Справа № 212/2380/26
3/212/591/26
11 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду м. Кривого Рогу Феняк О.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №574039 від 17.02.2026 о 07 годині 30 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного характеру, які полягали в ударах в область голови, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров'ю громадянки ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що ввечері 17.02.2026 між його матір'ю та його вагітною цивільною дружиною ОСОБА_2 виникла сварка, для вирішення якої він вказаних осіб виштовхував в різні кімнати, при цьому жодного фізичного насилля та жодних дій, які можна кваліфікувати як домашнє насильство, щодо неї він не вчиняв. Наразі він з потерпілою ОСОБА_2 примирилися та мають гарні стосунки.
Потерпіла ОСОБА_2 надала в судовому засіданні аналогічні пояснення. Вказала, що 17.02.2026 між нею та матір'ю цивільного чоловіка та нею виникла сварка, однак дій, які можна кваліфікувати як домашнє насильство, ОСОБА_1 відносно неї не вчиняв. На даний час конфліктна ситуація врегульована. Просила до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не притягати.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, повно та всебічно дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №574039 від 17.02.2026 встановлено, що о 07 годині 30 хвилин годині громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного характеру, які полягали в ударах в область голови, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров'ю громадянки ОСОБА_2 .
До вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано: терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА №529232 від 17.02.2026, форма ризиків вчинення домашнього насильства, заповнена за наслідками опитування ОСОБА_2 , протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.02.2026, подану ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 від 17.02.2026, відеозапис.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ним умисних діянь психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої, а сам факт наявності між особами конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення насильства в розумінні ст.173-2КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В ході розгляду справи встановлено, що згідно пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що між ними відбулася сварка. Будь-яких інших доказів, матеріли справи не містять.
Будь-яких інших відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, зокрема показів свідків, особистих пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять.
Д ійсним є лише факт того, що між особами сталась чергова конфліктна сімейна ситуація, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм чинного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Так, конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфліктом є також ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди. Типи конфліктів: 1) реальний конфлікт - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається; 2) випадковий, або умовний, конфлікт залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3) зміщений конфлікт реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4) помилково дописаний конфлікт конфлікт, що помилково тлумачиться; 5) латентний конфлікт - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6) хибний конфлікт у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Фактично, описані у письмових поясненнях обставини були викликані самою сваркою, а не протиправною поведінкою ОСОБА_1 , яка б підпадала під диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено про завдання внаслідок цього шкоди здоров'ю потерпілої.
При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять достатньо доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив фізичне насильство стосовно ОСОБА_2 , у зв'язку із слід провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О. Р. Феняк