Провадження № 22-ц/803/2800/26 Справа № 175/14179/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого- судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач, та подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року цивільну справу було витребувано з суду першої інстанції.
25 грудня 2025 року цивільна справа надійшла до апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн. із наданням квитанції апеляційному суду - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 та його представник Собко С.Ю. отримали в електронному кабінеті 30.12.2025 року о 20:26:35 та 20:52:22 що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Також з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали без руху від 29 грудня 2025 року відповідач отримав на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ним особисто була зазначена в апеляційні скарзі. Так, останнім днем на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, було 12 січня 2026 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
05 березня 2026 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшла апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року.
До вказаної скарги, представником відповідача було долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що 03.03.2026 року між Адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги № 00011 від 03.03.2026. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору адвокатське бюро зобов'язалося надавати Клієнту правничу допомогу у адміністративних, цивільних, господарських та кримінальних справах, у тому числі у межах цивільної справи № 175/14179/24.
Під час надання правничої допомоги аідповідачу стало відомо, що 10.12.2025, тобто у межах встановленого ч. 1 ст. 354 ЦПК України процесуального строку, ним було подано апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 175/14179/24. Зазначена апеляційна скарга була підготовлена представником Відповідача - адвокатом Собком С. Ю. за попередньою домовленістю між сторонами щодо надання правничої допомоги. При цьому адвокат запевнив Відповідача, що з його боку будуть вчинені всі необхідні процесуальні дії, пов'язані з подальшим супроводом справи та забезпеченням розгляду поданої апеляційної скарги.
Будучи особою, яка не має юридичної освіти та спеціальних знань у сфері права, Відповідач обґрунтовано розраховував на належне виконання адвокатом своїх професійних обов'язків та здійснення необхідних процесуальних дій у справі. Саме з цієї причини він не мав підстав сумніватися у належному супроводі поданої апеляційної скарги.
Разом з тим 02.03.2026 засобами поштового зв'язку Відповідач отримав Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2026 у справі № 175/14179/24, якою апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк, а саме несплатою судового збору.
Фактично зазначені процесуальні дії адвокатом виконані не були, у зв'язку з чим апеляційну скаргу було повернуто. Після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги Відповідач намагався зв'язатися з адвокатом для отримання пояснень щодо ситуації та з'ясування подальших дій, однак адвокат на телефонні дзвінки не відповідав.
Вказує, що відповідач діяв добросовісно, вчасно реалізував своє право на апеляційне оскарження та обґрунтовано покладався на професійну правничу допомогу адвоката. Пропуск строку фактично стався з причин, які не залежали від волі Відповідача, а саме у зв'язку з невчиненням адвокатом необхідних процесуальних дій.
У відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою слід відмовити з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 рок
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Принцип правової визначеності загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 636/4307/16-ц (провадження № 61-1751св20).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн. із наданням квитанції апеляційному суду - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 та його представник Собко С.Ю. отримали в електронному кабінеті 30.12.2025 року о 20:26:35 та 20:52:22 що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Також з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали без руху від 29 грудня 2025 року відповідач отримав на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ним особисто була зазначена в апеляційні скарзі. Так, останнім днем на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, було 12 січня 2026 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року, визнано неподаною та повернуто заявнику.
Вказану ухвалу суду від 19 лютого 2026 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представник Собко С.Ю. отримали в електронному кабінеті 20.02.2026 року о 23:30:20 та 23:34:37.
05 березня 2026 року до апеляційного суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшла апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року.
Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження,представник відповідача - ОСОБА_2 , зазначає, що представник ОСОБА_1 - Собко С.Ю. не виконав умови укладеного між сторонами договору про супроводження скарги відповідача в апеляційному суді, а саме не виконав вимоги ухвали апеляційного суду від 29 грудня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, не сплатив визначений в ухвалі суду судовий збір.
Колегія суддів вважає, що дана обставина не може вважатись поважною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 подавав особисто, вказавши зокрема засобами комунікації з судом електронну пошту, та окрім того, останній зареєстрований в електронному суді, а тому відповідач не був позбавлений можливості цікавитись станом розгляду справи його апеляційної скарги.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня1989 року).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду,зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини 4 ст. 357, пункту 4 частини 1 ст. 358 ЦПК України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що зазначені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження сілд відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України апеляційний суд.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: