Провадження № 22-ц/803/2214/26 Справа № 185/1114/25 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року в цивільній справі номер 185/1114/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,
У січні 2025 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за час роботи у яких отримав професійне захворювання.
18.03.2010 року позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. безстроково
У зв'язку з хронічними професійними захворюваннями позивач був змушений звільнитися з займаної посади через стан здоров'я, що призвело до порушення звичного ритму життя, позбавило можливості реалізувати звички та плани. Постійна потреба в лікуванні та регулярні медичні огляди позбавляють його можливості вести повноцінне життя. Наслідки захворювання супроводжуються постійним фізичним болем та стражданнями, що обмежують життєву активність та вимагають додаткових зусиль для організації щоденних справ. Позивач відчуває психологічний тиск, болі призводять до погіршення емоційного стану. Погіршення здоров'я є незворотним, самопочуття лише погіршується, що викликає сильні переживання, стрес та депресивні розлади.
Позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням 200000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 року по справі №185/1114/25, та
ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, виникло з моменту встановлення йому 60% втрати професійної працездатності первинним оглядом МСЕК - 18.03.2010 року, однак до суду позивач звернувся лише у січні 2025 року, тобто майже через 15 років після встановлення йому втрати професійної працездатності.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач з 2010 року та до моменту звернення до суду з даним позовом у 2025 році відчував постійні моральні страждання та позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя.
Позивачем не надано жодного медичного висновку експерта щодо змін його психологічного стану та виникнення в нього психологічного дискомфорту та порушення душевної рівноваги, які зазначені в позові.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому позивач просив залишити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року у справі №185/1114/25 без змін, та апеляційну скаргу - без задоволення.
Визначаючи право на відшкодування моральної шкоди та розмір відшкодування, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати працездатності, суд першої інстанції врахував ступінь втрати працездатності, кількість професійних захворювань, звільнення позивача з роботи через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров'я, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках з дотриманням засад розумності та справедливості, однак при визначені компенсації моральної шкоди неможливо її обчислити за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівнення до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. (а.с. 116, 117).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 14-18зв).
11 грудня 2009 року затверджено інформаційну довідку про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання щодо ОСОБА_1 (а.с. 6-7зв).
З довідок обласної МСЕК №2 серії 10 ААА №017242 та 10 ААА №005270 від 18.03.2010 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 55-55зв).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в розмірі 120000,00 грн.
Проте, апеляційний суд не може погодитись в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в шкідливих підземних умовах праці на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
11 грудня 2009 року затверджено інформаційну довідку про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання щодо ОСОБА_1 .
З довідок обласної МСЕК №2 серії 10 ААА №017242 та 10 ААА №005270 від 18.03.2010 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 60% та третю групу інвалідності, безстроково.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності.
Разом з тим, розглядаючи довід апеляційної скарги про необґрунтованість визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року по справі №293/174/23 дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Це має місце безпосередньо при первинному виявлені професійного захворювання.
Позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди через 15 років з моменту її спричинення. Зі сплином часу ці чинники згладжуються, негативність наслідків морального характеру зменшується.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що довід апеляційної скарги з цього питання заслуговує на увагу, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 60000,00 грн. Такий розмір відшкодування буде достатнім та справедливим.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку, та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року - змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: