Справа № 564/244/26
13 березня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, раніше не судимого, обвинувачується увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240030004403 від 28.04.2025, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування зазначеного клопотання вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навідника 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 22 год. 00 хв. 31.03.2025 самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувалася в АДРЕСА_2 , після чого, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
Вказав, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: актом службового розслідування за фактом смовільного залишення військовоїчатсини НОМЕР_1 , протоколами допиту свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
28.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24.01.2026, без права внесення застави.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 22. січня 2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.03.2026 без права внесення застави.
Підставою для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказав, що ризики, які існували при застосуванні такого виду запобіжного заходу, не зменшилися та не відпали.
На даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та покарання, яке йому загрожує, а саме позбавлення волі строком до десяти років, обвинувачений може залишити постійне місце проживання, з метою уникнення покарання ухилятися від суду.
Крім того, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, оформлювати документи щодо набуття інвалідності або опікунства, підробивши для цього відповідні документи.
Просив врахувати, що обвинувачений до призову на військову службу офіційно працевлаштований не був, постійного місця роботи, стабільних доходів та міцних соціальних зв'язків не мав, може не прибувати на виклики до суду, покликаючись на скрутний майновий стан та віддаленість місця проживання, намагатися у незаконний спосіб перетнути державний кордон, оскільки проживає неподалік прикордонної зони.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на свідків, які разом з ним проходили військову службу та безпосередньо судом не допитані.
Також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки наміру продовжити військову службу не має.
Будь-який інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вказаних ризиків та належному виконанню обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Просив врахувати, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України - тримання під вартою.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для виконання завдань кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини та просив його задовольнити
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти зазначеного клопотання не заперечували.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24 січня 2026 року, без права внесення застави.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 22. січня 2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.03.2026 без права внесення застави.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Наведене дає підстави вважати, що усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, ОСОБА_4 може залишити постійне місце проживання та переховуватися від суду. При цьому суд також враховує те, що обвинувачений проживає на значно віддаленій від місця розгляду справи території, неподалік державного кордону та у незаконний спосіб може залишити територію України, а також вчинити інші дії, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню.
Крім того, існують обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків, які безпосередньо судом не допитані, продовжити вчинення злочину, в якому обвинувачується та вчинити новий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, оскільки наміру повернутися на військову службу не має.
Таким чином встановлено, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.11.2025 року не зменшилися та не відпали.
При цьому суд також враховує обгрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 5 ст. 407 КК України, вагомість зібраних у справі доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Підстав для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено. Інший більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання існуючих ризиків та потреби кримінального провадження на даний час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що відповідає його цілям і меті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що на території України введено воєнний стан, а також наявність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, вагомість зібраних у справі доказів про вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, відсутність міцних соціальних зв'язків, віддаленість місця проживання від місця розгляду справи, суд вважає за вірне не визначати обвинуваченому розмір застави.
Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, неналежною процесуальною поведінкою перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити вчинене, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 177, 178, 183, 194, ч. 3 ст. 331 КПК України,
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- на строк 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, тобто до 11 травня 2026 року включно.
Строк дії ухвали рахувати з 10 год. 00 хв. 13 березня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".
Ухвалу може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Костопільський районний суд Рівненської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 КПК України подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
СуддяОСОБА_1