Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6058/25 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Номер провадження №33/4805/137/26
Категорія ч. ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Ковальчука А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, водій ОСОБА_1 25 серпня 2025 року о 00-19 год у м. Бердичеві по вул. Гідності, 42 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Ковальчук А.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зв'язку з порушенням положень Правил дорожнього руху. Вказав, що фабула протоколу на відповідає кваліфікації правопорушення, оскільки містить згадку про повторність протягом року у той час, як дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на постанову у справі №274/8364/24 від 19 лютого 2025 року. Також зазначив, що наявний в матеріалах справи відеозапис - фрагментований, не відображає всіх обставин події. Вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
Разом із апеляційною скаргою адвокат подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення оскаржувана постанова винесена 07 листопада 2025 року, апеляційна скарга подана захисником 17 листопада 2025 року.
Отже, скаржник звернувся до апеляційного суду у визначений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк, який не є пропущеним, відповідно, не підлягає поновленню.
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Ковальчука А.О., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434050 від 25 серпня 2025 року (а.с. 2); чеком приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6810, результат позитивний 0,88 проміле (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 25 серпня 2025 року (а.с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 4); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5570904 від 25 серпня 2025 року; довідкою Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом та щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (а.с. 8); відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної портативної камери поліцейського.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора службового автомобіля. Так, з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що працівники поліції під час патрулювання за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів зупинили автомобіль Hyundai Sonatа, підійшли до нього. Зі сторони водійського місця вийшов чоловік, як у подальшому встановили ОСОБА_1 , та попрямував у напрямку від автомобіля. Працівники поліції роз'яснили водію причину зупинки, вказавши, що водій позбавлений права керування транспортним засобом. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із запахом алкоголю з ротової порожнини. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер ОСОБА_1 погодився. Поліцейські надали водію можливість обрати запечатаний мундштук, роз'яснили порядок користування газоаналізатором, у присутності працівників поліції він пройшов огляд із позитивним результатом - 0,88 проміле. Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, склали щодо ОСОБА_1 за його присутності адміністративні матеріали, відсторонили водія від подальшого руху за кермом транспортного засобу.
ОСОБА_1 у розмові із працівниками поліції визнав, що вживав алкоголь, проте заперечував керування транспортним засобом. Разом з тим, на запитання працівників поліції зазначив, що підвозив людину, рятуючи від ТЦК, навіть після надання відеодоказів, як останній виходить із автомобіля. Одночасно поліцейські зауважили, що водій ОСОБА_1 замкнув транспортний засіб, а інших осіб у ньому чи поблизу не було.
Разом з тим, зупинка ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням водієм Правил дорожнього руху (керував автомобілем будучи позбавленим права керування), у зв'язку з чим щодо ОСОБА_1 складена постанова серії ЕНА №5570904 від 25 серпня 2025 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП, відомостей щодо її оскарження чи скасування матеріали справи не містять.
Відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який у повному обсязі узгоджується із долученим відеозаписом.
Зазначені вище відеозаписи всупереч доводам адвоката не мають ознак монтування, є безперервними, послідовними та відповідають п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 0,88 проміле, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Отже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зібраними у справі доказами у повному обсязі у повному обсязі доведено вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на невідповідність фабулі, вказаній у протоколі про адміністративне правопорушення, кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як на підставу скасування судового рішення, суд вважає непереконливими.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434050 від 25 серпня 2025 року, згідно якого водій ОСОБА_1 25 серпня 2025 року о 00-19 год у м. Бердичеві по вул. Гідності, 42 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Аlcotest Drager, чим порушив п. 2.9.а ПДР. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, що давало підставу кваліфікувати їх за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У постанові Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі №274/8364/24 апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2024 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду справи у суді першої інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності у даній справі, а також його захисник достеменно знали про винесення вищевказаної постанови, проте долучили її лише на етапі перегляду справи апеляційним судом.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Долученою постановою Житомирського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі №274/8364/24 дійсно підтверджено факт вчинення ОСОБА_1 повторно протягом року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за змістом якої ОСОБА_1 31 липня 2024 року о 21-21 год у м Бердичеві по вул Н.Сосніної, 46, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп?яніння, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте, на момент прийняття оскаржуваної постанови, скаржник та його захисник наявність вказаної постанови замовчали, надавши її копію у апеляційному суді. Остання на час розгляду справи в суді першої інстанції законної сили не набрала та оскаржувалась в апеляційному порядку.
Посилаючись на відсутність доказів повторності вказаного правопорушення районний суд, який законом позбавлений можливості збирати докази у такій категорії справ, правильно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
З урахування вищевказаного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9.а ПДР України.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь