.2024 № 11/3/1-55 вих-24.
Проте, у визначені у вказаних листах строки ґрунтовної та повної запитуваної інформації/відповіді від Міністерства оборони України на адресу Офісу Генерального прокурора не надходило. Управлінням корпоративної політики 08.05.2023 у відповідь на запит Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора поінформовало про відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно у проведенні реєстраційних дій права власності держави на будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові у зв'язку з неможливістю встановити набуття права власності, так як об'єкти, на які заявлено права, вже зареєстровані у складі інших об'єктів та через неможливість ідентифікувати майно, вказане в рішенні Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т.
Крім того, у відповідь на повторний запит Офісу Генерального прокурора оборонним відомством надіслано листа від 05.09.2023, в якому зазначено, що будівлі і споруди за вказаною адресою використовуються приватними суб'єктами господарювання, якими представники Міністерства оборони України не допускаються на територію, де розташовані спірні будівлі і споруди. Будь-якої іншої інформації щодо подальших дій оборонного відомства, спрямованих на державну реєстрацію прав держави стосовно зазначених будівель і споруд та виконання рішення суду, не надано.
З огляду листування з Міністерством оборони України (у тому числі щодо встановлення причин/обставин тривалого невиконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т, вжитих заходів щодо оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 тощо), яке здійснювалося на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурором повідомлявся уповноважений державний орган про порушення інтересів держави та надавався достатній час для вжиття ефективних заходів із їх захисту.
Судом встановлено, що 28.03.2024 прокуратура повідомила Міністерство про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст. 23,24 Закону України “Про прокуратуру».
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначені обставини свідчать про відсутність відповідного реагування оборонного відомства на захист порушених державних інтересів, прокурором дотримано порядок, встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 41 Конституції України, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За змістом статей 317 та 319 Цивільного кодексу України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: по-перше - фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; по-друге: “юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб'єкта.
Предметом спору у даній справі є витребування з чужого незаконного володіння відповідачів спірного майна на користь держави в особі Міністерства оборони України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспоренння. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб , який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або скорення та спричиненими цими діяннями наслідками.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призвести до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність звернення до суду для вжиття додаткових заходів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах ВП ВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/19 (п.63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2361/18 (п.98).
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Дані висновки зробила ВПВС у постанові від 02.11.2021 у справі №926/1351/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того як воно потравило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387, 388 ЦК України, є неефективним. Дані висновки сформовані, зокрема, у постановах ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (постанова ВП ВС від 20.06.2023 у справі №362/2707/19).
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому положення ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України.
Прокурор, обираючи спосіб захисту в даній справі, вказав, що володільцями спірних будівель і споруд за даними державного реєстру прав на нерухоме майно є Автогаражний кооператив №15 Галицького району м. Львова та ОК «ЖБК «Західна Вежа», тоді як власником спірного майна на момент оформлення права власності за вказаними суб'єктами господарювання була держава в особі Міністерства оборони України. Спірні будівлі і споруди вибули з державної власності поза волею власника протиправно, відтак, належним способом захисту порушеного права визначено витребування майна з чужого незаконного володіння.
Статтею 400 ЦК України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 у справі № 32/586-45/428т-50/250т біржова угода № 171-03/4 договір купівлі - продажу об'єкту нерухомості від 24.09.2003 визнана недійсною з моменту укладення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020, визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме на: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К- 1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1), гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1), цех ізоляції (Я- 1), огорожу та асфальтобетонне покриття загальною площею 5750 кв. м. Витребувано майно - будівлі і споруди військового містечка у місті Львові по вул. Авіаційній, 7, а саме: адміністративний будинок (А-2), будівлю побутового призначення (Е-1), будівлю ГСМ (Ж-1), склад (з-І), навіс (И-1), насосну (1-1), склад (1-1), пожежний пост (И-1), гараж (М-1) склад (Е-1), навіс (К-1), акумуляторну (Л-1), адміністративний будинок (Н-1), котельну (0-1). гаражі та їдальню (П-1), склади (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлю побутового призначення (Щ-2), колибу (Ш-1), навіси (Б-1, Ю-1). цех ізоляції (Я- 1), огорожу та асфальтобетонне покриття, загальною площею 5750 кв. м. у Закритого акціонерного товариства “Персенівка», Товариства з обмеженою відповідальністю В “Будівельник», Приватного акціонерного товариства “Ірокс», Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичбудмонтаж» та зобов'язано передати вищевказані будівлі і споруди на баланс Державного підприємства “Львівське будівельно - монтажне управління».
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16 задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у вказаній справі в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване будівельне управління-14» до Товариства з обмеженою відповідальністю В “Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. За змістом вказаної постанови підтверджено факт незаконного набуття ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» у приватну власність зазначених будівель і споруд, оскільки їх власником згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т є держава в особі Міністерства оборони України.
Згідно з вимогами ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечь (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в зв'язку з тим, що вказані вище судові рішення, які набрали законної сили, у суду в даній справі відсутні підстави для повторного встановлення наведених обставин (скасування підстави вибуття спірного майна із власності позивача; визнання недійсним правочину, за яким відповідачем - 2 було набуте таке майно), адже існування даних обставин підтверджують судові рішення, які також не можуть бути поставлені під сумнів.
Таким чином, враховуючи факт скасування в судовому порядку правочинів купівлі-продажу спірного майна та з огляду на положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у суду відсутні підстави вважати, що відповідач - 2 та треті особи - 2-5, законно, на правовій підставі заволоділи спірним майном.
Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується те, що спірне нерухоме майно ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління - 14», ТОВ В “Будівельник», ТОВ “Галичбудмонтаж», ПАТ “Ірокс» неодноразово відчуджувалося в різні способи.
Стаття 388 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку, коли майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Зі змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з володіння.
У разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин законодавець надає переваги у захисті прав власника, а не добросовісного набувача.
Якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.
Укладення таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладення й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.
На наявність права власника на майно не впливає та обставина, що спірне майно було предметом судового розгляду щодо виконання угод з відчуження цього майна укладених іншими особами, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був ані стороною цих угод, ані учасником судового розгляду щодо виконання цих угод.
Рішеннями судів у справі № 32/77т та у справі №914/1295/16 встановлено, що ЗАТ “Персенківка», ТОВ В “Будівельник», ПАТ “Ірокс», ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14» набули право власності на підставі недійсних правочинів та без достатньої правової підстави використовували нерухоме майно, яке є державною власністю. Отже, у зв'язку з наведеним, судом першої інстанції правомірно вказано про порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача.
Обставинами справи також встановлено передачу спірного майна у статутний капітал до ОК “ЖБК “Західна Вежа» за актами приймання-передачі.
Судом першої інстанції вірно вказано, що документ, який сторони справи іменують як “акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі нерухомого майна до складу статутного капіталу ОК “ЖБК “Західна Вежа» підписано на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник». Акт приймання-передачі нерухомого майна підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно.
Прийняття рішень та укладення актів приймання-передачі нерухомого майна від 18.10.2023 є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна до складу статутного капіталу ОК “ЖБК “Західна Вежа».
Рішення загальних зборів учасників товариств та акт приймання-передачі, оформлений між ними, утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірне нерухоме майно у товариства, якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно встановив, що результатом вчинення комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ОК “ЖБК “Західна Вежа» є правочином, оформленим актами приймання-передачі від 18.10.2023.
Рішення загальних (установчих) зборів учасників товариства є актом ненормативного характеру органу управління юридичної особи.
В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними».
Щодо фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що передача ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» майна до статутного капіталу ОК “ЖБК “Західна Вежа» була здійснена після прийняття судових рішень у справі №32/77т та у справі №914/1295/16, тобто, про це вказаним юридичним особам було достовірно відомо. Окрім того, господарськими судами, зокрема, у справі № 32/77т, було вжито заходи забезпечення позову щодо заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо спірного майна. Зазначені дії свідчать про їх намір позбутись спірних майнових активів з метою невиконання судових рішень.
Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у діях ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» відсутній критерій економічної обґрунтованості при вчиненні правочину та як суду першої так і суду апеляційної інстанцій не подано доказів на спростування зазначеного.
Суд також звертає увагу, що на момент відчуження нерухомого майна ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» були пов'язаними особами.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції з дотриманням норм законодавства, врахувавши сукупність вчинених третіми особами - 2,3,4 дій, які відображені у прийнятті 18.10.2023 рішення зборів товариства та укладення 18.10.2023 акту приймання-передачі нерухомого майна, зроблено правомірний висновок про те, що ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» було вчинено фраудаторні правочини на шкоду інтересам держави в особі Міністерства оборони України.
Відтак, відчуження майна, яке є предметом спору у даній справі, відбулося на підставі нікчемних правочинів.
Щодо тверджень скаржника про те, що спірне майно є знищеним та його не існувало на час виконання рішення, натомість наявне новостворене майно, яке не є тотожним тому, яке було зареєстровано у 2016 році за ТОВ “Галичбудмонтаж», ТОВ “Спеціалізоване будівельне управління-14», ТОВ В “Будівельник» та Автогаражним кооперативом № 15, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2008 ТОВ “Галичбудмонтаж» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №455/08 на реконструкцію будівель та споруд під виробничо-складські приміщення з добудовою на надбудовою побутово-відпочинкових приміщень з харчоблоком на вул. Авіаційній, 7 у м.Львові. Термін дії дозволу - до завершення будівництва.
Однак, в матеріалах справи наявні довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО, які були видані в липні-жовтні 2016 року, зі змісту яких вбачається, що відбулося перейменування будівель, а також площа споруд змінилась за рахунок переобмірів та уточнення площ, зокрема, в будівлі побутового призначення (Е-1), будівлі ГСМ (Ж-1), складі (3-І), навісі (И-1); насосній (1-1), складі (1-1), пожежному пості (Й-1), гаражі (М-1) складі (Е-1), навісі (К- 1), акумуляторній (Л-1), адміністративному будинку (Н-1), котельній (0-1), гаражі та їдальні (П-1), складі (С-1, Т-1, У-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, 4-1, А-1, В-1, Ш-1), будівлі побутового призначення (Щ-2), колибі (Ш-1), навісі (Б-1, Ю-1), цеху ізоляції (Я- 1)). Лише щодо адміністративного будинку (А-2) площею 312,6м.кв ОКП ЛОР БТІ та ЕО видало довідку юр612 від 26.07.2016, в якій зазначено про перейменування на “Виробниче приміщення» літ “А-2» площею 471,8кв.м, а також те, що площа змінилась при реконструкції за рахунок надбудови мансарди та за рахунок переобмірів та уточнення площ.
Також в матеріалах справи наявні довідки про знищення/знесення майна №4138 від 18.10.2023 таких будівель: Р-1, Й-1, Ю-1, Я-2, Ч-1, Ї-1, Ф-1, Н-1, А'-1, Б'-1, В'-1, Щ'-2, Ж-1, І-1, Ш-1, У-1, Х-1, И-1, Т-1, С-1, О-1, Ц-1, П-1, Е-1, Є-1, М-1, К-1, Л-1, А-2.
Окрім того, в матеріалах справи наявні протоколи огляду місця події, складені в червні 2024 року на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 05.06.2024 у справі №462/4528/24. До вказаних протоколів додані фотографії загального вигляду будівель та споруд, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна,7.
Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновкам експертів, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Покликаючись на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3013-Е від 20.12.2024, який складений в межах кримінального провадження №42024142410000107 від 22.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, відповідачі зазначають, що об'єкт нерухомості за реєстраційним номером 869775146101 не є тим самим об'єктом нерухомого майна, що зареєстрований в Реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 15788570.
Суд першої інстанції, аналізуючи даний висновок, відзначив, що такий містить суперечливі твердження. Так, в абзаці 2 на стор.8 зазначено, що при співвставленні відомостей щодо найменування, переліку та кількості будівель та споруд про які йде мова в Біржовій угоді №171-03/4 від 24.09.2003 з відомостями щодо об'єкта нерухомості, який зареєстрований в Реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 15788570, встановлено, що склад, кількість, найменування об'єктів співпадають між собою.
