Провадження № 22-ц/803/2037/26 Справа № 183/2437/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба», третя особа - Державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович, про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба», третя особа - Державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович, про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-ДП № 110948, виданого 25 жовтня 2001 року, ОСОБА_2 на праві особистою приватної власності належить земельна ділянка площею 5,530 га, з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666, що розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
01 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Дружба» було укладено договір оренди земельної ділянки, № 666, у відповідності до якого орендодавець передала орендарю в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,530 га терміном на 8 років до 30 листопада 2017 року.
За умовами договору оренди від 01.01.2010 року орендар зобов'язався щороку до 31 грудня сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2667,75 грн., або за погодженням із орендодавцем у натуральній або відробітковій формі.
01 січня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, у відповідності до якої термін користування земельною ділянкою збільшено до 49 років, збільшено розмір орендної плати до 4684,57, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, залишена можливість отримання орендної плати у натуральній та відробітковій формах.
05 березня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої сторони збільшили розмірі орендної плати до 21500 грн., починаючи з 01 січня 2019 року, яку орендар також може сплачувати у натуральній та відробітковій формах.
17 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Дружба» укладено угоду про припинення договору оренди шляхом його розірвання, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2010 року, з урахуванням додаткових угод від 01 січня 2011 року та 05 березня 2019 року.
Втратою чинності цього договору сторони обумовили днем проведення державної реєстрації припинення договору.
Орендну плату ТОВ АФ «Дружба» за договором оренди від 01 січня 2010 року, з урахуванням додаткових угод від 01 січня 2011 року та 05 березня 2019 року виплачено в повному обсязі.
Не дивлячись на розірвання договору оренди землі від 01.01.2010 року позивачка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася про наявність запису про нібито укладений 12 травня 2021 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666.
Так, 02.07.2021 року державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчаком І.Ю. проведено державну реєстрацію іншого речового права - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба». Документом, поданим до реєстратора є договір оренди від 12.05.2021 року, дата укладання 17.05.2021 року, строком на 39 років, закінчення 17.05.1960 року, з правом пролонгації, орендна плата за договором становить 34161, 49 грн.
Позивачка одразу звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та наполягала на тому, що не підписувала означений вище договір оренди землі, однак у позові було відмовлено, з підстав невірно обраного способу захисту порушеного право
Повторно звертаючись до суд, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що у неї на руках міститься проект договору оренди землі від 17.05.2021 року, однак від його підписання вона відмовилася.
ОСОБА_1 наполягає на тому, що обставини відсутності факту підписання нею договору від 17.05.2021 року не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, в силу ч.4 с. 82 ЦПК України, оскільки встановлені при розгляді справи № 183/7042/21, та мають преюдиційне значення, тому її порушені права підлягають захисту в спосіб, який апеляційна інстанція зазначила при розгляді справи №183/7042/21.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба» на земельну ділянку з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666 площею 5,530 га, що розташована на території Багатської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, зареєстроване Державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчаком Ігорем Юрійовичем, номер запису про інше речове право: 42948501, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59242286 від 13.07.2021 року на підставі договору оренди землі, серія та номер 010210666, виданий 12.05.2021 року;
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666 площею 5,530 га, що розташована на території Багатської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області шляхом її повернення власнику з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба»;
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666 площею 5,530 га, що розташована на території Багатської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області шляхом скасування рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчака Ігоря Юрійовича, індексний номер: 59242286 від 13.07.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба», третя особа - Державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович, про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ІІ-ДП № 110948, виданого 25 жовтня 2001 року, ОСОБА_2 на праві особистою приватної власності належить земельна ділянка площею 5,530 га, з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666, що розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 29).
01 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Дружба» було укладено договір оренди земельної ділянки № 666, у відповідності до якого орендодавець передала орендарю в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,530 га терміном на 8 років до 30 листопада 2017 року (а.с. 85-88).
За умовами договору оренди від 01.01.2010 року орендар зобов'язався щороку до 31 грудня сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2667,75 грн., або за погодженням із орендодавцем у натуральній або відробітковій формі.
01 січня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АФ «Дружба» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, у відповідності до якої термін користування земельною ділянкою збільшено до 49 років, збільшено розмір орендної плати до 4684,57, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, залишена можливість отримання орендної плати у натуральній та відробітковій формах (а.с. 90).
05 березня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої сторони збільшили розмірі орендної плати до 21500 грн., починаючи з 01 січня 2019 року, яку орендар також може сплачувати у натуральній та відробітковій формах, про що також свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 211).
17 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Дружба» укладено угоду про припинення договору оренди шляхом його розірвання, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2010 року, з урахуванням додаткових угод від 01 січня 2011 року та 05 березня 2019 року (а.с. 31).
Цією угодою сторони передбачили обов'язок орендаря щодо підготовки та надання відповідному державному реєстратору прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень (або іншому повноважному органу) весь необхідний пакет документів щодо державної реєстрації припинення договору оренди шляхом розірвання у п'ятиденний термін з дати укладання цієї угоди.
12.07.2021 року державним реєстратором Перещепинської мської ради, на підставі зазначеної вище угоди про припинення договору оренди шляхом її розірвання від 17.05.2021 року було здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права, а саме прав оренди земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 1223280500:01:021:0666 (а.с. 211, 213).
13.07.2021 року цим же державним реєстратором прийняте рішення про держану реєстрацію прав оренди земельної ділянки, на підставі договору оренди земельної ділянки, виданого 12.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АФ «Дружба», строк дії договору 39 років, дата закінчення - 17.05.2060 року з правом пролонгації, про що свідчить відповідний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 212).
Суд звертає увагу на те, що відомості в реєстрі містять дані про укладення договору № 010210666 від 12.05.2021 року, а зміст та характеристика речового права містять інформацію про дату укладення договору оренди - 17.05.2021 року.
Позивачка наполягала на тому, що не підписувала Договір оренди земельної ділянки ні 12.05.2021 року, ні 17.05.2021 року, та надала суду свій примірник проекту договору оренди землі від 17.05.2021 року, який не був підписаний з її сторони (а.с. 92-94).
За зверненням ОСОБА_1 , в тому числі за фактом підробки її підпису у договорі оренди слідчим відділом Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України (а.с. 35), однак кримінальне провадження було закрите, в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України (а.с. 36, 37).
В свою чергу, представник відповідача наполягав на тому, що між сторонами укладено договір оренди землі 17.05.2021 року, оригінал якого був наданий державному реєстратору 13.07.2021 року (а.с. 214-215), однак після проведення державної реєстрації оригінальний примірник був повернутий представникові відповідача.
13.07.2021 року цей примірник договору оренди разом з іншими документами був викрадений з його автомобіля, про що він одразу повідомив правоохоронні органи, однак за його заявою не було внесено відомостей до ЄРДР, кримінальне провадження не порушене (а.с. 53).
Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що 15.06.2021 року за відповідним видатковим касовим ордером, у відповідності до договору оренди землі від 17.05.2021 року, позивачка отримала орендну плату за 2021 рік у розмірі 31500 грн. (а.с. 54), тобто у розмірі, що визначений саме цим договором, а не договором від 01.01.2010 року з додатками, де була визначена орендна плата у розмірі 21500 грн.
Таким чином, позивачка, звертаючись до суду з цим позовом наполягала на тому, що у неї не було волевиявлення на укладення 17.05.2021 року договору оренди землі, а відповідач наполягав на наявності такого волевиявлення, та наявності виконаних умов договору обома сторонами, відсутності незгоди орендодавця з умовами нового договору оренди землі, а відтак наполягав на правомірності вчиненого правочину.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно з частиною 6 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Частинами першою та другою ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Частина перша статті 93 ЗК України визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.792 ЦК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає підстави припинення договору оренди землі, вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
За змістом положень ЦК України метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Разом з тим реалізувати свої суб'єктивні права та обов'язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.
Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.
У постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього.
Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше), про зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц.
Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів визнання недійсним зазначеного договору оренди землі суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії орендодавця, такі як підписання договору оренди, отримання орендної плати за 2021 рік у червні 2021 року, відсутність протягом тривалого часу заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою, відсутність акту приймання передачі земельної ділянки після підписання договору про припинення попереднього договору оренди землі, підтверджують фактичне визнання ОСОБА_1 договору оренди від 17.05.2021 року.
З моменту підписання угоди про припинення договору оренди (17.05.2021 року) до державної реєстрації такого припинення (12.07.2021 року), маючи на руках примірник договору оренди землі від 17.05.2021 року, позивачка не надала жодних заперечень проти укладення такого договору.
Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди землі є або його державна реєстрація, або державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили в ньому інше відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.
Орендодавець на момент здійснення орендарем державної реєстрації права оренди не заявила про незгоду з умовами договору оренди, хоча і не спростовувала того факту, що у неї на руках був примірник договору оренди землі від 17.05.2021 року, підписаний орендарем.
За таких обставин, договір оренди землі, згідно з його умовами та зазначеними нормами права, набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди, тобто 13 липня 2021 року, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 265561574 від 13 квітня 2021 року (а.с. 212). Тому цей договір є чинним, а строк його дії спливає 17.05.2060 року.
Орендодавець не спростувала презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Справжність підпису позивачки у договорі оренди, що був наданий державному реєстратору, не досліджувалася ні при розгляді справи № 183/7042/21, як і не досліджувалася презумпція правомірності правочину, з рахуванням доказів, поданих стороною у цій справі, з огляду на предмет та підстави позову .
Як вбачається з матеріалів справи, так само не доведено відсутність волевиявлення позивачки на укладення договору оренди землі 17.05.2021 року, клопотань про дослідження справжності її підпису в договорі під час судового розгляду заявлено не було.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.78,79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 11 березня 2026 року.
Повний текст постанови складено 12 березня 2026 року.
Головуючий:
Судді: