Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/485/26
Провадження № 1-кс/542/69/26
12 березня 2026 року селище Нові Санжари
Слідчий суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з начальником Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лелюхівка, Новосанжарського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, пенсіонера, інваліда ІІ групи, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Заступник начальника СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 12.03.2026 року звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, погодженим начальником Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення можливості внесення застави.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 та за вказаним фактом проводиться досудове розслідування.
Зазначив, що 11.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
У своєму клопотанні слідчий вказав на необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та вказав на неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Посилався на наявність ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор підтримував клопотання та просив його задовольнити.
ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні питання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Дослідивши надані матеріали, вислухавши пояснення підозрюваного, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя доходить висновку про те, що клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні відділення поліції №3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12026170480000077 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.121 КК України (а.с.7).
З повідомлення про підозру від 11.03.2026 року вбачається, що з 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому у шлюбі між собою не перебували.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11 березня 2026 року близько 02 години ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , перебували у будинку за адресою свого проживання в АДРЕСА_1 .
Там, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 раптово виник побутовий конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій прямий злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у стоячому положенні у будинку на кухні, ОСОБА_4 , наніс один удар лівою ногою, взутою у взуття, в область голови ОСОБА_7 , яка перебувала у сидячому положенні на дивані. Від вказаного удару, потерпіла впала на підлогу та ОСОБА_4 наніс близько двох ударів лівою ногою, взутою у взуття в області голови ОСОБА_8 . Не зупиняючись, ОСОБА_4 взяв дерев'яну палицю, якою почав наносити численні удари по голові та тулубу потерпілій, чим спричинив тілесні ушкодженні ОСОБА_8 - особі, з якою спільно проживав однією сім'єю, але з якою не перебував у шлюбі. У подальшому, ОСОБА_4 витягнув ОСОБА_8 за територію подвір'я, де остання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень померла.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №31 від 11.03.2026 причиною смерті ОСОБА_7 є інші уточнені травми шиї.
11.03.2026 року ОСОБА_4 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої (а.с.25-26).
Відповідно до протоколу затримання від 11.03.2026 року (а.с.21-23) ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 11.03.2026 року о 19 год. 08 хвил.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
В судовому засіданні прокурор довів:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину підтверджується: протоколом огляду місця події від 11.03.2026 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 ; постановою про визнання речовими доказами від 11.03.2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 11.03.2026; лікарським свідоцтвом про смерть №31 від 11.03.2026.
Враховуючи стадію кримінального провадження, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні положень п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Так, існує ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, який обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку. Підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , задовільно характеризується за місцем проживання, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства чи суду.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризику ухилитись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний, розуміючи тяжкість можливого покарання, та не маючи міцних соціальних зв'язків, які б утримували його за місцем проживання, має реальну можливість переховуватись від слідства та суду.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено достатні підстави наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки не наведені обгрунтування та не надані докази на його підтвердження.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 також враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його вини: позбавлення волі на строк від семи до десяти років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України;
- він раніше не судимий, є інвалідом ІІ групи, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , посередньо характеризується за місцем проживання;
- про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, до суду учасники провадження будь- яких доказів не надали;
- під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що дані про особу підозрюваного та наведені вище ризики, обґрунтовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш мяких запобіжних заходів не забезпечить запобігання наведеним ризикам.
Застосування запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту в даному випадку до підозрюваного ОСОБА_4 недоцільно з наступних підстав: у відповідності ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, які відповідним чином не зарадять вищезазначеному ризику, тобто дадуть можливість підозрюваному ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Відсутність осіб, яких слідчий суддя, суд вважав би такими, що заслуговують на довіру, та які могли б дати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, унеможливлюють застосування до підозрюваного ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як особиста порука, який передбачено ст. 180 КПК України. Відсутність коштів у підозрюваного, та рідних чи знайомих останнього унеможливлюють застосування до нього запобіжного заходу - застава. Можливість залишити місце проживанння, унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, передбаченого ст. 181 КПК України, оскільки за вказаних обставин не зможе запобігти даному ризику.
Отже, клопотання слідчого є обґрунтованим, до підозрюваного доцільно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини, слідчий суддя, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави.
Керуючись ст. ст. 176-179, 182-183, 193-194, 196-197, 206, 211, 372, 395 КПК України, -
Клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з начальником Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою визначити по 09 травня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити сторонам кримінального провадження та уповноваженому представнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Слідчий суддя Новосанжарського
районного суду Полтавської області ОСОБА_1