Справа №279/5609/25 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 53 Доповідач Панкеєва В. А.
12 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Панкеєвої В.А.,
суддів: Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 279/5609/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Ігоровича
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н. Я. у м. Коростені,
встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позов мотивовано тим, що 02 травня 2025 приблизно о 12 год 13 хв по вул. Чехова,249, у м. Коростені відповідачка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок порушення Правил дорожнього руху, спричинила дорожньо-транспортну пригоду, зіткнувшись з мотоциклом марки «Motoleader», д.н.з. НОМЕР_2 , належним позивачу, у результаті чого він вимушено здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Space Star», д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно з листом ПрАТ «СГ «ТАС» від 20.08.2025 №1979 вартість відновлювального ремонту мотоцикла становить 20 588,78 грн. Середня ринкова вартість мотоцикла, навіть б/в, становить понад 50 000,00 грн. При цьому страхова компанія позивачу сплатила 9 730,39 грн.
Крім отриманих тілесних ушкоджень у вигляді забоїв лівого кульшового суглобу та правого гомілково-ступеневого суглобу, лівого плечового суглобу, а також тілесних ушкоджень у вигляді різних видів саден, він зазнав сильних душевних страждань. Оскільки безпосередньо в момент дорожньо-транспортної пригоди та відразу після неї переніс сильне почуття страху, безпорадності та розгубленості. До того ж, перші кілька секунд від перенесеного стресу не міг встати з проїжджої частини дороги. Відчував сильний біль у різних частинах тіла, хвилювався за своє здоров'я, оскільки не знав, наскільки серйозними є його травми. За весь цей час відповідач навіть не вибачилася за скоєне, а навпаки, особа чоловічої статі, яка представилася її чоловіком, погрожувала. Крім того, змінився спосіб його життя, він боїться керувати транспортними засобами, змушений виправдовуватися щодо обставин ДТП. Погіршилися його сон та стосунки з дружиною, оскільки мотоцикл, який є спільною сумісною власністю, невідремонтований через відсутність достатніх для цього коштів.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду у розмірі 10 858,00 грн (різницю між 20 588,78 грн та 9 730,39 грн), моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн та судові витрати.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року, зокрема, у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача страхової компанії ПрАТ «СГ «ТАС» відмовлено, оскільки з наведених представником позивача у клопотанні обставин не вбачається поважних причин, які б зумовлювали неможливість реалізації позивачем своїх прав у відповідний термін.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 06 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, представник ОСОБА_1 - адвокат Барановський І.І. подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальне відшкодування у розмірі суми франшизи та моральне відшкодування.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права. Так, позивач погоджується з висновком суду щодо відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди без залучення як відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», проте вважає, що сума франшизи підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Крім того, зазначив, що судом не враховано суму виплаченого страхового (регламентного) відшкодування у розмірі 5 040,00 грн, включно з моральною шкодою, з чим позивач погодився, а тому претензій до ПрАТ «СГ «ТАС» у нього немає. Однак позивач окремо оцінив, понад суму у 504,00 грн, завдану йому саме відповідачем ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подання відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки у матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 травня 2025 року приблизно о 12 год 13 хв по вул. Чехова,249, у м. Коростені сталася ДТП за участі автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідачки ОСОБА_2 з мотоциклом марки «Motoleader», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а мотоцикл позивача вимушено здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Space Star», д.н.з. НОМЕР_3 . Крім того, позивач отримав тілесні ушкодження.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2025 у справі №279/2865/25 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн (а.с. 7).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/5082420 у АТ «СГ» ТАС (приватне) з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн (а.с.29).
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Motoleader» ML 150 BWS, н.з. НОМЕР_4 згідно зі Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №90864 від 07.07.2025 СОД ОСОБА_3 становить 20 588,78 грн. Ринкова вартість транспортного засобу «Motoleader» ML 150 BWS, н.з. НОМЕР_4 згідно зі Звітом № 90864 від 07.07.2025 СОД ОСОБА_3 становить 15609,00 грн. Згідно п.30.2 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такий транспортний засіб вважається знищеним і його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, витрати на його евакуацію з місця ДТП.
Вартість транспортного засобу «Motoleader» ML 150 BWS у пошкодженому стані, згідно зі Звітом про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу №90864/1 СОД ОСОБА_3 становить 2 678,61 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування: 15 609 грн - 3 200 грн - 2 678, 61 грн = 9 730,39 грн (а.с. 13).
28.07.2025 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 730,39 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_5 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 14).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано доказів того, що ним оспорювалась сума відшкодування, виплачена страховиком, чи мали місце обставини, за яких завдана шкода має відшкодовуватись безпосередньо її заподіювачем. Розмір матеріального збитку повністю покладається на страхову компанію, оскільки вона сплачує розмір завданого збитку і в межах розміру, який не перевищує ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну 160000 грн несе відповідальність АТ «СГ «ТАС» (приватне), будь-яких зауважень до проведеного огляду пошкодженого мотоциклу та визначення вартості завданого збитку позивач не пред'являв, а тому заявлена вимога про відшкодування матеріальної шкоди позивачем не обґрунтована. Крім того, позивачем не подано доказів вживання заходів щодо отримання відшкодування моральної шкоди від страховика позивача, а розмір заподіяної йому моральної шкоди перевищує ліміт її відшкодування страховиком.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі сторона позивача погоджується з висновком суду щодо відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди без залучення у якості відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», проте вважає, що сума франшизи підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).
Частиною 1 статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду у розмірі 10858,00 грн.
Розмір майнової шкоди, визначений позивачем, дорівнює різниці між 20 588,78 грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №90864 від 07.07.2025 СОД ОСОБА_3 та 9730,39 грн - сума страхового відшкодування, виплачена 28.07.2025 АТ «СГ «ТАС».
Як уже зазначено судом, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/5082420 у АТ "СГ" ТАС (приватне) на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована на підставі з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн, франшиза - 3200,00 грн (а.с.29).
Колегією суддів встановлено, що при розрахунку суми страхового відшкодування від ринкової вартості транспортного засобу позивача (15609,00 грн) віднято франшизу (3 200 грн) та вартість пошкодженого транспортного засобу позивача (2 678, 61 грн) (а.с.13).
Як встановлено зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , стягнення суми франшизи не було предметом позовних вимог в цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.44 ЦПК України).
Статтею 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Отже, процесуальним законом позивачу як ініціатору судового процесу надано широке коло процесуальних прав, у тому числі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.
Зміна предмета позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Зміна підстави позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Необхідно зауважити, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 ЦПК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви, натомість апеляційний суд переглядає справу за вже встановленими обставинами та вимогами.
Відтак, стягнення з ОСОБА_2 суми франшизи полягає у доповненні позовних вимог новою вимогою, а тому по суті є заявою про зміну предмету позову.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів скарги лише у випадку порушень, допущених судом першої інстанції, а не для задоволення нових вимог позивача.
Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР).
Частиною 16 статті 9 Закону № 85/96-ВР визначено страхове відшкодування як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно з ч.2 ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", із змінами від 21 травня 2024 року № 3720-IX (далі - Закон № 3720-IX).
Відповідно до ст.20 Закону № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з:
1) лікуванням потерпілої фізичної особи;
2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;
3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;
4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
5) смертю потерпілої фізичної особи.
Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону.
Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страхова (регламентна) виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов'язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров'я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров'я, а розмір витрат - розрахунковим документом. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілої фізичної особи в іноземній державі, відшкодовуються за умови їх попереднього узгодження із страховиком, який має здійснити страхову виплату, або із МТСБУ (у разі здійснення регламентної виплати).
Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті. Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.
Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.
Визначення розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілій фізичній особі передбачено ст.24 Закону№ 3720-IX.
Так, страховик, а у випадках, передбачених ч.1 та п.3 ч.2 ст.43 цього Закону, - МТСБУ, здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв'язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Позивач посилається на те, що внаслідок настання ДТП та отриманих тілесних ушкоджень, зазнав фізичного болю, а також душевних страждань від отриманих травм, вимушений був лікуватись. На обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачем надано копії медичних документів, з яких встановлено, що з 02.05.2025 по 19.05.2025 перебував на лікуванні з приводу травм, отриманих внаслідок вказаної ДТП (а.с.8-12).
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем вживались заходи щодо отримання відшкодування моральної шкоди від страховика, що розмір заподіяної йому моральної шкоди перевищує ліміт її відшкодування страховиком, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначений позивачем відповідач не є належним відповідачем за такою вимогою.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо виплаченого страхового (регламентного) відшкодування розмірі 5 040,00 грн, включно з моральною шкодою.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Ця справа є малозначною в силу закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: В.А. Панкеєва
Судді: Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич