єдиний унікальний номер справи 546/222/26
номер провадження 2/546/408/26
13 березня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров'я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних,
встановив:
До Решетилівського районного суду 12 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров'я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2025 року головуючою суддею визначено суддю Романенко О.О.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області 12 березня 2026 року задоволена заява судді Романенко О.О. про самовідвід у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2026 року головуючим суддею визначено суддю Зіненка Ю.В.
13 березня 2026 року суддя Зіненко Ю.В. заявив самовідвід по даній справі, мотивуючи його тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа № 554/6890/24 за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, в особі Полтавського районного суду Полтавської області, в особі Решетилівського районного суду Полтавської області, в особі Державної Казначейської Служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , про стягнення моральної шкоди. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року відкрите провадження у цивільній справі № 554/6890/24. Станом на 13 березня 2026 року розгляд справи по суті не завершений.
Також, у ході розгляду судових справ, де учасником була ОСОБА_1 , вона неодноразово заявляла відводи головуючому судді Зіненку Ю.В., постійно висловлюючи недовіру, що свідчить про її сталу позицію щодо судді Зіненка Ю.В.
Вищезазначені обставини можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі як з боку заявниці, так і з боку стороннього спостерігача.
Суд, розглянувши заяву судді Зіненка Ю.В. про самовідвід, доходить висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Решетилівського районного суду Зіненка Ю.В. виходячи з таких підстав.
Як встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа № 554/6890/24 за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, в особі Полтавського районного суду Полтавської області, в особі Решетилівського районного суду Полтавської області, в особі Державної Казначейської Служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , про стягнення моральної шкоди. Ухвалою Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року відкрите провадження у цивільній справі № 554/6890/24. Станом на 13 березня 2026 року справа не розглянута.
Також, у ході розгляду судових справ, де учасником була ОСОБА_1 , вона неодноразово заявляла відводи головуючому судді Зіненку Ю.В., постійно висловлюючи недовіру, що свідчить про її сталу позицію щодо судді Зіненка Ю.В.
Вищезазначені обставини можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі як з боку заявниці, так і з боку стороннього спостерігача.
Незважаючи на те, що немає підстав сумніватися в особистій суб'єктивній неупередженості судді Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненка Ю.В., проте зв'язок Решетилівського районного суду Полтавської області, як органу в цілому з однією зі сторін в ініційованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових провадженнях, а також стала позиція ОСОБА_1 про висловлення недовіри судді Зіненку Ю.В. можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі як з боку заявниці ОСОБА_1, так і з боку стороннього спостерігача.
Однією з гарантій забезпечення доступу до правосуддя, що має реалізовуватися незалежним та неупередженим судом, є здійснення судочинства з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права, свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Вказаний принцип у цивільному судочинстві застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово звертав увагу на дотримання правил неупередженості (безсторонності) суду як складової права на справедливий судовий розгляд, що визначений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу положень пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому засіданні судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін у конкретному спорі, але і зі сторони суспільства в цілому. При цьому, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довір'я до незалежності судової влади буде підірвано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Крім того, можуть бути випадки структурної відсутності безсторонності конкретного суду, а не якого - небудь окремого судді (рішення у справі «Боян Господінов проти Болгарії»).
Вказаний випадок, зокрема, може мати місце за наявності судового спору про стягнення моральної шкоди, у якому одним із відповідачів виступає Держава Україна в особі Решетилівського районного суду Полтавської області.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Боян Господінов проти Болгарії», ЄСПЛ зазначив, що кримінальний суд, який судив заявника в кримінальному провадженні, одночасно був відповідачем в окремому цивільному провадженні щодо завданої шкоди, розпочатому заявником. ЄСПЛ зазначав, що незважаючи на те, що немає підстав сумніватися в особистій неупередженості суддів у кримінальних справах Окружного суду міста Стара Загора їхній професійний зв'язок з однією зі сторін одночасно триваючого цивільного провадження могли викликали законні побоювання у заявника щодо об'єктивної неупередженості суддів. Суд також зазначає, що національне законодавство вимагало від суддів відмовитися від кримінальної справи, якщо були будь-які сумніви щодо їх неупередженості. …Викладених вище міркувань достатньо, щоб дозволити Суду дійти висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції на тій підставі, що друга кримінальна справа проти заявника не була розглянута безстороннім судом. …»
ЄСПЛ у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може брати участі у розгляді справі і прилягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості суддів.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Отже, з урахуванням вищевикладених доводів та підстав, з метою розгляду справи безстороннім і неупередженим судом, вбачаються передбачені законом підстави для задоволення заявленого самовідводу судді Зіненка Ю.В.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд
постановив:
Заявлений самовідвід судді Зіненка Юрія Володимировича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров'я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних задовольнити.
Цивільну справу № 546/222/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров'я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу справи в порядку, передбаченому ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Зіненко