Справа № 753/18621/25
Провадження № 2-о/541/22/2026
іменем України
12 березня 2026 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
заявника - ОСОБА_1 , та його представника - адвоката Бєлова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, -
У провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, в якій заявник просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) РНОКПП: НОМЕР_1 однією сім'єю разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлення даного факту необхідно заявнику, для подальшого отримання спадщини.
Ухвалою судді від 11 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Київську міську раду та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леути Ірини Володимирівни копію спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 № 1/2025.
16 лютого 2026 року до суду надійшли пояснення заінтересованої особи - Київської міської ради, в яких остання зазначила, що вважає подані заявником докази не є належними та достатніми для встановлення факту проживання однією сім'єю у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України та усталеної судової практики Верховного Суду. Надані заявником докази у вигляді: фотографій спільного відпочинку; пояснень третіх осіб; довідки про проживання; довіреності, свідчать лише про можливе знайомство, спілкування або проживання за однією адресою, однак не підтверджують ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю. Сам по собі факт проживання за однією адресою не є тотожним факту проживання однією сім'єю. Крім того, заявником не надано жодного доказу на підтвердження: спільних витрат на утримання житла; спільного придбання майна; спільних рахунків або фінансових зобов'язань; участі у витратах на лікування, побутові потреби; інших доказів спільного бюджету. Довіреність, видана спадкодавцем на ім'я заявника, також не може свідчити про наявність сімейних відносин, оскільки така може бути видана будь-якій особі та не пов'язана з наявністю статусу члена сім'ї. Пояснення сусідів та знайомих мають суб'єктивний характер і не можуть вважатися належним доказом існування сімейних відносин без підтвердження об'єктивними письмовими доказами. Отже, заявником не доведено наявності сукупності обов'язкових ознак, необхідних для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Заявник та його представник у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити.
Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) зазначив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23 (провадження № 61-12594св23) зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22).
З пояснень заінтересованої особи - Київської міської ради, що була залучена до участі у справі, у зв'язку з наявністю у неї цивільного інтересу на визнання спадщини відумерлою та отримання її у комунальну власність територіальної громади, у разі відсутності спадкоємців.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про спадкування майна, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
У частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду, оскільки вимоги заяви слід розглядати в межах позовного, а не окремого провадження.
Керуючись ч. 4 ст. 315 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада,- залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: О. А. Городівський