Справа №536/2383/25
Провадження №2/533/211/26
(за правилами спрощеного позовного провадження)
13 березня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участі: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13 жовтня 2025 року позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» через систему «Електронний суд» звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 09.01.2025 між ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №26406.
Відповідно до договору кредитор зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 730 днів (до 09.01.2027). Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, відповідач у встановлений договором строк борг не сплатив.
ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим станом на25.09.2025 виникла заборгованість, яка становить 29000,00 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість за відсотками; 5000,00 грн - заборгованість за штрафами.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.01.2026 справа передана на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області за територіальною підсудністю.
Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 13.02.2025, справа прийнята та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив з якого вбачається, що Позовні вимоги про стягнення 24 000,00 грн процентів є необґрунтованими, оскільки після настання прострочення та реалізації Позивачем механізмів реагування на прострочення подальше нарахування «договірних» процентів як плати за правомірне користування кредитом не відповідає правовому режиму охоронних правовідносин. Заявлений розмір процентів є явно непропорційним сумі основного зобов'язання (10000,00 грн), має фактично санкційний (каральний) економічний ефект і порушує баланс прав та обов'язків сторін у споживчих правовідносинах, що виключає їх стягнення у заявленому обсязі. Вимога про стягнення штрафу у сумі 5000,00 грн є безпідставною, оскільки у період
дії воєнного стану застосовується імперативна заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) і платежів, що є відповідальністю за прострочення, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт поінформованого та усвідомленого погодження Відповідачем істотних умов договору при дистанційному укладенні (зокрема строку кредитування 730 днів), що має істотне значення для оцінки дійсності та справедливості заявлених нарахувань. Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн не підтверджені належними доказами їх реальності, необхідності та розумності саме у цій справі, а також є неспівмірними із ціною позову, характером спору та обсягом фактично вчинених процесуальних дій, у зв'язку з чим не підлягають покладенню на Відповідача (а.с.79-99).
28.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається, що зміни до Кредитного договору, що укладений з Відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним Кредитним договором, Відповідач порушив норми законодавства та умови Кредитного договору. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає наступне, в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. В запереченні відповідача не обґрунтовано яким чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу, а факт перебування особи на спрощеній системі оподаткування нівелює наявність у такої особи статусу адвоката. Таким чином, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат позивачем (а.с.105-113).
02.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення (на відповідь на відзив) з якого вбачається, що з урахуванням доводів позивача у відповіді на відзив, відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір вимог про стягнення процентів, штрафу та витрат на правничу допомогу не підтверджений належними і допустимими доказами та не ґрунтується на вимогах матеріального права (а.с.117-125).
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково з підстав зазначених у відзиві (а.с.87).
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 09.01.2025 між ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26406.
09.01.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «342453» підписано:
- кредитний договір №26406, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн (п.1.1.), строком на 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього договору (п.1.3). Процентна ставка становить - 1,0% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п.1.3 Договору (п.1.2.). Денна процентна ставка на дату укладання Договору становить 1,0% (п.1.7.). Загальні витрати позичальника за кредитом 73000,00 грн (п.1.8.). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2334,04% річних (п.1.9.). Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 83000,00 грн (п.1.10.). Невід'ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» (п.1.5.). Окрім цього Позичальником зазначено електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним договором: НОМЕР_1 (а.с.13-18);
- додаток №1 до Кредитного договору №26406 від 09.01.2025 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором №26406 від 09.01.2025 року згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №16 від 11.06.2021 року (а.с.18 на звороті-19);
- інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , у якому вказані контактні номери телефонів за якими може здійснюватися взаємодія між позичальником та товариством (а.с. 20).
Окрім цього, відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «378608» 09.01.2025 підписано Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено всі істотні умови кредитного договору (а.с.21-23).
Далі судом встановлено, що ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит в сумі 10000,00 грн, що підтверджується довідкою №20250924 від 24.09.2025 наданою ТОВ «ПЕЙТЕК» з якої вбачається, що між ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-02, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта з маскою 5355082014199291 від ТОВ «ФК ««ПРОЦЕНТ» на суму 10000,00 грн, призначення платежу: Перерахування коштів за договором 26406 від 09.01.2025 на умовах фінансового кредиту (а.с. 24).
Факт отримання грошових коштів підтверджується відповіддю наданою на ухвалу суду від ОД АБ «УКРГАЗБАНК» з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Далі зазначено, що інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 надходила на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , який зазначений в анкетних даних ОСОБА_1 .. Згідно виписки по рахунку 09.01.2025 на картку № НОМЕР_1 переказом р2р було зараховано 10000,00 грн (а.с.100-103).
Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом 25.09.2025 становить 29000,00 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість по відсоткам; 5000,00 грн - заборгованість за штрафами, що підтверджується наданим розрахунком (а.с.25-28).
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Із змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань перед позивачем за кредитним договором №26406 від 09.01.2025, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами за вказаним договором є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач не ставить позовну вимогу щодо стягнення з відповідача тіла кредиту.
Щодо стягнення штрафу
Разом з тим, позивач за кредитним договором №26406 від 09.01.2025 просить стягнути з відповідача 5000,00 грн штрафу.
Однак, суд вважає, що нарахування штрафу у розмірі 5000,00 грн позивачем здійснювалося безпідставно з огляду на наступне.
Згідно із п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання
(невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування штрафу слід відмовити.
Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №26406 від 09.01.2025 в сумі 24000,00 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість по відсоткам.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 29000,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 24000,00 грн, що становить 82,76% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2021,33 грн.
Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03 червня 2024 року, акта приймання-передачі наданих послуг №55 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; витягом з реєстру №1 до Акта приймання-передачі наданих послуг №55 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року де зазначено, що за надані послуги клієнт сплачує адвокату в загальному розмірі 10000,00 грн, платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2941 від 01.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.38-40, 51 - 53,).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку за стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим, адвокатом в інтересах позивача було здійснено підготовку та складено позовну заяву.
Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на
професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 14, 19, 76, 141, 247, 274-279, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд.4, місто Київ, 03124) заборгованості за кредитним договором №26406 від 09.01.2025, станом на 25.09.2025, у загальному розмірі 24000,00 грн (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), з яких: 24000,00 грн - заборгованість по відсоткам.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судовий збір у розмірі 2021,33 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.М. Оксенюк