14.01.2026
ЄУН 389/1439/24
Провадження №2/389/349/24
Рішення
іменем України
14 січня 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Коллект Центр» 29.04.2024 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №3794326, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 грн, а вона зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в порядку і терміни, встановлені договором. Проте ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала. Надалі, 13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021. У свою чергу, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.03.2023 укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021. Таким чином позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 80 939 грн 22 коп, з яких: 16 476 грн - заборгованість за тілом кредиту, 64 463 грн 22 коп - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, тому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №3794326 від 27.08.2021 в сумі 80 939 грн 22 коп та судові витрати по справі.
Представник відповідачки подала суду відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що визначений позивачем розмір заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому заявлені вимоги в цій частині є безпідставними. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору про продовження строку кредитування після 25.10.2021 позивачем не надано, тому право ТОВ «Коллект Центр» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору та останньої пролонгації після 25.10.2021, отже, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Вважає, що до стягнення підлягають проценти нараховані з 27.08.2021 до 25.10.2021, як встановлено п.1.3 та п.1.4 кредитного договору, та враховуючи пролонгації відповідачки. Доказів того, що відповідачка ініціювала продовження строку користування кредитом, матеріали справи не містять. Крім того, позивачем не доведено перехід до нього права вимоги до боржника, а тому у позивача не виникло права вимоги до відповідачки.
Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги та, відхиляючи заперечення представника відповідачки, зазначила, що при укладенні кредитного договору сторонами в п.2.3.2 «б» погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Заборгованість по відсоткам кредитором нарахована згідно з умовами договору та в межах визначеного строку, підписанням якого відповідачка погодилася з усіма його умовами. Також вказує на безпідставність доводів сторони відповідача щодо недоведення переходу права вимоги.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, у поданому відзиві просили розгляд справи проводити за їх відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
За нормами ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).
Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 27.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №3794326, згідно з п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній в п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до умов договору сума кредиту становить 20 000 грн (п.1.2 договору). Кредит надається строком на 15 днів з 27.08.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 11.09.2021 (п.1.4 договору).
Проценти за користування кредитом 30 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору). Тип процентної ставки за цим договором - фіксований.
Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (п.1.7 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору). Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування (п.2.4.1 договору).
Згідно з п.6.1 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком №1 до договору про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021 є графік платежів.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021 є паспорт споживчого кредиту.
В анкеті-заяві на кредит №3794326 від 27.08.2021 зазначені сума та строк кредиту, проценти за користування кредитом, інформація про позичальника, зокрема ПІБ, дата народження, номер паспорта, РНОКПП, а також містяться відомості щодо погодження отримання кредиту ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z40864, дата відправки ідентифікатора позичальнику 27.08.2021, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор, НОМЕР_1 .
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 , тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Перерахування ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_2 грошових (кредитних) коштів в сумі 20 000 грн підтверджується платіжним дорученням №54802869 від 27.08.2021.
На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3794326, згідно з якою загальна заборгованість за договором про споживчий кредит №3794326 станом на 13.01.2022 становить 46 339 грн 62 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість по процентам - 29 863 грн 62 коп.
Надалі, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 13.01.2022 укладено договір факторингу №13-01/2022-79, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 13.01.2022 до вказаного вище договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3794326 від 27.08.2021 в сумі 46 339 грн 62 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість по процентам - 29 863 грн 62 коп.
У свою чергу, 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №3794326, згідно з яким заборгованість становить 80 939 грн 22 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29 863 грн 62 коп, нараховані відсотки згідно з кредитним договором - 34 599 грн 60 коп.
Згідно з витягом з Реєстру боржників від 10.03.2023 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3794326 на суму 80 939 грн 22 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість по процентам - 64 463 грн 22 коп.
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №3794326, згідно з яким заборгованість станом на 08.04.2025 становить 80 939 грн 22 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість по процентам - 64 463 грн 22 коп.
З аналізу наданих доказів слідує, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі. ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів ОСОБА_1 на суму 20 000 грн. Даних про те, що позичальницею в повному обсязі були повернуті кошти за вказаним договором, матеріали справи не містять.
Доводи сторони відповідача з приводу того, що позивачем не доведено перехід до нього права вимоги до відповідачки, суд відхиляє виходячи з наступного.
Так, представник відповідачки вважає, що відбулося неналежне відступлення прав вимоги, посилаючись на те, що відступлення фактором права вимоги до боржника за договором факторингу переривалося договором відступлення права вимоги, а відтак договір відступлення права вимоги не є договором факторингу, і позивачем відповідно не доведено перехід до нього права вимоги до боржника допустимими доказами.
Таким чином представник відповідачки відокремлює факторинг від відступлення права вимоги і вважає, що наступне відступлення права грошової вимоги мало здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу.
Разом з тим, відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто цивільним законодавством встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, факторинг за своєю правовою природою є різновидом відступлення права вимоги. Тому передача прав вимоги за договором факторингу є належною формою відступлення прав вимоги і має ті самі правові наслідки, що й договір відступлення прав вимоги.
Посилання представника відповідачки на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц, суд не приймає.
Так, у п.48 вказаної постанови зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
49. Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.»
З огляду на те, що справа №638/22396/14-ц стосувалася наступного відступлення права вимоги фізичній особи, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц не є релевантною до спірних правовідносин.
Беручи до уваги відступлення саме грошової вимоги, оплатний характер набуття позивачем права вимоги, суб'єктний склад, суд вважає, що доводи представника відповідачки щодо неналежності набуття позивачем прав вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовуються нормами чинного законодавства.
Тому суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3794326 від 27.08.2021 на підставі вищезазначених договорів факторингу та відступлення права вимоги.
Факт укладення кредитного договору №3794326 від 27.08.2021, отримання кредитних коштів та розмір заборгованості за тілом кредиту стороною відповідача не заперечувалося, а тому, враховуючи, що розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 16 476 грн, підтверджується матеріалами справи, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість в згаданому розмірі.
Водночас, представник відповідачки не погоджувалася з розміром нарахованих відсотків за користування кредитом та стверджувала, що право нараховувати проценти, передбачені умовами договору про надання споживчого кредиту, припинилося 25.10.2021 по закінченню строку кредитування, визначеного договором, та враховуючи пролонгації відповідачки.
Вирішуючи це питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17) щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
В цій справі за умовами п.2.3.1.1 договору про споживчий кредит №3794326 позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на веб-сайті товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.
Пункт 2.3.1.2 договору про споживчий кредит №3794326 передбачає, що позичальник на може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжив користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишалась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою, наведеною у п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування на стандартних умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3794326 слідує, що останнім днем повернення кредиту було 11.09.2021.
У свою чергу ОСОБА_1 12.09.2021 сплачено певну частку заборгованості, тому на підставі п.2.3.1.1 кредитного договору в період з 13.09.2021 до 15.09.2021 строк користування кредитом було продовжено на 3 дні (п.2.3.1.1 договору - таблиця), а проценти нараховувалися за пільговою ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.
Оскільки ОСОБА_1 протягом 3 днів не здійснила оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.2.3.1.2 кредитного договору, строк користування кредитом було автопролонговано, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 16.09.2021 до 18.09.2021 на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору (за стандартною процентною ставкою за користування кредитом - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Надалі ОСОБА_1 18.09.2021 знову сплатила певну частку заборгованості, тому на підставі п.2.3.1.1 кредитного договору в період з 19.09.2021 до 25.09.2021 строк користування кредитом було продовжено на 7 днів (п.2.3.1.1 договору - таблиця), а проценти нараховувалися за пільговою ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.
Оскільки ОСОБА_1 протягом 7 днів не здійснила оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.2.3.1.2 кредитного договору, строк користування кредитом було автопролонговано, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 26.09.2021 до 28.09.2021 на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору (за стандартною процентною ставкою за користування кредитом - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Надалі ОСОБА_1 28.09.2021 сплатила певну частку заборгованості, тому на підставі п.2.3.1.1 кредитного договору в період з 29.09.2021 до 01.10.2021 строк користування кредитом було продовжено на 3 дні (п.2.3.1.1 договору - таблиця), а проценти нараховувалися за пільговою ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.
Оскільки ОСОБА_1 протягом 3 днів не здійснила оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.2.3.1.2 кредитного договору, строк користування кредитом було автопролонговано, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 02.10.2021 до 04.10.2021 на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору (за стандартною процентною ставкою за користування кредитом - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Надалі ОСОБА_1 04.10.2021 здійснено оплату певної частки заборгованості, тому на підставі п.2.3.1.1 кредитного договору в період з 05.10.2021 до 11.10.2021 строк користування кредитом було продовжено на 7 днів (п.2.3.1.1 договору - таблиця), а проценти нараховувалися за пільговою ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.
Протягом 7 днів ОСОБА_1 не здійснила оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.2.3.1.2 кредитного договору, строк користування кредитом було автопролонговано, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 12.10.2021 до 21.10.2021 на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору (за стандартною процентною ставкою за користування кредитом - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Надалі ОСОБА_1 21.10.2021 знову сплатила певну частку заборгованості, тому на підставі п.2.3.1.1 кредитного договору в період з 22.10.2021 до 24.10.2021 строк користування кредитом було продовжено на 3 дні (п.2.3.1.1 договору - таблиця), а проценти нараховувалися за пільговою ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.
Оскільки надалі ОСОБА_1 не здійснила оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.2.3.1.2 кредитного договору, строк користування кредитом було автопролонговано, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а саме з 25.10.2021 до 03.12.2021 на підставі п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору (за стандартною процентною ставкою за користування кредитом - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Таким чином, з урахуванням пролонгацій шляхом неодноразової сплати відповідачкою певної частки заборгованості, на підставі п.2.3.1.1 договір був пролонгований тричі на 3 дні та двічі на 7 днів.
В той же час, коли відповідачка після сплину вказаних днів не здійснювала оплату заборгованості за кредитним договором, тоді на підставі п.2.3.1.2 договір був пролонгований шляхом продовження користування кредитними коштами. Відповідно до вимог вказаного пункту загальна кількість днів пролонгації склала 60 днів.
Отже, ТОВ «Мілоан» правомірно нараховано заборгованість за простроченими відсотками в сумі 29 863 грн 62 коп, оскільки ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання у строк, визначений п.1.4 договору, та продовжила користуватися кредитними коштами після 11.09.2021, цим самим позичальник змінив умови щодо строку кредитування, який пролонгував на строки, визначені п.п.2.3.1.1, 2.3.1.2 договором.
Разом з тим, після відступлення від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги 13.01.2022 боргу в сумі 46 339 грн 62 коп (заборгованість за тілом кредиту - 16 476 грн, заборгованість по процентам - 29 863 грн 62 коп) ТОВ «Вердикт Капітал» безпідставно поза межами строку дії договору (з урахуванням пролонгацій первісним кредитором останнім днем було 03.12.2021) здійснило нарахування процентів в період з 13.01.2022 до 23.02.2022 в сумі 34 599 грн 60 коп.
Оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» нарахововані проценти в сумі 34 599 грн 60 коп після закінчення строку дії спірного кредитного договору, тому вони стягненню не підлягають.
Таким чином, всього розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за договором про споживчий кредит №3794326 становить 46 339 грн 62 коп (16 476 грн + 29 863 грн 62 коп + 440 грн), яка і підлягає стягненню з відповідачки, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 17 000 грн.
Представник відповідачки у відзиві на позов просила зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються незалежно від того, чи вони вже були фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.
Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.
Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 17 000 грн є значно завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.
З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.
Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 8 000 грн.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правової допомоги в цій справі в сумі 4 580 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 733 грн 53 коп.
На підставі ст.3, 6, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3794326 від 27.08.2021 в сумі 46 339 (сорок шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн 62 коп, з яких:16 476 грн заборгованість за тілом кредиту, 29 863 грн 62 коп заборгованість за процентами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн 53 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: вул.Мечнікова,3 офіс 306, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 44276926.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 19.01.2026.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва