Справа № 542/325/26
Провадження № 1-кс/542/65/26
Іменем України
12 березня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2026 за № 120261754800000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України про арешт майна, -
11 березня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшло клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2026 за № 120261754800000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 12.02.2026 до ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій прохає притягти до відповідальності чоловіка на ім'я ОСОБА_5 , жителя Новосанжарської ТГ, який за місцем свого проживання зберігає наркотичні засоби.
Відомості за цим фактом 12.02.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120261754800000016 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Вказав, що 10 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі № 542/325/26 провадження № 1-кс/542/64/26 від 04 березня 2026 року, проведено обшук на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У ході обшуку в сейфі, який розташований у жилій кімнаті будинку виявлено та вилучено предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, а саме: обріз рушниці, довжиною близько 50 сантиметрів, одноствольний, гладкоствольний, без номерних знаків.
Відповідно до пояснень, які надав ОСОБА_6 , виявлену зброю він знайшов у грудні 2025 року на горищі будинку свого покійного тестя ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_6 зберігав зброю у сейфі, який розташований в будинку його домогосподарства.
Постановою дізнавача СД ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 вилучене майно визнано речовим доказом.
Зазначив, що накладення арешту на тимчасово вилучене майно є необхідним для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, а також його вилучення, що може перешкоджати всебічному, повному та об'єктивному дослідженню обставин кримінального провадження.
Прокурор надав заяву про розгляд клопотання без його участі, зазначивши, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав заяву у якій просив розгляд клопотання про арешт майна проводити без його участі.
Слідчий суддя у відповідності до положень ч. 1 ст. 172 КПК України вважає можливим розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явилися.
Відповідно до положень частини 4 статті 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
10 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі № 542/325/26 провадження № 1-кс/542/64/26 від 04 березня 2026 року, проведено обшук на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У ході обшуку в сейфі, який розташований у жилій кімнаті будинку виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю, а саме: обріз рушниці, довжиною близько 50 сантиметрів, одноствольний, гладкоствольний, без номерних знаків.
Постановою дізнавача СД ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 вилучене майно визнано речовим доказом.
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
А саме, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і як слідує з ч. 3 цієї ж статті у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано наявність правової підстави для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для його власника.
Відповідно до положень статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Враховуючи викладені вище положення закону, оцінивши доводи клопотання, слідчий суддя не знаходить підстав для його задоволення.
Так, у клопотанні прокурора не наведено, які саме сліди кримінального правопорушення зберегла на собі вилучена річ, які саме відомості можливо отримати за її допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що розпочато за ч. 1 ст. 309 КК України, та яким саме критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, відповідає вилучена річ.
Автором клопотання не обґрунтовано саму необхідність арешту майна з огляду на подію та на правову кваліфікацію кримінального правовопрушення, з якою сторона обвинувачення пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження, у клопотанні не доведено яким є зв'язок накладення арешту на вилучене майно із встановленням обставин щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Зі змісту самого клопотання не вбачається для доказу якого саме факту чи обставин, пов'язаних з розслідуванням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, прокурор просить накласти арешт на вказану у клопотанні річ.
Таким чином, матеріали клопотання не містять належного обгрунтування підстав та мети накладення арешту на вилучену річ, що визначені ст. 170, 171 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 170 КПК України, для арешту вилученого обрізу рушниці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 170, 172, 173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури в Полтавській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2026 за № 120261754800000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1