Провадження № 11-кп/803/783/26 Справа № 933/807/25
10 березня 2026 року м. Кривий Ріг
10 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 10 листопада 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025050010030392 за ч. 4 ст. 402 КК України відносно ОСОБА_7 , повернуто прокурору, -
Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 10 листопада 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025050010030392 за ч. 4 ст. 402 КК України відносно ОСОБА_7 , повернуто прокурору, у зв'язку із розбіжності зазначеними прокурором в обвинувальному акті у частині часу та місця вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме в обвинувальному акті спочатку зазначено про «злякання ОСОБА_7 18 серпня 2025 року о 11:20 годині виконати бойове розпорядження прямого начальника у населеному пункті Левадне Олександрівської територіальної громади Краматорського району Донецької області», а потім зазначено про «відмову 10 червня 2025 року о 10:30 годині виконати бойове розпорядження прямого начальника у населеному пункті Добропілля Покровського району Донецької області», що на думку суду І інстанції, перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки унеможливлює вирішення питання про підсудність кримінального провадження на стадії підготовчого провадження, оскільки зазначені в обвинувальному акті місця вчинення кримінального правопорушення підсудні різним судам.
На вказану ухвалу суду прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 10 листопада 2025 року скасувати та призначити новий розгляд в суді І інстанції.Вважає, що суд першої інстанції, безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору, оскільки, на думку прокурора, вказані судом І інстанції недоліки обвинувального акту є технічною помилкою, яка була допущена під час складання обвинувального акту та не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_7 повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи або про бажання участі під час апеляційного розгляду, не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, думку захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченогоОСОБА_7 та, який заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні в повному обсязі.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Ознайомившись зі змістом обвинувального акту та доданих до нього матеріалів, колегія суддів приходить до висновку, що він не повністю відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.
В обвинувальному акті прокурора, а саме на 8 аркуші обвинувального акту зазначено, що прокурор вважає встановленим, що 18 серпня 2025 року о 11 год. 20 хв., перебуваючи на території тимчасового розташування роти у населеному пункті Левадне Олександрівської територіальної громади Краматорського району Донецької області, солдат ОСОБА_7 отримав бойове розпорядження командира НОМЕР_1 окремої єгерської бригади військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_8 № 2095 ОКП-Межова від 17 серпня 2025 року, доведене заступником командира бригади з психологічної підтримки персоналу - начальником відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_9 .
Отримавши зазначене бойове розпорядження прямого начальника, солдат ОСОБА_7 злякався виконувати покладені на нього обов'язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, 10 червня 2025 року о 10 год. 30 хв., перебуваючи на території тимчасового розташування роти у населеному пункті АДРЕСА_1 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира НОМЕР_1 окремої єгерської бригади військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_8 № 2095 ОКП-Межова від 17 серпня 2025 року, доведене заступником командира бригади з психологічної підтримки персоналу - начальником відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_9 .
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
З огляду на п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, обвинувальний акт має містити вказівку на час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого кримінального правопорушення, якщо вони встановлені.
Зокрема, така необхідність обґрунтована тим, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні, на підставі відомостей, зазначених в обвинувальному акті, з'ясовує чи дотримані правила підсудності, які визначені статтею 32 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що такі розбіжності в обвинувальному акті прокурора в частині часу та місця вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме в обвинувальному акті спочатку зазначено про «злякання ОСОБА_7 18 серпня 2025 року о 11:20 годині виконати бойове розпорядження прямого начальника у населеному пункті Левадне Олександрівської територіальної громади Краматорського району Донецької області», а потім зазначено про «відмову 10 червня 2025 року о 10:30 годині виконати бойове розпорядження прямого начальника у населеному пункті Добропілля Покровського району Донецької області», перешкоджають призначенню судового розгляду, оскільки унеможливлює вирішення питання про підсудність кримінального провадження на стадії підготовчого провадження, оскільки зазначені в обвинувальному акті місця вчинення кримінального правопорушення підсудні різним судам.
Колегія суддів зазначає, що викладення прокурором в обвинувальному акті фактичних обставин щодо різних місць вчинення кримінального правопорушення, що підсудні різним судам, не можуть бути усунені, відповідно до вимог ст. 338 КПК України, оскільки питання стосовно підсудності кримінального провадження вирішується у підготовчому судовому засіданні, а не на стадії судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги прокурора, що вказані судом І інстанції недоліки обвинувального акту є технічною помилкою, яка була допущена під час складання обвинувального акту та, нібито, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, не є слушними, оскільки прокурор, звертаючись до суду з обвинувальним актом, не повинен допускати будь-яких описок в обвинувальному акті щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та самостійно, на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, визначитися з підсудністю кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено таких порушень КПК або КК України, які б тяглі за собою скасування ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 10 листопада 2025 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвалу є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: