Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1785/16-ц Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
12 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/1785/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Вачко В.І. в м. Овручі,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив заборонити Коростенському відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) вчиняти будь-які дії щодо списання коштів з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ПУМБ», на який йому надходить грошове забезпечення до закінчення розгляду даної скарги; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ПУМБ» на який йому надходить грошове забезпечення; визнати неправомірною бездіяльність Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) щодо відмови у знятті арешту з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ПУМБ», на який йому надходить грошове забезпечення; зобов'язати Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) зняти арешт з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ПУМБ», на який йому надходить грошове забезпечення; стягнути із Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м.Київ) безпідставно набуті кошти в розмірі 172321,57 грн.
Скарга мотивована тим, що дії виконавця не відповідають меті та засадам виконавчого провадження щодо співмірності примусового виконання рішення та обсягу вимог за рішенням, є взаємовиключними та порушують права заявника та гарантії цих прав, закріплені законом; накладення арешту та списання грошових коштів з рахунку боржника, на який йому приходить грошове забезпечення військовослужбовця ЗСУ, порушує його права військовослужбовця, оскільки фактично позбавляє його засобів до існування, адже має місце відрахування не тільки 50 % з його доходу, як це випливає із ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», а накладення арешту на 100% такого доходу, що ніяк не забезпечує реального виконання рішення, як це передбачено ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, який задовольнити скаргу у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», чітко регламентовано, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням - 50 відсотків. Вказує, що гарантія держави не може бути дотримана за умов, коли з його заробітної плати стягується максимальний дозволений законом відсоток з одночасно накладенням арешту на рахунок, на який заробітна плата зараховується. Відтак відповідні дії виконавця не відповідають меті та засад виконавчого провадження, зокрема, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, є взаємовиключними. Відповідно п. 1 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Як випливає із статей 18, 48, 70 Закону України «Про виконавче провадження» накладання арешту на кошти, що містяться на рахунках і має спеціальний режим використання (зарплатні рахунки, пенсійні рахунки, кар-для виплат стипендій, рахунки для виплат соціальної допомоги та інші соціальні виплати, картки на виплату коштів на дітей) забороняється. У даному випадку накладення арешту та списання грошових коштів платіжними інструкціями із банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритому у АТ "ПУМБ" на який надходить грошове забезпечення порушує його права як військовослужбовця Збройних Сил України, оскільки фактично, позбавляє засобів для існування адже, як вказувалось вище, створено ситуацію, за якої має місце відрахування не тільки 50% з мого доходу, як це випливає із ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а накладення арешту на 100% такого доходу, що ніяк не забезпечить реального виконання рішення, як це передбачено ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». У ситуації, що склалася, порушуються права закріплені в Конституції України, та законах України, з урахування особливостей, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативно-правовими актами України.
У відзиві на апеляційну скаргу Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначає, що на виконані у відділі знаходиться виконавче провадження №52728215 з примусового виконання виконавчого листа № 286/1785/16-ц від 19.10.2016 року, виданий Овруцьким районним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з 07.07.2016 року до досягнення дитиною повноліття. 24.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яка надіслана боржнику до виконання сторонам до відома. Відомості про боржника, включені до Єдиного реєстру боржників 24.06.2024 року. 07.12.2016 року державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Починаючи з січня 2017 по 23.09.2019 на депозитний рахунок відділу із ПФУ надходили кошти, які платіжними інструкціями перераховані на рахунок стягувача, суми стягнутих коштів з січня 2017 року по 23.09.2019 року вказані в розрахунку заборгованості який надсилався скаржнику 29.07.2025. Надалі починаючи із жовтня 2019, жодної проплати аліментів зі сторони боржника з жовтня 2019 року по березень 2025 року на депозитний рахунок відділу не надходило. Державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника 10.08.2022, 21.03.2023, 14.06.2024, 11.03.2025, 18.04.2025 які направлено на виконання до банківських установ в порядку електронного документообігу. З метою встановлення майнового стану боржника, державним виконавцем систематично формуються електронні запити (останній 25.07.2025) до реєстраційних установ, 03.03.2025 року було встановлено , що боржник проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 куди було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника Також згідно АСВП державним виконавцем було встановлено, що боржник після винесення постанов про арешт коштів боржника було відкрито новий рахунок в АТ «ПУМБ» 01.02.2025. Вказує, що обов'язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання виконавчих документів. З метою їх виконання державний та приватний виконавець має право у відповідно до п.7, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом). Відповідно до положень ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому відповідно до п.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. 06.05.2025 надійшла заява від божника про визначення поточного рахунку НОМЕР_3 який відкритий в АТ «ПУМБ» для здійснення видаткових операцій. Тобто він має можливість користуватись вказаним рахунком для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 01 січня поточного календарного року. Того ж дня виконавцем винесена постанова про визначення поточного рахунку, який відкритий в АТ «ПУМБ» для здійснення видаткових операцій та надіслана рекомендованою кореспонденцією для виконання до банку за адресою АДРЕСА_1 .
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27.09.2016 року у справі № 286/1785/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.07.2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.10.2016 відкрито виконавче провадження № 52728215 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Постановою старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 03.03.2025 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа №286/1785/16-ц від 19.10.2016, виданого Овруцьким районним судом. Здійснено відрахування із суми доходів боржника , що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування , аліменти у розмірі частини всіх видів доходу боржника, із них частина щомісячних , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття та на погашення заборгованості, яку прошу розрахувати виходячи із заробітної плати боржника, отриманої в даній установі починаючи з 01.01.2025, яка станом на 31.12.2024 становить 212868,63 грн.
Вищевказану постанову направлено для виконання до Військової частини НОМЕР_2 .
Постановами старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 10.08.2022, 21.03.2023, 14.06.2024, 11.03.2025, 18.04.2025 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей , що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, в якій просив скасувати арешт, накладений на рахунок боржника: НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Пумб» та який призначений для нарахування заробітної плати.
11 червня 2025 року Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надав відповідь ОСОБА_1 у якій повідомив про відсутність правових підстав для зняття арешту із рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Пумб».
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що боржником документальними доказами не підтверджено існування обставин, які відповідно до ч.4 статті 59 «Про виконавче провадження» є підставами для зняття виконавцем арешту з коштів боржника. Зокрема доказів повного погашення заборгованості по аліментах боржником не надано; докази того, що рахунок боржника НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ» має спеціальний режим використання і звернення стягнення на розміщені на ньому кошти заборонено законом, відсутні.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої не відповідає.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 447-1 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до
статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання»,
статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження
№ 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
Відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника
не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта
статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
У справі, яка переглядається, встановлено, що постановами старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 10.08.2022, 21.03.2023, 14.06.2024, 11.03.2025, 18.04.2025 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - ОСОБА_1 .
Із довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , вбачається, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюється на картковий рахунок: НОМЕР_4 .
У червні 2025 року ОСОБА_1 до заяви про знаття арешту із банківського рахунку, адресованої ДВС, долучив підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є заробітною платою боржника, які розміщена на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати.
Державний виконавець у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з грошових коштів не зняв.
Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 , виданою АТ «ПУМБ», за період з 13.12.2024 по 23.05.2025 року ОСОБА_1 отримував нарахування на картку заробітної плати з військової частини НОМЕР_2 , а також здійснював перекази на іншу карту, здійснював трансакції щодо готівки та поповнював карту.
З урахування наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не скасування арешту та зобов'язання зняти арешт із грошових коштів, які є заробітною платою (грошовим забезпеченням) ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому у акціонерному товаристві «ПУМБ».
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до
частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Окрім того, встановлено, що 03 березня 2025 року постановою старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа №286/1785/16-ц від 19.10.2016, виданого Овруцьким районним судом. Здійснено відрахування із суми доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування , аліменти у розмірі частини всіх видів доходу боржника, із них частина щомісячних , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття та на погашення заборгованості, яку прошу розрахувати виходячи із заробітної плати боржника, отриманої в даній установі починаючи з 01.01.2025, яка станом на 31.12.2024 становить 212868,63 грн.
Постанова направлена для виконання до Військової частини НОМЕР_2 .
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю.
Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19, від 29 січня 2020 року у справі №820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі №916/73/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 вказано, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела для існування та порушує право на отримання винагороди за працю.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець всупереч закону наклав арешт на рахунок боржника, який використовується, зокрема, для отримання заробітної плати, тобто має спеціальний режим використання. Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати, призводить до порушення конституційних прав громадян на оплату праці.
Доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими.
У статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року зазначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Разом з тим, відсутні підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 в частині стягнення безпідставно набутих коштів, так як, вирішення цього питання здійснюється у позовному провадженні, з належним визначеним складом сторін позовного провадження і з доведенням вимог саме до належного відповідача.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2025 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо не зняття арешту із заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк».
Зобов'язати Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з грошових коштів, які є заробітною платою (грошовим забезпеченням) ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку IBAN: НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк».
У задоволенні іншої частини вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 березня 2026 року.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді О.Б.Талько
А.М. Шевчук