Справа № 991/639/26
Провадження 1-кс/991/2108/26
09 березня 2026 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , та особи, яка приймала участь у режимі відеоконференцзв'язку, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_3 про відвід слідчої судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судової справи № 991/639/26,
05.03.2026 на розгляд судді надійшла заява захисника ОСОБА_3 про відвід слідчої судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судової справи № 991/639/26.
Заява подана у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.
У судовому засіданні заявник подану заяву підтримав, просив її задовольнити.
Слідча суддя ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Неявка слідчої судді та інших учасників провадження не перешкоджає розгляду заяви по суті.
Окремо в судовому засіданні суддя, за клопотанням сторони захисту вирішив питання про можливість участі у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку невстановленої особи, яка, за твердженням захисника ОСОБА_3 , є ОСОБА_5 , тобто, підозрюваною в кримінальному провадженні № 4202016000000000766 від 02.09.2020.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право підозрюваного або обвинуваченого бути присутнім під час розгляду справи щодо нього є невід'ємною складовою частиною права на справедливий суд, визначеною Конвенцією з прав людини.
Зокрема, ЄСПЛ вважає, що з урахуванням важливого місця права на справедливий суд у демократичному суспільстві стаття 6 Конвенції покладає на кожен національний суд обов'язок перевіряти, чи мав обвинувачений можливість бути поінформованим / ознайомленим із провадженням щодо нього (див., зокрема, рішення в справах SOMOGYI v. ITALY від 18.05.2004; Remli v. France, від 23.04.1996).
Також при цьому, обов'язковій оцінці підлягає інформація щодо практичної можливості заявника бути присутнім на судових засіданнях (див., зокрема, рішення в справі «Надточій проти України » 15.05.2008).
Сталі підходи Європейського Союзу та Ради Європи також спрямовані саме на це. Зокрема, у Директиві (ЄС) 2016/343 Європейського Парламенту та Ради від 09.03.2016 зазначається, що держави-члени повинні забезпечити підозрюваним та обвинуваченим особам право бути присутніми на судовому процесі щодо них.
Водночас, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та поза територією юрисдикції суду має відповідати вимогам, чітко визначеним КПК України щодо умов такої належної участі.
Зокрема, ч. 7 ст. 336 КПК України, в цьому випадку вимагається належна процедура встановлення особи (шляхом перевірки її документів), а також необхідність встановлення того факту, що відповідна особа під час проведення засідання не перебуває під будь-яким тиском або примусом.
У цьому провадженні в судді відсутня будь-які реальна можливість належним чином встановити особу ОСОБА_5 , або встановити що відповідна особа не перебуває під тиском чи примусом, та приймає участь у засіданні добровільно.
Наведена позиція в повній мірі узгоджується з підходом, викладеним у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду від 20.02.2026 № 183/8535/22, з приводу необхідності судам більш детально зупинитися на доведенні факту добровільності участі особи в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку.
Також, у матеріалах провадження відсутні належні докази, які дозволяли б судді встановити фактичне місце знаходження ОСОБА_5 на цей час.
Положення ст. 81 КПК України не містять вимоги щодо обов'язкової присутності підозрюваного під час розгляду заяви про відвід.
Тому суддя, з урахування вищенаведених обставин, вважав за можливе дозволити невстановленій особі (яка може бути, а може й не бути підозрюваною ОСОБА_5 ) приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, оскільки це в більш повній мірі сприятиме реалізації права на справедливий суд у цьому провадженні.
Частиною 1 ст. 75 КПК України визначено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Вищенаведена норма кримінального процесуального закону містить у собі вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого у досудовому розслідуванні кримінального провадження.
Положеннями ч. 5 ст. 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Оцінюючи наявні матеріали, суддя приходить до висновку, що подана заява про відвід не підлягає задоволенню оскільки відсутні докази існування будь-якої з підстав, прямо визначених ст. 75 КПК України.
Так, відвід захисника ОСОБА_3 обгрунтовується відмовою слідчої судді ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про участь підозрюваної ОСОБА_5 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, тобто, вочевидь заявлений з приводу незгоди захисника з процесуальним рішенням прийнятим слідчою суддею.
Будь-яких інших доказів, які могли бути безпосередньою підставою для відводу слідчого судді відповідного до положень ст. 75 КПК України, стороною захисту не надано.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 ст. 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
За оцінкою судді, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази існування упередженості слідчої судді ОСОБА_4 за об'єктивним або суб'єктивним критерієм.
Отже, оскільки заявник у своїй заяві не наводить будь-яких обставин, прямо передбачених ч. 1 ст. 75 КПК України, або обставин, які могли б викликати у стороннього спостерігача враження про будь-яку упередженість слідчої судді в судовому провадженні № № 991/639/26, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись статтями 75, 80, 81, 372 КПК України, суддя
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід слідчої судді ОСОБА_4 від участі у розгляді судової справи № 991/639/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Суддя ОСОБА_1