В абзаці 2 на стор.9 висновку експерта зазначено, що станом на 17.07.2020 об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 15788570 не існувало так, як згідно Дозволу №455/08 від 04.07.2008 було проведено реконструкцію з добудови, перебудови і надбудови будівель, які входили до його складу, що в свою чергу підтверджується даними фактично проведеного огляду (будівлі та споруди, що входили до складу об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 15788570 на дослідження представлені не були), наданими на дослідження матеріалами інвентаризаційних справ, висновку №4947 від 07.06.2018 та висновку №593/23 від 24.01.2023, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Для відповіді на поставлене питання судовим експертом було проведено візуальний огляд представлених на дослідження будівель та споруд на місці їх розташування, а також контрольні проміри та встановлено, що їх конфігурація, склад приміщень і конструктивні елементи відповідають тим будівлям і спорудам, які входять до складу об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 869775146101, що в свою чергу також підтверджується наданими на дослідження матеріалами інвентаризаційної справи.
Надаючи оцінку обставинам проведення робіт з реконструкції спірного майна у 2008-2023 роках та обставинам державної реєстрації поділу спірного майна у 2016 року, судом враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 331, 388 Цивільного кодексу України), викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09, від 27.02.2020 у справі №5013/458/11. У вказаних справах Верховний Суд зазначав, що об'єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого(-их) об'єкту/об'єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Також не є новоствореним об'єктом об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 331 ЦК України визначено особливості набуття права власності на нерухоме майно, а зокрема, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
Крім того, частиною 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва.
Тобто, реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об'єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер.
Відповідно до інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 30.11.2023 зареєстровано припинення (реєстрація переходу права власності - повне відчуження) комплексу будівель з реєстраційним номером 869775146101, розташований за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.
Однією з передбачених статтями 346, 349 Цивільного кодексу України підстав припинення права власності на нерухоме майно є знищення майна.
Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках спірного майна та жоден з технічних паспортів, на які покликаються відповідачі та треті особи-2-5, не є доказом знищення майна Міністерства оборони України, тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов'язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обставини, які були встановлені судовими рішеннями у справі № 32/77т та у справі №914/1295/16, не виключають можливість задоволення заяви Міністерства оборони України про витребування майна у даній справі № 914/895/24 та не свідчать про те, що спірне майно перестало існувати в натурі та було знищено.
Крім того, відповідачі та треті особи - 2-5 не надали доказів понесення будь-яких витрат на здійснення реконструкції та покращень будівель та споруд за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна,7, в тому числі для створення нових приміщень.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про те, що об'єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого(-их) об'єкту/об'єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України є обгрунтованим. Також не є новоствореним об'єктом об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України набуття права власності на майно обумовлюється двома обставинами: добросовісність набувача; набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Отже, ПАТ “Ірокс» ніколи не набувало право власності на спірне майно, відтак не є добросовісним набувачем.
В суді першої інстанції відповідачем 1 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідач 1 (скаржник) зазначає, що прокурором пропущено строк звернення до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки прокурору стало відомо про наявність підстав для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України ще у жовтні 2016 року, а саме тоді стали відомі обставини щодо реєстрації права власності на спірні об'єкти за іншими учасниками у справі №32/77т.
Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст. 264 ЦК України).
Отже, строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду для захисту своїх прав у цивільно-правових відносинах або ж реалізації владних повноважень.
При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов'язується з моментом порушення прав особи, так і з моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Отже, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли стало відомо про порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.
Обґрунтованість даного висновку підтверджується правовими позиціями, що містяться у постановах ВПВС від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13 та Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі №923/197/18, від 01.10.2020 у справі №912/1672/18.
Суд зазначає, що у спорі з декількома належними відповідачами , в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього , а не до інших відповідачів.
Останні не позбавлені прав визнати ті вимоги , які позивач ставить до них , чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності.
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Крім того, суд застосовує позовну давність лише тоді , коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів , передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів , який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Дана позиція відображена у постанові ВПВС від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, п.138-140 ВПВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, у постанові ВПВС від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, постановах ВС від 07.11.2023 у справі №906/213/19 та від 31.01.2023 у справі №910/18749/20.
Отже, враховуючи, що прокурором у даній справі позовна вимога до відповідача -2 Автогаражного кооперативу №15 Галицького району пред'явлена про витребування 3/100 частин від усіх будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 869775146101) по вул.. Авіаційна,7 у м. Львові, то відповідач 2 має право заявляти про застосування строків позовної давності лише щодо цієї вимоги. Європейський суд з прав людини у справі «Фінікаідов проти Кіпру» зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. А у справі «Борель проти Литви» ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви про те, що позовна давність починається з дня, коли відповідний орган «здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено».
Як зазначалося вище, позовні вимоги у справі № 914/895/24 обґрунтовано тим, що власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства оборони України. Однак , з метою уникнення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі №32/77т (набрало законної сили 15.07.2020) відповідачами у вказаній справі вчинено дії з відчуження спірних об'єктів нерухомості на користь інших приватних суб'єктів, а відтак, спірні будівлі і споруди по вул. Авіаційна, 7 у м. Львові вибули з державної власності поза волею власника протиправно, у зв'язку з чим захист порушеного права держави у спірних правовідносинах підлягає захисту на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.
Прокурор стверджує, що оскільки відповідачі та треті особи протягом тривалого часу перепродували спірні об'єкти нерухомого майна один одному, незаконне перебування у відповідачів майна, у зв'язку з чим це є триваючим правопорушенням у часі, і відповідно, строк позовної давності щодо такого триваючого правопорушення розпочинається відносно кожного дня такого володіння, і не може обмежуватись строком позовної давності як таким, адже сплив позовної давності стосовно певного строку володіння не може породжувати юридичну законність володіння певним майном, воля на вибуття якого з власності власника в особі позивача - була відсутня.
Суд зазначає, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дають змогу оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018 у справі №924/233/18).
Отже, в сукупності з даним суд апеляційної інстанції зазначає, що необґрунтованими є доводи заявників про те, що прокурору ще у жовтні 2016 року стало відомо про наявність підстав для захисту інтересів держави.
Заявляючи про застосування строку позовної давності, відповідачі не надали доказів, не зазначили про об'єктивні факти, які б свідчили про наявність обставин, з якими закон пов'язує початок перебігу строку позовної давності (конкретна дата), а саме про момент обізнаності позивача (МО України) про порушення його прав внаслідок відчуження частини спірних будівель і споруд на користь АГК №15 м. Львова, оскільки оборонне відомство не було стороною правочину, на підставі якого здійснено реєстраційні дії та не зобов'язане здійснювати постійний моніторинг державного реєстру речових прав про імовірні зміни статусу спірного майна.
Разом з тим, враховуючи наявність судового рішення від 04.04.2016 у справі №32/77т, яке набрало законної сили лише 15.07.2020 та яким відновлено право власності держави на спірні об'єкти нерухомості і яке, як вважали позивачі, є ефективним та остаточним для поновлення інтересів держави, однак як Міністерство оборони України так і прокурор не передбачили та не могли передбачити можливість неповернення державі спірного військового майна через недобросовісну поведінку і дії відповідачів і даній справі, що вказує на поважність причин не звернення до суду з іншим способом захисту.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також слід зазначити, що 24.02.2022 підписано Указ № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, з врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності в даній справі не сплив.
Крім того, слід відмітити, що скаржник посилається на п.8 ст. 261 ЦК України (який доповнено згідно із Законом України №4292-IX від 12.03.2025), за змістом якого перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.
Суд апеляційної інстанції такі твердження вважає помилковим та зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» набув чинності 09.04.2025. У новоприйнятому нормативно-правовому акті наявні особливості застосування конкретизованої норми нормативно-правового акта у певний період часу, тобто застосування правила зворотної дії норм в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
Абзацом 4 п. 3 ч.3 ст. 388 ЦК України (в редакції Закону від 09.04.2025) визначено, що дія положень цієї частини (щодо визнання граничного строку для витребування) не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало, зокрема, до об'єктів та земель оборони.
У відповідності до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часті, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як порушення.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часті законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Як встановлено судом першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, відповідачі не є добросовісними набувачами спірних об'єктів нерухомості по вул. Авіаційній, 7 у м. Львові, тому і не можна застосовувати до спірних правовідносин п. 8 ст. 261 ЦК України.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2025 року у справі №914/895/24, а зводяться до різного трактування матеріалів справи та норм права.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Західна Вежа» - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі №914/895/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді Т.Б. Бонк
О.С. Скрипчук