Справа № 948/796/25 Номер провадження 22-ц/814/1361/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
03 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Жигилій Інни Федорівни
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Косик С.М.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко Інна Вікторівна, Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Оріхівка Лубенського району Полтавської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводиться позивачці двоюрідною бабусею по батьковій лінії родинних відносин.
ОСОБА_2 тривалий час проходила стаціонарне лікування у Полтавській обласній психіатричній клінічній лікарні, а в подальшому з березня 2001 року проживала та проходила лікування у Високо-Тополянському психоневрологічному інтернаті.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно померлої у виді належного права на земельну частку (пай). Враховуючи те, що за життя спадкодавець була одинокою, у шлюбі не перебувала, дітей не мала, останні роки проживала у медичному закладі через наявну душевну хворобу, а тому єдиним спадкоємцем за законом була рідна сестра ОСОБА_3 .
Позивач протягом тривалого часу вважала, що ОСОБА_4 , яка доводиться їй рідною бабусею, прийняла спадщину після смерті рідної сестри, а в свою чергу після її смерті прийняв спадщину батько позивачки ОСОБА_5 . Натомість, після смерті батька, позивач дізналася, що спадщина після смерті двоюрідної бабусі ОСОБА_2 не була ніким прийнята в установленному порядку, а тому на даний час вона являється єдиним спадкоємцем до майна померлої.
Таким чином, позивач протягом тривалого часу була необізнана у тому, що спадщина після смерті її двоюрідної бабусі не була прийнята спадкоємцями за законом.
ОСОБА_1 маючи намір оформити спадщину та звернувшись до приватного нотаріуса, отримала лист-роз'яснення про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що у визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини не подано заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а також зазначено про необхідність в судовому порядку встановити факт прийняття спадщини, згідно ст. 549 ЦК Української РСР.
Позивач вважає, що обставини пропуску строку для прийняття спадщини є об'єктивними та поважними, оскільки вона на протязі тривалого часу була впевнена в тому, що спадкові права переходили до спадкоємців по черговості та охоплювали всі майнові права щодо належного прийняття спадщини, що є підставою для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко Інна Вікторівна, Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач в силу вимог статей 529, 530 ЦК УРСР 1963 року не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому підстави для продовження їй строку для прийняття спадщини відсутні.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Жигилій І.Ф., просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу була необізнаною у тому, що спадщина після смерті двоюрідної баби ОСОБА_6 не була прийнята спадкоємцями за законом, зокрема її рідною сестрою ОСОБА_4 , яка померла у 2008 році, та в подальшому батьком позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 вважала, що всі права та обов?язки щодо спадкового майна померлої ОСОБА_6 реалізовано її батьком ОСОБА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що на думку позивача є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та свідчить про наявність правових підстав для визначення додаткового строку для її прийняття.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Жигилій І.Ф., представника Михайлійвської сільської ради Полтавського району Полтавської області, приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Оріхівка, Лубенського району Полтавської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.12.2001 (а.с. 16).
За інформацією з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України, батьками ОСОБА_2 записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Тростянець Полтавського району Полтавської області померла ОСОБА_4 (а.с. 38).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00051907446 від 20.06.2025, 01.02.1967 року Тростянецькою сільською радою Полтавського району Полтавської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00051906731 від 20.06.2025, батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_5 записані: батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_4 (а.с. 12).
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками записані: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_13 (а.с. 9).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00034653519 від 19.01.2022, Виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області 19.10.1997 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с. 10).
Отже, позивач ОСОБА_1 є двоюрідною онукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2
04.12.2009 приватним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 2,06 га, яка розташована на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІV-ПЛ № 014002 (а.с. 39).
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 40).
07 лютого 2025 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 його спадкоємцям: дружині - ОСОБА_13 , сину - ОСОБА_16 та дочці - ОСОБА_1 по 1/3 частці на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки CITROEN модель BERLINGO, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с. 41-42).
Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000057 від 18.12.1995, колективному сільськогосподарському підприємству «Славутич», с. Михайлівка Машівського району Полтавської області, передано в колективну власність 6888,0 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, додатком якого є список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, в якому під номером 871 значиться ОСОБА_2 (а.с. 17-32).
З довідки Високо-Тополянського психоневрологічного диспансеру від 07.07.2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживала на правах підопічної та повному державному забезпеченні з 12.03.2001 року. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , похована на території інтернатної установи (а.с. 35).
Згідно довідки Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 1546 від 06.08.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Проживала разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 у період з 1994 по 1997 роки (а.с. 36).
Листом приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. повідомлено ОСОБА_1 про те, що спадкова справа на майно померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заведена. Одночасно роз'яснено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 бажає прийняти спадщину, але у визначений законом шестимісячний термін не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, тому їй необхідно в судовому порядку встановити факт прийняття спадщини, згідно ст. 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 (а.с. 37).
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на те, що позивач, в силу вимог статей 529, 530 ЦК УРСР 1963 року, не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому підстави для продовження їй строку для прийняття спадщини відсутні.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц
З огляду на те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому до спадкових відносин у зв'язку з її смертю мають застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до положень ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту за життя не склала, на час смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання з 12 березня 2001 року до дати смерті: Високо-Тополянський психоневрологічний інтернат.
Таким чином, спадкоємство мало здійснюватися за законом.
Статтями 529, 530 ЦК УРСР встановлено дві черги спадкоємців за законом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року у справі № 463/9696/20 (провадження № 61-7014св22), вказано, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Ураховуючи наведене, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно частини першої статті 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
З листа приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. вбачається, що спадкова справа на майно померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заведена.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 стверджує, що вона є двоюрідною онукою спадкодавця ОСОБА_2 , і вважає, що саме цей факт породжує у неї спадкові права, однак, нормами ЦК УРСР, які були чинними на момент смерті спадкодавця, не передбачено, що двоюрідні онуки входять до кола спадкоємців будь-якої із черг.
Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 , яка була рідною сестрою ОСОБА_2 , у визначеному чинним на той час законодавством порядку прийняття спадщину після смерті останньої, зокрема шляхом фактичного управління спадковим майном, матеріали справи не містять.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , а тому не наділена правом на спадкування у відповідності до законодавства, чинного на момент відкриття спадщини, що в свою чергу свідчить про те, що у неї відсутнє право на подання заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жигилій Інни Федорівни залишити без задоволення.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук