11 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/2441/25
Провадження № 22-ц/821/658/26
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Моторно (транспортне) страхове бюро України
представник позивача: адвокат Дяченко Сергій Вікторович
відповідач: ОСОБА_1
представник відповідача: адвокат Демиденко Мирослава Валеріївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Дяченка Сергія Вікторовича на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 листопада 2025 року (ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повне судове рішення складене 28 листопада 2025 року) у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, -
Короткий зміст позовних вимог
25 березня 2025 року МТСБУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалось на те, що 24.03.2021 близько 19.30 год водій автомобіля SUBARU IMPREZA, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись у м. Черкаси, по вул. Нижня Горова зі сторони вулиці Ю. Іллєнка в напрямку вулиці Припортова поблизу будинку № 71 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину вулиці Нижня Горова поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Черкаської обласної дитячої лікарні.
Згідно виписки з карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , останній перебував у стаціонарі протягом 24.03.21-14.04.21 року з основним діагнозом: відкрита проникна ЧМТ, забій головного мозку, перелом правої тімяної, скроневої кісток з переходом на основу черепа, лямдоподібний шов черепа, субдуральні гематоми правої скронево-тімяно-потилочної ділянки з переходом на лівопотиличну ділянку, перелом основи черепа, уламковий перелом скроневої кістки праворуч, правого лямдоподібного та стріловидного шва, пнефмоцифалія, гемосинус лівої гайморової пазухи, набряк головного мозку і т.д.
По даному факту було відкрито кримінальне провадження за № 12021250310000756 від 01.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час проведеного досудового розслідування встановлено, що в дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, в діях пішохода ОСОБА_2 вбачається невідповідність з вимогами п.п. 4.4., 4.7., 4.14 г) Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і для виконання яких він перешкод не мав.
Постановою про закриття кримінального провадження від 31.05.2021 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021250310000756 від 24.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення .
На дату скоєння ДТП, а саме на 24.03.2021 року автомобіль SUBARU IMPREZA, реєстраційний номер НОМЕР_1 не був забезпеченим, тобто його власник не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач вказує, що після звернення матері потерпілого в ДТП із відповідною заявою, здійснив нарахування належної до відшкодування виплати коштів в рахунок відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди та виплатив її в наступних розмірах: 108 000,00 грн - претензія по життю та/або здоров'ю (стійка втрата працездатності) - розмір виплати затверджено Наказом № 3/2033 від 13.04.2022; 24 000,00 грн - витрати на лікування - розмір виплати затверджено Наказом про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 3/4996 від 23.06.2022 року.
Вважає, що в даному випадку є підстави для звернення до відповідача з регресним позовом про відшкодування завданої шкоди.
На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування по ДТП, в розмірі 132 000,00 грн. та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що шкоду ОСОБА_2 була завдано внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали в порушенні п.п. 4.4., 4.7., 4.14.г) ПДР України. ОСОБА_2 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертного дослідження, проведеного в рамках кримінального провадження.
З огляду на зазначене, згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України у ОСОБА_1 не настала цивільно- правова відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 26 січня 2026 року через систему «Електронний суд», представник МТСБУ - адвокат Дяченко С.В., вважаючи рішення суду незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено довідку УПП в Черкаській області № 14449/41/21-01-2021 від 07.12.2025.
Судом розглянуто справу поза межами заявлених позовних вимог, які визначені у позовній заяві як відшкодування в порядку регресу коштів, сплачених МТСБУ, адже відповідно до п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом не досліджено всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, подані позивачем, які суд оцінив на належність, допустимість, достовірність, достатність з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування принципу рівності сторін.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 лютого 2026 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Демиденко М.В., вважаючи рішення законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просила в задоволенні апеляційної скарги МТСБУ відмовити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2021 близько 19.30 год водій автомобіля SUBARU IMPREZA, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , рухаючись у м. Черкаси, по вул. Нижня Горова зі сторони вулиці Ю. Іллєнка в напрямку вулиці Припортова поблизу будинку № 71 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину вулиці Нижня Горова поза межами пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Черкаської обласної дитячої лікарні.
По даному факту було відкрито кримінальне провадження за № 12021250310000756 від 01.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
21.10.2021 року мати потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до МТСБУ з заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Позивачем було здійснене відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди та проведено її виплату в наступних розмірах:
108 000,00 грн - претензія по життю та/або здоров'ю (стійка втрата працездатності) - розмір виплати затверджено Наказом № 3/2033 від 13.04.2022;
24 000,00 грн - витрати на лікування - розмір виплати затверджено Наказом про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 3/4996 від 23.06.2022 року.
Виплата страхового відшкодування в зазначених розмірах підтверджується платіжними інструкціями № 818870 від 15 квітня 2022 року на суму 108 000,00 грн та № 884182 від 24 червня 2022 року на суму 24 000,00 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому, слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який діяв на момент вчинення ДТП, далі - Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із п. 23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Згідно п. 24.2. ст. 24 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Згідно п. 26.1 ст. 26 Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з п. п. а) п. 41.1.ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
За загальним правилом, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.
Суб'єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов'язана з використанням транспортних засобів, зобов'язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.
Якщо шкоди завдано особою, відповідальність якої не застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то страхове відшкодування здійснює МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих. Після сплати страхового відшкодування МТСБУ набуває права регресної вимоги до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Матеріали справи також не містять належних доказів, що відповідач належить до осіб, визначених у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на яких не поширюється право на регрес як на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування.
Долучені до матеріалів справи докази свідчать, що у діях відповідача відсутня вина у ДТП, яка мала місце 24.03.2021.
Також із матеріалів даної справи не вбачається, що ДТП сталася внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_2 або непереборної сили.
Є необґрунтованими посилання в рішенні суду, як на підставу відмови в задоволенні позову, що шкоду ОСОБА_2 було завдано внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали в порушенні п.п. 4.4, 4.7, 4.14.г) ПДР України та створення своїми діями небезпеки, яка унеможливила відведення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертного дослідження, проведеного в рамках кримінального провадження, оскільки шкода не відшкодовується лише в двох випадках: наявності прямого умислу потерпілого або непереборної сили.
Крім того, у даній категорії справ саме на відповідача покладається обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У даній справі відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність прямого умислу потерпілого ОСОБА_2 , а непрямий умисел самого потерпілого не є підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо доведе, що у діях потерпілого був саме прямий умисел.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Судом першої інстанції зазначено, що пішохід ОСОБА_2 , будучи на момент ДТП неповнолітньою, дієздатною особою, розуміючи та усвідомлюючи свої дії та наслідки, які можуть бути, свідомо, порушуючи ПДР вийшов на проїзджу частину дороги, чим створив ДТП, тобто дії потерпілого є вчиненими з непрямим умислом, однак, такі дії не є умислом в розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.
Відповідач на час вчинення ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
позивач згідно ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 ;
є відсутньою вина відповідача як водія транспортного засобу, що має наслідком закриття відносно нього кримінального провадження, однак, це не звільняє його від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до положень статті 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність наступає і без вини водія, за винятком умов, передбачених частиною п'ятою цієї статті ЦК України.
За встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що позивач має право зворотної вимоги у порядку частини першої статті 1191 ЦК України.
На зазначене суд першої інстанції не звернув належної уваги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позов та апеляційну скаргу МТСБУ задоволено повністю, із відповідача ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягає стягненню 7 570,00 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Дяченка Сергія Вікторовича - задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 132 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/ повний текст постанови суду виготовлений 12 березня 2026 року/